Безродня Ельвіра Євгеніївна

сайт практического психолога, учителя

Учитель не тот, кто учит, а тот, у кого учатся

Профессия: Учитель,практичний психолог

Профессиональные интересы: Інформаційні технології, практична психологія

Увлечения: Читання

Страна: Україна

Населенный пункт: м. Шахтарськ Донецької області

Место работы: школа

Навигация

Последние записи в блоге
Ссылка на мой мини-сайт:
https://nsportal.ru/shelenkova-elvira
Довго сам учись, якщо хочеш навчати інших.
Григорий Сковорода

"Размышляй как человек деятельный, и действуй как человек мыслящий. Уча других, люди учатся сами ", - Сенека .

 

О себе

Займаю посаду практичного психолога, додатково маю години інформатики та математики.

Книги, которые сформировали мой внутренний мир

Мій внутрішній світ формували книжки про героїзм радянських людей у роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр., та про їхній же героїзм у трудовій буденності. Книжки, в яких зображалася сучасність. До цього часу пам'ятаю книжки О.Донченка "Золота медаль" та О.Копиленка "Дуже добре. Десятикласники". Звичайно й історична тематика, наприклад, В.Малик "Посол Урус-шайтана" та класика, яку задавали читати на літніх канікулах.

 

Мой взгляд на мир

Світ різноманітний не тільки у природному сенсі, але і в людяному: і там і тут багато позитивного і багато негативного.

 

Мои достижения

Мої досягнення - мої діти і мої онуки.

Моё портфолио

В кожній людині: будь це хоч жінка, хоч чоловік, закладені із самого народження риси вихователя, але не в кожній – риси педагога. Не скажу, що з дитинства мріяла стати вчителем. Ні. Але діти завжди тяглися до мене, завжди я могла знайти з ними спільну мову, зрозуміти їх, а вони мене. Рідні завжди казали, що мені бути вчителем, а мати про це просто марила. Та не склалося.

Тільки  через багато  років, у «зрілі» роки мого життя я потрапила  працювати до школи. Закінчила педагогічне училище з відзнакою, курси спеціалізації з предмету Інформатика та продовжила навчання у педагогічному університеті за спеціальністю дошкільне виховання, практична психологія.

 За час роботи вчителем впевнилася, що вчителями не стають, ними народжуються. «…Кого люблять діти? Того, хто не такий, як усі. Хто щодня зустрічає усмішкою, радує новинками, хто не буденно сіра, а щира творча особистість».

Тим часом в освіті активізувалася робота психологічної служби і я отримала посаду практичного психолога з можливістю викладати інформатику. Уявляєте собі такий симбіоз! Але мені це дуже сподобалося: поєднати пізнання особистості з технічним напрямком – це «супер»!

Під час викладання я впевнилася, що вчитель - це не тільки Божий дар, це дуже відповідальна та наполеглива праця, вчитель - це  «..серце, віддане дітям». Завжди згадую свою мати, яка була вчителем: вона майже весь свій час віддавала своїм учням, а замість цього отримувала їхню любов і шану. Навіть через багато років учні її пам’ятали. Дуже хочеться, щоб і мене діти не забували.

Ідучи на урок, на заняття кожен ретельно готується до нього, добирає  сучасні методи, форми роботи. І я відчуваю задоволення,  щастя, коли бачу, що в  очах дитини палахкотить вогник  цікавості, коли бачу, що дитина мислить, що в її голівці  народжується думка, коли учні працюють захоплено, азартно.

Я завжди пам’ятаю, що повинна бути прикладом у всьому, тому завжди «тримаю руку на пульсі сучасності»: освоюю нові програми, знайомлюся з новинками наукової та методичної літератури, читаю енциклопедії, довідники, пізнавальну літературу, освоюю нові можливості сучасної техніки.

«..Улюбленим учителем підлітка, юнака, дівчини стає той, хто щодня відкривається перед допитливим юним розумом і полум'яним серцем якоюсь новою гранню. Якщо ви хочете бути улюбленим учителем, турбуйтесь про те, щоб вихованцю вашому було що у вас відкривати. Якщо ж ви кілька років один і той самий, якщо день, що минув, нічого не додав до вашого багатства, ви можете стати осоружним і навіть ненависним», - казав В.Сухомлинський.

Дзвоник. Знову дзвоник. Він був учора, він є сьогодні, він буде завтра. А я  знову піду на заняття, зустрічі, бесіди, уроки, і всі вони будуть різні. Але найкращим почуттям буде почуття від того, що ця зустріч була дітям цікава, не нудна. Що вона надала їм можливість відкрити себе, прийняти рішення, висловити свою думку, спробувати дискутувати. А найприємнішим є момент, коли діти кажуть, що їм було цікаво, що їм сподобалося, що  вони з нетерпінням будуть чекати нової зустрічі. А завдання педагога в тому і є, щоб учням було цікаво у школі, щоб вони відчували, що школа – це теж їхня домівка, де їх люблять, поважають, цінують.

 

 

Мои публикации:
Внеклассная работа
Информатика
Информатика и ИКТ
Математика
Психология
Публикации моих учеников:
Научно-техническое творчество
Художественно-прикладное творчество
Другое
Добавить грамоту в портфолио