ТВОРЧІСТЬ СУЧАСНИХ СЮРРЕАЛІСТІВ У КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ МОДЕРНІСТСЬКИХ ТЕЧІЙ
ХХ століття внесло в мистецтво багато хожніх течій, які залишили слід в історії культури та й досі впливають на творчість багатьох майстрів. Одне з таких течій – сюрреалізм – новий ковток повітря після непродихливого смороду війн та революцій ХХ століття. Звівши світ з розуму, сюрреалізм почав хвилювати уяву людей своїми загадковими сюжетами, таємничим злиттям об’єктів, які зображувалися, магічністю та неповторністю мистецьких ідей.
Дослідження специфіки сучасного сюрреалізму є актуальною темою мистецтвознавчих наукових робіт останніх років. Сюрреалізм є найепотажнішою мистецькою течією від часів свого виникнення та до сьогодні, тому й займає розум глядачів та дослідників мистецтва. Хоча ця течія офіційно закінчила своє існування ще у ХХ столітті, її відголоски можна побачити в мистецтві сучасних художників.
Мета цієї статті - розглянути творчий шлях та роботи класичних майстрів сюрреалізму і сучасних художників, щоб зробити порівняльний аналіз на наявність відмінностей і особливостей у їх художньому стилі.
Детальним дослідженням творчості сюрреалістів займалися такі мистецтвознавці, художні критики та науковці, як М. В. Адамчик, Ален Вірмо, Андре Буд'є, Л. Г. Андреєв, Р. Баландин, Т. В. Балашова, В. Беньямін, Г. Пикон, Ж.-Л. Гайеман, Н. В. Геташвілі, Д. Хопкінс, Ж. Шенье-Жандрон, Ж. Нере, К. Рохас, К. Клингсер-Лерой, І. Г. Мосін, Л. П. Орлова, П. Марсель, С. Пірожнік, Р. Лєслі, І. В. Резько, С. Хачятрян, С. Елені, Л. Томпсон, У. Бишофф, Е. Швінглхурст, А. К. Якимович, Я. Мінк та ін. Своїми дослідженнями науковці стверджують популярність течії сюрреалізм серед професійних митців та звичайних глядачів.
Сюрреалізм - авангардистська течія, яка виникла на початку ХХ-го століття у французькій літературі, живописі, скульптурі, театрі й кіно, назавжди стала знайомою відмінністю, неодмінним атрибутом мислення романтико-анархічних представників суспільства [1, с. 5].
Сюрреалізм у пам'яті шанувальників цієї течії завжди буде пов'язаний з іменами Л. Арагона, А. Бретона і Ф. Супо, які заснували в 1919 р. у Франції літературний журнал "Litterature". Цей журнал, власне, і став предтечею нової літературної школи - сюрреалістичної, а в 1924 р. у сюрреалістів з'явився навіть свій власний "Маніфест сюрреалізму". Поступово, впродовж декількох років, до руху сюрреалістів примкнули художники М. Ернст, С. Далі, І. Тангі, Г. Арп, Х. Міро, кінематографіст Л. Бюнюель, письменники М. Лерис, Ж. Юн'є, Р. Шар, Р. Кено, А. Батай, А. Мішо та ін.
Під враженням метафізичного живопису Джорджо де Кіріко, Ів Тангі, Макс Ернст, Хуан Міро, Андре Массон, Сальвадор Далі, Рене Магритт, Поль Дельво та інші створили нову незвичайну мову живопису. У своїй творчості ці художники були першовідкривачами нових світів і нових вимірів існуючої реальності.
Одні художники вводили несвідомий початок у процес створення мальовничих полотен, в яких переважали вільно поточні образи, довільні форми, що переходили в абстракцію (Ернст, Массон, Міро, Арп). Для художників важливими були метаморфози образів – перетворення одного з них в інший.
Другий напрям ґрунтувався на ілюзорній точності відтворення ірреального образу, що виникав у підсвідомості. Глядач, піддавався переконливості ілюзорного живопису, втягувався в лабіринт обманів і нерозв'язаних загадок: тверді предмети розтікалися, щільні набували прозорості, несумісні об'єкти скручувалися і виверталися, масивні об'єми набували невагомості, що створювало образ неможливий у реальності.
Сюрреалізм набував форми всеосяжного протесту проти культурних, соціальних і політичних цінностей. Ірраціональні мотивації свідомості, нігілістичний антиестецим назавжди стали визначальними ознаками цього руху [1, с. 42].
Сюрреалізм був представлений плеядою художників, кожен з яких мав свій стиль, ідеї та цінності. Одним з перших послідовників Андре Бретона став Макс Ернст - майстер "автоматичного письма" і автор "фроттажу".
Своєрідність мальовничої творчості Ернста з особливою силою проявлялася в тому, що він привніс до сюрреалізму містичного, "босхівського" духу німецького класичного мистецтва. Його твори часто були наповнені монстрами ("Жінка-птах" (1921), "Натовп" (1927), "Варвари" (1937), "Спокуса святого Антонія" (1945)), незрозумілими, тривожними персонажами ("Антипапа" (1941-1942), "Евклід"(1945), "Свято Бога" (1948), апокаліптичними видіннями ("Європа після дощу II" (1940-1942), "Наполеон в пустелі"). Прихований страх перекликався в його полотнах з їдкою іронією і чорним гумором, наприклад картини "Те, що коливається" (1923), "Діти, що злякалися солов'я" (1924), "Діва карає немовля Христа у присутності А. Б. П. Е. і художника" (1926). У пейзажах Ернста панувала похмура, гнітюча атмосфера. Об'єктами зображення художника ставали непрохідний ліс: "Ліс риб'ячих кісток" (1927), "Ліс і Голубка" (1927), "Ліс, що був забальзамований" (1933); безкрайня безлюдна місцевість „Усе місто"; позбавлені життя архітектурні конструкції ("Дадавіль" (1924), "Таємничий нічний вигляд воріт Сен-Дені" (1927) [2, с. 6].
Макс Ернст був натхненником багатьох представників своєї групи протягом 30 років, а в наші часи його творчість надихає сучасних майстрів сюрреалізму.
Хуан Міро – один із своєрідніших художників, творчість якого таїть у собі загадку до сьогодні. Міро використовував у своїй творчості метод психічного автоматизму, винайдений сюрреалістами, а також власні сновидіння, внаслідок чого він створив абсолютно нову художню мову. Світ картин Міро мав своє відображення в реальній дійсності, але їх сполучала усього лише тонка нитка асоціацій. Він працював не лише на полотні, але й на міді, оксамиті, картоні - такі картини випромінювали тривогу ("варварський" період). На картинах Міро виділявся замкнутий контуром простір на фоні, що висувався на передній план і "віддавав" фігурам свою фактуру, колір, дихання, чи малюнок фігур виділявся на розмитому фоні, який художник отримував за допомогою швидких ударів кисті, наповненою сильно розлученою фарбою. Дійсність піддавалася трансформації, людські фігури нагадували тварин або чудовиськ, і навпаки. З істотами, що заповнювали його картини, відбувалися страшні зміни: фантастичні фігури розплющувалися, деформувалися, викривлялися, немов би втиснуті пензлем в полотно [3, с. 10].
Живопис Міро залишив глибокий слід в історії мистецтв, як справді сюрреалістично-автоматичний відгомін свідомості на матеріальній основі.
Найбільш відомим сюрреалістом є Сальвадор Далі, якого впізнають по дивних елементах в живописі, а також по специфічним витівкам на публіці.
Патологічна уява Далі живилася теоріями Фрейда, що привело його до створення "параноїко-критичного методу", який полягав в "витяганні" з підсвідомості картин шляхом своєрідної сюрреалістичної медитації. Свої маячні галюцинації Далі переносив на полотно. У своїх картинах він матеріалізував свідомі й підсвідомі бажання - від найсвітліших до найбезсоромніших. У його творах фрейдистська тематика отримувала наочне оформлення. Пульсація смерті виражалася в силі болі та спливанні кров'ю, похіть - у вибуху еротичних видінь. Основною рисою творчості Сальвадора Далі є спотворення, перетворення й змішування образів в одну божевільну гармонію. Сальвадор Далі - унікальна фігура в мистецтві XX століття. Живописець, графік, скульптор, поет, прозаїк, теоретик, філософ, кінематографіст, майстер скандалів й епатажу, він не поміщався в мислимі рамки навіть такого широкомасштабного напрямку в мистецтві, яким був сюрреалізм [4, с. 185]. С. Далі став головним натхненником усього нереального, фантастичного, божевільного – у першу чергу, для сучасного сюрреалізму.
Рене Магритт створив свій, не схожий на загальноприйнятий сюрреалізм, повний загадок і таємниць. У своїх творах він відтворював фантазії і сновидіння - картини Магритта створюють відчуття таємничої напруженості й страху, яке досягається шляхом зображення обстановки, яка не має нічого спільного з нормальним життям.
Предмети реального навколишнього світу відтворюються в його картинах у найдрібніших деталях, але в абсурдній обстановці й комбінаціях: величезне яскраво-зелене яблуко виростає із стіни кімнати, люди краплями дощу падають на дахи; велетенський важкий камінь парить у хмарному небі. Картини Магритта засновані на ефекті усунення речей від їх звичного сенсу. Його сюрреалістична манера поєднує невідповідні елементи, приглушаючи тим самим дивність звичного світу і переселяючи нас в інший світ. Мета його творчості - змусити глядача замислитися. Через це картини художника часто нагадують ребуси, але ребуси, які повністю розгадати неможливо, оскільки вони ставлять питання про саму сутність буття. Р. Магритт увесь час говорив про оманливість видимого, про його приховану таємничість, прагнучи розв'язати у своїй творчості проблему відповідності сприйняття реального світу, осмислити різницю або тотожність між зображенням і дійсністю [5, с. 4].
Р. Магритт став ідеальним творцем таємниці буття. Багато сучасних художників надихаються його творчістю, копіюють його роботи і захоплюються його майстерністю передавати дух надреальності мистецтва.
Майстри сюрреалізму досі мають великий вплив на мистецтво – художники сучасності знаходять своє натхнення в їх творчості. Це можна побачити, роздивляючись роботи сучасних сюрреалістів.
Джим Уоррен - найромантичніший сюрреаліст нашого часу. Прославився Джим роботами, що відрізняються неординарністю, наповнені візуальними парадоксами і каламбурами. Велика частина картин Уоррена несе в собі позитивний характер. Його роботи можуть бути водночас дикими і приголомшливими, сентиментальними і чуттєвими [6].
Уоррен схожий своєю стилістикою на Р. Магритта, запозичивши магриттівський колорит, ілюзорні омани та загадки. Між цими майстрами можна провести паралель – їх творчість нагадує ребуси, котрі іноді дуже важко розгадати, а деколи – неможливо.
Роботи Володимира Куша часто путають з картинами С. Далі. Оригінальність ідей, химерність образів, змішування неможливих елементів – все це робить картини обох майстрів схожими. Для робіт В. Куша характерні ясні, яскраві, чітко обкреслені предмети, властиві більше реалістичному класичному жанру. Він використовує знайомі усім предмети із смислом, щоб передати почуття та думки в картині. Художник створює дивовижні картини - яскраві й барвисті, вони відносять глядача в далекі невідомі світи, де химерно змішуються природа і механіка.
Своєю манерою малювання Яцек Йерка також схожий на С. Далі. У його роботах зустрічаються неможливості: гібриди живих істот з технікою, неживе оживає, тверді предмети перетворюються на м’які. При першому погляді картини Я. Йерка можуть здатися глядачеві похмурими, переповненими занадто чіткими лініями. Художник також узяв собі ідейні особливості Ернста та Магритта – це можливо помітити, порівнюючи образи деяких творів (химерні образи птахів, неспіврозмірність і т.д.). На його картинах відбиваються елементи фентезі, величні середньовічні будівлі та всілякі зчленування живих істот з технічними пристосуваннями. Унікальність його робіт полягає в детальній прорисовці елементів, що надають полотнам особливу виразність і рельєфність – такі ж риси мають картини Ернста.
Багато сучасних майстрів-сюрреалістів узяли щось від творчості майстрів класичного сюрреалізму. Наприклад, Р. Олбінські запозичив таємничість у Р. Магритта, своєрідність Ернста. Однією з чудових рис Рафала Олбінські визнають його почуття гумору, яке він привносить до своїх робіт, створюючи картини з абсурдним, нестандартним сюжетом, оптичними ілюзіями. Картини художника поєднують у собі з одного боку сюрреалізм, з іншого – символізм. Ретельно виконані образи Олбінські, спантеличують, примушують затримуватися біля його картин на довгий час, щоб спробувати розплутати символіку, що затьмарює собою ясність зображення. Безмежна уява і бездоганна техніка роблять художника одним з відомих сюрреалістів сучасності.
Деякі сучасні сюрреалісти, представники мистецького світу України, також знаходять своє натхнення у творчості групи Бретона – це можна побачити по їх роботах.
Український сюрреаліст Андрій Дюкарев малює картини, які несуть певне смислове посилання, зрозуміти яке можна лише за допомогою дешифровки ребусу алегорій використаних художником. Ця особливість його творчості зближує його з бельгійцем Р. Магриттом, який також робив із своїх робіт справжні ребуси для розуму глядача. На відміну від класичного сюрреалізму об'єкти зображені на картинах А. Дюкарева, містять концепцію, що є ключем до розуміння твору.
Валерій Кот – український живописець - в основу концепції своєї творчості поклав безконтрольну гру підсвідомих асоціацій. Філософський сенс і загадковість образів означає з'єднання ірреального і натуралістичного; достовірності й вигадки, поезії та правди; вибудовування складної, продуманої і вишуканої, динамічної композиції. Протее, усе це знаходиться у внутрішній рівновазі. Це є втіленням надій на те, що існують вічні цінності, супротивні абсурду й хаосу буття. Загадки та таємниці в його картинах також проводять паралель до Магритта. Але неординарна техніка художника підкреслює його індивідуальність.
Станіслав Одягайло – талановитий майстер фото та колажу. Твори Станіслава дивовижні за різноманітністю і кількістю оригінальних ідей. Та й самі роботи художника нагадують втілений сон. Спільним знаменником творів фотографа є лише фантастичний антураж і сюрреалістичність.
Ще один фотохудожник-сюрреаліст – Олег Оприсько має свої схожості з живописним мистецтвом сюрреалістів. Наприклад, образи таємничих жінок схожі з образом Жоржетти в роботах Магритта, його магічні обстановки знаходять паралель з пейзажами де Кіріко, Далі та Ернста. Олег Оприсько гармонійно поєднує романтику з сюрреалізмом, сцени з побутового життя виглядають як картини з паралельного світу. Грою світла й тіні фотограф залучає глядача до внутрішнього простору знімка, а за допомогою багатого світу кольорів примушує зібрати усі деталі в мозаїку.
Володимир Молдавський - майстер комп’ютерної графіки, який представив сюрреалізм у новому світі сучасних технологій. Його суворий стиль своїм колористичним рішенням нагадує деякі роботи Міро, а об’єкти на його картинах, що розтікаються - «предмети» Далі.
Ігор Горін - львівський художник, майстер романтичного сюрреалізму. Його полотна відрізняються своєю оригінальністю, яскравою системою образів і символів, поєднанням філософії, романтизму і сюрреалізму одночасно. Живописець створює свій власний, унікальний світ, світ творчості й свободи. Живописний стиль митця своєю простотою трохи нагадує живопис Міро.
Олег Шупляк – майстер загадок узяв свою ідею картини з творчості С. Далі, а спокійну манеру – Р. Магритта. Розвинувши свій неповторний стиль, Шупляк з’єднав прийоми сюрреалізму зі спокійним світом реалізму та імпресіонізму. Оптичні ілюзії, художній обман зору, гри розуму, - улюблені прийоми, які часто використовує у своєму живописі цей художник.
Сучасні українські майстри сюрреалізму в основному беруть свої ідеї з навколишнього світу, з життєвих ситуацій, збираючи свій стиль по крихтах зі знайомих вуличок і телепередач, але ідолами улюбленого художнього напряму вважають для себе "класиків" - Далі, Магритта, Ернста, Міро та інших.
Сюрреалізм був важливою віхою в історії культури та мистецтва світу, та й досі він знаходить багато прихильників у творчості сучасних майстрів мистецтва.
Література
1. Андреев Л. Г. Сюрреализм / Л. Г. Андреев. — М. : Высшая школа, 1972. — 232 с. 2. Уильрих Бишофф. Макс Эрнст / Уильрих Бишофф. — М. : АРТ-РОДНИК, 2005. — 96 с. 3. Янис Минк. Миро / Янис Минк — М. : АРТ-РОДНИК, 2007. — 96 с. 4 Баландин Рудольф. Сальвадор Дали / Рудольф Баландин. — М. : Вече, 2010. — 400 с. 5. Паке Марсель. Рене Магритт : Мысль, изображенная на полотне / Паке Марсель. — М. : Арт-Родник, 2009 — 96 с. 6. Приказчикова А. Сюрреализм в Сети [Электронный ресурс] / А. Приказчикова. Режим доступа : http://www.hardline.ru/4/86/3601/
Чечиль О. В. Творчість сучасних сюрреалістів у контексті розвитку модерністських течій.
У цій статті розглянуто творчість сюрреалістів класичної школи та сучасних майстрів, які працюють в цьому художньому напрямку. Звертається увага на особливості стилістики художників групи Бретона. Проаналізовані відмінності та схожості стилів сюрреалістів ХХ та ХХІ століття, виявлено теми, образи, над якими працювали провідні митці сюрреалізму. Звернена увага на вплив класичної школи сюрреалістів на творчість сучасних майстрів-сюрреалістів.
Ключові слова: сюрреалізм, група Бретона, автоматичне письмо, фроттаж, параноїко-критичний метод.
Чечиль О. В. Творчество современных сюрреалистов в контексте развития модернистских течений.
В этот статье рассмотренно творчество сюрреалистов классической школы и современных мастеров, обращается внимание на особенности стилистики художников группы Бретона. Проанализированны отличия и сходства стилей сюрреалистов ХХ и ХХІ века, выявлены темы и образы, над которыми работали ведущие художники сюрреализма. Обращено внимание на влияние классической школы сюрреалистов на творчество современных мастеров-сюрреалистов.
Ключевые слова: сюрреализм, группа Бретона, автоматическое письмо, фроттаж, параноико-критический метод.
Chechil O. V. Work of modern surrealisms is in the context of development of modernistic flows.
In this the article considered work of surrealisms of classic school and modern masters, attention on the feature of stilistic of artists of group of Breton applies. Проанализированны of difference and likeness of styles of surrealisms of ХХ and ХХІ century, themes and ideas the leading artists of surrealism worked on that are educed. Paid attention to influence of classic school surrealisms, that is felt in work of modern masters.
Keywords: surrealism, group of Breton, automatic letter, frottag, paranoic-critical method.
