Міні - твір

Природа у моєму житті

        Теплий весняний день...Лагідне сонечко пестить, цілує моє обличчя, лишаючи на місці поцілунків сліди золотаво-коричневого ластовиння. Життя пробуджується!

Квіти то сміливо, то сором'язливо відкривають людям красу ясвоїх барвистих пелюсток. У моєму серці тендітним метеликом тріпоче перше коханн. Та як же можна не любити? Адже весь світ навколо - радісний, закоханий, щасливий.. Виспівуючи, будують затишні гніздечка маленькі птахи. Розправляють зім'яті від

довгого сну крильця невтомні трудівниці-бджілки. Я відчуваю повну гармонію зі станом оновленої природи, живу в її ритмі щастя, кохання,  праці.

        Восени мені стає сумно. Нудний дощ за вікном викликає із моїх очей солоні краплинки, так схожі на дощові. Душу бере у полон туга, з усіх сторін нагадують

про себе старі образи і печалі, непомітно напливає сум.

... Усі ми -  маленькі частинки нашої могутньої матінки Природи. Вона навколо нас і всередині нас. Але не тільки природа впливає на людину.

Кожен  також помалу змінює її, і від наших дій залежить, чи зростимо ми квітучий сад, чи залишимо по собі голу, випалену пустелю?

Я хочу виростити за своє життя багато квітів, щоб ці маленькі творіння

природи тішили око і серце інших людей. (Учениця 10 класу Третяк Катерина).