МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА ВІДКРИТОГО УРОКУ ЗА ТЕМОЮ: «Виконання відкритих електропроводок на ізолюючих опорах»
учебно-методический материал по теме

 

                                                                      План уроку:                    

 

Тема програми:    «Електромонтажні роботи»

Тема уроку:         ««Виконання відкритих електропроводок на ізолюючих опорах»

 

Скачать:

ВложениеРазмер
Файл otkrytyy_urok_1.docx476.48 КБ

Предварительный просмотр:

 КИЇВСЬКЕ ВИЩЕ ПРОФЕСІЙНЕ УЧИЛИЩЕ БУДІВНИЦТВА І ДИЗАЙНУ

                           

    МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА  ВІДКРИТОГО УРОКУ ЗА ТЕМОЮ:

    «Виконання відкритих електропроводок на ізолюючих опорах»

                                           

 Розробив:

 майстер виробничого навчання

 ІІ категорії

 

 Балан А.В.

                                         

                                         

                                                                       Київ - 2013

                                                     

                                                                      План уроку:                    

Тема програми:    «Електромонтажні роботи»

Тема уроку:         ««Виконання відкритих електропроводок на ізолюючих опорах»

Мета уроку:

Навчальна – формування, закріплення і розвиток умінь ,навичок і здійснення технологічного процесу навчити виконувати відкрити проводки на ізолюючих                       опорах;

Розвиваюча – формування раціонального мислення та творчого підходу до

виробничих завдань, активності та самостійності;

Виховна – виховання поваги до праці, дисципліни, відповідальності, ініціативи;

Методична – ознайомлення з інноваційним досвідом застосування   інформаційно – комунікативних методів, які забезпечують високу ефективність навчально – виховного процесу.

Тип уроку:  комбінований, синтетичний;

Методи проведення: інтерактивні, інформаційні;

Методи організації навчальної діяльності: робота в малих групах.

Дидактичне забезпечення: мультимедійна презентація уроку, учнівська презентація творчої роботи, використання мультимедіа – схем, інструкційно – технологічні карти, тестове опитування, наглядні зразки виробів.

Матеріально–технічне забезпечення:інструмент та обладнання електромонтажника: пасатижі, круглогубці, ніж, ізоляційна стрічка, лінійка,

Міжпредметні  зв’язки: технологія електромонтажних робіт, електротехніка, ектроматеріалознавство

Місто проведення:     «Електромонтажна майстерня»

Час проведення:          9.00 – 14.40

                 


                              Матеріально-технічне забезпечення:

                   КМЗ

 Од вим.

К-ть

                          Назва

Учнівські робочі місця

    шт

26

Навчальна кабіна (макет приміщення).

Обладнання, пристрої

    шт

26

 Дріль,перфоратор, шуруповерт.

Матеріали

   шт

10

Провід, ізолятори, само різи, гаки.

Інструменти

Набір електромонтажника.

Натуральні наочні посібники (зразки)

3

 Посібники з електротехніки

Креслення, нструктивні карти технологічного процесу, інструктивні карти

   шт

15

Карти технологічного процесу, інструктивні карти.

ТЗН

   шт

1

Комп’ютер, проектор

Особистий інструмент майстра

Набір контрольно вимірювального інструмента

                 

    ХІД УРОКУ:

І. Організаційна частина – 3-5 хв. (рапорт чергового, загальна готовність учнів до уроку, готовність до уроку за станом здоров’я, перевірка загального огляду та спецодягу учнів).

ІІ. Вступний інструктаж – 40 хв. (перевірка домашнього завдання, атестація учнів за вивченим матеріалом).

Повідомити учням тему уроку «Виконання відкритих електропроводок на ізолюючих опорах».

Навчальну мету уроку – навчити виконувати відкрити проводки на ізолюючих опорах.

Актуалізація опорних знань (бесіда на основі вивченого матеріалу, короткий зміст контрольних запитань, підготовка учнів до сприйняття нового матеріалу)

з/п

Запитання учням

Відповідь

1

Загальні відомості про відкриті електропроводки?

Електропроводка - сукупність прокладених ізольованих проводів дрібних перетинів із застосованими до них кріпленнями, що підтримують їх та захисними конструкціями, призначені для підведення електроенергії до освітлювальних електроспоживачів.

2

Технологічний процес виконання відкритих електропроводок?

Відкриті електропроводки, як правило, прокладають по стінах у стелі, на стелі або по фермах. Відкриту прокладку незахищених ізольованих проводів безпосередньо по будівельних основах на роликах і ізоляторах

3

Розмітка трас електричних мереж?

Розмітка є початковою і найвідповідальнішою стадією монтажу електроустаткування освітлювальної електроустановки. Мета розмітки — визначити в натурі трасу електропроводок, а також розміщення і взаємне розташування всіх елементів електроустановки, керуючись наявною технічною документацією.

4

 Кріплення ізоляторів?

Штирьові ізолятори кріпляться на опорах за допомогою крюків або штирів. Якщо потрібна підвищена надійність, то на анкерні опори встановлюють не один, а два і навіть три штирьові ізолятори.

5

З'єднання, відгалуження та окінцювання струмопровідних жил проводів?

Надійна робота електроустановок значною мipoю залежить від якості виконання з'еднань, відгалужень, окінцювання та приєднання проводі. З'еднання, відгалуження, окінцювання та приеднання повинні бути мехашчно міцними, мати малий електричний опір і залишатися справними за умов нагрівань і охолоджень, що часто виникають внаслідок різких змін струмових навантажень у мережі.

Мотивація навчання: вам необхідно навчитися якісному виконанню відкритих проводок, щоб потім застосовувати ці навики під час роботи на підприємстві.

 

     І. Загальні відомості про електропроводки

Електропроводка - сукупність прокладених ізольованих проводів дрібних перетинів із застосованими до них кріпленнями, що підтримують їх та захисними конструкціями, призначені для підведення електроенергії до освітлювальних електроспоживачів. Електропроводки розділяють на внутрішні - прокладені усередині будинків і споруд, і зовнішні - прокладені по зовнішніх стінах будинків і споруд, під навісом, а також між будинками на опорах по території підприємств, мікрорайонів, дворів, присадибних ділянок, на будівельних майданчиках, до чотирьох прольотів довжиною до 25м кожний поза вулицями й доріг. Внутрішні електропроводки можуть бути відкритими, прокладеними по поверхнях стін, стель, по фермах, балках, колонах, опорам і схованими, прокладеними усередині будівельних конструкцій будинків і споруд. Вибір виду й способу прокладки електропроводок визначається проектом за умовами їх надійності, довговічності, безпеки(дотику до струмопровідних частин, пожежної й вибухової), гігієнічності, а також по естетичних і економічних міркуваннях. З урахуванням цих умов у цехах промислових підприємств і в допоміжних приміщеннях житлових будинків застосовують переважно відкриті види електропроводок із прокладкою проводів безпосередньо по поверхнях стін і стель, а також відкрито в сталевих тонкостінних, винипластовых і інших трубах, на лотках і в коробах. Відкриті види проводок застосовують у малоповерхових житлові й інших дерев'яних будинках; часто змушено застосовувати ці види проводок при реконструкції як промислових підприємств, так і житлових і суспільних будинків, коли виконати сховані проводки не завжди дозволяють будівельні конструкції будинків. На вибір виду й трас прокладки відкритих проводок в основному впливають розміщення споживачів, для яких вони призначені, середовище в приміщеннях і вимоги до захисту електропроводки від механічних ушкоджень.

В електропроводках застосовують захищені й незахищені ізольовані проводи.

Захищений провод має поверх електричної ізоляції металеву або іншу оболонку для захисту від механічних ушкоджень.

 Незахищене проводи не мають такої оболонки, але може мати обмотку або оплетку пряжею, яка не розглядається як захист провода від механічних ушкоджень.

2.Вимоги до монтажу електропроводок.

Для забезпечення надійності, довговічності й безпеки електропроводок при їхньому монтажі дотримують наступних загальних вимог.

Відкриті електропроводки, як правило, прокладають по стінах у стелі, на стелі або по фермах. Відкриту прокладку незахищених ізольованих проводів безпосередньо по будівельних основах на роликах і ізоляторах роблять на висоті не менш 2,5 м від рівня підлоги або майданчика обслуговування. Зменшення цієї висоти до 2 м дозволяється в приміщеннях без підвищеної небезпеки, а при напрузі 42 В - у всіх приміщеннях. У виробничих приміщеннях спуски до вимикачів, штепсельних розеток, пускових апаратів захищають від механічних ушкоджень до висоти не менш 1,5 м від рівня підлоги або площі обслуговування. У побутових приміщеннях промислових підприємств, у житлових і суспільних будинках.

Відкриту проводку прокладають по можливості так, щоб вона не виділялася різко на стіні і стелі. З цією метою її розміщають паралельно карнизам, укосам дверних і віконних прорізів.

Прокладка проводів з полівинилхлоридною і найритовою ізоляцією проводиться при температурі не нижче -15° С щоб уникнути зламу ізоляції, що твердне при низьких температурах. Плоскі проводи АППВ, ППВ і АПН прокладають паралельно лініям перетинання стін зі стелею на відстані 100-200 мм від стелі або на відстані 50-100 м від карниза або балки.

У на стінах під шпалерами, верхню горизонтальну проводку плоскими проводами виконують по можливості вище шпалер.

Спуск до вимикачів і штепсельним розеткам при відкритих проводках виконують по вертикалі.

Перетинання відкрито прокладених незахищених і захищених проводів із трубопроводами (опалення, водопроводу й т.п. ) виконують на відстані від них не менш 50 мм.

Проходи проводів через стіни й між поверхами виконують по лінії прокладки проводів і притому так, щоб вони служили по можливості продовженням лінії електропроводки. При проходах через стіни, прагнуть до того, щоб отвору проходів лежали в одній площині із проводами. У цьому випадку проводи при введенні в прохід не доводиться згинати. Окінцювання й з'єднання жил проводів в електропроводках виконують відповідно до вказівок. З'єднання й відгалуження проводів розміщають у місцях, доступних для контролю. Для цього з'єднання й відгалуження проводів, що прокладаються в глухих коробах, трубах і гнучких металевих рукавах, виконують у коробках, конструкція яких повинна відповідати умовам навколишнього середовища. З'єднання й відгалуження проводів не повинні випробовувати механічних зусиль і повинні мати ізоляцію, рівноцінну ізоляції жил цілих місць цих проводів.

При виконанні всіх видів електропроводок застосовують механізацію електромонтажних робіт.

3. Технологічний процес виконання відкритих електропроводок на ізолюючих опорах.

    Прокладання проводів на ізолюючих опорах є конструктивно простим, однак разом з тим порівняно рідко застосовуваним способом, що пов'язано з їх недовговічністю і неможливістю широкого застосування індустріальних методів монтажу.

Для монтажу відкритої електропроводки на ізолюючих опорах застосовують голі, а найчастіше ізольовані проводи ПР, АПР, ПВ, АПВ, ПРВ, АПРВ тощо, які прокладаються на ізоляторах, армованих гаками, штирями, якорями або напів'якорями.

4. Розмітка трас електричних мереж.

Розмітка є початковою і найвідповідальнішою стадією монтажу електроустаткування освітлювальної електроустановки. Мета розмітки — визначити в натурі трасу електропроводок, а також розміщення і взаємне розташування всіх елементів електроустановки, керуючись наявною технічною документацією.

Розмітку трас відкритих електропроводок і основних осей для встановлення електроустаткування здійснюють за заданими в проекті позначками чистої підлоги або стелі, нанесеними будівельниками в приміщеннях споруд, а також проектними відстанями від ферм, колон та інших будівельних конструкцій. Позначку чистої підлоги наносять на попередньо очищену і підбілену поверхню у вигляді чорної смуги завширшки 10—12 мм і завдовжки 120—150 мм.

Роботи з розмітки починають із замірювань і прив'язування трас електропроводок до місць розташування електроустаткування. Потім визначають місця пробивання в будівельних конструкціях: отворів, гнізд, ніш, колодязів тощо. Одночасно визначають місця встановлення коробок і кріпильних деталей.

Розмічальні розміри повинні відповідати проекту, а якщо вказівок у проекті немає,— БНіП.

Проходи через будівельні конструкції повинні розташовуватися на одній лінії і в одній площині з кабелями й проводами, що прокладаються. Проводи і трубні прокладки відкритих електропроводок повинні бути найменш помітними і не порушувати архітектурних оформлень приміщень. Траса електропроводки повинна проходити вздовж карнизів і архітектурних ліній, відступаючи від них на віддаль не менш як 25 мм.

Замірювання здійснюють спеціальні особи (заміряльники), виконуючи ці роботи спільно з електромонтажниками за допомогою інструментів і пристроїв, що застосовуються під час розмічальних робіт.

Під час замірювань уточнюють траси і координати підходу електричних мереж до встановлюваного електроустаткування та розподільних пристроїв з «прив'язуванням» їх до будівельних контурів, осей будівель, позначок чистої підлоги та інших орієнтирів. Особливу увагу при цьому приділяють правильній розмітці кутів згину, в місцях повороту і переходу трас електричних мереж в інші просторові положення з урахуванням нормалізованих кутів повороту і радіусів згину.

За даними замірювань траси заміряльники складають: на складні ділянки мереж — ескізи заготовок; на заготовки, які не потребують ескізів.

На ескізах, у заготівельних відомостях і супроводжувальній технічній документації зазначають технічні дані, які вичерпно характеризують ці електричні мережі. Для зображення елементів електричної мережі на ескізах застосовують умовні позначення. Ескізи заготовок нескладних трас виконують у площинних зображеннях, а складних трас — у просторовому зображенні. Для зручності складання ескізів монтажними організаціями застосовують спеціальні віддруковані друкарським способом бланки з нанесеною на них площинною або об'ємною масштабною сіткою.

На ескізах замірювань електропроводок освітлювальних електроустановок зазначають:

марку, перерізи і кількість жил проводів і кабелів;

способи виконання з'єднань окремих ділянок заготовок і відгалужень від них (паянням, зварюванням, опресовуванням тощо);

способи окінцювання жил проводів і кабелів для приєднання їх до світильників, приладів та апаратів (товкачиком, кільцем або наконечником із зазначенням його типу);

умовне розпізнавальне забарвлення фаз і маркування кінців жил проводів і кабелів;

загальну довжину і розміри окремих ділянок електропроводок із зазначенням місць їх відгалуження та розташування відгалужувальних коробок;

довжину ділянок відгалужень до світильників і приладів, а також висоту підвішування і тип світильника.

 

5. Розмітка електропроводки на ізоляторах.

Найбільша відстань, м, між точками кріплення незахищених ізольованих дротів (при прокладці їх на ізоляторах) повинно бути:

по стінах і стелях усередині приміщень при перетині жил до 2,5 мм2 — 1, від 4 до 10 мм2—2, від 16 до 25 мм2 —2,5, від 35 до 70 мм2 —3, при 95 мм2 і більш — 6 по стінах при зовнішній електропроводці при всіх перетинах жил — 2 по фермах, між стінами або опорами при перетині мідних жил до 2,5 мм2 — 6, при  4 мм2— 12, від 6 мм2 і болєє— 16—25, при перетині алюмінієвих жил 2,5 мм2 — 2,5, від 4 до 6 мм2 — 6, при 10 мм2 — 12, від 16 мм2 і більш — 16—25

Найменша відстань, мм, між осями дротів повинно бути при перетині жил до 25 мм 2 — 70, від 35 до 50 мм2 — 100, від 70 мм2 і більш — 150

Відстань від ізолятора до суміжної стіни під час переходу дротів з однієї поверхні на іншу і від кінцевого ізолятора до проходу через стіну має бути рівним 1,5—2-кратній висоті ізолятора

Траси електропроводок незахищеними ізольованими дротами слідує прокладати на висоті не менше 2,5 м від рівня підлоги або майданчика обслуговування. У приміщеннях без підвищеної небезпеки і при напрузі 42 В допускається зниження висоти врокладки до 2 м.        

Дроти, що прокладаються у виробничих приміщеннях, повинні захищатися від механічних пошкоджень від підлоги або майданчика обслуговування (у випадках спусків до штепсельних розеток, апаратів та щиткам) до висоти не менше 1,5 м. Розмітка повинна забезпечувати радіус вигину не менш 3-кратного зовнішнього діаметру проводу. Відстань від дроту до поверхні стіни і перекриття має бути не менш як 10 мм.

6. Кріплення ізоляторів.

Штирьові ізолятори кріпляться на опорах за допомогою крюків або штирів. Якщо потрібна підвищена надійність, то на анкерні опори встановлюють не один, а два і навіть три штирьові ізолятори.

Станційні і апаратні ізолятори, як і лінійні, в більшості випадків виготовляють з фарфору, який якнайповніше відповідає вимогам, що пред'являються. Ряд деталей апаратів, що виконують функції ізоляції, кожухів, що особливо знаходяться усередині, і в деяких випадках залитих ізоляційним маслом, виготовляють з бакеліту, гетинаксу і текстоліту.

Ізолятори кріплять на арматурі кількома способами: намотуванням на зайоржений кінець гака прядива або джута, просочених суриком або білилами; заливанням внутрішнього простору ізолятора розчином цементу, розплавленою сіркою або розігрітим поліетиленом; насаджуванням на кінець гака поліетиленового ковпачка. Для закріплення ізолятора на арматурі прядивом із суриком затискують гак (штир, якір або напів'якір) у лещатах й обгортають його зайоржений кінець шарами прядива (джута), просоченого суриком (білилами), доти, доки діаметр намотки прядива не буде на 8—10 мм більшим за внутрішній діаметр ізолятора, щоб забезпечити міцне його насадження на гак. Потім вкладають грудку прядива або шматок повсті на дно ізолятора для запобігання його руйнуванню торцевою частиною гака при температурному збільшенні довжини. Ізолятор накручують з деяким зусиллям до упору, а потім відкручують на пів-оберта. Недоліком цього способу є можливість послаблення міцності кріплення джута після нетривалого часу експлуатації.

Кріплення ізолятора на арматурі заливанням цементу або розплавленою сіркою виконують так. Вкладають на дно ізолятора шматок прядива або повстяну прокладку й надягають його на за-тиснутий у лещатах гак, причому зайоржена частина повинна знаходитися в центрі отвору ізолятора, а потім заливають розчином цементу марки 400 або 500 до заповнення отвору. Аналогічним способом кріплять ізолятори на арматурі заливанням розплавленої сірки або поліетиленом. У разі заливання ізолятора гарячою сіркою або поліетиленом у ньому можуть утворюватися тріщини, які в майбутньому призведуть до часткового або повного руйнування фарфору.

Спосіб кріплення ізолятора на арматурі заливанням розігрітим поліетиленом рекомендується до першочергового застосування, оскільки він найповніше задовольняє вимоги механічної міцності, хімічної стійкості та швидкості виконання.

Загальним недоліком кріплення ізоляторів на арматурі шляхом заливання цементом, сіркою або поліетиленом є складність видалення ізолятора з арматури в разі необхідності його заміни внаслідок пошкодження.

Накручування ізоляторів на гаки є однією з найтрудомісткі-ших робіт, тому при виконанні цієї операції у великому обсязі застосовують різні механізми, в тому числі верстат для насаджування ізоляторів СНІ-2.

Верстат СНІ-2 призначений для одночасного накручування на гаки поліетиленових ковпачків та ізоляторів з фарфору або скла. Оператор установлює гаки в гнізда поворотного стола 1 і дерев'яним молотком насаджує на їх кінці поліетиленові ковпачки. Потім на гак, найближчий від рухомої каретки 4 з накручуваль-ним пристроєм 6 і 7, оператор установлює ізолятор, повертає стіл і за допомогою фіксатора 2 встановлює його так, щоб гак з ізолятором знаходився точно під фрикційним конусом 7 накручуваль-ного пристрою. Далі оператор вмикає електродвигун 5 потужністю 0,6 кВт і натискує педаль 8 для переміщення каретки з накручу-вальним пристроєм униз. Фрикційний конус захоплює ізолятор, накручує його на поліетиленовий ковпачок, а при подальшому натисканні, продовжуючи обертати ізолятор, накручує його на гак разом з ковпачком. Як тільки відбудеться поворот запобіжної муфти 6, оператор відпускає педаль 8 і каретка з накручувальним пристроєм підіймається вгору. Потім весь цикл операцій повторюється на черговому ізоляторі.

Продуктивність верстата СНІ-2—150—160 комплектів ізоляторів на годину.

Для кріплення гаків і якорів з насадженими на них ізоляторами в дерев'яних конструкціях попередньо висвердлюють в місці їх установлення буравом отвори діаметром на 5—-6 мм меншим діаметра нарізки хвостової частини гака або якоря. Гак і якір повинні бути вкручені в дерево всією своєю хвостовою частиною.

Верстат СНІ-2:

а — загальний вигляд: б — будова; 1 — поворотний стіл з дванадцятьма гніздами для встановлення в них гачків; 2 — фіксатор; 3 — противага: 4 — рухома каретка;

5 — електродвигун; 6 — запобіжна муфта; 7 — фрикційний конус; 8 — ножна педаль; 9 — колонка керування верстатом

Ізолятори, закріплені на штирях, монтують на скобах. У цегляних, бетонних та інших будівельних конструкціях отвори для гаків і якорів з ізоляторами висвердлюють електросвердлами, оснащеними свердлами, з наплавленими на їх різальні частини пластинами з особливо міцної сталі. Глибина отвору під встановлення гака повинна бути такою, щоб у ній вмістилася хвостова частина гака, а діаметр отвору повинен дорівнювати трикратному діаметру гака. В отвір для якоря повинно входити не менше '/з хвостової частини якоря. Отвори для скоб вирубують у вигляді квадратних гнізд із стороною квадрата, що дорівнює подвійній ширині лапи скоби, а глибина гнізда повинна дорівнювати '/з довжини лапи, але не менше 50 мм.

7. Способи кріплення ізоляторів на конструкціях:

а — на гачку в бетонній і дерев'яній стіні; б — на якорі та пів'якорі: в — на штирях і горизонтальній скобі; г — на гачках і вертикальній скобі

Перед змазуванням хвостові частини гаків, якорів і лапи скоб-очищають від бруду й масла, а отвори — від сміття і змочують водою. Вставлені в отвори гаки,якорі й скоби забивають розчином, який складається з однієї частини цементу і трьох частин піску.

Монтаж проводів починають з розкладання заготовленої проводки вздовж траси з таким розрахунком, щоб відгалуження до світильників, вимикачів і штепсельних розеток розмістилися на ізоляторах. Далі накидають проводи на ізолятори, закріплюють на початку ділянки проводки і, натягнувши вручну або поліспастом, кріплять їх до головок і шийок ізоляторів оцинкованим дротом 0,8—І мм, попередньо намотавши на проводи 2—3 шари ізоляційної стрічки для запобігання пошкодженню його ізоляції (прорізанню) в'язальним дротом. На прямих ділянках проводки проводи кріплять на шийках або головках ізоляторів, а на поворотах і в місцях зміни напрямку проводки — лише на шийках або петлею-заглушкою. При перетинах проводів один з них у місці перетину вміщують в ізоляційну трубку.

Якщо монтаж виконують не попередньо заготовленими в майстернях проводами, то провід натягують на ізолятори і на ньому позначають місця відгалужень і кріплень, після чого опускають його, роблять необхідні відгалуження, підмотують 2—3 шари ізоляційної стрічки на ділянці кріплення проводу до ізолятора, а потім провід підіймають, натягують і закріплюють, як зазначалося вище.

Найбільш поширено введення через стіну на фарфорових ізоляторах – це найпростіший у виконання спосіб, до того ж в цьому випадку легко здійснювати контроль за станом введення і проводити необхідний ремонт.

Способи кріплення проводів у разі відкритого прокладання їх на ізоляторах:

а — на шийці ізолятора, б — на головці ізолятора, в — петля-заглушка,

г — прокладання проводів по стіні, д — прокладання проводів по стелі

Кріплення введень повітряної електролінії через стіну на фарфорових ізоляторах: а – кріплення крюків і ізоляторів до стіни; б – кріплення дроту до ізолятора затиском; у – кріплення дроту до ізолятора в'язкою: 1 – ізолятор; 2 – крюк; 3 – цементний розчин; 4 – дріт; 5 – затиск ПАБ; 6 – затиск ОАС; 7 – дріт введення; 8 – в'язка.

Дроти слід вводити через фарфорові воронки (кожен дріт в окремій воронці). Здійснювати таке введення можна лише в тому випадку, якщо висота будівлі відповідає умовам введення, а саме: місце введення повинне знаходитися вище за рівень землі не менше чим на 2,75 м, причому місце введення повинне розташовуватися нижче за рівень ізоляторів.

Мінімальна відстань від дротів введення(при найбільшій стрілі їх провисання) при найбільшому відхиленні (при сильному вітрі) до дерев, кущів повинно складати не менше 1 м.

 Ізолятори кріплять до стіни на крюках: якщо стіни дерев'яні (зроблені з колод, брусчатиє), то крюки угвинчують в раніше підготовлені отвори діаметром і глибиною декілька менше відповідних розмірів крюка; якщо стіна цегельна або бетонна, то крюк встановлюють на цементному розчині в пробитий отвір завглибшки 10 см і діаметром в 2,5 разу більше діаметру самого крюка (після кріплення крюків і перед кріпленням дротів повинно пройті не менше 1 дня, оскільки цементний розчин повинен затвердіти і набрати початкову міцність); якщо стіни каркасно-щитові, дощаті і ін., то крюки встановлюють на відрізку дерев'яного бруска завтовшки не менше 6–7 см, який пригвинчують до стіни. Незалежно від кута, образуемого плоскостью стены и проводами ввода, відстань від струмопровідного дроту до виступаючих частин будівлі має бути не менше 0,2 м, така ж відстань повинна витримуватися між дротами. При введенні дротів в зроблений з колод або дерев'яний щитовою будинок відстань між воронками (ізоляторами) має бути не менше 10 см, а від центрів отворів під крюки ізоляторів до центрів отворів під воронки – 15–20.

Дроти введення від ВЛ кріплять на ізоляторах за допомогою затисків, бандажного скручування (в'язки) або закручування кінців дроту. Для алюмінієвих дротів слід застосовувати алюмінієві затиски.

Для з'єднання алюмінієвих і сталеалюмінієвих дротів перетином 16–50 мм2іспользуют болтові плашечниє затиски типа ПАБ.

Кінцеве кріплення алюмінієвого багатодротяного дроту відгалуження до ізолятора можна здійснити плашечнимі затисками типа ПАБ або за допомогою бандажної в'язки (метричні параметри бандажа вказані на мал. 44). І в тому і в іншому випадку кінцеве кріплення виробляють так, щоб кінець дроту відгалуження складав не менше 0,2 м – це необхідно для під'єднування до дроту відгалуження дроту введення.

Таке відповідальне з'єднання, як з'єднання дротів введення і відгалуження, має бути дуже міцним, що сповна забезпечує затиск ОАС. Увага! Дріт введення приєднувати до натягнутого дроту відгалуження категорично забороняється, оскільки це може викликати обрив дротів відгалуження

Введення дротів ВЛ в дерев'яну будівлю:

1 – ізолятор; 2 – крюк; 3 – трубка ізоляційна напівтверда; 4 – воронка фарфорова; 5 – втулка фарфорова; 6 – дріт.

Введення електролінії в будівлю виконується мідним або алюмінієвим кабелем або ізольованим дротом в негорючій оболонці. Перетин дроту або кабелю має бути не менше 4 мм2у алюмінієвого і 2,5 мм2у мідного.

У цегельну будівлю або будівлю, що має гипсобетонниє стіни, кожен дріт вводиться через окрему фарфорову воронку. Мінімальна відстань між воронками повинна складати 5 див. Відстань по вертикалі від центру отворів під крюки ізоляторів введення до центру отворів під воронки повинно бути в межах 10–15 див. Однако высота здания не всегда позволяет осуществить ввод электролинии через стену на фарфоровых изоляторах (следует вспомнить, что в соответствии с «Правилами устройства электроустановок» место ввода провода в здание должно находиться на высоте 2,75 м от уровня земли). В цьому випадку введення здійснюють за допомогою трубостойки – сталевої труби із заломленим вниз кінцем верху. З трубостойки дріт всередину будівлі можна прокладати двома способами: через стіну і через дах; кожен з цих способів має свої особливості.

ІІІ. Заключний інструктаж:  30 хвилин ( 13.30 – 14.00 )

А) провести аналіз виконання операції  Виконання відкритих електропроводок на ізолюючих опорах;

Б) вказати на недоліки при виконанні операцій;

В) відмітити краще виконання вправ;

Г) оголосити оцінки за урок.

ІV. Прибирання майстерні:

Призначити чергових в майстерні;

Зібрати інструмент та здати в інструментальну комору.

Вик. майстер в/н Балан А.В.Страница


По теме: методические разработки, презентации и конспекты

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА відкритого заняття СКЛАДОВІ ЧАСТИНИ ПРОГРАМНОГО ІНТЕРФЕЙСУ. ЕЛЕМЕНТИ УПРАВЛІННЯ з дисципліни «Людино-машинний інтерфейс»

Галузь знань:       0501 «Інформатика та обчислювальна техніка»Спеціальність:      5.05010301 «Розробка програмного забезпечення»Дисципліну «Люди...

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА відкритого заняття СТВОРЕННЯ ДІАГРАМ з дисципліни «Текстові редактори та табличні процесори»

Викладено методику проведення лекції, спрямованої на вимір досягнутого рівня знань і умінь студентів з теми: «Створення діаграм»....

Методичні вказівки для виконання практичних робіт з дисципліни: «ТЕКСТОВІ РЕДАКТОРИ ТА ТАБЛИЧНІ ПРОЦЕСОРИ»

Відповідно до навчального плану на вивчення й закріплення курсу дисципліни "Текстові редактори та табличні процесори" студентами спеціальності 5.05010301 "Розробка програмного забезпечення" призначено...

Методичні вказівки для виконання контрольних робіт (заочне відділення) з дисципліни: «ТЕКСТОВІ РЕДАКТОРИ ТА ТАБЛИЧНІ ПРОЦЕСОРИ»

Контрольна робота складається з 2 завдань, кожне з який містить 2 теоретичних питання і 1 практичне завдання. У підсумку в контрольній роботі повинні бути освячені 4 теоретичних і 2 практичних питання...