психологічна газета №5
материал по психологии по теме

Шахтарська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів № 8

«Духовне не можна зрозуміти, його можна тільки пережити»

Елізабет  Хейч

Сьогодні в номері:

1. роздуми над проблемою
2. до твого записника
3. педагогічні роздуми

Роздуми над проблемою

Духовні потреби людини

Духовний світ людини. Він глибокий, багатогранний, не пізнаний до кінця. Чим він багатший, тим цікавіша людина, тим змістовніше й прекрасніше її життя.
       На сторожі нашої духовності, нашої душевної чистоти стоять вічні oбереги, про які народ говорить: це загальнолюдські цінності. Мамина колискова, молитва до Бога, батьківське благословення, родинне вогнище — такий далеко не повний перелік тих скарбів, які очищають і ошляхетнюють нашу душу, оберігають її від скверни і прагматизму, користолюбства, зрадливості...

В.О.Сухомлинський вказує, що “справжнє виховання - самовиховання”. Саме у процесі самовиховання людина свідомо виявляє і позитивно трансформує свої індивідуальні риси, глибинні якості.

Процес самопізнання дозволяє наблизитися до власної сутності, усвідомити свої внутрішні потреби, поглянути на свою долю збоку, здаля. Зустріч із власною сутністю, за стародавніми духовними традиціями, які залишили своє відображення у народних казках, легендах, обрядах та піснях, вважалася одним із самих найважчих випробувань: «Добрі розуміють, що вони жорстокі, сміливі визнають, що вони боягузи .”

Кожен з нас має певні уявлення про себе, свій образ, однак здебільшого в процесі порівняння з іншими ми підсвідомо підкреслюємо власні вади і приховуємо недоліки, чим тільки відсуваємо свідоме вирішення своїх проблем.

Людина може правильно зорієнтуватися на життєвому шляху за умов відвертої самооцінки та усвідомлення своїх реальних потреб. Мета самопізнання полягає спочатку у виявленні власного “Я” без прикрас чи надуманих недоліків, що звичайно, під силу не кожному. У народних казках перед цим іспитом герой проходив випробування водою (внутрішня чистота, творча спроможність), вогнем (вогонь серця, любові, духу) та мідними трубами (ораторське мистецтво, вміння упорядковано передавати знання, досвід).

У процесі самопізнання людина все глибше освоює таємниці свого внутрішнього світу, спостерігаючи, немов би свідок, за власними вчинками, словами, проявом емоцій та якістю (спрямованістю) думок. При цьому пробуджується природне бажання стати кращим і цим також зробити внесок у поліпшення внутрішнього світу. Цінності і прагнення людини, яка займається самопізнанням, можуть суттєво відрізнятися від загальноприйнятих, оскільки, одного разу доторкнувшись до скарбів внутрішнього світу, вона навряд чи проміняє їх на суто матеріальні, зовнішні блага.

Процес самопізнання може здатися на перший погляд чимось пасивним, проте насправді - це важка і складна робота у змінах свідомості. Звичайно, ставши на цей шлях, людина має потребу в теоретичних і практичних знаннях, методах подальшого розвитку. За словами Ісуса Христа, щасливий той, хто усвідомлює свої духовні потреби, оскільки усвідомлення - це вже перший крок до їх задоволення.

Духовні потреби кожної людини унікальні, а тому шлях духовного розвитку носить індивідуальний характер. Завдяки згаданій індивідуальності досить важко накреслити загальні підходи, розробити універсальні методи, якими міг би користуватися кожний.

Людська свідомість має конкретний шлях свого розвитку: перший ступінь розвитку свідомості — егоцентризм — характерний для дитини, яка потребує від навколишнього світу уваги, піклування, любові. Початковий крок усвідомлення є відокремлення людини від оточуючого як необхідна умова майбутнього індивідуального розвитку. Під час цього відокремлення найактуальнішими для дитини стають слова: “я”, “мені”, “я сам”. Цей рівень можна також назвати рівнем переважної любові до себе, але якщо людина залишається на першому рівні свідомості протягом подальшого дорослого життя, її прийнято називати егоїстичною.

У процесі переходу на другий рівень зростає значення піклування про найближчих людей - батьків, братів та сестер, рідних. Для другого рівня свідомості пріоритетні цінності та потреби - це цінності і потреби власної сім’ї. Дитина, підростаючи, бере на свої плечі вирішення сімейних проблем, тобто, світогляд розширюється до сімейного кола. Вислів “добрий сім’янин” має безпосереднє відношення до цього рівня.

Подальше розширення світогляду людини сприяє усвідомленню того факту, що її особисте життя та життя сім’ї тісно пов’язані з життям суспільства, нації. Отже, поліпшення суспільного життя позитивно позначиться і на житті сімей, з яких складається суспільство. Завдяки усвідомленню цього факту (що, на жаль, трапляється не так часто) людина “переходить” на третій рівень - до громадської активності, державного патріотизму, національної свідомості. Це, звичайно, не означає, що її перестають турбувати сімейні чи власні проблеми, однак у разі потреби людина може відсунути їх на другий план, жертвуючи власним заради суспільного.

Наступний, четвертий, рівень — це рівень здатності до розуміння кожної людини, незалежно від її національних ознак. Прийняття кожної людини як індивідуальності, визнання права кожного на власні переконаний, усвідомлення факту, що людство - єдиний взаємопов’язаний організм, в якому кожний виконує свою важливу роль, характеризують рівень загальнолюдських цінностей. Цей рівень свідомості визволяє людину із замкненого кола “моє — чуже”, “друзі — вороги”. Основним принципом, що характеризує світогляд четвертого рівня, може бути так зване «золоте правило» Ісуса Христа, «золоте правило» етики: “не роби іншим того, чого не хочеш собі”.

До твого записника

Жан-Жак Руссо стверджував, що для щастя необхідні три умови: гарний банківський рахунок, гарний кухар і гарний шлунок. Американські психологи після п’ятнадцятирічних досліджень зробили свій висновок.

Для того, щоб стати щасливим, необхідні такі умови:

1. Любіть своїх близьких. Приділяйте більше часу тим, кого любите, і ви частіше будете відчувати себе щасливим.

2. Віддавайте багато сил навчанню, роботі. Якщо ви навчання або  роботу любите, трудіться якомога більше. У школі або на роботі ми проводимо більшу частину свого життя і не потрібно перетворювати цей час на муки.

3. Допомагайте іншим людям. У вас глибоко закладений альтруїзм — потреба допомагати оточуючим безкорисливо. Допомагаючи іншим, ви, по-перше, починаєте поважати себе, по-друге, знімаєте з себе психологічні і фізичні стреси. Результат — глибоке задоволення життям.

4. Спробуйте стати щасливими! Постежте за собою, від чого у вас з’являється гарний настрій, чому ви радієте, і прямуйте до цього (зрозуміло, не конфліктуючи з законом).
5. Фізична активність. Поки що не зовсім зрозуміло чому але будь-яка фізична активність дає здоровій людині справжню насолоду. Академік Павлов називав це почуття «м’язовою радістю». Існує теорія, згідно з якою при фізичних зусиллях у мозку виробляються своєрідні природні наркотики, що приз водять до ейфорії. Годиться біг, лижі, будь-які види спорту, танці — все, що вам посильно.
6. Внесіть у своє життя щось нове. Нас з дитинства запевняють, що найкраще — розмірене життя. Постійний режим дня, тривалі звички, відданість одній справі, відпустка рік у рік в одному й тому ж місці — все це непогано. Але людина потребує нового! Спробуйте інколи добратися до школи або роботи іншим маршрутом, заведіть нове хобі, візьміть відпустку у незвичний для вас час!

7. Не впадайте у відчай, якщо інколи почуваєте себе дуже нещасним. Існує закон психологічного маятника: сьогодні ви щасливі, але неминучий і зворотний стан. Причому ті, у кого маятник найбільше відхиляється до «плюсової» позначки, мають примиритися з тим, що великим буде розмах у «мінусовий» бік. Зате потім — знову «плюс».

Педагогічні роздуми

Звикли ми жити у бруді. Настільки звикли, що вже не помічаємо його. Коли повертаєшся з-за кордону до рідних місць, то відразу помічаєш різницю: як у них (на Заході) і як у нас. Соромно за себе і своїх співвітчизників. Ми схожі на черв’яків, які живуть у гної. Від того і хвороби, слабке здоров’я.

         Та куди там: на дорогах Європи не побачиш папірців, сміття. Все у них до ладу. Кожен камінець — це історія, це прикраса, якій потрібно знайти вдале місце. Кожен квадратний дециметр оброблений з любов’ю. Скрізь квіти, квіти, квіти... Де їх лише можна стільки дістати? Скільки це треба праці, грошей?

        Я за те, щоб дітей з дитинства привчали до чистоти і порядку. І не тільки для того, щоб хтось побачив, відзначив. А для себе, свого існування, звичайного життя. Це першочергове завдання для сім’ї, для матері-берегині, для всього доброго і найкращого нашої нації. Я завжди дивуюся звичці людей плюватися насінням, залишати сліди своєї безкультурності на асфальті, не використовувати засоби особистої гігієни.

        Прикладів дитячої безкультурності десятки і сотні, та справа в тім, що і дорослі такі ж. Діти їх копіюють – і так із покоління в покоління. Добре було б, якби, прибираючи вулиці, двори, сараї, комори, всі ліквідували зайве, що займає простір і не прикрашає людину. Для цього людині дане життя.

О.А. Захаренко,

український педагог, громадський діяч,

Заслужений учитель УРСР, Народний учитель СРСР,

Академік АПН України

 ПИШИ!

Ваш психолог  - Безродня Е.Є.