Нормативно-правова база

Чумаченко Любовь Дмитриевна

 

https://onedrive.live.com/?id=E8474A653F604572%213...

1. Конституція України https://uk.wikisource.org/wiki/Конституція_України

2. ДЕРЖАВНИЙ СТАНДАРТ БАЗОВОЇ І ПОВНОЇ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ  https://drive.google.com/file/d/0Bym4qWv2KY5sSVJBME1jTWktWDA/view.

2. Концепція національно-патріотичного виховання дітей та молоді  https://drive.google.com/file/d/0B0njLTELm5WKZ2dKL....

3. Навчальні програми (2018/2019 н.р.):

4. Програми курсів за вибором, рекомендованих МОН України (2017/2018 н.р.):

5. Календарно-тематичне плануванняЗразки календарного планування:

  1. Орієнтовне календарно-тематичне планування. Історія України.Всесвітня історія 10-11 клас. 2018/2019 н.р. https://drive.google.com/file/d/1T-OV6xaXM_UIm3Yj7...
  2. Орієнтовне календарно-тематичне планування. Вступ до історії. 5 клас. 2017/2018н.р.https://drive.google.com/file/d/0Bym4qWv2KY5sODNQT...
  3. Орієнтовне календарно-тематичне планування. Історія України. 8 клас. 2018/2019 н.р.
  4. Орієнтовне календарно-тематичне планування. Історія України. 9 клас. 2018/2019 н.р.
  5. Орієнтовне календарно-тематичне планування. Всесвітня історія. 9 клас. 2018/2019 н.р.

6. Документація кабінету

https://onedrive.live.com/?id=E8474A653F604572%211...

Скачать:


Предварительный просмотр:

                                                           ЧУМАЧЕНКО Л.Д.,

                                              учитель історії ОЗ Чаплинська                                          

                                           спеціалізована школа І-ІІІ ступенів

Орієнтовне календарно-тематичне планування

 Історія України. 8-й клас (52 години)

 2018/2019 н.р.

№з/п

Дата

Результати навчально-пізнавальної діяльності

Зміст навчально-пізнавальної діяльності

Розділ 1. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ (XVI – перша половина XVII ст.)

1

Знаю: адміністративно-територіальний устрій українських земель.

Умію:розташовувати в хронологічній послідовності відомості про характерні для першої половини ХVІ ст.процеси соціально-економічного, політичного та культурного життя на теренах України; показати на карті територіальний розподіл України на початок  ХVІ ст.

Статус українських земель у складі Королівства Польського, Великого князівства Литовського, Руського і Жемантійського, Священної Римської  та Османської імперій, Московського царства в першій половині ХVI ст.

2

Знаю:дату укладення Люблінської унії.

Розумію:наслідки укладення Люблінської унії для українського суспільства;поняття «унія»

Умію:показати на карті територіальний розподіл України на початок  ХVІ ст. і зміни, що відбулися внаслідок Люблінської унії.

Люблінська унія 1569 р. та її вплив на українське суспільство.

3

Знаю: дати укладення Литовських  статутів,адміністративно-територіальний устрій  українських земель у складі Речі Посполитої.

Розумію:поняття «магнати», «шляхта».

Умію: охарактеризувати соціально-економічне життя на українських землях у  ХVІ –першій половині ХVІІст.

Соціальна структура суспільства в Україні

ХVІ ст. ( магнати, шляхта, духовенство,містяни, селяни). Литовські статути.

4

Розумію: роль фільваркового господарства в соціально-економічному житті  Європи й України; поняття «фільварок», «оренда», «рента», «панщина»

Умію: охарактеризувати господарське життя на українських землях у  ХVІст.;визначити причини і наслідки поширення на теренах України фільваркового господарства.

Економічне життя села і міста: фільварки, цехи. Торгівля. Сільське та міське самоврядування.

5

Узагальнення з теми: «Політичне та соціально економічне становище українських земель у XVI – першій половина XVII ст.»

6 - 7

Розумію: вплив Реформації і Контрреформації на суспільне життя українців у Речі Посполитій; історичне значення розвитку книговидання на теренах України;

поняття «полемічна література», «церковні братства».

Умію: охарактеризувати релігійне життя на українських землях у  ХVІст.; розкрити цілі та напрямки діяльності православних братств; визначити причини і наслідки розгортання діяльності православних братств;  обґрунтувати власні судження про діячів церкви  і культури ХVІ –першої половини ХVІІ ст.

Криза  православної церкви в ХVІст. Реформаційний та контрреформаційний рухи в Україні.

Пересопницьке Євангеліє. Книговидання. Полемічна література.

Православні братства.

Василь-Костянтин Острозький.

8.

Знаю: дату укладення Берестейської церковної унії.

Розумію: поняття «унійна (греко-католицька церква»,

Умію: визначити причини і наслідки укладення Берестейської унії;  

Церковні собори в Бересті 1596р. Розкол православної церкви. Утворення унійної (греко-католицької) церкви.

9

Знаю: дати відновлення православної ієрархії, підписання «Пунктів для заспокоєння руського народу».

Умію: обґрунтувати власні судження про діячів церкви ХVІ –першої половини ХVІІ ст. ; охарактеризувати релігійне життя на українських землях у  ХVІст –першій половині ХVІІ ст.

Боротьба за відновлення православної ієрархії.

Реформи митрополита Петра Могили.

10 - 11

Знаю: дату утворення Київської (Києво-Могилянської) колегії.

Розумію: історичне значення шкільництва на теренах України; поняття «слов’яно-греко-латинська школа», «колегія» «академія», «вертеп», «гравюра».

Умію: розташовувати в хронологічній послідовності відомості про характерні для  ХVІ і першої половини ХVІІ ст. процеси культурного життя на теренах України;

 обґрунтувати власні судження про діячів церкви  і культури ХVІ –першої половини ХVІІ ст. ; визначити причини і наслідки утворення Острозької та Київської  колегій (академій); розпізнавати пам’ятки архітектури, зведені на теренах України в стилі ренесанс.

Культурно-освітнє життя. Єзуїтські колегії, Острозька академія, братські школи. Київська(Києво-Могилянська) колегія.

Містобудування, архітектура,образотворче мистецтво ХVІ –першої половини ХVІІ ст.

12

Орієнтовні завдання для практичних і творчих робіт:

внести у синхронізовану хронологічну таблицю відомості про Литовські статути, Люблінську унію, Пересопницьке Євангеліє, вихід друком перших книжок, заснування Острозької академії, Львівської братської школи, Київської (Києво-Могилянської) колегії, інше;

позначити на контурній карті адміністративно-територіальний устрій українських земель у складі Речі Посполитої;

виокремити у витягах з Литовських статутів норми, в яких втілено ідеї рівності вільних людей перед законом, особистої недоторканності, юридичного захисту прав вільної («шляхетної») особи, особистої відповідальності перед законом;

описати (усно або письмово) повсякденне життя представників основних верств українського суспільства XVІ – першої половини XVІІ ст.;

 здійснити уявну подорож-екскурсію до історико-культурних пам’яток XVІ – першої половини XVІІ ст., визначити цінності та норми життя, що їх утверджували автори цих витворів мистецтва (архітектури, скульптури, образотворчого мистецтва).

Практичне заняття.

Рекомендований перелік історичних осіб, про діяльність яких учні/учениці можуть самостійно формувати судження на основі навчальних матеріалів і адаптованих джерел (на вибір учителя): Василь-Костянтин Острозький, Іван Федорович, Іпатій Потій, Йосип-Веніамін Рутський, Герасим і Мелетій Смотрицькі, Іван Вишенський, Йов Борецький, Петро Могила та ін.

13

Узагальнення з теми: «Церковне та культурно-освітнє життя на  українських земелях у XVI – першій половина XVII ст.»

Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ КОЗАЦТВА (ХVІ – перша половина ХVІІ ст.)

14

Знаю: дату заснування першої Запорозької Січі.

Розумію: поняття «козак», «зимівник», «Запорозька Січ», «кіш», «кошовий отаман», «козацька рада», «козацькі клейноди», «реєстрове козацтво», «низове козацтво», «курінь», «покозачення».

Умію: визначити причини та наслідки виникнення козацтва і Січей; обґрунтувати власні судження про Дмитра Вишневецького.

Походження українського козацтва. Козацькі зимівники та поселення. Перші Січі. Дмитро Вишневецький. Запорозька Січ – козацька республіка.

15

Знаю: час виникнення реєстрового козацького війська.

Розумію: передумови і розвиток козацтва до окремого соціального стану; затвердження урядом Речі Посполитої реєстрового війська в 70-х роках XVI ст. як початок визнання козацтва новим соціальним станом; причини козацьких воєн (повстань); поняття «реєстрове козацтво», «низове козацтво», «покозачення».

Умію: розташувати в хронологічній послідовності відомості про формування козацтва як окремого соціального стану;показати на карті об’єкти, наявність яких свідчить про формування козацького стану; визначити причини та наслідки

козацько-селянських повстань

1590-х років; обґрунтувати власні судження про Северина (Семерія) Наливайка.

 Реєстрове козацтво. Становлення козацького стану. Козацькі повстання кінця ХVІ ст.

16

Знаю: напрямки походів козаків першої чверті ХVІІ ст.

Розумію: місце козацтва в захисті національних інтересів українського суспільства у першій половині XVII ст.;

Умію: визначити причини та наслідки активності козацтва в морських і суходільних походах у Кримське ханство, Османську імперію, Московське царство; обґрунтувати власні судження про Петра Конашевича-Сагайдачного.

 Походи козаків першої чверті ХVІІ ст. Петро Конашевич-Сагайдачний. Військо Запорозьке і Хотинська війна.

17

Знаю:час набуття чинності «Ординації Війська Запорозького»;

Розумію: причини козацьких воєн (повстань);

Умію: визначити причини та наслідки ; козацько-селянських повстань  1620–1630-х років;

Козацько-селянські повстання 20–30-х років ХVІІ ст. «Ординація Війська Запорозького».

18

Орієнтовні завдання для практичних і творчих робіт:

внести в синхронізовану хронологічну таблицю відомості про формування козацького стану: утворення козацьких Січей, укладання козацького реєстру, походи козаків у Кримське ханство, Османську імперію, Московське царство, Хотинську війну, козацько-селянські повстання, видання «Ординації Війська Запорозького», інше;

позначити на контурній карті об’єкти, наявність яких свідчить про формування козацького стану (перші Січі, міста – осередки козацтва (Черкаси, Трахтемирів, Чигирин), райони козацьких повстань 1590-х і 1620–1630-х років);

описати (на основі джерел) повсякденне життя представників різних станів українського суспільства, військове мистецтво, традиції й побут козацтва, облаштування Січі.

 Практичне заняття.

Міжпредметні зв’язки: 8 клас. Українська література. Розділ: Українські народні думи. Тема: Українські народні думи. «Маруся Богуславка» (Учень  усвідомлює, що любов до вітчизни – одна з найбільших людських чеснот. Прагнення до гармонії вчинків із загальнолюдськими цінностями); 8 клас. Українська мова. Розділ: Словосполучення й речення. Тема: Речення прості й складні (повторення), двоскладні й односкладні. Граматична помилка та її умовне позначення (практично) (Учень складає статті до вікіпедії «Українські козаки: історія й сучасність» з використанням  простих і складних, двоскладних і односкладних речень).

19

Узагальнення з теми: «Становлення українського козацтва у XVI – першій половина XVII ст.»

Розділ 3. НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНА ВІЙНА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ середини XVII ст.

20

Знаю: хронологічні межі національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького;

дату укладення Зборівської угоди.

Розумію: Хмельниччину як національно-визвольну, соціальну та релігійну війну;

Умію: розмістити в хронологічній послідовності битви і походи Національно-визвольної війни, рішення про політичні союзи та угоди Війська Запорозького з іншими державами; показати на карті основні напрямки походів і місця битв Національно-визвольної війни; розповісти про перебіг Національно-визвольної війни;

обґрунтувати власні судження про державотворчу та військово-політичну діяльність Богдана Хмельницького, його сподвижників.

 Передумови Національно-визвольної війни. Богдан Хмельницький. Козацько-кримський союз. Події 1648–1649 рр. Зборівський договір.

21

Знаю: хронологічні межі національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького;дату укладення Зборівської угоди.

Умію: розмістити в хронологічній послідовності битви і походи Національно-визвольної війни, рішення про політичні союзи та угоди Війська Запорозького з іншими державами; показати на карті основні напрямки походів і місця битв Національно-визвольної війни; розповісти про перебіг Національно-визвольної війни; зіставити умови Зборівського і Білоцерківського договорів;

обґрунтувати власні судження про державотворчу та військово-політичну діяльність Богдана Хмельницького, його сподвижників.

Події 1650–1651 рр. Битва під Берестечком і Білоцерківський договір. Іван Богун. Битва під Батогом. Молдавські походи. Облога Жванця.

22

Знаю: устрій Війська Запорозького – української козацької держави

Розумію: Військо Запорозьке як незалежну станову (козацько-гетьманську) військову державу (що не мала міжнародного юридичного визнання);

особливості здійснення владних повноважень Богданом Хмельницьким;

поняття «Гетьманщина», «Генеральна рада», «гетьман», «генеральна старшина», «універсал», «полк», «сотня».

Умію: показати на карті кордони Української козацької держави; охарактеризувати устрій Війська Запорозького – української козацької держави;

проаналізувати відносини Війська Запорозького з державами-сусідами;

обґрунтувати власні судження про державотворчу та військово-політичну діяльність Богдана Хмельницького, його сподвижників.

 Українська козацька держава – Військо Запорозьке. Адміністративно-територіальний устрій. Соціально-економічні реформи. Зовнішня політика: у пошуку союзників.

23

Знаю: дату укладення «Березневих статей».

Умію: проаналізувати відносини Війська Запорозького з державами-сусідами; зіставити умови Зборівського і Білоцерківського договорів, «Березневих статей»;

обґрунтувати власні судження про державотворчу та військово-політичну діяльність Богдана Хмельницького, його сподвижників.

Українсько-московський договір 1654 р. Воєнно-політичні події 1654–1655 рр. Віленське перемир’я. Українсько-шведсько-трансильванський союз.

24

Орієнтовні завдання для практичних і творчих робіт:

внести в синхронізовану хронологічну таблицю відомості про битви і походи Національно-визвольної війни, рішення про політичні союзи та угоди Війська Запорозького з іншими державами, інше;

відобразити на контурній карті перебіг Національно-визвольної війни, зміни територіальних меж Української козацької держави – Війська Запорозького;

розробити порівняльну характеристику особистісних якостей, політичних позицій, військово-політичної діяльності Богдана Хмельницького, Івана Богуна, Яреми Вишневецького, Адама Кисіля та ін. (на вибір учня, вибір обґрунтувати).

Практичне заняття.

Міжпредметні зв’язки: 8 клас. Українська література. Розділ: Усна народна творчість. Тема: Українські історичні пісні. «Чи не той то Хміль», «Ой Морозе, Морозенку» (Учень  усвідомлює роль лицарів-оборонців рідної землі від іноземних поневолювачів).

25

Узагальнення з теми: «Національно-визвольна війна українського народу середини ХVІІ ст.»

Розділ 4. КОЗАЦЬКА УКРАЇНА наприкінці 50-х років ХVІІ – на початку ХVІІІ ст.

26

27

Знаю: дати укладення Гадяцької угоди, Корсунського договору, проведення «Чорної ради» під Ніжином.

Розумію: Гетьманщину другої половини ХVII – початку ХVIIІ ст. як місце змагань за зміцнення інститутів держави і збереження державного суверенітету;

поняття «Руїна», «Чорна рада».

Умію: розташувати в хронологічній послідовності відомості про змагання українців за зміцнення інститутів держави і збереження державного суверенітету в період «Руїни», а також про міждержавні угоди, що стосуються України;

простежити на основі карти хід боротьби за утвердження козацького устрою та державного суверенітету на теренах України;

проаналізувати зміст і визначити сутність Гадяцької угоди, визначити причини і наслідки періоду «Руїни»; обґрунтувати власні судження про діяльність козацьких гетьманів, кошових отаманів.

 Іван Виговський. Гадяцька угода. Україно-московська війна. Конотопська битва.

 Початок Руїни. Юрій Хмельницький. Розкол Гетьманської держави. Павло Тетеря та Іван Брюховецький. Андрусівське перемир’я.

28

29

Розумію: Гетьманщину другої половини ХVII – початку ХVIIІ ст. як місце змагань за зміцнення інститутів держави і збереження державного суверенітету;

Умію: розташувати в хронологічній послідовності відомості про змагання українців за зміцнення інститутів держави і збереження державного суверенітету в період «Руїни»,   міждержавні угоди, що стосуються України;

простежити на основі карти хід боротьби за утвердження козацького устрою та державного суверенітету на теренах України;

обґрунтувати власні судження про діяльність козацьких гетьманів, кошових отаманів.

Петро Дорошенко. Спроби об’єднання Лівобережної та Правобережної Гетьманщини. Дем’ян Многогрішний. Іван Самойлович. Чигиринські походи. Бахчисарайський мир. «Вічний мир». Правобережне козацтво в останній чверті ХVІІ ст.

30

Знаю: етапи заселення українцями й адміністративний устрій Слобідської України.

Умію: охарактеризувати адміністративно-територіальний устрій, господарське та повсякденне життя Гетьманщини, Слобожанщини і Запорожжя (Війська Запорозького Низового);

обґрунтувати власні судження про діяльність козацьких гетьманів, кошових отаманів.

 Заселення і розвиток Слобідської України. Слобідські козацькі полки. Запорозьке козацтво. Іван Сірко.

31- 32

Знаю: дати укладення угоди між Іваном Мазепою і Карлом ХІІ;

Розумію: Гетьманщину другої половини ХVII – початку ХVIIІ ст. як місце змагань за зміцнення інститутів держави і збереження державного суверенітету;

Умію: розташувати в хронологічній послідовності відомості про змагання українців за зміцнення інститутів держави і збереження державного суверенітету в період гетьманування Івана Мазепи , а також про міждержавні угоди, що стосуються України;

визначити причини і наслідки військово-політичного виступу Івана Мазепи;обґрунтувати власні судження про діяльність козацьких гетьманів, кошових отаманів.

 Гетьманщина в часи Івана Мазепи.

33

Знаю: дату укладення Конституції Пилипа Орлика;

Умію: проаналізувати зміст і визначити сутність Конституції Пилипа Орлика;

обґрунтувати власні судження про діяльність козацьких гетьманів, кошових отаманів.

 Пилип Орлик і його Конституція. Ліквідація козацтва на Правобережній Україні.

34

Розумію: поняття «козацьке бароко».

Умію: обґрунтувати власні судження про діяльність діячів церкви та культури;

розпізнати пам’ятки українського мистецтва в стилі бароко.

 Церковне життя. Освіта. Архітектура. Образотворче мистецтво.

35

Орієнтовні завдання для практичних і творчих робіт:

внести в синхронізовану хронологічну таблицю відомості про період Руїни, Гадяцьку угоду, Андрусівський договір, Бахчисарайський договір, «Вічний мир», повстання під проводом Семена Палія, зруйнування Батурина і Чортомлицької Січі, Полтавську битву, ухвалення Конституції Пилипа Орлика, інше (на розсуд учителя);

позначити на контурній карті об’єкти, що відображають боротьбу за утвердження козацького устрою і державного суверенітету на теренах України в другій половині ХVII – на початку ХVIIІ ст.;

проаналізувати зміст «гетьманських (договірних) статей» (на вибір учителя), Гадяцької угоди, Конституції Пилипа Орлика; визначити на цій основі устрій української гетьманської держави, порядок її взаємин з Московською державою (Річчю Посполитою / Шведською імперією) та поміркувати, якою мірою кожен з цих документів гарантував права і вольності правлячого стану, суверенітет Козацької держави.

Практичне заняття.

Міжпредметні зв’язки: 8 клас. Українська література. Розділ: Українські історичні пісні. Тема: Українські історичні пісні. «Та, ой, як крикнув же козак Сірко» (Учень  усвідомлює лицарства, сміливості, фізичної, духовної сили наших героїчних предків. Розуміння того, що добра слава про обдаровану людину живе у віках); 8 клас. Українська мова. Розділ: Просте речення. Двоскладне речення. Тема: Головні і другорядні члени речення (Учень  оформлює рубрики, готує стислі описи до проекту «Українське козацьке бароко в пам’ятках історії та культури»).

36

Узагальнення з теми: КОЗАЦЬКА УКРАЇНА наприкінці 50-х років ХVІІ – на початку ХVІІІ ст.

Рекомендований перелік історичних осіб, про діяльність яких учні можуть формувати самостійні судження на основі навчальних матеріалів і адаптованих джерел: 

гетьмани Іван Виговський, Юрій Хмельницький, Павло Тетеря, Іван Брюховецький, Петро Дорошенко, Дем’ян Многогрішний, Іван Самойлович, Іван Мазепа, Пилип Орлик, кошові отамани Іван Сірко, Кость Гордієнко, полковник Семен Палій, діячі церкви та культури Йосиф Тукальський-Нелюбович, Феофан Прокопович, Стефан Яворський, інші (на розсуд учителя).

Розділ 5. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ в 20–90-х роках ХVІІІ ст.

37 -

38

Знаю: хронологічні межі існування Нової Січі.

Розумію: причини втрати українцями державності;

Умію: розташувати в хронологічній послідовності події, що засвідчують наступ на українську державність з боку Російської імперії;

показати на карті території утворень, що зберігали ознаки української державності Гетьманщини, Нової Січі; охарактеризувати політику Російської  імперії  щодо українських земель;

обґрунтувати власні судження про діяльність козацьких гетьманів, кошових отаманів.

Імперський наступ на автономію Гетьманщини. Павло Полуботок. Данило Апостол. Нова Січ.

Кирило Розумовський.

39-

40

Знаю: дати остаточної ліквідації гетьманства, козацького устрою і відновлення кріпосництва в Слобідській та Лівобережній Україні.

Розумію: причини втрати українцями державності;

Умію: встановити причини і наслідки скасування гетьманства, ліквідації Запорозької Січі.

Ліквідація гетьманства і козацького устрою в Україні.

41

Умію: показати на карті, що українські землі, які потрапили до складу Російської імперії внаслідок російсько-турецьких воєн, ліквідації Кримського ханства; встановити причини і наслідки приєднання  Кримського ханства до Росії.

Підкорення Кримського ханства. Колонізація Півдня України.

42

Знаю: період розгортання гайдамацького руху.

Розумію : поняття  «гайдамаки», «Коліївщина».

Умію: охарактеризувати політику Російської  імперії щодо українських земель; показати на карті  райони розгортання гайдамацького руху; встановити причини і наслідки гайдамацького руху на Правобережжі; обґрунтувати власні судження про діяльність козацьких гетьманів, кошових отаманів.

 Правобережна Україна. Гайдамаки. Коліївщина.

43

Знаю: період розгортання  опришківського руху.

Розумію: поняття «опришки».

Умію: охарактеризувати політику Австрійської імперії  щодо українських земель; показати на карті райони розгортання опришківського руху;

встановити причини і наслідки опришківського руху на Підкарпатті; обґрунтувати власні судження про діяльність козацьких гетьманів, кошових отаманів.

Буковина, Східна Галичина, Закарпаття. Рух опришків.

44

Знаю дати включення Галичини до складу Австрійської монархії та Правобережжя і Волині до складу Російської імперії.

Умію: показати на карті українські землі, які потрапили до складу Російської імперії та Австрійської монархії внаслідок поділів Речі Посполитої; охарактеризувати політику Російської й Австрійської імперій щодо українських земель; встановити причини і наслідки приєднання Правобережжя, Поділля, Волині до Росії.

Поділи Речі Посполитої: зміни у становищі Правобережної України та західноукраїнських земель.

45 -

46

Розумію: внесок Києво-Могилянської академії в розвиток освіти; поняття «козацькі літописи».

Умію: обґрунтувати власні судження про діяльність діячів культури ХVІІІ ст.;

визначити особливості розвитку культури періоду козацького бароко.

Освіта і наука. Києво-Могилянська академія. Григорій Сковорода. Архітектура. Образотворче мистецтво. Музика.

47

Завдання для практичних робіт:

внести у синхронізовану хронологічну таблицю відомості про остаточну ліквідацію гетьманства й Запорозької Січі, Кримського ханства, поділи Речі Посполитої, закріпачення селян Лівобережної та Слобідської України, Коліївщину, рух опришків, відновлення діяльності Львівського університету, інше (на розсуд учителя);

позначити на контурній карті регіони, що в ХVІІІ ст. зберігали ознаки української державності (територію Гетьманщини, Нової Січі, Слобідської України), землі України, які потрапили до складу Російської імперії та Австрійської монархії внаслідок російсько-турецьких воєн, поділів Речі Посполитої, ліквідації Кримського ханства;

визначити (використовуючи витяги з козацьких літописів ХVІІ–ХVІІІ ст.) способи та засоби, до яких вдавалися гетьмани, козацька старшина, аби відстояти суверенітет Козацької держави;

здійснити уявну мандрівку до історико-культурних пам’яток України / рідного краю доби бароко, встановити цінності й норми життя, що їх утверджували автори цих витворів мистецтва (архітектури, скульптури, образотворчого мистецтва).

Практичне заняття.

Міжпредметні зв’язки: 8 клас. Українська література. Розділ: Українські історичні пісні. Тема: Українські історичні пісні. «Максим козак Залізняк» (Учень усвідомлює лицарства, сміливості, фізичної, духовної сили наших героїчних предків. Розуміння того, що добра слава про обдаровану людину живе у віках); 8 клас. Українська мова. Розділ: Просте ускладнене речення. Речення з однорідними членами. Тема: Однорідні члени речення (Учень створює відгук про віртуальну екскурсію до музею або історичної місцевості).

48

Узагальнення з теми: «УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ в 20–90-х роках ХVІІІ ст.»

Узагальнення до курсу. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ЕПОХИ РАННЬОГО НОВОГО ЧАСУ

49 - 50

Розумію: взаємопов’язаність і взаємозалежність процесів господарського, соціального, політичного і культурного життя козацької України та європейських суспільств.

Умію: встановити цивілізаційні здобутки українського суспільства Ранньомодерної доби;

визначити внесок українського суспільства ХVІ–ХVІІІ ст. в загальноєвропейську культурну спадщину;

зіставити типові процеси і явища європейської та української історії Раннього Нового часу;

оцінити роль козацтва в історії України

Здобутки українського суспільства. Особливості суспільного життя України ХVІ–ХVІІІ ст. Внесок України у формування європейської цивілізації.

51

Орієнтовні завдання для практичних і творчих робіт:

на підставі укладеної протягом навчального року синхронізованої хронологічної таблиці «Європа в Ранньомодерну добу» сформулювати висновок про місце тогочасної України в загальноєвропейських політичних, господарських і культурних процесах.

Практичне заняття.

52

Узагальнення  з курсу «ІСТОРІЯ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ЕПОХИ РАННЬОГО НОВОГО ЧАСУ»



Предварительный просмотр:

                                                           ЧУМАЧЕНКО Л.Д.,

                                              учитель історії ОЗ Чаплинська                                          

                                           спеціалізована школа І-ІІІ ступенів

Орієнтовне календарно-тематичне планування

 Історія України. 8-й клас (52 години)

 2018/2019 н.р.

№з/п

Дата

Результати навчально-пізнавальної діяльності

Зміст навчально-пізнавальної діяльності

Розділ 1. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ У СКЛАДІ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ (XVI – перша половина XVII ст.)

1

Знаю: адміністративно-територіальний устрій українських земель.

Умію:розташовувати в хронологічній послідовності відомості про характерні для першої половини ХVІ ст.процеси соціально-економічного, політичного та культурного життя на теренах України; показати на карті територіальний розподіл України на початок  ХVІ ст.

Статус українських земель у складі Королівства Польського, Великого князівства Литовського, Руського і Жемантійського, Священної Римської  та Османської імперій, Московського царства в першій половині ХVI ст.

2

Знаю:дату укладення Люблінської унії.

Розумію:наслідки укладення Люблінської унії для українського суспільства;поняття «унія»

Умію:показати на карті територіальний розподіл України на початок  ХVІ ст. і зміни, що відбулися внаслідок Люблінської унії.

Люблінська унія 1569 р. та її вплив на українське суспільство.

3

Знаю: дати укладення Литовських  статутів,адміністративно-територіальний устрій  українських земель у складі Речі Посполитої.

Розумію:поняття «магнати», «шляхта».

Умію: охарактеризувати соціально-економічне життя на українських землях у  ХVІ –першій половині ХVІІст.

Соціальна структура суспільства в Україні

ХVІ ст. ( магнати, шляхта, духовенство,містяни, селяни). Литовські статути.

4

Розумію: роль фільваркового господарства в соціально-економічному житті  Європи й України; поняття «фільварок», «оренда», «рента», «панщина»

Умію: охарактеризувати господарське життя на українських землях у  ХVІст.;визначити причини і наслідки поширення на теренах України фільваркового господарства.

Економічне життя села і міста: фільварки, цехи. Торгівля. Сільське та міське самоврядування.

5

Узагальнення з теми: «Політичне та соціально економічне становище українських земель у XVI – першій половина XVII ст.»

6 - 7

Розумію: вплив Реформації і Контрреформації на суспільне життя українців у Речі Посполитій; історичне значення розвитку книговидання на теренах України;

поняття «полемічна література», «церковні братства».

Умію: охарактеризувати релігійне життя на українських землях у  ХVІст.; розкрити цілі та напрямки діяльності православних братств; визначити причини і наслідки розгортання діяльності православних братств;  обґрунтувати власні судження про діячів церкви  і культури ХVІ –першої половини ХVІІ ст.

Криза  православної церкви в ХVІст. Реформаційний та контрреформаційний рухи в Україні.

Пересопницьке Євангеліє. Книговидання. Полемічна література.

Православні братства.

Василь-Костянтин Острозький.

8.

Знаю: дату укладення Берестейської церковної унії.

Розумію: поняття «унійна (греко-католицька церква»,

Умію: визначити причини і наслідки укладення Берестейської унії;  

Церковні собори в Бересті 1596р. Розкол православної церкви. Утворення унійної (греко-католицької) церкви.

9

Знаю: дати відновлення православної ієрархії, підписання «Пунктів для заспокоєння руського народу».

Умію: обґрунтувати власні судження про діячів церкви ХVІ –першої половини ХVІІ ст. ; охарактеризувати релігійне життя на українських землях у  ХVІст –першій половині ХVІІ ст.

Боротьба за відновлення православної ієрархії.

Реформи митрополита Петра Могили.

10 - 11

Знаю: дату утворення Київської (Києво-Могилянської) колегії.

Розумію: історичне значення шкільництва на теренах України; поняття «слов’яно-греко-латинська школа», «колегія» «академія», «вертеп», «гравюра».

Умію: розташовувати в хронологічній послідовності відомості про характерні для  ХVІ і першої половини ХVІІ ст. процеси культурного життя на теренах України;

 обґрунтувати власні судження про діячів церкви  і культури ХVІ –першої половини ХVІІ ст. ; визначити причини і наслідки утворення Острозької та Київської  колегій (академій); розпізнавати пам’ятки архітектури, зведені на теренах України в стилі ренесанс.

Культурно-освітнє життя. Єзуїтські колегії, Острозька академія, братські школи. Київська(Києво-Могилянська) колегія.

Містобудування, архітектура,образотворче мистецтво ХVІ –першої половини ХVІІ ст.

12

Орієнтовні завдання для практичних і творчих робіт:

внести у синхронізовану хронологічну таблицю відомості про Литовські статути, Люблінську унію, Пересопницьке Євангеліє, вихід друком перших книжок, заснування Острозької академії, Львівської братської школи, Київської (Києво-Могилянської) колегії, інше;

позначити на контурній карті адміністративно-територіальний устрій українських земель у складі Речі Посполитої;

виокремити у витягах з Литовських статутів норми, в яких втілено ідеї рівності вільних людей перед законом, особистої недоторканності, юридичного захисту прав вільної («шляхетної») особи, особистої відповідальності перед законом;

описати (усно або письмово) повсякденне життя представників основних верств українського суспільства XVІ – першої половини XVІІ ст.;

 здійснити уявну подорож-екскурсію до історико-культурних пам’яток XVІ – першої половини XVІІ ст., визначити цінності та норми життя, що їх утверджували автори цих витворів мистецтва (архітектури, скульптури, образотворчого мистецтва).

Практичне заняття.

Рекомендований перелік історичних осіб, про діяльність яких учні/учениці можуть самостійно формувати судження на основі навчальних матеріалів і адаптованих джерел (на вибір учителя): Василь-Костянтин Острозький, Іван Федорович, Іпатій Потій, Йосип-Веніамін Рутський, Герасим і Мелетій Смотрицькі, Іван Вишенський, Йов Борецький, Петро Могила та ін.

13

Узагальнення з теми: «Церковне та культурно-освітнє життя на  українських земелях у XVI – першій половина XVII ст.»

Розділ 2. СТАНОВЛЕННЯ КОЗАЦТВА (ХVІ – перша половина ХVІІ ст.)

14

Знаю: дату заснування першої Запорозької Січі.

Розумію: поняття «козак», «зимівник», «Запорозька Січ», «кіш», «кошовий отаман», «козацька рада», «козацькі клейноди», «реєстрове козацтво», «низове козацтво», «курінь», «покозачення».

Умію: визначити причини та наслідки виникнення козацтва і Січей; обґрунтувати власні судження про Дмитра Вишневецького.

Походження українського козацтва. Козацькі зимівники та поселення. Перші Січі. Дмитро Вишневецький. Запорозька Січ – козацька республіка.

15

Знаю: час виникнення реєстрового козацького війська.

Розумію: передумови і розвиток козацтва до окремого соціального стану; затвердження урядом Речі Посполитої реєстрового війська в 70-х роках XVI ст. як початок визнання козацтва новим соціальним станом; причини козацьких воєн (повстань); поняття «реєстрове козацтво», «низове козацтво», «покозачення».

Умію: розташувати в хронологічній послідовності відомості про формування козацтва як окремого соціального стану;показати на карті об’єкти, наявність яких свідчить про формування козацького стану; визначити причини та наслідки

козацько-селянських повстань

1590-х років; обґрунтувати власні судження про Северина (Семерія) Наливайка.

 Реєстрове козацтво. Становлення козацького стану. Козацькі повстання кінця ХVІ ст.

16

Знаю: напрямки походів козаків першої чверті ХVІІ ст.

Розумію: місце козацтва в захисті національних інтересів українського суспільства у першій половині XVII ст.;

Умію: визначити причини та наслідки активності козацтва в морських і суходільних походах у Кримське ханство, Османську імперію, Московське царство; обґрунтувати власні судження про Петра Конашевича-Сагайдачного.

 Походи козаків першої чверті ХVІІ ст. Петро Конашевич-Сагайдачний. Військо Запорозьке і Хотинська війна.

17

Знаю:час набуття чинності «Ординації Війська Запорозького»;

Розумію: причини козацьких воєн (повстань);

Умію: визначити причини та наслідки ; козацько-селянських повстань  1620–1630-х років;

Козацько-селянські повстання 20–30-х років ХVІІ ст. «Ординація Війська Запорозького».

18

Орієнтовні завдання для практичних і творчих робіт:

внести в синхронізовану хронологічну таблицю відомості про формування козацького стану: утворення козацьких Січей, укладання козацького реєстру, походи козаків у Кримське ханство, Османську імперію, Московське царство, Хотинську війну, козацько-селянські повстання, видання «Ординації Війська Запорозького», інше;

позначити на контурній карті об’єкти, наявність яких свідчить про формування козацького стану (перші Січі, міста – осередки козацтва (Черкаси, Трахтемирів, Чигирин), райони козацьких повстань 1590-х і 1620–1630-х років);

описати (на основі джерел) повсякденне життя представників різних станів українського суспільства, військове мистецтво, традиції й побут козацтва, облаштування Січі.

 Практичне заняття.

Міжпредметні зв’язки: 8 клас. Українська література. Розділ: Українські народні думи. Тема: Українські народні думи. «Маруся Богуславка» (Учень  усвідомлює, що любов до вітчизни – одна з найбільших людських чеснот. Прагнення до гармонії вчинків із загальнолюдськими цінностями); 8 клас. Українська мова. Розділ: Словосполучення й речення. Тема: Речення прості й складні (повторення), двоскладні й односкладні. Граматична помилка та її умовне позначення (практично) (Учень складає статті до вікіпедії «Українські козаки: історія й сучасність» з використанням  простих і складних, двоскладних і односкладних речень).

19

Узагальнення з теми: «Становлення українського козацтва у XVI – першій половина XVII ст.»

Розділ 3. НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНА ВІЙНА УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ середини XVII ст.

20

Знаю: хронологічні межі національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького;

дату укладення Зборівської угоди.

Розумію: Хмельниччину як національно-визвольну, соціальну та релігійну війну;

Умію: розмістити в хронологічній послідовності битви і походи Національно-визвольної війни, рішення про політичні союзи та угоди Війська Запорозького з іншими державами; показати на карті основні напрямки походів і місця битв Національно-визвольної війни; розповісти про перебіг Національно-визвольної війни;

обґрунтувати власні судження про державотворчу та військово-політичну діяльність Богдана Хмельницького, його сподвижників.

 Передумови Національно-визвольної війни. Богдан Хмельницький. Козацько-кримський союз. Події 1648–1649 рр. Зборівський договір.

21

Знаю: хронологічні межі національно-визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького;дату укладення Зборівської угоди.

Умію: розмістити в хронологічній послідовності битви і походи Національно-визвольної війни, рішення про політичні союзи та угоди Війська Запорозького з іншими державами; показати на карті основні напрямки походів і місця битв Національно-визвольної війни; розповісти про перебіг Національно-визвольної війни; зіставити умови Зборівського і Білоцерківського договорів;

обґрунтувати власні судження про державотворчу та військово-політичну діяльність Богдана Хмельницького, його сподвижників.

Події 1650–1651 рр. Битва під Берестечком і Білоцерківський договір. Іван Богун. Битва під Батогом. Молдавські походи. Облога Жванця.

22

Знаю: устрій Війська Запорозького – української козацької держави

Розумію: Військо Запорозьке як незалежну станову (козацько-гетьманську) військову державу (що не мала міжнародного юридичного визнання);

особливості здійснення владних повноважень Богданом Хмельницьким;

поняття «Гетьманщина», «Генеральна рада», «гетьман», «генеральна старшина», «універсал», «полк», «сотня».

Умію: показати на карті кордони Української козацької держави; охарактеризувати устрій Війська Запорозького – української козацької держави;

проаналізувати відносини Війська Запорозького з державами-сусідами;

обґрунтувати власні судження про державотворчу та військово-політичну діяльність Богдана Хмельницького, його сподвижників.

 Українська козацька держава – Військо Запорозьке. Адміністративно-територіальний устрій. Соціально-економічні реформи. Зовнішня політика: у пошуку союзників.

23

Знаю: дату укладення «Березневих статей».

Умію: проаналізувати відносини Війська Запорозького з державами-сусідами; зіставити умови Зборівського і Білоцерківського договорів, «Березневих статей»;

обґрунтувати власні судження про державотворчу та військово-політичну діяльність Богдана Хмельницького, його сподвижників.

Українсько-московський договір 1654 р. Воєнно-політичні події 1654–1655 рр. Віленське перемир’я. Українсько-шведсько-трансильванський союз.

24

Орієнтовні завдання для практичних і творчих робіт:

внести в синхронізовану хронологічну таблицю відомості про битви і походи Національно-визвольної війни, рішення про політичні союзи та угоди Війська Запорозького з іншими державами, інше;

відобразити на контурній карті перебіг Національно-визвольної війни, зміни територіальних меж Української козацької держави – Війська Запорозького;

розробити порівняльну характеристику особистісних якостей, політичних позицій, військово-політичної діяльності Богдана Хмельницького, Івана Богуна, Яреми Вишневецького, Адама Кисіля та ін. (на вибір учня, вибір обґрунтувати).

Практичне заняття.

Міжпредметні зв’язки: 8 клас. Українська література. Розділ: Усна народна творчість. Тема: Українські історичні пісні. «Чи не той то Хміль», «Ой Морозе, Морозенку» (Учень  усвідомлює роль лицарів-оборонців рідної землі від іноземних поневолювачів).

25

Узагальнення з теми: «Національно-визвольна війна українського народу середини ХVІІ ст.»

Розділ 4. КОЗАЦЬКА УКРАЇНА наприкінці 50-х років ХVІІ – на початку ХVІІІ ст.

26

27

Знаю: дати укладення Гадяцької угоди, Корсунського договору, проведення «Чорної ради» під Ніжином.

Розумію: Гетьманщину другої половини ХVII – початку ХVIIІ ст. як місце змагань за зміцнення інститутів держави і збереження державного суверенітету;

поняття «Руїна», «Чорна рада».

Умію: розташувати в хронологічній послідовності відомості про змагання українців за зміцнення інститутів держави і збереження державного суверенітету в період «Руїни», а також про міждержавні угоди, що стосуються України;

простежити на основі карти хід боротьби за утвердження козацького устрою та державного суверенітету на теренах України;

проаналізувати зміст і визначити сутність Гадяцької угоди, визначити причини і наслідки періоду «Руїни»; обґрунтувати власні судження про діяльність козацьких гетьманів, кошових отаманів.

 Іван Виговський. Гадяцька угода. Україно-московська війна. Конотопська битва.

 Початок Руїни. Юрій Хмельницький. Розкол Гетьманської держави. Павло Тетеря та Іван Брюховецький. Андрусівське перемир’я.

28

29

Розумію: Гетьманщину другої половини ХVII – початку ХVIIІ ст. як місце змагань за зміцнення інститутів держави і збереження державного суверенітету;

Умію: розташувати в хронологічній послідовності відомості про змагання українців за зміцнення інститутів держави і збереження державного суверенітету в період «Руїни»,   міждержавні угоди, що стосуються України;

простежити на основі карти хід боротьби за утвердження козацького устрою та державного суверенітету на теренах України;

обґрунтувати власні судження про діяльність козацьких гетьманів, кошових отаманів.

Петро Дорошенко. Спроби об’єднання Лівобережної та Правобережної Гетьманщини. Дем’ян Многогрішний. Іван Самойлович. Чигиринські походи. Бахчисарайський мир. «Вічний мир». Правобережне козацтво в останній чверті ХVІІ ст.

30

Знаю: етапи заселення українцями й адміністративний устрій Слобідської України.

Умію: охарактеризувати адміністративно-територіальний устрій, господарське та повсякденне життя Гетьманщини, Слобожанщини і Запорожжя (Війська Запорозького Низового);

обґрунтувати власні судження про діяльність козацьких гетьманів, кошових отаманів.

 Заселення і розвиток Слобідської України. Слобідські козацькі полки. Запорозьке козацтво. Іван Сірко.

31- 32

Знаю: дати укладення угоди між Іваном Мазепою і Карлом ХІІ;

Розумію: Гетьманщину другої половини ХVII – початку ХVIIІ ст. як місце змагань за зміцнення інститутів держави і збереження державного суверенітету;

Умію: розташувати в хронологічній послідовності відомості про змагання українців за зміцнення інститутів держави і збереження державного суверенітету в період гетьманування Івана Мазепи , а також про міждержавні угоди, що стосуються України;

визначити причини і наслідки військово-політичного виступу Івана Мазепи;обґрунтувати власні судження про діяльність козацьких гетьманів, кошових отаманів.

 Гетьманщина в часи Івана Мазепи.

33

Знаю: дату укладення Конституції Пилипа Орлика;

Умію: проаналізувати зміст і визначити сутність Конституції Пилипа Орлика;

обґрунтувати власні судження про діяльність козацьких гетьманів, кошових отаманів.

 Пилип Орлик і його Конституція. Ліквідація козацтва на Правобережній Україні.

34

Розумію: поняття «козацьке бароко».

Умію: обґрунтувати власні судження про діяльність діячів церкви та культури;

розпізнати пам’ятки українського мистецтва в стилі бароко.

 Церковне життя. Освіта. Архітектура. Образотворче мистецтво.

35

Орієнтовні завдання для практичних і творчих робіт:

внести в синхронізовану хронологічну таблицю відомості про період Руїни, Гадяцьку угоду, Андрусівський договір, Бахчисарайський договір, «Вічний мир», повстання під проводом Семена Палія, зруйнування Батурина і Чортомлицької Січі, Полтавську битву, ухвалення Конституції Пилипа Орлика, інше (на розсуд учителя);

позначити на контурній карті об’єкти, що відображають боротьбу за утвердження козацького устрою і державного суверенітету на теренах України в другій половині ХVII – на початку ХVIIІ ст.;

проаналізувати зміст «гетьманських (договірних) статей» (на вибір учителя), Гадяцької угоди, Конституції Пилипа Орлика; визначити на цій основі устрій української гетьманської держави, порядок її взаємин з Московською державою (Річчю Посполитою / Шведською імперією) та поміркувати, якою мірою кожен з цих документів гарантував права і вольності правлячого стану, суверенітет Козацької держави.

Практичне заняття.

Міжпредметні зв’язки: 8 клас. Українська література. Розділ: Українські історичні пісні. Тема: Українські історичні пісні. «Та, ой, як крикнув же козак Сірко» (Учень  усвідомлює лицарства, сміливості, фізичної, духовної сили наших героїчних предків. Розуміння того, що добра слава про обдаровану людину живе у віках); 8 клас. Українська мова. Розділ: Просте речення. Двоскладне речення. Тема: Головні і другорядні члени речення (Учень  оформлює рубрики, готує стислі описи до проекту «Українське козацьке бароко в пам’ятках історії та культури»).

36

Узагальнення з теми: КОЗАЦЬКА УКРАЇНА наприкінці 50-х років ХVІІ – на початку ХVІІІ ст.

Рекомендований перелік історичних осіб, про діяльність яких учні можуть формувати самостійні судження на основі навчальних матеріалів і адаптованих джерел: 

гетьмани Іван Виговський, Юрій Хмельницький, Павло Тетеря, Іван Брюховецький, Петро Дорошенко, Дем’ян Многогрішний, Іван Самойлович, Іван Мазепа, Пилип Орлик, кошові отамани Іван Сірко, Кость Гордієнко, полковник Семен Палій, діячі церкви та культури Йосиф Тукальський-Нелюбович, Феофан Прокопович, Стефан Яворський, інші (на розсуд учителя).

Розділ 5. УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ в 20–90-х роках ХVІІІ ст.

37 -

38

Знаю: хронологічні межі існування Нової Січі.

Розумію: причини втрати українцями державності;

Умію: розташувати в хронологічній послідовності події, що засвідчують наступ на українську державність з боку Російської імперії;

показати на карті території утворень, що зберігали ознаки української державності Гетьманщини, Нової Січі; охарактеризувати політику Російської  імперії  щодо українських земель;

обґрунтувати власні судження про діяльність козацьких гетьманів, кошових отаманів.

Імперський наступ на автономію Гетьманщини. Павло Полуботок. Данило Апостол. Нова Січ.

Кирило Розумовський.

39-

40

Знаю: дати остаточної ліквідації гетьманства, козацького устрою і відновлення кріпосництва в Слобідській та Лівобережній Україні.

Розумію: причини втрати українцями державності;

Умію: встановити причини і наслідки скасування гетьманства, ліквідації Запорозької Січі.

Ліквідація гетьманства і козацького устрою в Україні.

41

Умію: показати на карті, що українські землі, які потрапили до складу Російської імперії внаслідок російсько-турецьких воєн, ліквідації Кримського ханства; встановити причини і наслідки приєднання  Кримського ханства до Росії.

Підкорення Кримського ханства. Колонізація Півдня України.

42

Знаю: період розгортання гайдамацького руху.

Розумію : поняття  «гайдамаки», «Коліївщина».

Умію: охарактеризувати політику Російської  імперії щодо українських земель; показати на карті  райони розгортання гайдамацького руху; встановити причини і наслідки гайдамацького руху на Правобережжі; обґрунтувати власні судження про діяльність козацьких гетьманів, кошових отаманів.

 Правобережна Україна. Гайдамаки. Коліївщина.

43

Знаю: період розгортання  опришківського руху.

Розумію: поняття «опришки».

Умію: охарактеризувати політику Австрійської імперії  щодо українських земель; показати на карті райони розгортання опришківського руху;

встановити причини і наслідки опришківського руху на Підкарпатті; обґрунтувати власні судження про діяльність козацьких гетьманів, кошових отаманів.

Буковина, Східна Галичина, Закарпаття. Рух опришків.

44

Знаю дати включення Галичини до складу Австрійської монархії та Правобережжя і Волині до складу Російської імперії.

Умію: показати на карті українські землі, які потрапили до складу Російської імперії та Австрійської монархії внаслідок поділів Речі Посполитої; охарактеризувати політику Російської й Австрійської імперій щодо українських земель; встановити причини і наслідки приєднання Правобережжя, Поділля, Волині до Росії.

Поділи Речі Посполитої: зміни у становищі Правобережної України та західноукраїнських земель.

45 -

46

Розумію: внесок Києво-Могилянської академії в розвиток освіти; поняття «козацькі літописи».

Умію: обґрунтувати власні судження про діяльність діячів культури ХVІІІ ст.;

визначити особливості розвитку культури періоду козацького бароко.

Освіта і наука. Києво-Могилянська академія. Григорій Сковорода. Архітектура. Образотворче мистецтво. Музика.

47

Завдання для практичних робіт:

внести у синхронізовану хронологічну таблицю відомості про остаточну ліквідацію гетьманства й Запорозької Січі, Кримського ханства, поділи Речі Посполитої, закріпачення селян Лівобережної та Слобідської України, Коліївщину, рух опришків, відновлення діяльності Львівського університету, інше (на розсуд учителя);

позначити на контурній карті регіони, що в ХVІІІ ст. зберігали ознаки української державності (територію Гетьманщини, Нової Січі, Слобідської України), землі України, які потрапили до складу Російської імперії та Австрійської монархії внаслідок російсько-турецьких воєн, поділів Речі Посполитої, ліквідації Кримського ханства;

визначити (використовуючи витяги з козацьких літописів ХVІІ–ХVІІІ ст.) способи та засоби, до яких вдавалися гетьмани, козацька старшина, аби відстояти суверенітет Козацької держави;

здійснити уявну мандрівку до історико-культурних пам’яток України / рідного краю доби бароко, встановити цінності й норми життя, що їх утверджували автори цих витворів мистецтва (архітектури, скульптури, образотворчого мистецтва).

Практичне заняття.

Міжпредметні зв’язки: 8 клас. Українська література. Розділ: Українські історичні пісні. Тема: Українські історичні пісні. «Максим козак Залізняк» (Учень усвідомлює лицарства, сміливості, фізичної, духовної сили наших героїчних предків. Розуміння того, що добра слава про обдаровану людину живе у віках); 8 клас. Українська мова. Розділ: Просте ускладнене речення. Речення з однорідними членами. Тема: Однорідні члени речення (Учень створює відгук про віртуальну екскурсію до музею або історичної місцевості).

48

Узагальнення з теми: «УКРАЇНСЬКІ ЗЕМЛІ в 20–90-х роках ХVІІІ ст.»

Узагальнення до курсу. ІСТОРІЯ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ЕПОХИ РАННЬОГО НОВОГО ЧАСУ

49 - 50

Розумію: взаємопов’язаність і взаємозалежність процесів господарського, соціального, політичного і культурного життя козацької України та європейських суспільств.

Умію: встановити цивілізаційні здобутки українського суспільства Ранньомодерної доби;

визначити внесок українського суспільства ХVІ–ХVІІІ ст. в загальноєвропейську культурну спадщину;

зіставити типові процеси і явища європейської та української історії Раннього Нового часу;

оцінити роль козацтва в історії України

Здобутки українського суспільства. Особливості суспільного життя України ХVІ–ХVІІІ ст. Внесок України у формування європейської цивілізації.

51

Орієнтовні завдання для практичних і творчих робіт:

на підставі укладеної протягом навчального року синхронізованої хронологічної таблиці «Європа в Ранньомодерну добу» сформулювати висновок про місце тогочасної України в загальноєвропейських політичних, господарських і культурних процесах.

Практичне заняття.

52

Узагальнення  з курсу «ІСТОРІЯ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ ЕПОХИ РАННЬОГО НОВОГО ЧАСУ»



Предварительный просмотр:

Чумаченко Л.Д.

учитель історії ОЗ Чаплинська

спеціалізована школа І-ІІІ ступенів

Орієнтовне календарно-тематичне планування

2018/2019 н.р.

9 клас. Всесвітня історія.

Розділ 1. ЄВРОПА В ЧАС ФРАНЦУЗЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ ТА НАПОЛЕОНІВСЬКИХ ВІЙН

Дата проведення

Результати навчально-пізнавальної діяльності

Зміст уроку

1

2

3-4

5

Знаю:

  • хронологічні межі й періодизацію Французької революції, час існування імперії Наполеона І, дату Віденського конгресу й утворення Священного союзу;
  • напрямки походів Наполеона І.

Розумію:

  • причинний зв’язок між ідеями епохи Просвітництва, кризою «старого порядку» і революцією у Франції;
  • Французьку революцію як поштовх до модернізації в соціальній та культурній сферах життя Європи;
  • поняття «конституційна монархія».

Умію:

  • показати на карті напрямки походів Наполеона І і територіальні зміни, пов’язані з наполеонівськими війнами та рішеннями Віденського конгресу;
  • розкрити передумови і сутність Французької революції;
  • визначити вплив Французької революції й політики Наполеона на розвиток європейських країн;
  • пояснити причини краху наполеонівської імперії, наслідки рішень Віденського конгресу;
  • обґрунтувати судження про історичне значення Декларації прав людини і громадянина, Цивільного кодексу Наполеона, діяльності Дантона, Робесп’єра, Наполеона Бонапарта.

Вступ. Криза «старого порядку» (французьке суспільство наприкінці ХVІІІ ст., доба Просвітництва). Причини та початок Французької революції кінця XVIII ст.

Події Французької революції  кінця XVIII ст.

Консульство та Імперія у Франції. Наполеон Бонапарт.

Історичне значення Французької революції. Віденський конгрес. Священний союз.

6

Узагальнення з теми: «ЄВРОПА В ЧАС ФРАНЦУЗЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ ТА НАПОЛЕОНІВСЬКИХ ВІЙН»

Орієнтовні завдання для практичних і творчих робіт:

  • підготувати есе на тему «Права людини і громадянина в якобінській Франції», «Утвердження принципів громадянського рівноправ’я: від Декларації прав людини і громадянина до Цивільного кодексу Наполеона» та ін.;

на основі аналізу доступних джерел укласти історичний портрет діяча Французької революції (на вибір учителя/учительки).

Розділ 2. ЄВРОПА ТА АМЕРИКА В ДОБУ РЕВОЛЮЦІЙ І НАЦІОНАЛЬНОГО ОБ’ЄДНАННЯ (1815–1870 рр.)

Дата проведення

Результати навчально-пізнавальної діяльності

Зміст уроку

7

8

9

10

11

12

13

14

15

Знаю:

  • дати Липневої революції у Франції, збройного виступу декабристів у Росії, «Весни народів», об’єднання Італії та Німеччини, Громадянської війни в США, час розгортання чартистського руху, здобуття незалежності країнами Латинської Америки, Східної (Кримської) війни.

Розумію:

  • поняття «індустріальне суспільство», «ідеологія», «консерватизм», «лібералізм», «соціалізм», «нація», «націоналізм», «соціалізм», «реставрація», «парламентська демократія», «чартистський рух», «професійна спілка», «західники», «слов’янофіли», «карбонарії», «Весна народів», «аболіціонізм».

Умію:

  • пояснити вплив індустріальної революції в Західній Європі на суспільний розвиток світу;
  • охарактеризувати політичний і соціально-економічний розвиток країн Європи та Америки в першій половині ХІХ ст., соціальну структуру європейських суспільств, зміни в повсякденному житті;
  • простежити становлення парламентської демократії в Європі;
  • визначити передумови і наслідки «Весни народів», об’єднання Італії та Німеччини, Громадянської війни та Реконструкції в США;
  • визначити причини формування національно-визвольних рухів у країнах Європи, національні особливості й наслідки революцій 1848–1849 рр.; обґрунтувати судження про історичне значення діяльності Джузеппе Гарібальді, Камілло Кавура, Отто фон Бісмарка, Авраама Лінкольна, Сімона Болівара.

Індустріальна революція у країнах Західної Європи та її наслідки. Парламентаризм. Спроби осмислення нової дійсності. Консерватизм, лібералізм, соціалізм. Національна ідея (націоналізм). Повсякденне життя.

Парламентські реформи у Великій Британії. Чартизм. Велика Британія – «майстерня світу». Зовнішня і колоніальна політика Великої Британії.

Франція у період Реставрації Бурбонів. Революція 1830 р. Липнева монархія.

Австрійська імперія доби Клемента фон Меттерніха. «Весна народів». Революції 1848–1849 рр. в Західній і Центральній Європі. Національні рухи слов’янських народів.

Об’єднання Німеччини.

 Об’єднання Італії.

Суспільні рухи в Російській імперії в першій половині ХІХ ст.

Громадянська війна у США і Реконструкція Півдня. Утворення незалежних держав у Латинській Америці (оглядово).

Узагальнення з теми: «ЄВРОПА ТА АМЕРИКА В ДОБУ РЕВОЛЮЦІЙ І НАЦІОНАЛЬНОГО ОБ’ЄДНАННЯ (1815–1870 рр.)»

16

Урок контролю та оцінювання результатів навчальних досягнень учнів за І семестр

Орієнтовні завдання для практичних і творчих робіт:

  • підготувати аналітичну записку (після пояснень учителя і відповідно до запропонованої ним схеми) про суспільні наслідки індустріальної революції, зміни в житті та побуті різних верств населення в ХІХ ст., інше (на вибір учителя/учительки);

на основі аналізу доступних джерел укласти історичний портрет лідера національного руху (на вибір учителя/учительки).

Розділ 3. МОДЕРНІЗАЦІЯ КРАЇН ЄВРОПИ ТА АМЕРИКИ в останній третині ХІХ – на початку ХХ ст. ПРОБУДЖЕННЯ АЗІЇ

Дата проведення

Результати навчально-пізнавальної діяльності

Зміст уроку

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

Знаю:

  • час парламентських реформ у Великій Британії, «великих реформ» у Росії, «доби Мейдзі» в Японії, Молодотурецької й Сіньхайської революцій;
  • дати утворення дуалістичної Австро-Угорщини, першої російської революції, столипінських реформ.

Розумію:

  • вплив результатів франко-прусської війни на суспільний розвиток Франції та Німеччини;
  • поняття «гомруль», «домініон», «експансіонізм», «дуалістична монархія», «антимонопольне законодавство», «індустріалізація», «монополія», «трест», «синдикат», «картель», «колоніальна імперія», «дискримінація», «сегрегація», «суфражизм», «фемінізм», «пробудження Азії».

Умію:

  • показати на карті напрямки колоніальної експансії й колоніальні володіння Великої Британії, Франції та Німеччини, території незалежних держав на Балканах, Японію, Китай, Османську імперію;
  • охарактеризувати тенденції суспільно-політичного та економічного розвитку країн Європи та Північної Америки, парламентські реформи у Великій Британії, «великі реформи» в Російській імперії, особливості розвитку Австро-Угорщини;
  • визначити причини і наслідки індустріалізації, монополізації провідних галузей економіки, переходу Німецької імперії до «світової політики», впровадження антитрестівського законодавства в США, російських реформ 1860–1870-х років, російської революції 1905–1907 рр., столипінських реформ, національних рухів слов’янських народів;
  • пояснити причини відмінностей у темпах розвитку країн Європи та Америки, сутність революції Мейдзі, Молодотурецької й Сіньхайської революцій;

обґрунтувати судження про історичне значення діяльності королеви Вікторії, Олександра ІІ, Отто фон Бісмарка, Франца-Йосифа І, Теодора Рузвельта, Девіда Ллойд Джорджа, Жоржа Клемансо, Сунь Ятсена.

Монополізація економіки. Зростання ролі держави в суспільному житті. Завершення формування індустріального суспільства в розвинених країнах світу.

Франко-прусська війна та її наслідки. Третя Республіка у Франції. Жорж Клемансо. Німецька імперія. Канцлерство Отто фон Бісмарка. Перехід Німеччини до «світової політики».

Втрата Великою Британією промислової першості. Посилення колоніальної експансії. Ліберальні реформи Девіда Ллойд Джорджа.

Економічне піднесення США. Антитрестівське законодавство. Експансіонізм. Режим сегрегації в південних штатах. «Справедливий курс» Теодора Рузвельта. «Нова демократія» Томаса Вудро Вільсона.

«Великі реформи» в Росії. Зовнішня і колоніальна політика Російської імперії. Революція 1905–1907 рр. Столипінські реформи.

Австро-Угорщина – дуалістична монархія. Утворення нових незалежних держав на Балканах.

Доба Мейдзі» в Японській імперії. Початок японської територіальної експансії.

«Сунь Ятсен. Сіньхайська революція.

Спроби модернізації Османської імперії.

Узагальнення з теми: «МОДЕРНІЗАЦІЯ КРАЇН ЄВРОПИ ТА АМЕРИКИ в останній третині ХІХ – на початку ХХ ст. ПРОБУДЖЕННЯ АЗІЇ»

Орієнтовні завдання для практичних і творчих робіт:

  • укласти порівняльну таблицю реформаторських заходів, що їх здійснювали під впливом модернізаційних процесів у ХІХ і на початку ХХ ст. уряди Росії, Австро-Угорщини, Німеччини, Франції, Великої Британії, Італії (на вибір учителя/учительки);
  • підготувати пояснення, чому впродовж ХІХ ст. відбулася еволюція європейського соціалістичного руху від радикальних до поміркованих форм і легальної парламентської діяльності;
  • на підставі доступних текстових і візуальних джерел підготувати замітку (репортаж) про суперечливі наслідки колоніальної політики для метрополій і країн Азії та Африки.

Розділ 4. МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.)

Дата проведення

Результати навчально-пізнавальної діяльності

Зміст уроку

27

28

Знаю:

  • час створення Троїстого союзу і Антанти.

Розумію:

  • поняття «геополітика», «військово-політичний союз», «мілітаризація», «метрополія».

Умію:

  • показати на карті країни Троїстого союзу й Антанти, колоніальні володіння і сфери впливу великих держав (метрополій);
  • охарактеризувати основні тенденції міжнародних відносин у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.;
  • пояснити причини міжнародних криз і збройних конфліктів початку ХХ ст., створення військово-політичних блоків;
  • визначити наслідки боротьби європейських держав, США та Японії за перерозподіл світу;

пояснити місце України в геополітичних стратегіях Російської, Німецької, Австро-Угорської імперій на зламі ХІХ–ХХ ст..

Міжнародні відносини наприкінці ХІХ ст. Утворення військово-політичних блоків – Троїстий союз і Антанта. Початок боротьби за переділ колоніального світу.

Міжнародні кризи та збройні конфлікти на початку ХІХ ст. Україна в геополітичних планах Російської, Німецької, Австро-Угорської імперій на зламі ХІХ–ХХ ст.

Орієнтовні завдання для практичних і творчих робіт:

простежити (за доступними історичними джерелами) динаміку міжнародних відносин у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст., результати міркувань представити в резюме.

Розділ 5. РОЗВИТОК КУЛЬТУРИ І ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.)

Дата проведення

Результати навчально-пізнавальної діяльності

Зміст уроку

29

30

31

32

33

Знаю:

  • важливі для сучасності наукові й технічні винаходи, здійснені впродовж «довгого» ХІХ ст.;
  • найвідоміші правові пам’ятки ХVІІІ–ХІХ ст.;
  • основні наукові й культурні центри Європи та США.

Розумію:

  • тенденції розвитку культури, основні стилі мистецтва, зміни в житті та світогляді людей упродовж «довгого» ХІХ ст.;
  • поняття «романтизм», «класицизм», «реалізм», «еклектика», «модерн», «імпресіонізм», «масова культура», «масове виробництво».

Умію:

  • охарактеризувати досягнення науки і техніки, духовної культури в провідних країнах світу, зміни у світогляді й повсякденному житті;

визначити прояви взаємодії культур народів Європи, Америки, Азії та Африки.

Урізноманітнення форм і напрямів освіти. Університет як автономна інституція. Поява вищих навчальних закладів технічного профілю.

 

Наукові й технічні досягнення. Література та мистецтво.

Зародження масової культури. Масове виробництво. Науково-технічна революція зламу ХІХ–ХХ ст. та її вплив на людину й суспільства. Зміни у вигляді міст і сіл. Одяг. Індустріальні та традиційні суспільства. Емансипація.

Узагальнення з тем «МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.)»; «РОЗВИТОК КУЛЬТУРИ І ПОВСЯКДЕННЕ ЖИТТЯ (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.)»

Урок контролю та оцінювання результатів навчальних досягнень учнів за І семестр

Орієнтовні завдання для практичних і творчих робіт:

  • підготувати презентацію «Повсякденне життя людей на початку ХХ ст.»;
  • зібрати й укласти в таблиці перелік фактів, які свідчать про зародження в ХІХ ст. масової культури / масового виробництва.

Узагальнення до курсу. ОСНОВНІ ІДЕЇ, ЗДОБУТКИ, ВИКЛИКИ «ДОВГОГО» ХІХ СТОЛІТТЯ

Дата проведення

Результати навчально-пізнавальної діяльності

Зміст уроку

34-35

Знаю:

  • хронологічні межі «довгого» ХІХ ст. і його внутрішню періодизацію;
  • взаємопов’язаність і взаємозалежність процесів господарського, соціального, політичного і культурного розвитку українського та інших європейських суспільств у ХІХ ст.

Розумію:

  • поняття «модернізація».

Умію:

  • охарактеризувати основні тенденції політичного, соціально-економічного та культурного розвитку світу впродовж «довгого» ХІХ ст.;
  • визначити внесок українського суспільства в загальноєвропейську культурну спадщину ХІХ ст.;
  • зіставити типові явища і процеси європейської та української історії в ХІХ – на початку ХХ ст.;
  • оцінювати історичні події ХІХ ст. з позиції формування «першого покоління» прав і свобод людини;

висловлювати судження щодо значення «довгого» ХІХ ст. для подальшого розвитку світу.

«Довге» ХІХ століття: основні ідеї, здобутки, виклики. Особливості української історії ХІХ ст. Внесок українського суспільства в загальноєвропейську культурну спадщину ХІХ ст.

Міжпредметні зв’язки: 9 клас. Зарубіжна література. Розділ: Бароко і класицизм. Тема: Бароко як доба і художній напрям у європейській літературі й мистецтві. Видатні представники європейського бароко та їхні здобутки (Учень/учениця  розповідає про чинники формування класицизму, розрізняє істинні та фальшиві цінності, розуміє необхідність шанобливого ставлення до людини незалежно від її соціального стану); 9 клас. Зарубіжна література. Розділи: Просвітництво, Романтизм, Реалізм (Учень/учениця  розуміє специфіку сприйняття дійсності та цивілізаційних зрушень в умовах модернізаційних процесів ХІХ ст.).



Предварительный просмотр:

КАБІНЕТ ІСТОРІЇ

Які ж вимоги висуваються до сучасного кабінету історії,

перш за все його матеріальної бази?

        Перше. Це має бути окрема аудиторія у навчальному закладі, зведеному за типовим проектом. Дуже бажано, щоб у комплексі з кабінетом знаходилось і підсобне приміщення. Саме наявність підсобного приміщення дозволяє вчителю усамітнитися, відключитися, зосередитися та набратися сил перед черговим уроком, поділитися враженнями чи порадитися з колегою. І в цьому аспекті значення „підсобки” незамінне.

        Навчальна аудиторія має відповідати санітарно-гігієнічним вимогам: бути просторою, теплою та затишною, добре освітлюваною та провітрюваною.

        Що ж до розташування кабінету історії у приміщенні навчального закладу, то це питання не є принциповим, однак досвід підказує, що виправданим є розміщення поруч (одне крило чи поверх) кабінетів навчальних дисциплін одного циклу.

        Друге. Важливе значення має вигляд меблів, якими обладнаний кабінет. Звичайно, найкраще, якщо це фабричний комплект, який включає в себе, крім набору учнівських столів та стільців, меблеву стінку, розраховану на зберігання необхідного методичного забезпечення. Рекомендуємо не прикріплювати парти до підлоги намертво. Це дасть можливість Вам у разі необхідності розташувати їх по периметру чи парами, одна навпроти одної при організації групової роботи школярів чи студентів.

        У деяких кабінетах парти можуть бути розташовані у формі амфітеатру чи у вигляді студентських лав.

        Важливе значення має також оформлення передньої стінки, яку складають державна символіка України, розкладна проста чи магнітна дошка, екран, шафи з тумбами, стаціонарний стелаж чи рухома підставка для книг.

        Третє. Органічним доповненням можуть служити оформлені на стіні умовна стрічка часу чи вікна історії, карти-схеми, портрети видатних історичних постатей, вислови про історію відомих людей. Вони закладають у підсвідомість розуміння того, що історія – це процес діяльності людей, руху суспільства в часі й просторі та його постійного переосмислення, пошук пояснення того, що відбувається на наших очах.

        Набір старожитностей та традиційної народної атрибутики (макети будівель, зразки національного одягу та предметів домашнього побуту, вишиті рушники, писанки чи інші предмети ужиткового мистецтва) дадуть можливість відчути працюючим тут подих століть, аромат історичних епох, підкреслять неповторний колорит місцевого історичного середовища.

        Щодо оформлення в кабінеті стендів, то з деяких пір це питання викликає дискусію в учительському середовищі.

        Тут дійсно не може бути однієї точки зору. Адже навряд чи доцільно, провівши в кабінеті євроремонт, нагромаджувати на стінах стенди, що не несуть актуальної, з Вашої точки зору, інформації. Тим більше, якщо у Вас є можливість, клацнувши мишкою, познайомитися з нею в Інтернеті чи з СО-комплекту. Однак якщо у Вас немає високотехнологічних джерел і носіїв інформації, то такі стенди просто необхідні для того, щоб заповнити порожнечу. Найбільш поширеним варіантом змісту таких стендів є коротка історія етапів української державності. На окремому стенді варто зафіксувати основні віхи з історії рідного краю.

Про інші варіанти змісту стендів буде сказано нижче.

        Четверте. Необхідним елементом матеріальної бази сучасного кабінету є наявність у ньому технічних засобів навчання, що відповідають специфіці суспільствознавчих предметів і без допомоги яких щоразу важче забезпечувати належний рівень викладання. До них ми відносимо кодоскоп, діа-та/чи кінопроектор, екран та механізми зашторювання, магнітофон, телевізор (відеомагнітофон з відеотекою), підставки для апаратури, обладнані електроосвітленням стенди, карти чи схеми, настінний годинник, хронометр чи таймер.

        Дедалі ширшого використання набуває й сучасна оргтехніка – ксерокс та комп'ютер у комплексі з програмним забезпеченням та електронними носіями інформації.

        Додатковий затишок створять лінолеум, панелі та портьєри, що відповідають кольору стін. А зі смаком проведене озеленення не тільки зробить затишним кабінет, але й додасть Вам кисню в прямому й переносному смислі слова.

        Такий дизайн, крім усього іншого, сприятиме шанобливому ставленню учнів не тільки до Вас, але й до кабінету та предметів, які в ньому викладаються.

        Для підтримки матеріальної бази кабінету в належному стані та його поточного ремонту в кабінеті потрібен набір необхідних інструментів.

Методичне забезпечення викладання суспільних дисциплін та його структурні елементи.

        Навчально-методичний комплекс кабінету – це показник професійної зрілості педагога. Він може складатися з ряду структурних елементів:

Джерела та література:

  • речові джерела;
  • збірники документів, хрестоматії;
  • основні й додаткові підручники;
  • довідкова література (словники, довідники, енциклопедії тощо);
  • наукові та методичні видання;
  • художня література з історичної тематики;
  • періодичні видання або витяги з них;
  • сценарії заходів;
  • роздавальний матеріал.

Наочні посібники,  виготовлені типографським способом:

  • настінні карти;
  • учнівські атласи;
  • контурні карти;
  • репродукції картин;
  • таблиці, схеми;
  • діаграми;
  • фотоальбоми, тематичні каталоги;
  • діафільми та слайди;
  • кінофільми, відеофільми та відеосюжети (відеотека);
  • інформація на електронних носіях.

Нефабричні наочні матеріали:

  • фотографії та фотомонтажі;
  • матеріали, зібрані чи виготовлені вчителем та учнями;
  • тематичні стенди;
  • поурочні папки учнів;
  • демонстраційні матеріали для кодоскопа;
  • систематизований каталог наочності.

Навчальна документація:

  • нормативні документи  (Конституція, закони України про освіту, Національна доктрина розвитку освіти України);
  • програми   курсів   суспільного профілю (загальнодержавні та регіональні), які читаються у навчальному закладі;
  • план роботи кабінету;
  • правила техніки безпеки під час роботи в кабінеті;
  • навчально-тематичне планування;
  • графік проведення тематичних атестацій з кожного курсу, який читається в кожному класі;
  • тематичні папки для накопичення розробок уроків та напрацювань учителя.

        Важливе значення має збереження навчально-методичного комплексу. Це питання органічно пов'язане з матеріально-технічною базою кабінету. Для зберігання бібліотечного фонду використовуються стелажі чи шафи-стінки. Таблиці, схеми й картини найкраще зберігати у спеціально обладнаних нішах (ящиках). Аудіовізуальні матеріали можна розмістити в шафах, ящиках чи шухлядах. Якщо частина інформації Вашого кабінету знаходиться на електронних носіях, придбайте дискетницю чи підставку для компакт-дисків.

        Необхідну навчальну документацію, роздавальний матеріал та напрацювання для проведення тематичного оцінювання найкраще зберігати в окремих файлах, систематизувавши їх у тематичних папках.

        Для кращого збереження навчально-методичного комплексу проведіть його систематизацію та складіть каталог за кожним із розділів.

        Усі наявні в кабінеті матеріальні цінності мають бути занесені до інвентарної книги. Їх облік та списання з рахунку мають проводитися відповідно до вимог нормативних документів.

Окремим і важливим структурним елементом навчально-методичного комплексу кабінету можуть бути методичні стенди. Необхідність їхнього оформлення диктується тим, що якщо історичний стенд може дати учневі знання, які швидко забуваються чи застарівають, то стенд з методики викладання предмета озброїть учня вмінням самому знаходити ці знання. Ви, очевидно, уже згадали біблійну притчу про те, що давши людині рибу, ми нагодуємо її на один день, а навчивши її ловити рибу, ми нагодуємо її на все життя. Так само й тут.

        На наш погляд, у кабінеті можуть бути обладнані такі методичні стенди:

  • „Основні завдання викладання історії (права)”;
  • „Основні компетенції учнів, які мають сформуватися по закінченні ними основної і старшої школи”;
  • „Критерії 12-бальної шкали оцінювання рівня навчальних досягнень учнів”.

        Зміст інформації на них має бути сформований, виходячи з вимог чинної нормативно-правової бази.

        Вивчення історії ґрунтується в першу чергу на джерельній базі. У зв'язку з цим у кабінеті можна оформити окремий стенд: „Комплекс речових, письмових та усних джерел – фундамент історичної науки”.

        Для учнів класів суспільно-гуманітарного профілю вивчення основ спеціальних історичних дисциплін буде суттєвою підмогою в опануванні історією. Це розширить їхнє розуміння історії як процесу пізнання, науки, що вивчає минуле на основі різноманітних джерел, шукає шляхи його осмислення та пояснення.

Показниками засвоєння учнями історії як навчальної дисципліни виступають знання, вміння та навички.

У кабінеті також має бути добірка пам'яток для роботи на уроці історії.

Схема аналізу історичних фактів, подій, явищ та процесів

        Історичний факт – першоцеглинка історичних знань. Він непотворний, як неповторні простір і час, де він протікає, оскільки вони перебувають у постійному русі.

        Історична подія – сукупність логічно завершених та обмежених у просторі й часі історичних фактів.

        Історичне явище – комплекс аналогічних історичних фактів або їх ознак, які зберігалися чи зберігаються протягом певного часу та в певному просторі (території).

        Історичний процес – ланцюг взаємопов'язаних у часі й просторі причинно-наслідковими зв'язками історичних подій і явищ:

  • коли відбувалися чи проходили ці факти, події, явища чи процеси;
  • де вони проходили;
  • за яких історичних обставин вони проходили; які події пройшли напередодні;
  • який розвиток вони отримали надалі;
  • яка соціальна верства чи верстви були основними учасниками події;
  • яку роль відіграли тут історичні особи та чиї інтереси вони відображали;
  • який слід залишили ці факти, події чи процеси в історії регіону, країни чи світу;
  • випадковим чи закономірним був саме такий перебіг подій та які вони мали наслідки;
  • які альтернативи розвитку існували за тих історичних умов; а як би повелися Ви за таких умов?

Схема аналізу подій з хронологічної точки зору (локалізація подій у часі)

  • коли пройшли ці події, як довго вони тривали, в якій послідовності проходили;
  • на який період історії людства вони припадають;
  • як ця  подія співвідноситься з іншими подіями чи процесами;
  • як ця подія кореспондується з однотипними подіями чи процесами вітчизняної та регіональної історії;
  • складання хронологічних чи синхроністичних простих чи складних таблиць.

Визначення місця історичних подій у просторі (використання карти як історичного джерела)

  • правильно займіть позицію біля карти (так, щоб не заступати природне освітлення карти);
  • запам'ятайте, що коли ви стоїте навпроти карти, наверху буде північ (південь – унизу), а зліва – захід (відповідно, справа – схід);
  • навчіться читати легенду карти – її умовні позначення. При всій різноманітності карт однотипні факти, події та явища – кордони та столиці, райони повстань, напрями головних ударів і місця битв тощо – зображуються на них схожими позначками;
  • зверніть увагу на написи, діаграми, таблиці, портрети, рисунки, які є на карті, і ви зрозумієте, що є резон у твердженні „Карта – це державна шпаргалка”;
  • працюючи з контурною картою, користуйтеся кольоровими олівцями, робіть умовні позначення;
  • на дрібномасштабних картах окремі позначки робіть цифрами, які включайте в умовні позначення, це впливатиме на естетику виконаної Вами роботи.

Схема аналізу історичного документу

        Документ первинний (запис очевидця або учасника події) чи вторинний (коментар чи

переказ про подію з уст дослідника).

        Відділіть у документі факти від коментарів та аналізуйте їх окремо.

  • Хто автор цього документу? Чиї інтереси він захищає?
  • Про що розповідається в документі? Яка сторона події чи явища замовчується?
  • Коли написаний цей документ? Як могли вплинути на нього автори, історичні події чи загальна ситуація в цей період?
  • Де відбувалася подія, про яку йдеться в документі?
  • Якими мотивами керувався автор документу?
  • Як цей документ кореспондується з іншими свідченнями про ці факти, подію, явище чи

процес?

Схема характеристики історичної особи

(складання історичного портрету)

  • Історичні умови,  виклики та вплив оточуючого суспільного середовища на формування особистості історичної постаті. Особистісні якості історичного діяча та умови їх становлення та формування.
  • Цілі діяльності та можливості їх досягнення.
  • Якими засобами та шляхами досягається поставлена мета.
  • Основні результати діяльності історичної особи для регіону, країни чи світу.
  • У чому значення діяльності цієї особистості.
  • Яке Ваше ставлення до цієї особи як людини та як історичного діяча?

        Види роботи з текстом підручника як джерелом інформації

  • читання мовчки або вголос;
  • виписування дат;
  • складання хронологічних таблиць;
  • робота з термінами, географічними назвами, висновками;
  • виписування імен історичних персоналій;
  • відбір історичних фактів для доведення окремих суджень;
  • формулювання  висновків  на основі прочитаних фрагментів тексту; конспектування;
  • складання плану чи тез.

Складання плану

  1. Уважно   прочитайте  назву теми плану, текст параграфу.
  2. Спробуйте засвоїти зміст матеріалу в цілому.
  3. Відберіть тільки той текст, який висвітлює тему, за якою потрібно скласти план.
  4. 3апишіть головні,  на Ваш погляд, думки тексту – це і будуть орієнтовні пункти Вашого плану.
  5. Добре продумайте, сформулюйте й запишіть ці головні думки. Це буде простий план теми.
  6. Якщо план складний, виділіть провідні (дві-три) ідеї та спробуйте перегрупувати матеріал таким чином, щоб він відповідав цим ідеям.
  7. 3найдіть дані, які розкривають кожну з виділених вами головних ідей, і запишіть їх у вигляді підпунктів плану.
  8. Перевірте, чи розкриває план тему, чи є у ньому своя логіка й завершеність, яка дозволить Вам краще засвоїти матеріал.

Пам'ятайте! Структурно план поділяється на вступ, основну частину та висновки.

Конспектування

        Конспектування – це стислий виклад основного змісту прочитаного (почутого).

  • Кілька разів прочитайте текст, постарайтеся засвоїти його зміст в цілому.
  • Розділіть текст на окремі блоки (відносно самостійні частини).
  • Зробіть аналіз кожної із частин, виділивши в ній головне.
  • Сформулюйте тези і випишіть вислови, які їх аргументують.
  • Запишіть основні положення та ідеї тексту або почутої інформації.

Узагальнення

        Узагальнення – визначення загальних, суттєвих ознак історичного явища чи процесу, формулювання провідних понять чи ідей того, що опрацьовано чи вивчено; узагальнення ґрунтується на аналізі та синтезі та йде від простого до складного (від конкретного до абстрактного).

  • Виділіть головне поняття в отриманому завданні.
  • Перевірте, як Ви зрозуміли його зміст.
  • Відберіть основні, типові факти з опрацьованого матеріалу.
  • Проаналізувавши їх,  виділіть спільні риси.
  • Сформулюйте провідну ідею, вектор розвитку явища чи процесу.

Порівняння

        Порівняння – це розумова операція, спрямована на встановлення рис схожості та відмінності між певними історичними подіями, явищами чи процесами. Етапами порівняння можуть бути:

  • засвоєння об'єктів порівняння та їх запис;
  • виділення критеріїв – споріднених суттєвих ознак об'єктів, які порівнюються; це – найскладніша частина порівняння. Критерії порівняння – це своєрідний план спільних ознак тих чи інших подій, явищ чи процесів.
  • чітке формулювання й короткий запис змісту порівняння;
  • порівняння об'єктів за кожним з критеріїв;
  • стисле узагальнення та його запис.

        Найбільш вдалою, на наш погляд, формою порівняння є таблиця.

АЛГОРИТМИ РОБОТИ КАБІНЕТУ ІСТОРІЇ

Місяць /

Напрями роботи

Вересень

Жовтень

Листопад

Грудень

Січень

Лютий

Березень

Квітень

Травень

Червень

І. Збереження

і зміцнення

матеріально-

технічної ба-

зи кабінету

До 1.09 кос-

метичний, по-

точний чи ка-

пітальний ре-

монт кабінету.

Підтримка ма-

теріально-тех-

нічної бази в

належному

стані та її зміцнення

Підтримка ма-

теріально-тех-

нічної бази в

належному

стані та її змі-

цнення

Підтримка ма-

теріально-тех-

нічної бази в

належному

стані та її змі-

цнення

Підтримка ма-

теріально-тех-

нічної бази в

належному

стані та її змі-

цнення

Підтримка ма-

теріально-тех-

нічної бази в

належному

стані та її змі-

цнення

Підтримка ма-

теріально-тех-

нічної бази в

належному

стані та її змі-

цнення

Підтримка ма-

теріально-тех-

нічної бази у

належному

стані та її змі-

цнення

Підтримка ма-

теріально-тех-

нічної бази в

належному

етані та її змі-

цнення

Підтримка ма-

теріально-тех-

нічнрї бази в

належному

стані та її змі-

цнення

Підтримка ма-

теріально-тех-

нічної бази в

належному

стані та її змі-

цнення

II.

Підвищення фахової

майстерності

вчителя

Самоосвіта.

Взаємне відві-

дування уро-

ків. Підготов-

ка до атеста-

ції. Підписка

на фахові ви-

дання. Наста-

вництво. Кур-

сова перепід-

готовка при

ОІПОПП

Самоосвіта.

Взаємне відві-

дування уро-

ків. Підготов-

ка до атеста-

ції. Підписка

на фахові ви-

дання. Відві-

дування (про-

ведення) за-

няття школи

молодого вчи-

теля. Курсова

перепідготов-

ка при ОІПОПП

Самоосвіта.

Взаємне відві-

дування уро-

ків. Підготов-

ка до атеста-

ції. Підписка

на фахові ви-

дання. Участь

у роботі рай

(міськ) метод

об'єднання

Самоосвіта.

Взаємне відві-

дування уро-

ків. Підготов-

ка до атеста-

ції. Підписка

на фахові ви-

дання. Робота

над виконан-

ням завдання

районної (мі-

ської) творчої

групи. Підго-

товка звіту

про хід апро-

бації нових

підручників

Самоосвіта.

Взаємне відві-

дування уро-

ків. Підготов-

ка до атеста-

ції. Доповідь

на засіданні

педради чи

психологічно-

го семінару.

Участь у ро-

боті січневої

наради.

Участь у кон-

курсі „Учитель року”

Самоосвіта.

Взаємне відві-

дування уро-

ків. Підготов-

ка до атеста-

ції. Курсова

перепідготов-

ка при ОШПО

Самоосвіта.

Взаємне відві-

дування уро-

ків. Підготов-

ка до атеста-

ції. Атестація

Самоосвіта.

Взаємне відві-

дування уро-

ків. Підготов-

ка до атеста-

ції. Участь у

роботі рай

(міськ) метод

об'єднання.

Курсова пере-

підготовка

при ОІПОПП

Самоосвіта.

Взаємне відві-

дування уро-

ків. Підготов-

ка до атеста-

ції. Підписка

на фахові ви-

дання. Твор-

чий звіт вчи-

теля чи метод

об'єднання

суспільно-гу-

манітарних

дисциплін

Самоосвіта.

Підготовка та

проведення

екзаменів.

Аналіз типо-

вих помилок

учнів та про-

думування за-

ходів щодо

роботи над їх

усуненням.

Підписка на

фахові видання

III.

Формування навчально-методичного комплексу викладання

предметів суспільствознавчого циклу

До 1.09. Під-

готовка обго-

ворення та за-

твердження

плану роботи.

Роботи із сис-

тематизації

навчально-ме-

тодичного за-

безпечення та

його ефектив-

ного викорис-

тання у навча-

льно-виховно-

му процесі.

Формування

тематичних

папок з напра-

цюваннями та

за окремими

курсами, те-

мами чи про-

блемами та їх

поповнення

Поповнення

методичного

забезпечення

новинками на-

вчально-мето-

дичної літера-

тури. Робота

із системати-

зації навчаль-

но-методич-

ного забезпе-

чення та його

ефективного

використання

у навчально-

виховному

процесі. Фор-

мування тема-

тичних папок

з напрацюван-

нями та за

окремими ку-

рсами, темами

чи проблема-

ми чи їх по-

повнення

Поповнення

методичного

забезпечені»

новинками на-

вчально-мето-

дичної літера-

тури. Робота

із системати-

зації навчаль-

но-методич-

ного забезпе-

чення та його

ефективного

використання

у навчально-

виховному

процесі. Фор-

мування тема-

тичних папок

з напрацюван-

нями та за

окремими ку-

рсами, темами

чи проблема-

ми та їх по-

повнення

Поповнення

методичного

забезпечення

новинками на-

вчально-мето-

дичної літера-

тури. Робота

із системати-

зації навчаль-

но-методич-

ного забезпе-

чення та його

ефективного

використання

у навчально-

виховному

процесі. Фор-

мування тема-

тичних папок

з напрацюван-

нями та за

окремими ку-

рсами, темами

чи проблемами та їх поповнення

Поповнення

методичного

забезпечення

новинками на-

вчально-мето-

дичної літера-

тури. Робота

із системати-

зації навчаль-

но-методич-

ного забезпе-

чення та його

ефективного

використання

у навчально-

виховному

процесі. Фор-

мування тема-

тичних папок

з напрацюван-

нямн та за

окремими ку-

рсами, темами

Поповнення

методичного

забезпечення

новинками на-

вчально-мето-

дичної літера-

тури. Робота

із системати-

зації навчаль-

но-методич-

ного забезпе-

чення та його

ефективного

використання

у навчально-

виховному

процесі. Фор-

мування тема-

тичних папок

з напрацюван-

нями та за

окремими ку-

рсами, темами

Поповнення

методичного

забезпечення

новинками на-

вчально-мето-

дичної літера-

тури. Робота

із системати-

зації навчаль-

но-методич-

ного забезпе-

чення та його

ефективного

використання

у навчально-

виховному

процесі. Фор-

мування тема-

тичних папок

з напрацюван-

нями та за

окремими ку-

рсами, темами

чи проблема

ми та їх поповнення

Поповнення

методичного

забезпечення

новинками на-

вчально-мето-

дичної літера-

тури. Робота

із системати-

зації навчаль-

но-методич-

ного забезпе-

чення та його

ефективного

використання

у навчально-

виховному

процесі. Фор-

мування тема-

тичних папок

з напрацюван-

нями та за

окремими ку-

рсами, темами

Поповнення

методичного

забезпечення

новинками на-

вчально-мето-

дичної літера-

тури. Робота

із системати-

зації навчаль-

но-методич-

ного забезпе-

чення та його

ефективного

використання

у навчально-

виховному

процесі. Фор-

мування тема-

тичних папок

з напрацюван-

нями та за

окремими ку-

рсами, темами

Поповнення

методичного

забезпечення

новинками на-

вчально-мето-

дичної літера-

тури. Робота

із системати-

зації навчаль-

но-методич-

ного забезпе-

чення. Аналіз

ефективності

використання

навчально-ме-

тодичного за-

безпечення.

Інвентариза-

ція та списан-

ня не ефекти-

вного чи за-

старілого ма-

теріалу

IV.

Робота з

обдаровани-

ми дітьми

Підготовка

учнів до всту-

пних випробу-

вань у БМАН

та участь

у них.Заняття

факультативу

чи історично-

го гуртка (згі-

дно з розкла-

дом). Участь

у конкурсах

та конферен-

ціях, що про-

водяться під

егідою МО-

НУ, управ лін-

ня освіти і на-

уки ОДА

Підготовка до

І етапу олімпі-

ад з історії та

правознавст-

ва. Заняття

факультативу

чи історично-

го гуртка (згі-

дно з розкла-

дом). Участь

у конкурсах

та конферен-

ціях, що про-

водяться під

егідою МО-

НУ, управлін-

ня освіти і на-

уки ОДА

Підготовка до

І етапу олімпі-

ад з історії та

правознавст-

ва. Заняття

факультативу

чи історично-

го гуртка (згі-

дно з розкла-

дом). Участь

у конкурсах

та конферен-

ціях, що про-

водяться під

егідою МО-

НУ, управлін-

ня освіти і на-

уки ОДА

Участь ко-

манди навча-

льного закла-

ду в II етапі

олімпіад з іс-

торії та пра-

вознавства.

Заняття факу-

льтативу чи

історичного

гуртка (згідно

з розкладом).

Участь у кон-

курсах та

конференці-

ях, що про во-

дять ся під егі-

дою МОНУ,

управління

освіти та нау-

ки ОДА

Заняття факу-

льтативу чи

історичного

гуртка (згідно

з розкладом).

Участь у кон-

курсах та кон-

ференціях,

що проводять-

ся під егідою

МОНУ,

управління

освіти та нау-

ки ОДА

Участь пред-

ставників на-

вчального за-

кладу в III

етапі олімпіад

з історії та

правознавст-

ва. Заняття

факультативу

чи історично-

го гуртка (згі-

дно з розкла-

дом). Участь у

масових захо-

дах

Участь у II

етапьконкур-

су захисту на-

уково-дослід-

ницьких робіт

(для членів

БМАН). За-

няття факуль-

тативу чи іс-

торичного гу-

ртка (згідно з

розкладом).

Участь у кон-

курсах та кон-

ференціях

Проведення

зустрічей з на-

уковцями чи

випускниками

школи. Занят-

тя факульта-

тиву чи істо-

ричного гурт-

ка (згідно з

розкладом).

Участь у кон-

курсах та кон-

ференціях

Звіт учнівсь-

кого науково-

го товариства.

Заняття факу-

льтативу чи

історичного

гуртка (згідно

з розкладом).

Участь у кон-

курсах та кон-

ференціях

Підготовка

до екзаменів.

Участь у літ-

ніх таборах

відпочинку

для обдарова-

них дітей

V. Масові за-

ходи

Підготовка та

проведення

Дня знань.

Проведення

акцій у па-

м'ять жертв

Другої світо-

вої війни у Ба-

биному Яру

та на терито-

рії, що була

окупована фа-

шистами. Від-

значення дня

партизанської

слави. Відзна-

чення річниці

Хотинської

битви

Підготовка та

проведення

ігор «Козацькі

забави» до

дня Покрови.

Відзначення

свята Україн-

ської повстан-

ської армії.

Відзначення

різниці звіль-

нення України

від німецько-

фашистських

загарбників

Відзначення

річниці битви

за Дніпро та

визволення

Києва. Вша-

нування па-

м'яті жертв

політичних

репресій та

голодомору

в Україні

Проведення

тижня право-

знавства. Під-

готовка та

проведення іс-

торичних ве-

чорів

Проведення

міжшкільних

історичних

турнірів. Від-

значення річ-

ниці акту Злу-

ки. Диспут на

тему «Степан

Бандера: по-

стать на тлі

епохи». Уч-

нівська кон-

ференція «Пе-

реяславська

угода в історії

України»

Проведення

дня(конкур-

су) юного ли-

царя (до Дня

захисника Ві-

тчизни та до

дня святого

Валентина).

Історичний

вечір «Видат-

ні постаті на-

шого краю».

«Афганіс-

тан — наш

сум і біль» (до

річниці завер-

шення виводу

радянських

військ з Афга-

ністану)

Учнівська

конференція

«Тарас Шев-

ченко та його

роль в історії

України» (ра-

зом з учителя-

ми українсь-

кої мови та лі-

тератури).

Проведення

тижня історії

у навчально-

му закладі

Вечір «Відро-

дження —

епоха, яка по-

требувала ти-

танів і поро-

дила їх» (ра-

зом з учите-

лями образот-

ворчого мис-

тецтва, зару-

біжної літера-

тури, матема-

тики

й фізики).

«Чорнобиль – ти чорний біль

України». Те-

матична полі-

тінформація

до річниці по-

чатку опера-

ції «Вісла»

«Сяйво Пере-

моги не змер-

кие повік!»

(вечір-зу стріч

з ветеранами

війни та праці).

«Рідна мати

моя...» (свято

вшанування

матерів). Свя-

то останнього

дзвоника у на-

вчальному за-

кладі

«Діти — квіти

нашого жит-

тя» (відзна-

чення Дня за-

хисту дітей).

Збори батьків-

ської громад-

ськості та об-

говорення пи-

тання залу-

чення коштів

на зміцнення

матеріально-

технічної бази

кабінету



Предварительный просмотр:

Словник  з історії України.

А

АБОРИГЕН – автохтон, корінний мешканець (тубілець).

АБСОЛЮТИЗМ – форма держави (абсолютна монархія); необмежена самодержавна влада; деспотична форма державного правління, яка ґрунтується на свавіллі правителя(царя, імператора, короля) і за якої досягається надзвичайно високий ступінь централізації державної влади, і виключається участь народу в законодавстві і контролі над виконавчою владою.

АВАНГАРД – передова частина суспільства, соціальної групи, класу, суспільно – політичного руху, що бере на себе основний тягар вирішення суспільно значимих завдань.

АВАНСУВАННЯ – виділення грошових сум в рахунок наступних платежів за матеріальні цінності, виконані роботи та послуги.

АВАНТЮРИСТ – схильний до пригод, необдуманого ризику.

АВАРИ – кочовики-тюрки, на Русі їх називали обрами (VI-IX ст.).

АВТОКЕФАЛІЯ – самоврядування, адміністративна незалежність помісних православних церков.

АВТОКЕФАЛЬНА ЦЕРКВА— (у православ'ї) адміністративно-самостійна, самоуправна церква, незалежна від інших церков у вирішенні організаційних питань, яка діє в даній країні, має свою власну ієрархію, дбає про задоволення духовних потреб свого народу, його релігійну освіту та культуру, зберігає національні особливості церкви, з особливою повагою шанує святих, що вийшли з її народу.

АВТОКРАТІЯ – система правління, при якій одній особі належить необмежена верховна влада.

АВТОХТОНИ – спільність, що виникла в процесі еволюції на певній території і проживає на ній в даний час.

АВТОНОМІЯ—прагнення населення певної національно-територіальної одиниці до більшої самостійності в межах існуючого підпорядкування без відокремлення.

АВТОРИТАРИЗМ – антидемократична та антиправова практика здійснення влади; політичний режим, якому притаманні зосередження в руках однієї людини чи груп людей необмеженої влади, повна відсутність представницьких інститутів та системи поділу влади.

АВТОРИТАРНИЙ – владний, диктаторський, який прагне затвердити свою владу, авторитет.

АВТОХТОНИ—спільність, що виникла в процесі еволюції на певній території і проживає на ній в даний час.

АГРАРНИЙ – той, що відноситься до землеволодіння та землекористування.

АГРЕСІЯ (в сучасному міжнародному праві) – незаконне з погляду статуту ООН застосування сили однієї держави (чи групи держав) проти іншого, яка має на меті загарбання території, ліквідацію чи обмеження політичної незалежності; насильницьке підкорення народу. Це важливе поняття було введено в міжнародний обіход сесією Генеральної Асамблеї ООН у 1974 році.

АГРОПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС (АПК) – складова частина економіки, яка з’єднує в собі виробництво сільськогосподарської продукції, її промислову переробку й матеріально – технічне обслуговування села.

АДМІНІСТРАТИВНО ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ ПОДІЛ – система територіальної організації держави, на основі якої утворюються і діють органи державної влади і управління.

АДМІНІСТРАЦІЯ – органи управління.

АДМІНРЕСУРС – незаконний вплив влади на хід та наслідки голосування, що полягає в порушенні виборчого законодавства, фальсифікації та підтасування наслідків голосування, тискові на громадян, використанні службового становища в службових цілях тощо.

АКРЕДИТАЦІЯ – надання відповідного права (навчальним закладам, журналістам..).

АКТ – офіційний документ, що може набувати статусу юридичного закону, наказу, постанови, що видається вищими державними органами (особою) у межах їх компетенції у встановлених законом формах.

„АКТ ЗЛУКИ” – це акт, спрямований на об’єднання двох державних утворень: УНР (листопад 1917 року) та ЗУНР (листопад 1918 року). «А.З.» було проголошено 22 січня 1919 року в Києві на означення річниці прийняття IV Універсалу. „А.З.” не було реалізовано тоді, в умовах української революції, в силу внутрішніх та зовнішніх причин існування обох республік: долю УНР „вирішила” Росія, долю ЗУНР вирішила Польща; далися в знаки й значні суперечки між урядами УНР та ЗУНР. В умовах незалежної України 22 січня відзначається, як день соборності України.

АКЦІЯ – цінний папір, що засвідчує участь його власника в капіталі акціонерного товариства й надає право на дотримання відповідної долі щорічного прибутку.

АЛЬТЕРНАТИВА (в політиці) – вибір однієї з двох чи декількох взаємовиключних позицій, можливостей при вирішенні того чи іншого питання політичної діяльності.

АЛЬТЕРНАТИВНІ ВИБОРИ – вибори, за яких до виборчого бюлетеня вноситься декілька кандидатур.

АМАТОР – любитель, непрофесіонал. Аматорський театр – любительський театр.

АНАРХІЗМ – соціально – політична течія, що обґрунтовує діяльність і необхідність реалізації „анархії”, тобто звільнення особистості від будь-якої економічної, соціальної, політичної, духовно – ідеологічної влади.

АНАРХІСТ – послідовник анархізму – політичної течії, що виступає за зникнення держави як примусової форми влади й заміну її вільними, добровільними об’єднаннями громадян.

АНАФЕМА – найвище церковне покарання у християнстві, що означає відлучення від церкви, виключення з громад віруючих.

„АНДРОПОВЩИНА” (від імені Генерального секретаря ЦК КПРС Ю.В.Андропова) – історичний період після смерті Л.І.Брежнєва (листопад 1982 – лютий 1984 рр.), який характеризується спробою розв’язання багатьох раніше невирішених проблем подолання деяких деформацій, за допомогою жорстких адміністративних заходів, зміцнення дисципліни порядку.

АНЕКСІЯ—своєрідна форма порушення принципу самовизначення нації, яка проявляється в намаганні однієї держави загарбати всю або частину іншої держави.

АНІМІЗМ – віра, згідно з якою кожна річ має душу, духа, поклоніння їм.

АНТАГОНІЗМ – протиріччя, непримиренність інтересі учасників конфлікту.

АНТАНТА (1905-1907р.) – союз між Францією, Росією та Англією. Пізніше до нього приєдналися США, Бельгія, Румунія, Сербія та інші.

АНТИРЕЛІГІЙНА КАМПАНІЯ – кампанія, що проводилася в Хрущовську добу на зламі 50 – 60-х рр., спрямована на посилення атеїстичного наступу на релігійну свідомість народу та на дисгармонізацію відносин держави з церквою.

АНТИСЕМІТИЗМ – вороже ставлення до євреїв, одна з крайніх форм расового шовінізму, національної та релігійної нетерпимості.

АНТОНОВЩИНА – таку назву (від імені Антонов), отримали селянські повстання, що вибухали в 1921р., внаслідок масового незадоволення населення.

АНТРОПОЛОГІЯ – наука, яка досліджує походження і розвиток, біологію людини.

АНШЛЮС – включення Австрії у склад нацистської Німеччини (1938р).

АПАРТЕЇД – державна політика дискримінації за расовою ознакою.

АПОЛОГЕТИ – запеклі захисники ідеї чи вчення.

АРЕНДА – форма взаємовідносин, за якої особа чи група осіб отримує в користування землю, засоби виробництва на визначений строк за відповідну договором плату.

АРИСТОКРАТІЯ – вищий прошарок суспільства або правлячої верхівки; знать.

АРМІЯ – один з найважливіших органів держави і влади, який часто вирішальним чином впливає на їхні долі. А. – це вся сукупність збройних сил держави.

АРТІЛЬ - об’єднання, до якого входить група осіб, що добровільно зійшлися для спільної господарської мети на відповідний час за певних умов, які визначають участь в артілі працею та капіталом.

АРХАЇЧНИЙ – застарілий.

АРХЕОЛОГІЧНІ ПАМЯТКИ – матеріальні залишки людської діяльності.

АРХЕОЛОГІЧНІ РОЗКОПКИ – дослідження археологічних памяток, збір та опис знайденого.

АРХІВ – установа, де зберігаються і досліджуються документи.

АРХІЄПИСКОП – почесний духовний сан єпископів, один з найвищих ступенів у християнській церковній ієрархії.

АРХІЄРЕЙ – загальна назва вищих священнослужителів (єпископів, архієпископів, митрополитів, патріарха).

АРХІМАНДРИТ – вищий (до єпископа) чернечий чин у православній церкві.

АСИМІЛЯЦІЯ—розчинення самостійних етносів, представників одного народу в середовищі іншого (повна втрата ним своєї мови, культури, традицій, звичаїв і повне засвоєння нових, властивих іншому народові етнічних особливостей). А., як правило, є засобом досягнення етнічної однорідності.

АТЕЇЗМ – безбожжя; заперечення існування Бога і пов’язане з цим заперечення релігії.




Б

БАГАТОПАРТІЙНІСТЬ – наявність в державі двох і більше політичних партій, кожна з яких має програму дії, визначає метод та шляхи її здійснення. Б. є однією з ознак демократичної держави, основний прояв політичного плюралізму в сучасному суспільстві.

БАКАЛАВР – початковий вчений ступінь.

БАНДЕРІВЦІ – члени ОУН., які у лютому 1940р. відкололися від організації, очолюваної Проводом українських націоналістів під керівництвом А.Мельника і об’єдналися під гаслами Революційного проводу ОУН. На чолі з С.Бандерою.

БАНДЕРІВЩИНА – прозивна назва пропагандистського характеру, що зародилася в 40-х роках у радянській ідеології, пройшла через 10-ліття історії і подекуди вживається і сьогодні для означення всіх учасників українського національно-визвольного руху – членів ОУН, УГВР, їхніх прихильників, вояків УПА та інших.

БАНК – установа, яка приймає на збереження кошти та надає позички (під проценти).

БІБЛІЯ – збірник іудейських та християнських священних книг, книги Святого (Ветхого) та Нового заповіту.

БІЗНЕС – власна справа, діяльність, яка приносить прибуток.

БІЛИЙ ТЕРОР – режим терористичної диктатури, який встановили білогвардійці-денікінці наприкінці літа 1919 р. в Україні, прийшовши на зміну російсько-радянській владі.  

БІЛЬШОВИЗМ – одна з течій РСДРП (поряд з меншовизмом), що виникла в 1903р. Б. cповідував особливий шлях розвитку Росії: розрив між буржуазно-демократичною революцією і соціалістичною дуже незначний за часом, минаючи капіталістичну стадію розвитку – зразу в соціалізм. 25-25 травня 1917 р. більшовики, які становили незалежну частину революційної демократії, здійснили в Петрограді державний переворот, який різко змінив ситуацію як в Росії, так і в Україні – вони були втягнуті в довготривалий “соціалістичний експеримент”. Україні більшовики в кінці 1917 на початку 1918  рр. нав’язали громадянську війну.

БІПАРТИД—людина, яка водночас має громадянство двох або більше держав.

БІПОЛЯРНА СИСТЕМА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН – система, заснована на протистоянні двох зверхдержав та створених ними воєнно-політичних блоків.

БІРЖА – організаційно оформлений й систематично функціонуючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами (фондова біржа) чи оптова торгівля товарами за стандартними зразками (товарна біржа).

БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС – так називається програма-декларація Закону європейської вищої освіти, підписана в 1999р. в м.Болонії (Італія) представниками 29 європейських країн, основною ідеєю якої є координація „освітянської” політики та зближення національних освітянських програм. Суть Б.П. – уніфікація та підвищення якості навчання студентів.

БОРБИСТИ — політична українська партія  (березень 1919—липень, 1920 рр.), що сформувалася на основі лівого крила Української партії лівих соціалістів-революціонерів. Назву дістала по найменуванню центрального органу партії—газети «Борба».

БОРОТЬБИСТИ — українська політична партія (травень 1918—березень 1920 рр.), що виникла внаслідок розколу УПСР. Назву отримала від найменування центрального органу партії — газети «Боротьба».

БОЯРИН – великий впливовий землевласник.

БРАТАНІЯ – припинення воєнних дій і взаємне висловлювання почуттів товариськості.

БРАТСТВА – громадські організації міщан православної віри, відкривали братські школи (XVI-XVII ст.). 

„БРЕЖНЄВЩИНА” – консервативний політичний режим в СРСР (друга половина 60-х – перша половина 80-х рр.), що прикривався ілюзорною стабільністю так званого „розвинутого соціалізму”, а по суті мав тупіковий, стагнаційний характер, що негативно вплинув на розвиток радянського суспільства: в економіці – розвал і застій; в політиці – спроба реанімації сталінізму, брехня, дволикість, корупція, зміцнення монополізму КПРС; в душах-відчай, соціальна апатія; в житті українського народу істотне звуження суверенітету республіки, черговий русифікаторський наступ на духовність українського народу.

БРЕСТСЬКИЙ МИР – це мир, підписаний між Центральною Радою і країнами німецько-австрійського блоку 27 січня (9 лютого) 1918 році у Бресті, за яким Україна виходила із стану війни з країнами четверного Союзу; останні визнали УНР, Центральна Рада брала на себе зобов’язання поставити Німеччині сільськогосподарську продукцію. „Б.М.” з країнами німецько-австрійського блоку підписала й Росія (3 березня 1918 року), за яким вона зобов’язувалася визнати незалежну УНР; розпущено було український більшовицький уряд; Росія зобов’язалася не втручатися в українські справи й вивести свої війська з України. За цим миром перше встановлення радянської влади в Україні зазнало поразки.

БУКОВИНА – Північна – територія сучасної Чернівецької області, Південна – на території Румунії.

БУЛАВА – ознака влади гетьмана, палиця із насадженою на неї срібною (позолоченою) кулею.

БУРГОМІСТР – голова міста.

БУРЖУАЗНА РЕВОЛЮЦІЯ – соціальна революція з метою встановлення влади буржуазії.

БУРЖУАЗНІ НАЦІОНАЛІСТИ – традиційний ярлик комуністичної системи та комуністичної партії, який навішувався на тих, хто виступав за збереження національної мови, культури, звичаїв та традицій рідного народу.

БЮРОКРАТІЯ – сукупність людей, зайнятих в адміністративних (владних) структурах і виконуючих відведене їм коло життєво необхідних суспільству управлінських, технічних обов’язків. Б. – це, по суті, тип організації, для якої характерним є спеціалізований розподіл праці, чітка управлінська ієрархія, що діє за відповідними правилами і стандартами.




В

ВАЛОВА ПРОДУКЦІЯ – показник, що характеризує загальний обсяг виробництва продукції національної економіки, окремих промислових чи сільських підприємств у грошовому обчисленні.

ВАНДАЛІЗМ – нищення памяток культури.

ВАРЯГИ – східнословянська назва норманів.

ВЕЛИКОДЕРЖАВНІСТЬ – державна політика, спрямована на придушення опору пригноблених народів, захист інтересів пануючої нації, зміцнення держави.

ВЕРДИКТ – рішення з приводу винності чи невинності підсудного.

ВЕРМАХТ – назва збройних сил фашистської Німеччини в 1935 – 1945 рр.

ВЕРХИ – вищі, керівні кола суспільства, держави.

ВЕТО — акт, передбачений Конституцією, завдяки якому глава держави може призупинити впровадження в дію законів, прийнятих парламентом.

ВИБОРИ – обрання шляхом голосування депутатів, посадових осіб, членів керівних органів тих чи інших партій, організацій.

ВИРОБНИЧІ ВІДНОСИНИ – суспільні відносини, що виникають між людьми в процесі матеріального виробництва.

ВИЩА ОСВІТА – це курс (цикл курсів) навчання, доступ до якого надає повна середня освіта. Завдання вищої освіти є формування у майбутніх фахівців професійних якостей, знань і умінь відповідно до освітньо-кваліфікаційної характеристики певного фаху.

ВИЩА РАДА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ—дорадчий, судовий орган (його рішення мають рекомендаційний характер), введений Конституцією незалежної України. 

ВІДБУДОВА – відновлення економічного потенціалу зруйнованих в роки війни всіх галузей народного господарства. В. почалася відразу ж після визволення українських земель від німецької окупації.

„ВІДЛИГА” – так назвав радянський письменник І.Еренбург період Хрущовського правління, який наступив після довгої і суворої сталінської „зими”. „В.” характеризується низкою зрушень, що відбулися в політичному, економічному, особливо духовному житті суспільства.

ВІДСТАВКА – звільнення від службі – державної чи військової.

ВІЙНА – збройна боротьба між державами, іноді в одній державі(громадянська війна). Розрізняють війни: 1) світові, локальні; 2) колоніальні; 3) національно-визвольні; 4) війна за владу; 5) війна законів тощо.

ВІЙСЬКОВА ДОКТРИНА – основні принципи воєнного будівництва й погляди на ведення війни.

ВІЛЬНА ЕКОНОМІЧНА ЗОНА – територія з особливими пільговими економічними умовами.

ВІЧЕ – народні збори в Київській Русі.

ВОЄННА ДОКТРИНА – це прийнята державою система поглядів і положень про будову Збройних сил.

«ВОЄННИЙ КОМУНІЗМ» (1918—1921 рр.) — система викликаних умовами 

        громадянської війни тимчасових надзвичайних соціально-економічних та 

        політичних заходів, що визначили «своєрідність», антинародну 

        спрямованість економічної політики Радянської влади, в т. ч. й на Україні.

“ВОЄННО-ПОЛІТИЧНИЙ СОЮЗ” – союз, утворений (1 червня 1919р.) формально незалежними республіками: Україною, Латвією, Литвою, Білорусією, Російською федерацією. Основною метою “Воєнно-політичного союзу” була мобілізація та централізація сил радянських республік (армія, фінансова система, закони), для того, щоб відстояти радянську владу від білогвардійщини. Оскільки конституційно ці явища не були оформлені, “Воєнно-політичний союз” став уособленням фактичного (а не юридичного) утворення єдиної держави.

ВОЄННО – ПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС – союх системи національно-воєнного виробництва й політичних сил, зацікавлених в його пріоритетному розвиткові.

ВОЛИНЬ – землі в басейні верхівїв Зх. Бугу та р. Припять.

ВОЛЮНТАРИЗМ – соціально-політична практика, яка, ігноруючи об’єктивні закони істоичного процесу, керується суб’єктивними бажаннями та довільними рішеннями осіб, що їх здійснюють. У кінцевому підсумку В. глибоко дискредитує дану владу і її органи.

ВОТУМ – рішення, думка, яка виражена у формі голосування. В. довіри, чи В. недовіри – вираження парламентом схвалення чи несхвалення діяльності уряду, міністра шляхом голосування.

ВОТЧИНА – земельна власність феодала (разом із залежними селянами).

ВРАНГЕЛІВЩИНА – політичний режим білогвардійщини у вигляді військової диктатури 1920 року на Півдні України, який очолював генерал-лейтенант, барон Врангель, учасник російсько-японської війни, випускник Академії Генштабу. Відстоював гасло “єдиної і неділимої„ Росії.

ВСЕУКРАЇНСЬКА РАДА ВІЙСЬКОВИХ ДЕПУТАТІВ (ВРВД) – вищий координаційний орган комітетів і рад солдатських, матроських, офіцерських депутатів ВРВД обрана у червні 1917р. на Другому військовому з’їзді. 

ВСЕУКРАЇНСЬКА РАДА СЕЛЯНСЬКИХ ДЕПУТАТІВ – вищий орган самоврядування на селі тимчасового характеру, створений на Першому Всеукраїнському селянському з’їзді, який проходив у Києві за ініціативою Центральної ради 28.05-02.06 1917р.

„ВЯЗЕНЬ СОВІСТІ” – особа, заключена під стражу або іншим чином обмежена в правах за свої політичні, релігійні або інші переконання; в’язнями совісті визнають лише тих, хто не застосовував у своїй діяльності насилля і не закликав до нього.




Г

ГАЛИЦЬКА БИТВА – битва, що відбулася в серпні-вересні 1914 року. Війська російського Південно-Західного фронту відбили наступ австро-угорської армії в Галичині й Польщі й відкинули їх за ріки Сян і Дунаєць.

ГАЛИЧИНА – історична назва частини західноукраїнських земель та польських земель, захоплених Австрійською імперією.

ГАРАНТ – поручитель. Вищим гарантом нормативних умов у суспільстві, функціонуванні держави і її органів повинен бути закон.

ГЕГЕМОН – головна сила; у випадку російської революції-клас, що визначає визначальне, керівне (главенствуюче) становище в житті суспільства, робітничого класу (пролетаріату).

ГЕГЕМОНІЯ – керівництво, перевага; керівна, домінуюча роль будь-якої держави по відношенню до інших держав; будь-якого класу чи партії в суспільстві по відношенню до решти партій, класів.

ГЕНЕЗИС – походження, виникнення, процес утворення якогось історичного явища.

ГЕНЕРАЛЬНИЙ СЕКРЕТАРІАТ – виконавчий орган Центральної Ради, (уряд), утворений 15 червня 1917р. на чолі з В.Винниченко. За партійною приналежністю Г.С. був переважно соціал-демократичним.

ГЕНОЦИД – повне або часткове знищення цілих народів чи окремих груп населення за їх расовими, національними чи релігійними ознаками або навмисне створення таких умов життя в усіх сферах суспільного існування, що приводить до знищення цих народів чи груп населення.

ГЕОПОЛІТИКА – політична концепція, яка стверджує, що в основі політики (переважно зовнішньої) певної держави лежить співвідношення географічних чинників – просторового розташування країни, розміру території, клімату, наявності природних ресурсів, густоти населення тощо.

ГЕРБ – символічне зображення, яке представляє країну, територію, рід чи людину.

ГЕТЬМАН – головний, старший; глава гетьманської держави; керівник козацького війська.

ГЕТЬМАНАТ – одна з форм державної влади, що склалася в період державотворчих змагань під час української національно-демократичної революції 1917-1920рр. Г. виник внаслідок державного перевороту 29 квітня 1918р. Очолив його зросійщений український генерал, нащадок гетьмана І.Скоропадського Павло Скоропадський, який, зосередивши всю повноту влади в своїх руках, зробив спробу перетворити парламентарну форму правління на авторитарну. 14 грудня 1918р. гетьман П.Скоропадський зрікся влади.

ГЕТЬМАНЩИНА – гетьманська держава українського народу в 1648-1783рр.; Лівобережжя.

ГІГАНТОМАНІЯ – це хвороблива, не обґрунтована дійсними показниками пристрасть керівництва держави та господарських органів на місцях до величезного, грандіозного захоплення спорудженням велетенських народно-господарських об’єктів, які в свою чергу, несли екологічну загрозу для навколишнього середовища.

ГІПЕРІНФЛЯЦІЯ – виключно швидке зростання товарних цін і грошової маси, що веде до різкого обезцінення грошової одиниці, розпаду платоспроможного обороту та порушення нормальних господарських зв’язків.

ГІПОТЕЗА – обгрунтоване припущення, висунуте для пояснення певного явища або закономірного зв’язку між сукупністю явищ. Особливістю гіпотези є те, що вона завжди має певний ступінь ймовірності й не завжди відповідає дійсності.

ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ЛЮДСТВА – проблеми, важливі для усіх людей, які потребують спільного вирішення (хвороби, гонка озброєнь, економічні і т.п.).

“ГНІЗДО МАЗЕПИНСТВА” – так російська влада в кінці XIX – на початку XXст. називала західноукраїнські землі на території Сх.. Галичини, де українство мало можливість мати свої школи, газети, громадські організації, де діяло НТШ, “Просвіти”, кафедра історії України у Львівському університеті, керована М,С,Грушевським.

ГОЛОВНА УКРАЇНСЬКА РАДА (ГУР) – проавстрійський міжпартійний блок (1914р.) провідних українських партій Галичини: Національно-демократичної, Радикальної та Соціалістичної. Очолив блок депутат австрійського парламенту, лідер націонал- демократів Кость Левицький.

ГОЛОДОМОР 1932-1933рр. – наслідок здійснюваної Комуністичною партією в к. 20-х рр. політики суцільної, насильницької колективізації, зростання плану хлібозаготівель, вживання крайніх методів щодо тих, хто чинив опір цим явищам: тотальна конфіскація у селян продовольства (аж до сухарів і фруктової суміші); переведення на блокадне положення цілих районів, де не виконувався план.

ГОСПОДАРСТВО – сума всіх видів людської діяльності, призначених забезпечити її життєві потреби.

ГОСПРОЗРАХУНОК – господарчий (комерційний) розрахунок, що грунтується на співідношенні затрат та результатів діяльності.

ГОТИ – германські племена, батьківщиною яких було узбережжя Балтійського моря.

ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА – уніатська церква, виникла у 1596р. в результаті Берестейської унії, зберігаючи східну обрядовість, підпорядковується папі римському.

ГРИВНЯ – грошова одиниця Київської Русі, Укр. Нар. Республіки (Центральна Рада), незалежної української держави (в поч.XX – п.XX ст.).

ГРИГОР’ЄВЩИНА – своє рід селянського руху, напіванархічний військово-політичний режим, встановлений під гаслами “диктатури трудового люду” переважно на Херсонщині і прилеглих до неї частинах Таврійської, Катеринославської, Полтавської, Київської, Подільської і Бессарабської губерній у квітні-липні 1919р. М.О.Григор’євим. 

ГРИГОРІАНСЬКИЙ КАЛЕНДАР – новий стиль, запрваджений Папою римським Григорієм XII.

ГРОМАДИ – організації ліберально-демократичної інтелігенції в Україні (др.пол.XX ст.).

ГРОМАДСЬКІ ОРГАНІЗАЦІЇ - об’єднання громадян – регіональні, загальнодержавні, міжнародні, які створюються ними для захисту своїх законних соціальних, економічних творчих, вікових, спортивних та інших інтересів.

ГРОМАДЯНИН – особа, що належить до постійного населення даної держави, користується її захистом і наділена сукупністю політичних і інших прав і обов’язків.

ГРОМАДЯНСЬКА ВІЙНА – збройна боротьба за державну владу між громадянами – великими массами людей, що відносяться до різних класів і соціальних прошарків суспільства.

ГРОМАДЯНСЬКЕ   СУСПІЛЬСТВО — суспільство, в якому суспільно-політичний розвиток відбувається на таких демократичних засадах: пріоритет загальновизнаних прав і свобод людини; відповідальність держави перед людиною і суспільством; верховенство права; розподіл влади на законодавчу, виконавчу і судову; децентралізація влади і підтримка місцевого самоврядування; політичний, ідеологічний, економічний плюралізм.  

ГРОШОВА РЕФОРМА – процес зміни старих грошей, що перебували в обігу, на нові. В СРСР зміни в грошовому обігові здійснювалися в 1922-1924 рр., та 1961 рр. В незалежній Україні – 1996р. Грошова реформа 1947р. проводилася кофіскаційними методами, у співвідношенні 1: 10.

ГРУПА „А”(в економіці) – підприємства, що створюють засоби виробництва.

ГРУПА „Б”(в економіці) – підприємства, що створюють предмети вжитку.

ГУЛАГ – Державне управління таборів НКВД (МВД) СРСР. Вживається для означення системи концентраційних таборів, що існували за часів сталінщини. Свого апогею ГУЛАГ досяг у післявоєнні роки, коли до тих „ворогів народу”, які сиділи там із середини 30-х рр., добавилися мільйони нових (понад 2 млн. військовополонених, що звільнилися від фашистської неволі), так звані націоналістичні ворожі елементи з України, Прибалтики, Білорусії та інших регіонів СРСР. Жертвами репресій 1948-1953 рр. (система ГУЛАГУ, табори „спеціального режиму”, „націоналісти” усіх мастей, в тому числі й українці, „ленінградська справа”, „справа лікарів” тощо) стали 6,5 млн. чоловік.

ГУМАНІЗМ – теорія і практика, в основі якої лежить ставлення до людини як до найвищої цінності, захист права особистості на свободу, щастя, всебічний розвиток і вияв своїх здібностей.

ГУНИ – кочовики, вихідці із центральних районів Азії (знаменитий вождь – Аттіла).




Д

„ДВІРЦЕВИЙ ПЕРЕВОРОТ” – так історики назвали змову консервативних сил, що боялися лібералізації суспільства (жовтень 1964р.), в ході якої з найвищих посад у партії і державі було усунуто М.С.Хрущова.

ДВОВЛАДДЯ—своєрідне, нетривке переплетіння двох влад, як це було, наприклад, після Лютневої буржуазно-демократичної революції, коли водночас  існувало дві диктатури — диктатура буржуазії, представлена Тимчасовим урядом, і революційно-демократична диктатура пролетаріату і селянства, уособлювана Радами робітничих і солдатських депутатів.

ДВОРЯНСТВО – слуги князя, пізніше – стан спадкових власників землі, панівна верства феодального суспільства.

ДЕВАЛЬВАЦІЯ – зниження курсу грошової одиниці порівняно з  іншими валютами.

ДЕГРАДАЦІЯ – виродження, занепад.

ДЕКЛАРАЦІЯ – заява від імені парламенту, уряду, організації, партії, урочисте проголошення будь-яких положень чи принципів, а також документ, в якому вони викладені; в економіці декларація податкова – звіт про доходи.

ДЕКРЕТИ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ—перші законодавчі акти Радянської держави, які відтворювали політику Комуністичної партії та Радянського уряду в усіх сферах суспільного життя.

ДЕМАРКАЦІЙНА ЛІНІЯ – тимчасовий кордон, що розділяє дві держави.

ДЕМОГРАФЧНИЙ БУМ – стрімке зростання кількості населення.

ДЕМОГРАФІЧНІ ПРОЦЕСИ – процеси, що відбуваються на поступальних етапах розвитку народу (етносу) в його просторовій динаміці, географічній структурі, чисельності, густоті його населення, віковому, статевому, етнічному та соціальному складі. Д.П. можуть бути прослідковані за Переписами, які проводяться в державі.

ДЕМОГРАФІЯ – наука, що вивчає склад і рух населення та закономірності його розвитку.

ДЕМОКРАТИЗАЦІЯ – впровадження демократичних засад, реорганізація якої-небудь держави, суспільства, партії на демократичних засадах.

ДЕМОКРАТИЧНА ДЕРЖАВА — держава, в якій: носієм суверенітету і єдиним джерелом влади є народ, який здійснює цю владу безпосередньо (через вибори і референдуми) та через органи державної влади й місцевого самоврядування;  визнаються рівні права всіх громадян на участь у формуванні органів державної влади та контролю за їх діяльністю;  громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом;  створюються умови для соціальної захищеності  громадян, їх участі в розв'язанні суспільних проблем на основі їх демократичної свідомості. 

ДЕМОКРАТІЯ – форма політичної системи суспільства, побудована на визнанні народу джерелом влади. Передбачає виборність органів влади, розподіл влади на законодавчу, виконавчу і судову, підпорядкування меншості більшості, захист прав меншості, наявність політичних прав і свобод.

ДЕМОНОПОЛІЗАЦІЯ – позбавлення державою прав підприємств-монополістів диктувати умови; розвиток альтернативних підприємств-конкурентів.

ДЕМОС – народ, вільне населення Стародавньої Греції.

ДЕМПІНГ – свідоме зниження ціни, часто навіть нижче собівартості, з метою перемоги над конкурентами, завоювання ринку.

ДЕНАЦІОНАЛІЗАЦІЯ – передача в приватну власність державної власності, що раніше була націоналізована; роздержавлення.

ДЕНОНСАЦІЯ (у міжнародному праві) — відмова однієї із сторін, що підписа-

        ли договір, від його виконання, що веде до дострокового         припинення 

         дії цього договору.

ДЕПОПУЛЯЦІЯ – вимирання, чисельна перевага показників смертності (кількість померлих) над показниками народжуваності (кількість народжених).

ДЕПОРТАЦІЯ — вигнання, виселення; за сталінського тоталітарного режиму — це злочинна практика насильницького переселення цілих народів з історичної батьківщини в Сибір та республіки Середньої Азії, на Далекий Схід, що прийняла форму справжнього геноциду.

ДЕПРЕСІЯ – тривалий спад в економіці.

ДЕРЖАВА-політична організація суспільства на чолі з одноособовим чи колективним правителем, органом виконавчої й іншої влади і цілою вертикальною системою управління, за допомогою якої здійснюється влада, охороняється існуючий лад(порядок), забезпечується нормальне життя людей.

ДЕРЖАВНА МОВА-мова, офіційно встановлена в конкретній державі в якості загально прийнятної в державній практиці і діловодстві.

ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ-розписування (кошторис) грошових прибутків і витрат держави на відповідний період(рік, квартал, місяць).

ДЕРЖАВНИЙ ГЕРБ-офіційна емблема держави, зображувана на печатках, бланках, грошових знаках тощо.

ДЕРЖАВНИЙ ГІМН-офіційний символ держави разом з Державним гербом і Державним Прапором. Д.Г. мають усі сучасні держави.

ДЕРЖАВНИЙ ПРАПОР-офіційний символ, уособлення сувернітету даної держави.Використовується відповідно до встановлених положень і ритуалу.Опис Д.П., як правило, фіксується в конституції.

ДЕРЖАВНИЙ СУВЕРНІТЕТ-повна незалежність держави в її внутрішніх справах і здійсненні зовнішньої політики.

ДЕСПОТІЯ – повне свавілля влади та безправність населення.

ДЕСТАЛІНІЗАЦІЯ-процес Хрущовської доби, що привів до ліквідації деяких норм та правил,найбільш одіозних проявів сталінського режиму (закриття концтаборів,послаблення тюремно-табірного режиму, ліквідація „трійок”,припинення масових репресій проти власного народу тощо). Десталінізація не затронула політичних основ радянського суспільства і носила недовготривалий, обмежений і незавершений характер.

ДЕСТРУКТИВНИЙ – негативний, руйнівний.

ДЕСЯТИНА -         спеціальний податок, що збирався раніше і сьогодні збирається представниками деяких конфесій для потреб церкви; міра площі – 1,09 га. 

ДЕФІЦИТ-брак товарів повсякденного попиту, особливо якісних, за якими вистроювалися довжелезні черги радянських людей на години й місяці.

„ДЕФОРМОВАНИЙ СОЦІАЛІЗМ”-так назвав М.С.Горбачов в 1987 р. на Пленумі ЦК КПРС(жовтень місяць), присвяченому 70-річчю радянської влади, лад, побудований в СРСР. 

ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ-управлінська політична система, за якої частина функцій ценральної влади переходить до місцевих органів самоврядування з метою оптимізації практичного вирішення питань загально-національної ваги, а також реалізації регіонально-локальних програм.

ДИВІДЕНТ-прибуток, який отримує володар акції; частина прибутку акціонерного товариства.

ДИВІЗІЯ СС „ГАЛИЧИНА” – українська стрілецька дивізія в німецькій армії, формування якої почалося навесні 1943р. після приголомшливої поразки німців під Сталінградом. А.Шептицький, А.Мельник, В.Кубійович підтримали рішення про створення дивізії СС „Г.” під впливом уроків української революції 1917-1920 рр., яка показала, що саме відсутність добре вишколеної української армії не дала змоги українцям створити після Першої світової війни власної держави. ОУН-Б агітувала проти формування дивізій, закликаючи юнаків поповнювати лави повстанської армії.

ДИКТАТУРА-термін, який вживається для характеристики необмеженої влади, свавільного диктату однієї особи або якоїсь групи, що, спираючись на насильство, нехтуючи правами людей, вільно встановлюючи закони, домагаються поставленої мети за будь-яку ціну.

ДИКТАТУРА ПРОЛЕТАРІАТУ-у теоретичній спадщині класичного марксизму-ленінізму-стрижневий, фундаментальний принцип здійснення соцілістичної революції і переходу від капіталізму до соціалізму. Д.П., як влади, є: відібрати у буржуазії всі засоби виробництва, зосередити їх в руках пролетарської держави, скасувати приватну власність і перетворити її на суспільну(державну).

ДИНАСТІЯ – ряд монархів з одного й того ж роду, що змінювали один одного на престолі за правом наслідування.

ДИНАСТІЯ РОМАНОВИХ-це російська династія, що проіснувала майже 300 років, від Михайла Романова (1643р.) до Миколи ІІ (1917р.), та пройшла складний шлях політичної еволюції.

ДИПЛОМАТ – особа, представник держави у здійсненні зовнішньої політики.

ДИРЕКТИВА – розпорядження.

ДИРЕКТОРІУМИ—місцеві виконавчі органи Радянської влади на Закарпатській Україні (березень 1919р.).

ДИРЕКТОРІЯ-верховний орган, спочатку створений як тимчасовий для керівництва збройним повстанням проти Гетьманської держави, а потім з 18 грудня 1918р.-як державний орган.Проіснувала з грудня 1918р. до листопада 1920р.Д. існувала в складі: В.Винниченко(голова), С.Петлюра, Ф.Швець, О.Андрієвський, А.Макаренко.Д. за час свого існування простувала від республіки до диктатури військових на чолі з С.Петлюрою.

ДИСИДЕНТ-інакомисляча людина, яка не поділяє панівну ідеологію, політику правлячих кіл.

ДИСИДЕНТСТВО—складова частина руху Опору радянській тоталітарній 

         системі, що почалась в період т. зв. хрущовської «відлиги» в Україні, спрямована в основному проти русифікаторського наступу тоталітарної держави на духовність українського народу та проти порушення прав і свобод людини в усіх сферах суспільного життя.

ДИСКРЕДИТАЦІЯ —умисне зганьблення, знеславлення (шляхом поширення вигаданої інформації) чийогось імені, підрив довіри до нього, приниження його честі, гідності, авторитету. Дискредитована може   бути в такий же спосіб група людей, політична партія, політичний рух   тощо.

ДИСКРИМІНАЦІЯ—обмеження прав певної групи громадян чи якоїсь окремої людини в силу їх національності, раси, статі, віросповідання, майнового  стану.

ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ – виділення різнорідних частин, поділ.

ДИЯКОН-найнижча ступінь священства,посередник між парафіянами та кліром.

ДІАСПОРА-розселення по різних країнах народу, вигнаного обставинами, завойовниками чи пануючою владою за межі його батьківщини, уся сукупність вихідців з якоїсь країни та їх нащадків, які проживають поза її межами.

ДОБРОВОЛЬЧА АРМІЯ-білогвардійське військове формування на Півдні Росії в роки громодянської війни 1918-1920 рр.

ДОГМАТ-основне положення віровчення, що визначається як незаперечна істина.

ДОГМАТИЗМ-метод мислення, який спирається на догми-непорушні істини, що знаходяться поза критикою, без врахування конкретних умов.

ДОГОВІР-угода, як правило, письмова, про взаємні зобов’язання сторін.Д. між державами-угода, що встановлює взаємні права і обов’язки в політичних, економічних і інших відносинах.Дія М.Д.-припиняється після закінчення терміну, за взаємною згодою сторін чи шляхом денонсації,тобто розірвання.

ДОГОВІР ПРО ДРУЖБУ І КОРДОН – це договір, підписаний СРСР та Німеччиною 28 вересня 1939р., за яким було юридично закріплено поділ Польської держави, в результаті якого більшість українських етнічних земель досталася Радянському Союзу.

„ДОГОВІРНА ФЕДЕРАЦІЯ”-система двосторонніх і багатосторонніх угод, укладених на початку 20-х років між радянськими республіками, що де-юре характеризували відносини між ними як федеративні, а де-факто прикривали залежність республік від московського центру.

ДОКТРИНА-філосовське,політичне чи інше вчення,теорія,політична програма.

„ДОКТРИНА БРЕЖНЄВА”-таку назву на Заході отримали заходи, вжиті брежнівським керівництвом щодо характеру стосунків із союзниками: посилена економічна і воєнна інтеграція країн Східної Європи, що привело до значного обмеження суверенітету країн Східної Європи та одночасного посилення ролі та значення СРСР у співдружності.

ДОКУМЕНТ – достовірне письмове джерело.

ДОМІНУВАТИ-переважати,панувати,підноситися.

ДОСВІД ПОЛІТИЧНИЙ-узагальнені висновки, уроки, отримані з минулої практики політичної діяльності різних суб’єктів політики (політичні партії, уряди, блоки, різні політичні діячі).Д.П.-позитивний чи негативний, помилковий чи результативний, глобальний чи місцевий, стимулює пошук нових політичних рішень,орієнтирів, нових форм і методів діяльності.

ДРІБНА БУРЖУАЗІЯ—клас дрібних власників міста і села, який існує виключно чи головним чином  за рахунок своєї власної праці. До дрібної буржуазії КПРС відносила трудових селян, кустарів, ремісників, дрібних торговців тощо.

ДРІБНОБУРЖУАЗНІ ПАРТІЇ—політичні організації, які виражали інтереси і настрої головним чином селянства, а також міської дрібної буржуазії й частини «буржуазної» інтелігенції. В Україні ці партії  розглядалися Комуністичною партією як «націоналістичні» (УПСР, УКП, УСДП, боротьбисти тощо).

ДРУЖИНА – постійне військо князя.

ДУХОВЕНСТВО-служителі культу,які вважаються посередниками між Богом та людьми, здійснюють культові дії- таїнства, а також виконують роль провідників віровчення даної релігії.

ДУХОВНА КУЛЬТУРА – те, що створене для задоволення духовних потреб людини.



Е

ЕВАКУАЦІЯ-вивіз населення, підприємств, установ із місцевості, що знаходяться під загрозою нападу ворога.

ЕВОЛЮЦІЯ-процес поступових змін, суть яких полягає в спрощенні або ускладненні чого-небудь або кого-небудь;процес поступового, безперервного розвитку без різких, стрибкоподібних змін.  

ЕКЗАРХ-у сучасному православ’ї глава церковного округу (екзархату), куди входить адміністративно-територіальна область.

ЕКЗЕКУТИВА – крайовий провід ОУН.

ЕКОЛОГІЯ – взаємозвязок організму та оточуваного середовища.

ЕКОНОМІКА – особлива сфера життя суспільства, яка включає в себе виробництво товарів та послуг, обмін ними і розподіл створених благ та їх споживання. Е. - командно-адміністративна та ринкова – форми організації економіки, перша – планова, жорстко централізована, друга – розвивається як само регульована система за законами товарного господарства на ринку.

ЕКСПАНСІЯ – активне проникнення в яку-небудь сферу, загарбання чужих територій, ринків, джерел сировини; політичне та економічне поневолення інших країн.

ЕКСПЛУАТАЦІЯ – привласнення, результатів чужої праці.

ЕКСПОРТ – вивезення за кордон товарів, капіталів, цінних паперів.

ЕКСПРОПРІАЦІЯ – примусове відчуження майна на користь держави.

ЕКСТЕНСИВНИЙ – кількісні, а не якісні зміни. 

ЕКСТЕНСИВНИЙ ШЛЯХ РОЗВИТКУ ЕКОНОМІКИ – це такий шлях, який здійснюється за рахунок залучення додаткової сировини, додаткової робочої сили і впровадження нових потужностей.

ЕКСТРЕМІЗМ — прихильність до крайніх поглядів. Як правило, виявляється в політиці. Напр., релігійний Е. - це нетерпиме ставлення до інших конфесій;національний Е.—це абсолютизація ролі своєї нації,  неприхильне ставлення до інших націй тощо.

ЕЛІТА (національна) – найбільш підготовлена і впливова частина суспільства, його провідна верства, яка усвідомлює цілі, що стоять перед нацією (народом) і скеровує зусилля національної спільноти на їх досягнення. Е. – виділяють правлячу, політичну, економічну, військову.

ЕЛЕКТОРАТ – виборці.

ЕМІГРАЦІЯ—переселення, вимушене чи добровільне переміщення людей з своєї Батьківщини в іншу країну з  політичних, економічних, релігійних та ін. причин та  тривале перебування їх за межами своєї країни внаслідок такого переміщення.

ЕМІСІЯ – випуск грошей або цінних паперів.

ЕТАТИЗМ – необхідність і виправдання активного втручання держави в політичне, економічне, соціальне і духовне життя суспільства із застосуванням бюрократизації, централізації та концентрації політичної влади.

ЕТНІЧНА ГРУПА — стійка спільність людей, споріднених  між собою етноісторичним походженням, мовою спілкування, теперішньою або минулою територією проживання, рисами матеріальної, духовної культури, побутовими звичаями тощо.

ЕТНОГЕНЕЗ – походження народів.

ЕТНОС – позачасова, позатериторіальна, позадержавна спільнота людей, об’єднана спільним походженням, культурою, мовою, історією, традиціями та звичаями, самосвідомістю та етнонімом (назвою).

ЕТНОЦИД – повне, або часткове знищення окремих етносів за національними мотивами, або навмисне створення життєвих умов, розрахованих на їх знищення.








Є

ЄДИНОВЛАДДЯ – керування, при якому влада зосереджена у однієї особи, в одних руках.

ЄПАРХІЯ – церковний адміністративний округ на чолі з архієреєм (єпископом); поділяється на «благочинні округи» на чолі із благочинним (старшим священиком), що об’єднують по декілька парафій.

ЄПИСКОП – вищий духовний чин, що має церковно – адміністративну владу в єпархії, а також право посвячувати у диякони, священники і єпископи (останні – спільно з другими єпископами). Почесні звання для єпископа – архієпископ, митрополит.




Ж

„ЖДАНІВЩИНА”-так умовно називалася ідеологічна кампанія, що проводилася в духовному житті післявоєнної України в галузі науки, культури, історії, мистецтва, спрямована на придушення українського національно-визвольного руху, будь-яких проявів української самостійнецької ідеї.Назва пішла від прізвища секретаря ЦК ВКП(б) з ідеологічних питань Жданова А.І., найближчого помічника Й. Сталіна. “Ж.” негативно позначилася на розвитку української культури: творча діяльність інтелегенції практично завмерла.




З

ЗАКАРПАТТЯ – Закарпатська область та українські етнічні землі у Румінії і Словаччині.

ЗАКОН – постанова державної влади; в юридичному сенсі – це нормативний акт, ухвалений вищим представницьким органом державної влади чи безпосереднім волевиявленням населення (напр., на референдумі).

ЗАКОНОДАВЧА ВЛАДА – система органів держави, що мають право ухвалювати закони.

ЗАПОРІЗЬКА СІЧ – Запоріжжя; головне укріплення козаків (Хортицька, Томаківська, Базавлуцька, Микитинська, Чортомлицька, Камянська, Олешківська і Покровська (Нова) Січі).

ЗАСОБИ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ (ЗМІ) – пресса, радіо, телебачення, кінематограф, відео – і звукозапису, що служать цілям поширення суспільно – політичної, економічної і культурної інформації.

„ЗАСТІЙ”-так назвали історики після хрущовське двацятиріччя (1965-1985), що характерезувалося кризою системи в усіх сферах життя суспільства:економічні показники,окрім „золотого п’ятиріччя (1966-1970), знижувалися; колгоспно-радгоспна система продемонструвала свою повну неефективність;радянська економіка не змогла забезпечити народу гідних умов життя; повернення до сталінської моделі управління; погіршення становища етносів; моральний розклад правління верхівки. “З.”-супроводжувався відродженням проявів сталінізму(неосталінізм) та жорстоким наступом на дисиденство.

ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА (ЗУНР) – одна з форм державності, що виникла під час української революції 1917-1920 рр. на західноукраїнських землях (Східній Галичині, Закарпатті, Буковини, що перебували в складі Австро-Угорської імперії, яка розпалася в ході першої світової війни. Державна самостійність ЗУНР була проголошена спеціальним законом УНРади 13 листопада 1918р.

ЗВИЧАЄВЕ ПРАВО – звичаї, обовязкові правила поведінки.

„ЗЕЛЕНА ПАПКА”-план,розроблений Герінгом за декілька днів до початку радянсько-німецької війни.План “З.П.” – це тактичний план економічного пограбування радянських територій,серед яких в якості головного об’єкту розглядалался окупована Україна.

ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА – відносини з іноземними державами, захист інтересів держави за кордоном.

“ЗОЛОТА” П’ЯТИРІЧКА – так іноді називали економісти восьму п’ятирічку (1966-1970) періоду „брежнєвщини”, в ході якої основні виробничі фонди і загальний обсяг промислового виробництва зросли в 1,5 рази.




І

ІДЕНТИФІКАЦІЯ – ототожнення; прирівнювання; уподібнення.

ІДЕОЛОГІЯ – система концептуально оформлених ідей та поглядів на політичне життя, яка відображає інтереси, світогляд, ідеали, умонастрої людей, класів, націй, суспільства, політичних партій, громадських рухів та інших суб’єктів політики.

ІЄРАРХІЯ – поділ на вищі і нижчі посади, службові чи духовні чини за порядком підлеглості.

ІЗГОЙ – людина, викинута за межі свого звичайного суспільного становища.

ІМІДЖ – база, що цілеспрямовано формується й покликана справити емоційно – психологічний вплив на певних осіб, організації, державу з метою популяризації, політичної реклами тощо.

ІММІГРАЦІЯ—в'їзд громадян однієї держави в іншу, що поселяються на тривале або постійне проживання в ній з політичних, релігійних та інших причин.

ІМПЕРІЯ -термін, який вживається для означення великої держави, яка підпорядкувала, інтегрувала до єдиної системи політичні, економічні, соціальні взаємозвязків народів. Загальною тенденцією суспільно-політичного розвитку є неминучий їх розпад. 

ІМПІЧМЕНТ—форма притягнення парламентом до відповідальності будь-яких 

         вищих посадових осіб держави аж до президента включно.

ІНАВГУРАЦІЯ—урочиста церемонія вступу на посаду  глави держави.  

ІНВЕСТИЦІЇ — довготривалі вкладення капіталу в галузі економіки всередині 

         країни або за кордоном.

ІНВЕСТОР – вкладник; особа, організація чи держава, що здійснюють інвестиції.

ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЯ – процес створення крупного машинного виробництва. І. в СРСР – політика, яку проводила радянська влада в другій половині 20- 30-х рр., спрямована на підведення матеріально – технічної бази під розвиток усіх галузей народного господарства, досягнення Радянським Союзом у короткі строки (10 – 15 років) рівня розвитку економічно розвинутих країн світу та перетворення СРСР з аграрної країни в індустріально – аграрну.

ІНДУСТРІАЛЬНЕ СУСПІЛЬСТВО – це суспільство, в якому завершився процес створення крупної, технічно розвинутої промисловості і відповідних їй соціальних та політичних відносин. Важливими показниками І.С. є: перевага ролі промислової продукції в національному доході; перевага міського населення над сільським, високий рівень письменності населення.

ІНКОРПОРАЦІЯ—включення однієї території в склад іншої або об'єднання в 

          єдине ціле двох або більше автономних компонентів.

ІНОРОДЦІ” – так називалися етноси, до яких належали українці та інші пригноблені народи Російської імперії на початку XX ст., для яких Росія стала “тюрмою народів”.

“ІНТЕГРАЛЬНИЙ НАЦІОНАЛІЗМ” – крайня форма націоналізму, що зародилася в 20-х роках в середовищі молодих українців і була спробою пояснити, чому втрачено українську державність, за яку боролися українці в 1917 – 1920 рр. і як належить відвойовувати її. “І.Н.” закликав відкинути стару ідеологію, готувати нового українця, беззастережно відданого нації та справі української державності (нація – найвища цінність). Форма досконалення мети – самопожертва та національний героїзм. Ідеологом  - «І.Н.» був Д.Донцов.  

ІНТЕГРАЦІЯ – процес зближення, співпраця.

ІНТЕЛІГЕНЦІЯ — соціальний прошарок суспільства, що професійно займається розумовою працею. В Україні, за радянських часів, велика кількість інтелігенції існувала з ярликом «націоналістична».

ІНТЕРВЕНЦІЯ – насильницьке втручання однієї чи декількох держав у внутрішні справи інших держав й народів. І. може бути воєнною (агресія), економічною, дипломатичною.

ІНТЕРНУВАННЯ — затримання однією державою (з тих чи інших мотивів) громадян іншої держави, коли вони з якихось причин перебувають на її території, обмеження їх пересування в межах даної держави та обмеження деяких їх прав.

ІНФЛЯЦІЯ – переповнення каналів грошового обігу масою надлишкових паперових грошей, що спричиняє знецінення їх, зростання цін на предмети першої необхідності, зниження валютного курсу, реальної заробітної плати.

ІНФРАСТРУКТУРА – сукупність галузей та видів діяльності, що обслуговують як виробничу, так і невиробничу сфери економіки (транспорт, зв’язок, комунальне господарство, загальна і професійна освіта, охорона здоров’я тощо).

ІСЛАМ – світова релігія, заснована пророком Мухамедом (Магометом) у VIIст. Віра в єдиного бога Аллаха.

ІСТЕБЛІШМЕНТ—правляча еліта, керівні кола якоїсь країни.

ІСТОРИЧНЕ ДЖЕРЕЛО – пам’ятка, що є свідченням минулого.

ІСТОРИЧНИЙ ДОСВІД — практичне пізнання розвитку  суспільства в усіх 

           його проявах, що передається з покоління в покоління. І. Д. буває позитивний і негативний. У поступальному розвитку суспільства надзвичайно важливо знати і той і інший: позитивний — щоб використовувати його на новому етапі розвитку суспільства; негативний—щоб ніколи його не повторити.

ІСТОРІОГРАФІЯ – дисципліна, що вивчає історію історичної науки: як виникла і розвивалась історична думка, процес нагромадження історичних знань; боротьба в історичній науці різних напрямів, шкіл, концепцій; аналізує методи дослідження історичної дисципліни.

ІСТОРІЯ – наука про минуле людства.




К

КАДРОВА РЕВОЛЮЦІЯ – так назвали історики зміни в партійно-державному керівництві в СРСР часів горбачовської перебудови, що проводилися на основі двох кретеріїв: 1) підтримки цими кадрами цілей та ідей перебудови; 2) омоложення кадрів. “К.Р.” проводилася під прапором боротьби з консерватизмом.

КАНН1БАЛІЗМ — людоїдство.

КАНОН – встановлені правила віровчення і культ, що не підлягає сумніву та перевірці.

КАНОНІЗАЦІЯ – віднесення до лику святих.

КАНОНІЧНА ТЕРИТОРІЯ – сукупність правових норм, що ґрунтуються на церковних правилах (канонах).

КАПІТАЛ – кошти, майно; вартість, здатна приносити доходи.

КАПІТУЛЯЦІЯ – припинення воєнних дій і здача переможцю однією з воюючих держав на продиктованих умовах.

«КАРПАТО – РУСЬКИЙ ВИЗВОЛЬНИЙ КОМІТЕТ» - організація емігрантів – москвофілів з Галичини, утворена в роки Першої світової війни на території Російської імперії з метою сприяння утвердженню влади Росії в Галичині. «КРВК» закликав західняків зустрічати російську армію як свою визволительку. 

КАРПАТСЬКА СІЧ – військова організація, створена урядом Карпато – України в 1938р., як власні збройні сили, здатні захистити першу українську землю, що здобула свободу. К.С. вкрила себе невмирущою славою і героїзмом, чинячи відважний, проте марний опір угорським військовим в березні 1939р.

КАРПАТСЬКА УКРАЇНА – це назва Карпато – Української автономії, що виникла після Мюнхенської змови (1938р.) за згодою уряду Чехословацької республіки. Закарпаття отримало самоврядування. Першу автономну адміністрацію очолив А.Бродій; другу – А.Волошин, який 14.03.1939р. проголосив незалежну Республіку – Карпато – Україну.

КАРТКОВА СИСТЕМА – розподіл товарів і послуг, при якому не гроші відіграють головну роль, а картки (СРСР).

КАСТА – замкнута група людей.

КАФЕДРА – структурна частина у вузах, що організовує науковий та навчальний процес.

КИРИЛИЦЯ – словянська писемність на основі грецького алфавіту.

КЛЕЙНОДИ – владні атрибути та відзнаки козацької старшини (корогва, булава, бунчук, пірнач, каламар, печатка, литаври та ін.).

КЛІР – сукупність священнослужителів і церковнослужителів однієї церковної парафії.

КОАЛІЦІЯ – політичний, військовий союз проти спільного суперника для досягнення спільних цілей.

КОДЕКС – правовий акт, що регулює галузь законодавства, певну сферу суспільних відносин.

КОЗАК – вільна озброєна людина, захисник кордону.

КОЛАБОРАЦІОНІЗМ – своєрідний різновид зрадництва, співпраця з німцями з боку населення окупованих німцями територій, коли підкорення окупантам переходило за межі пасивного виконання німецьких наказів.
        Прояв
К. В Україні мав свою специфіку, був своєрідним; тут постало питання – хто був більшим ворогом: сталінська система, яка принесла стільки бід і смерті в 30-х роках, чи нацистський порядок. З огляду на жорстокість обох режимів, багато українців рятували собі життя в роки війни ціною К.

КОЛАБОРАЦІОНІСТИ – особи, які співпрацювали з німецькими окупантами на окупованих землях під час Другої Світової війни. 

КОЛЕКТИВІЗАЦІЯ – це процес відчуження селян від власності, який створював економічний фундамент під тоталітарним радянським режимом
        
Метод здійснення К. – насильницький. Характер – суцільна, проводилася для того, щоб полегшити викачування селянських ресурсів у державний бюджет, забезпечити нееквівалентний обмін між містом і селом. К. привела до знищення справжнього господаря на українській землі.

КОЛОНІАЛЬНИЙ ХАРАКТЕР ЕКОНОМІКИ – це колоніальні форми господарювання, що проявляються у низці тенденцій та процесів: а) гальмуванні промислового розвитку регіонів; б) кустарно – ремісничому його характері; в) фабричному та промисловому виробництві, спрямованому на первинну переробку сировини; г) залежності промислового розвитку від іноземного капіталу; д) хижацькому експлуатуванні природних багатств цих регіонів; е) низькій енергоозброєності промисловості, перетворення регіонів на ринок  збуту. Такі риси були притаманні особливо економіці західно – українських земель в складі Чехословаччини, Польщі, Румунії, а подекуди й СРСР.

КОЛОНІЗАЦІЯ – політика, що проводилася польським урядом на західно – українських землях, спрямована на зміцнення польської присутності на українських землях, запрошення до Галичини і Волині польських переселенців – так званих осадників (в основному ветеранів польської армії), наділення їх найкращими землями та щедрими фінансовими субсидіями, привілейованими посадами.

КОЛОНІЯ – країна (чи територія), залежна від іншої країни (метрополії).

«КОЛЬЧУГА» - унікальна система, що здатна вловити і розпізнати радіосигнали повітряних й наземних цілей на дистанції до 800км. Причому комплекс працює, не вилучаючи радіохвиль, у пасивному режимі, що не дозволяє його запеленгувати.

КОМБІДИ — комітети бідноти, організації сільської бідноти, «опорні» пункти диктатури пролетаріату на селі в 1918—1919 рр. в Україні.

КОМПРАДОРСТВО – співробітництво національної буржуазії з іноземцями.

КОМПРОМІС — угода на основі взаємних поступок.

КОМУНІЗМ – ідеологія марксизму; утопічний соціальний лад, при якому відсутня приватна  власність, панує загальна рівність.

КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ (БІЛЬШОВИКІВ) УКРАЇНИ – складова частина РКП(Б), що виникла в липні 1918р. і зберігла статус складової частини РКП(Б) – ВКП(Б) – КПРС аж до своєї заборони (серпень 1991р.). КП(Б)У в умовах національно-демократичної революції 1917-1920рр. Прагнула відновити в Україні радянську владу і зберігши єдність з Радянською Росією.

КОМУНІСТИЧНА ПАРТІЯ ЗАХІДНОЇ УКРАЇНИ (КПЗУ) – політична партія, створена групою галичан ще в 1919р. називалася Комуністична партія Східної Галичини. В 1923р. – змінила назву на КПЗУ, що була автономною частиною Польської комуністичної партії. В 1938р. за наказом Сталіна розпущена.

КОНВЕРСІЯ – (стосовно до економіки) – переведення воєнно-промислових підприємств на випуск мирної продукції.

КОНКОРДАТ – угода між Римським Престолом і урядом певної країни, яка визначає умови діяльності католицької церкви, її права і привілеї в цій країні. В 1925 р. між Ватиканом і польським урядом була укладена особлива угода, яка  захищала права греко-католиків в Польщі. Проте вона  не містила гарантій  від репресій  священників та мирян, які розмовляли українською мовою.

КОНСЕНСУС – один з основних засобів розв’язання політичних і соціальних конфліктів; досягнення згоди з того чи іншого суперечливого питання, що досягається шляхом дискусій і закінчується зближенням позицій. 

КОНСЕРВАТИЗМ – політична ідеологія і практика суспільно – політичного життя. Що орієнтується на збереження і підтримання існуючих форм соціальної структури, традиційних цінностей і морально – правових засад.

КОНСОЛІДАЦІЯ – зміцнення, згуртування, об’єднання.

КОНСТИТУЦІЙНА МОНАРХІЯ – обмеження влади правителя конституцією, законами.

КОНСТИТУЦІЙНИЙ ПРОЦЕС – це елемент державотворчого процесу, необхідний для створення демократичної держави, процес творення парламентом даної держави Основного Закону (Конституції). В Україні К.П. розтягнувся аж на 5 років (1991-1996).

КОНСТИТУЦІЯ – основний закон держави, що закріплює суспільний і державний устрій, порядок утворення , принципи та діяльність державних органів, виборчу систему, основні права та обов’язки громадян.

КОНСТИТУЦІЯ П.ОРЛИКА – перша у світі конституція сучасного зразка. Повна назва “Пакти й Конституція законів і вільностей Війська Запорізького” (1710р.).

КОНСТИТУЦІЯ СРСР 1924 р. – перша радянська конституція, прийнята II Всесоюзним з’їздом Рад СРСР. К. позбавила союзні республіки, в т.ч. і Україну, права на зовнішню політику й торгівлю, прийняття власних рішень шодо розвитку транспорту, зв’язку, оборонної промисловості. Повноваження республік обмежувалися внутрішніми справами, охороною здоров’я, сільським господарством. Але і ці повноваження зводилися нанівець керівництвом РКП(б), яке визначало внутрішню і зовнішню політику.

КОНСТИТУЦІЯ СРСР 1936р. – конституція „т.зв. перемігшого соціалізму”, яка зафіксувала досягнення соціалізму, побудову його основ, введення широких свобод і прав. К. стала своєрідною ширмою, покликаною прикрити „великий терор”, тоталітарний режим в СРСР демократичним й соціалістичним „одягом”.

КОНСТИТУЦІЯ УРСР 1937р. – юридичний документ, розроблений відповідно до Конституції СРСР 1936р. комісією у складі Г.Петровського, С.Косіора, П.Постишева, В.Затонського, П.Любченка, Й.Якіра та інших. Затверджена Надзвичайним XIV Всеукраїнським з’їздом Рад 30 січня 1937 року. К. називала Україну соціалістичною «державою» робітників і селян, закріплювала суспільний та державний устрій, вищі органи влади УРСР та Молдавської АРСР, місцеві органи державної влади, бюджет УРСР, організацію суду та прокуратури, основні права й обов’язки громадян, виборчу систему, герб, прапор, столицю.

КОНСТИТУЦІЯ УРСР 1978р. – це юридичний документ, розроблений і затверджений у повній відповідальності з тектом Конституція СРСР 1977р. За      Українською Конституцією 1978р. Україна формально визнавалася суверенною радянською соціалістичною державою й передбачалося право вільного виходу України з СРСР, але механізму здійснення цього права не було передбачено, що свідчило про декларативний характер проголошеного суверенітету республіки. К. була пронизана ідеями, які були характерні для тогочасної командно – адміністративної системи.

КОНТРИБУЦІЯ – платежі, що накладаються на переможену державу на користь держави – переможниці.

КОНФЕДЕРАЦІЯ — форма державного устрою у вигляді тимчасового союзу суверенних держав, які, зберігаючи свою незалежність, об’єдналися на договірних засадах для досягнення певних спільних цілей (воєнні, зовнішньополітичні тощо).

КОНФЕСІЯ—церква чи релігійна організація, яка має своє віровчення, культову практику та організаційну структуру.

КОНФІСКАЦІЯ – примусове безвідплатне вилучення державного майна приватної особи.

КОНФРОНТАЦІЯ—зіткнення, протиборство ідейно-поіричних принципів, 

          класових інтересів, політичних програм різних політичних рухів, партій 

          тощо.

КОНЦЕНТРАЦІЙНИЙ  ТАБІР – місце ізоляції заарештованих чи військовополонених. Перші К.Т. були створені в роки громадянської війни.

КОНЦЕПЦІЯ РОЗВИНУТОГО СОЦІАЛІСТИЧНОГО СУСПІЛЬСТВА – цілісне ідеологічне вчення, яке опиралося на реальний факт створених в СРСР основ індустріального суспільства: однорідності радянського суспільства; остаточної вирішеності національного питання; відсутності всередині суспільства будь-яких суперечностей. Не підриваючи віри в комунізм, ця концепція переводила завдання його побудови на віддалену перспективу.

КОНЦЕСІЯ – договір, згідно з яким уряд або місцеві органи влади передають на певних умовах громадянам своєї країни або представникам інших держав право експлуатації корисних копалин, природних багатств, підприємств тощо.

КОН’ЮНКТУРА – сукупність умов, стан речей, збіг обставин, що можуть впливати на хід і результат якоїсь справи або процессу(напр. економічна К.).

КООПЕРАЦІЯ – традиційна форма селянської співпраці ще з дореволюційних часів, яка давала змогу органічно поєднати приватні та державні інтереси.
        
К. – форма організації виробництва й праці людей, які на пайових засадах спільно займаються певним видом господарської діяльності.
        
К. може бути і формою зв’язку між підприємствами, зайнятими спільним виробництвом відповідної продукції.

КООПТАЦІЯ—введення (за складних об’єктивних умов) до складу виборного    

          органу нових членів рішенням власне цього органу без проведення

          додаткових виборів.

КОРАН – священна книга у мусульман.

КОРДОН – лінія, що розділяє території, держави; рубіж.

КОРЕНІЗАЦІЯ – політика, що проводилася радянською владою в 20-х роках, спрямована на те, щоб надати народам, об’єднаним в СРСР, певної «культурно – національної автономії» - реальної можливості розвивати свою національну культуру, мову, національні традиції, створювати навчальні заклади усіх ступенів, видавати рідною мовою журнали, газети, висувати кадри корінної національності.

КОРІННА НАЦІОНАЛЬНІСТЬ – нація або народність, національна група, яка склалася історично і проживає на даній території з покоління в покоління. Якщо такий народ має своє державне утворення, воно, як правило, носить назву корінного народу (напр.. Україна – від українців, автохтонів на даній території).

КОРУПЦІЯ – використання посадовою особою, суспільним чи політичним діячем прав, пов’язаних з його посадою з метою особистого збагачення; підкуп державних діячів (міністрів, членів парламенту, журналістів, різних чиновників), яких називають корумпованими.

КОСМОПОЛІТ – це людина, що дотримується байдужого ставлення до своєї Батьківщини, народу, нації, культури, а надає перевагу загальнолюдським цінностям.

КОСМОПОЛІТИЗМ – це теорія і практика, яка заперечує право націй на самостійне існування і державну незалежність, сповідує байдуже ставлення до Батьківщини, свого народу, його історії, національної культури та вимагає встановлення “світової держави” , “світового громадянства”, відмови від боротьби за національну незалежність.

КОШОВИЙ ОТАМАН – головна посадова особа Запорозької Січі (обирався на один рік).

КРАЇНА—частина світу або території, що має відповідні кордони.

КРЕДИТ – продаж товарів із відстрочкою платежу або передача на певний термін грошей чи матеріальних цінностей з умовою їх повернення. За користування кредитом сплачується той чи інший відсоток від його вартості.

КРЕДИТНО – МОДУЛЬНА СИСТЕМА – це така форма організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій та використання залікових одиниць – залікових кредитів. Мета КМС – зближення вітчизняної освітньої системи з європейською, визнання за кордоном результатів навчання у вітчизняних закладах освіти.

КРЕДО – переконання, основи світогляду.

„КРИВАВА НЕДІЛЯ” – так називали неділю 9 січня 1905 року, коли святково одягнені робітники разом з жінками та дітьми (понад 140тис.), несучи хоругви, ікони та портрети Миколи II, рухалися з окраїни до Зимового палацу й були розстріляні козачою кавалерією. „К.Н” серйозно підірвала монархічні настрої мас.

КРИЗА – складний, загострений стан, різкий перелом або занепад в будь-якій сфері життєдіяльності держави.

КРИЗА ПОЛІТИЧНА – тимчасове призупинення або припинення функціонування окремих елементів або інститутів політичної системи; значне поглиблення й загострення наявних політичних конфліктів, політичної напруженості.

КРІПАК – особисто залежний селянин, позбавлений права переходу до іншого пана.

КРІПОСНЕ ПРАВО – правові норми, які встановлювали залежність селянина від пана, характерна риса середньовічного феодального ладу.

КРУТИ – залізнична станція, яка стала символом національної честі українського народу. 16(29) січня 1918р. у нерівному бою біля цієї станції зустрілися 600 київських студентів і курсантів з російсько-більшовицьким військами і героїчно загинули, захищаючи спробу українського національного відчуження.

КСЕНОФОБІЯ – стійке почуття неприязні й відвертої ворожнечі, ненависть до людей певної національності (юдофобія, українофобія, русофобія тощо).

„КУКУРУДЗЯНА ЕПОПЕЯ” – поспіше і невиправдане розширення площ посівів кукурудзи та інших „дивокультур” в епоху хрущовської „відлиги”, якими були зайняті 3 млн. кращих українських земель. Кукурудзяна надпрограма не вирішила зернову проблему в Україні.

КУЛЬТ ОСОБИ – єдиновладдя тоталітарного типу; надмірне неприборкане вихваляння якого-небудь діяча, перебільшення його заслуг. Обожнювання конкретної особистості, як правило, веде до диктатури, беззаконня, до попрання прав, свобод громадян.

КУЛЬТУРА – сукупність матеріальних і духовних досягнень та цінностей.

КУЛЬТУРНА РЕВОЛЮЦІЯ – таку назву отримали зміни в духовному житті радянського суспільства 20 – 30-х років, які характеризувалися значним підвищенням в порівнянні з дореволюційним періодом, освітнього рівня народу, ступеня його прилученості до досягнень культури, неподільного торжества марксистсько- ленінського вчення.

КУРУЛТАЙ – з’їзд кримсько-татарського народу, як вищий орган керівництва всіма сферами життя цього народу.




Л

ЛАТИФУНДІЯ – велике землеробське, плантаційне господарство.

ЛЕГАЛЬНИЙ – законний, такий, що відбувається в рамках існуючих правил, розпоряджень і законів.

„ЛЕГІОН УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ” – українське збройне з’єднання, сформоване незадовго до нападу на СРСР у німецькій армії з пробандерівськи настроєних українців, мобілізованих з територій, зайнятих німцями, що складалося з близько 600 солдатів і мало два підрозділи по 300 чоловік з кодовими назвами „Нахтігаль” і „Роланд”. ОУН сподівалася, що легіон стане серцевиною майбутньої української армії в незалежній Україні.

ЛЕГІТИМНІСТЬ – визначення або підтвердження законності якогось права чи повноваження; здатність політичного режиму досягти суспільного визначення й виправдання обраного політичного курсу, винесених ним політичних або функціональних змін у структурах влади.

„ЛИСЕНКІВЩИНА” – прояв „жданівщини” в науці. Таку назву дістали діяння, спрямовані в післявоєнний період (др. пол. 40-х рр. ХХст.) на погром генетики й кібернетики, що оголошувалися „лженауками”. В ході цих процесів зазнали переслідувань відомі науковці, що спричинило відставання Радянського Союзу в цій галузі в наступні десятиліття. Цей процес пов’язаний з ім’ям Т.Лисенка, президента Всесоюзної академії сільськогосподарських наук. Звідси й назва „лисенківщина”.

ЛІБЕРАЛІЗАЦІЯ – пом’якшення існуючого стану речей, надання більшої свободи дій.

ЛІБЕРАЛІЗМ- політична та ідеологічна течія, що відстоює парламентаризм, вільне підприємництво, свободу конкуренції та демографічні свободи, поділ влади. Врешті-решт Л. має на меті помякшення різних форм державного і суспільного примусу щодо людини.

ЛІБЕРАЛЬНА ДЕМОКРАТІЯ – система державного управління, яка побудована на засадах конституційного ладу, забезпечує широкі політичні права людини, захищає ринкове підприємство.

ЛІВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА – територія на лівому березі Дніпра; землі Гетьманщини.

ЛІДЕР – здатний вести за собою інших.

ЛІНГВОЦИД – виникнення української мови.

„ЛІНІЯ КЕРЗОНА” – це лінія, запропонована лордом Керзоном, міністром закордонних справ Великої Британії, в липні 1920року, для визначення кордонів між Польщею і радянськими республіками. Фактично йшлося про лінію, встановлену ще в грудні 1919 року Верховною Радою Антанти між Польщею і Українською державою. Вона приблизно відповідала етнографічному кордону між поляками і литовцями, білорусами і українцями. Найбільше вона кривдила українців, залишаючи Польщі важливі українські етнографічні території. Проходила на північному сході через Гродню, Немирів, Брест-Литовськ та ін.; на схід – від Грубашова; на заході – від Рава-Руська, на схід – від Перемишля до Карпат. За радянсько-польським договором 16.08.1945р. нова лінія кордону проходила за 5-6 км від „Л.К” на користь Польщі, до неї додатково переходила значна частина українських етнічних земель.

ЛІНІЯ „МАННЕРГЕЙМА” – оборонні спорудження на Карельському перешийку, які зходу намагалася прорвати під час радянсько – фінської війни Червона Армія 1940р.

ЛІТОПИС – послідовний запис подій за роками.

ЛОКАУТ – масове звільнення працівників.

ЛОЯЛЬНІСТЬ – прихильність.

ЛЮСТРАЦІЯ- очищення суспільно-політичного організму від “шлаків”: тим, хто брав безпосередню участь в злочинних діях старої влади, забороняється брати участь в новій владі.

ЛЮФТВАФФЕ – військово-повітряні сили „Третього рейху”.




М

МАГДЕБУРЗЬКЕ ПРАВО – право міста на самоврядування.

МАГНАТИ – великі землевласники (Річ Посполита).

МАДЯРИЗАЦІЯ – процеси повного нищення всього українського (школи, мови, культури, заборона „Просвіт”), що відбувалися на території Підкарпатської Русі, починаючи з березня 1939р., коли угорська армія захопила Карпатську Україну й повалила її уряд, й до 1945р.

МАЖОРИТАРНА СИСТЕМА – виборча система, при якій виборці голосують за окремих кандидатів, що балотуються (вибираються) в округах.

„МАЛАНЧУКІВЩИНА” – таку умовну назву отримав ідеологічний диктат, який з др. пол. 60-х рр. все більше посилювався в духовній сфері суспільного життя України й на початку 70-х рр. перетворився в період „чорних списків”, особистої цензури, політичних доносів, гонінь на письменників тощо. Термін цей походить від прізвища головного ідеолога УРСР В.Маланчука, секретаря ЦК КПУ.

„МАЛОПОЛЬСЬКА ВСХОДНЯ” АБО „СХІДНА МАЛОПОЛЬЩА” – так називали поляки територію східної Галичини, яку їм вдалося після 1921р. (Ризький договір) приєднати до Польщі як свою колишню територію.

МАЛОРОСІЯ – офіційна назва України в складі Російської імперії.

МАНІФЕСТ – урочисте письмове звернення верховної влади, громадських організацій, політичних партій до населення в цілому чи до окремих його верств з викладом своєї програми, поглядів.

МАНІФЕСТАЦІЯ – публічний, масовий виступ для висловлення солідарності чи протесту щодо дій влади, політичних партій тощо.

МАРГІНАЛІЗАЦІЯ – незавершений, неповний перехід людини в нове соціальне середовище, за якого вона втрачає попередні соціальні зв’язки, але не може повною мірою пристосуватися до нових умов життя.

МАРКЕТИНГ – вивчення, дослідження ринку з метою ведення ефективного виробництва та одержання максимального прибутку.

МАРКСИЗМ – вчення К.Маркса, основна ідея – здійснення пролетарської революції та встановлення нового суспільного ладу – комунізму.

МАРТИРОЛОГ—перелік жертв переслідування, переслідувань, або перенесених певними людьми страждань. Напр., в Радянському Союзі—мартиролог голодомору 1932—1933 рр.

МАТЕРІАЛІСТИ – ті, хто визнає первинність матерії, природи, реальності.

МАТРІАРХАТ – форма первісного родового суспільства, центральна роль жінки у тогочасному світі.

МЕМОРАНДУМ – документ, пам’ятна записка з викладом поглядів з того чи іншого питання.

МЕНЕДЖМЕНТ – форма управління процесом суспільного виробництва в інтересах вирішення поставлених завдань.

МЕНТАЛІТЕТ — типові, характерологічні особливості того чи іншого народу, що сформувалися впродовж всієї  історії та передаються з покоління в покоління.

МЕТРОПОЛІЯ – пануюча держава, якій належить залежна країна (колонія).

МЕЦЕНАТСТВО – підтримка, покровительство, протегування будь-якій справі, науці, культурі, надання матеріальної та іншої допомоги.

МИТРОПОЛИТ – другий після патріарха (глави церкви) сан в православній церкві, глава великої єпархії (церковно-адміністративного округу), як правило, входить до складу Священного Синоду (керівного органу церкви) як постійний член.

МИТРОПОЛІЯ – резиденція митрополита (другої після патріарха особи) православної церкви.

МІЖКОНФЕСІЙНІ  ВІДНОСИНИ — відносини   між релігійними організаціями різних віросповідних напрямків.

МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ – сукупність економічних, політичних, правових, військових, культурних та інших зв’язків між державами, політичними та економічними силами, що діють на світовій арені. У М.В. домінуючу роль відіграють міждержавні відносини.

МІЖУСОБИЦІ – чвари, суперечки, війни між феодалами в часи роздробленості.

МІЛІТАРИЗАЦІЯ – нарощування військової могутності.

МІСНИЦТВО – пріоритет місцевих інтересів над загальними; боротьба за місце в Московському княжому дворі.

МОВНА ПОЛІТИКА—одна із складових частин державної політики, яка в демократичних державах з багатонаціональним складом населення спрямована на забезпечення всебічного розвитку державної мови, функціонування її на всій території держави і в усіх сферах суспільного життя та на гарантування вільного розвитку, використання й захисту мов національних меншин, що проживають на терені даної держави.

МОДЕРНІЗАЦІЯ – оновлення, удосконалення, надання будь-чому сучасного вигляду, переробка відповідно до сучасних вимог. Поняття „М” в світовій історії вживається для визначення перетворень в усіх сферах суспільного життя, часів переходу людства від середньовіччя до нового часу (XVII-XX ст.). „М”означає перехід від традиційного суспільства до сучасного, від аграрного до індустріального.

МОНАРХІЯ – форма державного правління, за якої верховна влада повністю або частково зосереджена в руках однієї особи – глави держави, як правило, спадкоємного правителя, монарха. Розрізняють необмежену (абсолютну) монархію та обмежену (конституційну), за якої влада обмежується парламентом.

МОНАСТИР – громада ченців (монархів), які об’єдналися на основі тотожних релігійних поглядів, ідеалів для спільного проживання за особливими правилами, зафіксованими в монастирських структурах.

МОНГОЛО-ТАТАРСЬКЕ ІГО – ярмо, поневолення руських земель монголо-татарськими загарбниками.

МОНІТОРИНГ – спостереження, оцінка стану і прогноз політичних процесів, подій у зв’язку з діяльністю тієї чи іншої влади, політичних сил, партій, рухів і існуючих держав.

МОНІТОРИНГОВИЙ КОМІТЕТ “ПАР’Є”- організація,що відслідковує, як держави, які стали членами ЄС, виконують взяті ними забовязання.

МОНОПОЛІЯ – перевага; велике об’єднання виробників чи продавців з метою захоплення ринку та отримання максимального прибутку.

МОРАЛЬ – уявлення та погляди, норми й оцінки, які регулюють поведінку людини.

МОРАТОРІЙ – домовленість сторін про відстрочку яких-небудь дій.

МОСКВОФІЛИ – реакційний напрямок, представники якого не визнавали існування українського народу та його мови, пропагували ідею «єдиної російської народності від Карпат до Камчатки», виступали за приєднання до Росії.

«МОСКВОФІЛЬСТВО» - безпідставний культ Росії, її культури, її історії, що був широко поширений напередодні Першої Світової війни практично у всіх верствах українського громадянства.

МЮНХЕНСЬКА УГОДА (ПАКТ) – спроба умиротворення Гітлера з боку західних держав на чолі з Англією, які 30.09.1938р. з дозволу Німеччини розчленували Чехословаччину (це відбилося й на долі української Підкарпатської Русі). Цей вияв безхребетності західних держав не лише не задовольнив домагання Гітлера, а й розпалив ще більш нацистів до подальших територіальних загарбань.




Н

НАДДЕРЖАВА – це держава, вплив якої розповсюджується далеко за межами її кордонів.

НАДДНІПРЯНЩИНА – територія України по обох берегах Дніпра у складі Російської імперії.

НАДЗВИЧАЙНИЙ І ПОВНОВАЖНИЙ ПОСОЛ – найвищий дипломатичний ранг представника держави; глава посольства.

НАДЗВИЧАЙНИЙ СТАН – режим, що вводиться в державі чи на окремих територіях за особливих обставин на термін, що строго обумовлюється.
        
Н.С., як правило, обмежує права громадян; надає надзвичайні повноваження спеціально створеним органам. 

НАРОД – спільність людей, що складається з різних соціальних верств, класів, націй, етнонаціональних груп, об’єднаних у державу. Н.- населення держави, жителі країни.

НАРОДНА РАДА – політично оформлена конструктивна опозиція у Верховній Раді УРСР (6 червня 1990р.), членами якої став демократичний блок народних депутатів, обраних під час виборів 1990р. Опозиційні сили в парламенті очолив академік Ігор Юхновський.

НАРОДНИКИ – російські революціонери 60-80 рр. XX ст., відстоювали ідею російського (общинного) соціалізму.

НАРОДНІСТЬ – людська спільнота, яка складається в результаті злиття багатьох племен.

НАУКОВО – ТЕЧНІЧНА РЕВОЛЮЦІЯ (НТР) – процес, що супроводжувався широким впровадженням у виробництво розробок нової техніки, інтенсифікацією виробничих процесів, механізацією і автоматизацією трудомістких робіт.

НАЦІОНАЛІЗАЦІЯ—перехід з приватної власності у власність держави землі, промисловості, банків, транспорту тощо.

НАЦІОНАЛІЗМ – теорія і практика етнічних й соціально – політичних відносин, які ґрунтуються на самоідентифікації та патріотизмі нації у вирішення проблем всіх сфер суспільного життя, і реалізуються у різноманітних формах, зумовлених рівнем розвитку країни та нації, а також рівнем національної свідомості. Н. – інтереси партії і держави ставить на перше місце.

НАЦІОНАЛ-КОМУНІЗМ -  ідеологічна течія  в КП(б)У, прихильники якої в 20-х роках прагнули примирити комуністичні ідеї із завданнями національного (економічного, духовного тощо) розвитку України. Погляди Н-К не дістали підтримки керівництва  більшовицької партії.

„НАЦІОНАЛ-УХИЛЬНИЦТВО” – так називали більшовики в 20-х роках, під час здійснення політики українізації, поведінку представників інтелегенції в партійному та державному середовищі, які ніби-то ставали на  шлях сепаратизму, послаблюючи відстоювання єдності націїй в СРСР.

НАЦІОНАЛЬНА ГОРДІСТЬ—патріотичне почуття любові й поваги, відданос-

           ті власній країні, її народові на основі врахування її реального внеску в

            світову цивілізацію та культуру. Н. Г. несумісна з почуттям зневаги до ін-

          ших народів.

НАЦІОНАЛЬНА САМОСВІДОМІСТЬ – сукупність поглядів, знань, оцінок, ідеалів, які відображають специфічний зміст, рівень і особливості уявлень членів національно – етнічної спільноти про минуле, сучасне та майбутнє свого розвитку, про місце й призначення серед інших спільнот, а також характер взаємних відносин з ними.

НАЦІОНАЛЬНА ЦЕРКВА – релігієзнавчий термін для означення звернення етносів до певних релігійних вірувань. Суспільно – історична практика не знає безрелігійних чи безетнічних спільностей людей. Етноконфесійна специфіка релігії, яка формується взаємодією з етнічним чинником, стимулюється необхідністю потреб нації у власній церкві.

НАЦІОНАЛЬНЕ БАГАТСТВО – сукупність матеріальних благ, якими користується суспільство.

НАЦІОНАЛЬНЕ ПИТАННЯ – сукупність політичних, економічних, духовних, 

         соціальних, правових та інших проблем, які виникають в процесі внутрідержавного та міждержавного спілкування між представниками різних національностей (націй, народностей, національних груп тощо). Зміст Н.П.,  шляхи його розв'язання в різні історичні епохи не одинакові.

НАЦІОНАЛЬНИЙ ПРИБУТОК – створені за рік у сфері виробництва матеріальні цінності з вирахуванням витрат на їх утримання.

НАЦІОНАЛЬНИЙ РАЙОН — адміністративно-територіальна одиниця, що створюється в місцях компактного проживання національних груп, які мешкають за межами своїх національно-державних утворень і складають більшість населення даної місцевості.

НАЦІОНАЛЬНИЙ РУХ – рух поневолених народів та країн за національне та соціальне визволення, за створення самостійної власної держави.

НАЦІОНАЛЬНИЙ СУВЕРЕНІТЕТ—повновладдя нації, її реальна спроможність забезпечити право нації на самовизначення (в різних формах) аж до створення самостійної держави.

НАЦІОНАЛЬНІСТЬ—належність людини до тієї чи іншої етнічної спільності — нації чи народності. Вживається цей термін також для визначення сукупності осіб однієї національності .

НАЦІЯ — виключно складний, своєрідний і специфічний феномен. Тому є багато визначень нації в світовій історичній практиці і політології, в т. числі й сталінське класове визначення нації (4 ознаки), яким впродовж десятиліть користувалися в СРСР. В сучасних умовах розбудови незалежної України, як поліетнічної держави, українські вчені в кн. «Етнонаціональний розвиток України: терміни, визначення, персоналії» дають визначення нації як «етносоціальної спільності зі сформованою усталеною самосвідомістю своєї ідентичності (спільності історичної долі, психології й характеру, прихильність національним матеріальним і духовним цінностям, національній символіці), а також територіально-мовною та економічною єдністю».

НЕЗАЛЕЖНІСТЬ(політична) – самостійність, суверенність держави у внутрішній і зовнішній діяльності. Н.П. – спирається на конституційні й інші правові основи і гарантії, враховує міжнародний досвід.

НЕЙТРАЛІТЕТ – невтручання.

НЕОСТАЛІНІЗМ – це частково реалізований в умовах брежнєвської доби сталінський режим. Повністю відновити сталінізм (з його масовими репресіями, трійками, ізоляцією суспільства від зарубіжного світу) не вдалося.

НІВЕЛЮВАННЯ – стирання індивідуальних відмінностей.

НІГІЛІСТИ – ті, хто виступає проти застиглих традицій та устоїв.

НОВА ЕКОНОМІЧНА ПОЛІТИКА (НЕП) – система заходів, введених Х з’їздом РКП(б) в березні 1921р., спрямованих на використання в інтересах соціалізму товарного виробництва, ринкових відносин, економічних методів господарювання. НЕП дав можливість відродження зруйнованого 7-ма роками війни народного господарства, полегшив для СРСР прорив економічної блокади, вихід на міжнародні ринки, дипломатичне визнання.
НЕП охоплює період з 1921 до 1929 рр. 

„НОВИЙ ПОРЯДОК” – це порядок, заведений окупаційною німецькою владою, яка використовувала каральні органи, поліцію, збройні загони і службу безпеки. „Н.П.” – застосування масових репресій як до мирних жителів, так і до військовополонених; створення концтаборів (у Києві: Дарницький, Сирецький, Бабин Яр, Биківня). Всього в Україні – 150 концтаборів (в них загинуло 1.9 млн. військовополонених, 2 млн. мирних жителів).

НОВОРОСІЯ – назва великих територій на півдні європейської частини Російської імперії.

НОМЕНКЛАТУРА – панівний клас радянського суспільства, партійно – державне керівництво. Н. – перелік, коло посадових осіб, призначення чи затвердження яких належить до компетенції якого-небудь вищого органа.

НОРМАНИ – предки скандинавських народів, північні германські племена.

О

ОБ’ЄДНАНЕ ДЕРЖАВНЕ ПОЛІТИЧНЕ УПРАВЛІННЯ (ОДПУ) – існувало з 1923 по 1934 рр. і займалося політичним зиском в країні.

ОБРЯДИ – дії, зв’язані із дотриманням звичаїв, традицій чи релігійних приписів.

«ОКСАМИТОВА РЕВОЛЮЦІЯ» - так назвали журналісти в ЗМІ процесс формування демократичної більшості у парламенті, що відбувся на початку 2000р. і закінчився 1 лютого п’ятою сесією Верховної Ради України, яка зібралася в Українському домі в кількості 255 народних депутатів і переобрала керівництво Верховної Ради України: головою ВР – Плюща І.С., першим заступником – В.Медведчука, заступником – С.Гавриша.

ОКУПАЦІЯ – нетривале утримання захоплених земель.

ОЛІГАРХІЯ- влада багатих; така форма державної влади, за якою уся її повнота належить незначний частині суспільства.

ОПЕРАЦІЯ ”ВІСЛА”- насильницьке виселення українців з українських етнічних земель, що опинилися в межах Польщі, здійснене в квітні-травні 1947р. польским урядом при підтримці радянського уряду. Мета операції “Вісла”: в ході її здійснення ліквідувати бази діяльності ОУН-УПА.

ОПОЗИЦІЯ- протидія , опір певній політиці, політичній лінії, політичній дії; організація, партія, група, особа, які виступають проти панівної думки уряду, системи влади, конституції, політичної системи в цілому. Опозиції існують в парламентах цілого ряду країн, це не суперечить принципам демократії.

ОПОЛЯЧУВАННЯ- політика, яку проводив польский уряд стосовно українства на західно-українських землях, які Польща вважала історично складовою частиною своєї держави (насильницьке насаджування польскої мови, культури, католицизму тощо). Ця віра в дієвість Польщі спиралася на два припущення: 1)привабливість польскої культури; 2) слабкість українського національного руху (в обох припущеннях Польща помилялася). Ця політика здійснювалася Польщею до 1939р.

ОРГАНІЗАЦІЯ – об’єднання індивідуумів в єдине ціле для спільної праці.

ОРГАНІЗАЦІЯ З БЕЗПЕКИ І СПІВРОБІТНИЦТВА В ЕВРОПІ (ОБСЄ) -  міжнародна організація, діяльність якої спрямована на зміцнення загальноевропейскої безпеки і співробітництва між країнами і народами.

ОРГАНІЗАЦІЯ ОБ”ЕДНАНИХ НАЦІЙ (ООН)- міжнародна організція створена в 1945р. , основною метою якої є підтримання миру і безпеки в усьому світі, розвиток духовних відносин між націями на основі принципу рівності й самовизначення народів.

ОРГАНІЗАЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ- організація, створена у Відні в 1929р. представниками УВО та студентських груп. Керівництво здійснював з-за кордону полковник Є. Коновалець. ОУН була “підпільною партією”, дотримувалися військових засад керівництва, конспіративних методів суворої дисципліни, проводила кампанію політичного терору проти польської держави та її представників, намагалися досягнути цілей “інтегрального націоналізму”. В 1938-1940рр. (після вбивства Є. Коновальця) розпалася на ОУН(Б) та ОУН(М).

ОРЕНДА – тимчасове, оплатне володіння і користування чим-небудь.

ОСВІТА- це процес і результат засвоєння систематизованих знань.

ОТАМАНЩИНА – це такий стан суспільства, коли військове начало домінує над суспільно-політичним. В українському суспільстві такий стан склався в добу Директорії (1919-1920 рр). “Головний Отаман” С.Петлюра, який перебрав на себе всю владу в Центрі, підтримував “малих отаманів”, які перебрали владу в окремих регіонах (Болбочан, Н. Махно, Зелений, Ангел, тощо). О. – шлях до анархії, вона була як ракова пухлина, що в середині роз’їдала таку слабку ще УНР.

ОФЕНЗИВА-прорив.

ОХЛОКРАТІЯ-домінування в політичному житті суспільства впливу натовпу, юрби, “маси”; один із способів здійснення політичної влади, що суттєво доповнює кризові політичні режими.




П

ПАКТ – міжнародна угода великого політичного значення.

ПАКТ РІББЕНТРОПА – МОЛОТОВА-одна з найдивовижніших в історії угод (23 серпня 1939р.), укладених між Німеччиною і СРСР: Гітлер, що не приховував ненависні до рядянської системи та своїх територіальних претензій на сході, прагнув нейтралізувати СРСР, перш ніж напасти на Заході; Сталін, йдучи на підписання угоди про ненапад та нейтралітет, сподівався спрямувати агресію нацистів проти Франції і Англії, прагнув виграти час для накопичення власних сил, поки між “капіталістами” точитиметься війна на взаємне виснаження, та підготувати грунт для Світової пролетарської революції.

ПАЛАНКА – адміністративно-територіальна одиниця на Запорожжі.

ПАЛЕОЛІТ – давній кам’яний вік.

ПАНЕГІРИК—безумовна похвала, похвальне слово, похвальна промова, 

          виступ; в літературі — похвальний вірш чи поема.

ПАНЩИНА – примусова та неоплачувана робота селян у господарстві пана.

ПАРАФІЯ-нижча церковно-адміністративна одиниця, що об’єднує віруючих одного храму.

ПАРЛАМЕНТ – загальнонаціональна представницька установа держави, що здійснює законодавчі функції.

ПАРЛАМЕНТСЬКА РЕСПУБЛІКА – республіка, в якій відсутня посада президента або його вибори проводяться парламентом, президент має тільки представницькі повноваження.

ПАРТИКУЛЯРИЗМ- прагнення до замкнутості, відособленості.

ПАРТІЙНІ ФУНКЦІОНЕРИ- штатні партійні працівники, що забезпечували функціонування всіх структур партії зверху до низу.

ПАРТІЯ – організована група однодумців зі своїми цілями.

„ПАРТІЯ ВЛАДИ” – різні політичні сили, представники партійної та господарської номенклатури, які стали на позиції самостійності і об’єдналися під проводом Президента. «П.В.» вміло використовує інтелектуальний потенціал національно-демократичних сил, водночас не допускаючи його діячів до влади.

ПАСТВА- рядові парафіяни.

ПАТЕРНАЛІЗМ-покровительство, опіка старшого по відношенню до молодшого, опікуваного.

ПАТРІАРХ- титул глави автокефальної православної церкви.Помісна православна церква, керована патріархом.

ПАТРІАРХАТ – помісна православна церква, керована патріархом.

ПАЦИФІЗМ – рух, учасники якого виступають проти війни; засудження будь-яких воєн, вимога дотримуватися миру на землі.

ПАЦИФІКАЦІЯ — «умиротворення», на шлях якого в найжорстокіших формах стала офіційна польська влада в 30-х рр. XX ст. в придушенні опору українства (на західноукраїнських землях) проти соціального й національного гноблення.

ПЕРЕБУДОВА- сукупність суспільно-політичних процесів в СРСР в період з 1985 до 1991 р.р., пов’язаних з діяльністю першого і останього президента радянського союзу М.С.Горбачова.

ПЕРІОДИЗАЦІЯ ІСТОРІЇ – виділення в історії людства періодів, які відрізняються засобами праці та організацією життя.

ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА – військове протистояння між двома воєнними блоками: Троїстим (Четверним союзом і Антантою), що охопило Європу та частину Азії в 1914- 1918 рр. Кожна з воюючих сторін боролася за панування в світі й переслідувала загарбницькі цілі. Приводом до війни стало вбивство герцога Ф.Фердинанда – наступника Австрійського престолу.

ПІВНІЧНЕ ПРИЧОРНОМОР’Я – сучасні українські береги Чорного моря.

ПІДПРИЄМЦІ – особи, які займаються підприємництвом, самостійною діяльністю з метою отримання прибутку.

ПЛАН “АВТОНОМІЗАЦІЇ”- це план запропонований в 1922р. Й Сталіним, Генеральним секретарем  ЦК РКП(б), наркомом наркомнацу, за яким усі радянські республіки, в т.ч. й УСРР, повинні були, втрачаючи свою незалежність (хоча й формальну), увійти до складу Російської федерації на правах автономних республік.

ПЛАН ФЕДЕРАЦІЇ- це план, запропонований в 1922 р. Головою РНК Російської федерації В.Леніним. Гостро критикуючи сталінський план”автономізації”, називаючи його шовіністичним, Ленін запропонував створення нової федеративної держави (СРСР), в яку Російська федерація увійде разом і нарівні з усіма національними республіками, що зберігають за собою право вільного виходу із цього союзу.

ПЛЕБІСЦИТ—один з різновидів волевиявлення народу шляхом всезагального 

           опитування громадян з найважливіших питань життя суспільства.

ПЛЕМ’Я – кілька родів, які жили в одній місцевості, мали спільну мову і звичаї.

ПЛЮРАЛІЗМ – ідейно-регулятивний принцип суспільно-політичного та соціального розвитку, що базується на існуванні декількох (чи багатьох) незалежних начал політичних знань і розумінні буття; система влади, що грунтується на взаємодії політичних партій та громадсько – політичних організацій.

ПОДВІЙНІ” ТЕХНОЛОГІЇ-наукоємкі технології, які використовуються як в громадському, так і у воєнному виробництві.

ПОДІЛЛЯ – територія на лівому березі Дністра та в басейні Південного Бугу.

ПОКУТТЯ – південь сучасної Івано-Франківщини, межиріччя Черемоша, Прута і Дністра.

ПОЛІССЯ – землі в басейні р. Прип’ять, середнього Дністра і Десни.

„ПОЛІСЬКА СІЧ” – нерегулярне формування української міліції, створене в серпні 1941р. Тарасом Бульбою – Боровцем, що діяло на території Полісся та Волині. „П.С”. налічувала 2-3тис. чол, боролася з рештками Червоної Армії, що швидко відступала. В к. 1941р. „П.С.” перейшла до партизанської боротьби. Незабаром її було перейменовано на УПА, яка вела бої не лише проти радянських партизан, а й проти німців.

ПОЛІТИКА — мистецтво управління суспільними процесами та відносинами між великими соціальними групами (класами, націями тощо); це сукупність різноманітних форм і методів діяльності, мистецтво регуляції відносин між громадянами і державою, що веде до вмілого використання влади й утримування її.

ПОЛІТИЧНА НАЦІЯ – своєрідний симбіоз самодостатніх етнічних спільностей,що є громадянами України, перебувають в стані гармонійних взаємовідносин, виходячи з пріоритету не національних, а загальнонаціональних цінностей, прав людини й громадянина. Ядром П.Н. є, як правило, титульна нація, що дала назву державі.

ПОЛІТИЧНА ПАРТІЯ — добровільне об'єднання громадян для здійснення спільного завдання та задоволення політичних, економічних, соціальних, духовних та    інших спільних інтересів. В демократичних суспільствах  політичні партії сприяють формуванню й вираженню  політичної волі громадян, перш за  все через участь у виборах, а також через висування  претендентів від політичної партії на виборну посаду.

ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА- сукупність державних і недержавних соціально-політичних інститутів, які здійснюють владу, управління справами суспільства, регулювання політичних процесів, відносин між соціальними групами, націями, державами і забезпечують політичну стабільність і прогресивний розвиток.

ПОЛОНІЗАЦІЯ – насильницьке насадження польської мови та культури.

ПОЛЮДДЯ – збір данини київськими князями.

ПОМІСНА ЦЕРКВА – православна церква, що існує з перших століть поширення християнства.

ПОПУЛІЗМ- схільність політиків домагатися визнання їхньої громадської діяльності, популярності, вдаючись до простих, прийнятних для населення аргументів та пропозицій, уникаючи непопулярних, але необхідних заходів щодо вирішення суспільних проблем.

ПОХІДНІ ГРУПИ- групи, створені на завойованій націями території України переважно з числа ОУН(Б) з метою слідувати за наступаючими німецькими військами в Україні для організації і контролю місцевої адміністрації в новозавойованих українських землях.

ПРАВО – закони і правила, за якими живе суспільство.

ПРАВОБЕРЕЖНА УКРАЇНА – територія на правому березі Дніпра, яка. Згідно Андрусівського перемир’я 1667 р., належала Речі Посполитій.

ПРАВОВА ДЕРЖАВА — суверенна, демократична держава, в якій: панує принцип верховенства  права, дотримання закону всіма  громадянами аж до тих, хто перебуває при владі, поважання особи, забезпечення недоторконості її прав і свобод; пріоритет прав людини перед правами будь-якої нації, класу, партії; пріоритет прав народу перед правами держави; взаємна відповідальність  держави і громадян  один перед одним; незалежність правосуддя та презумпція невинуватості.  

ПРАВОЗАХИСНИК-представник руху, що виступає за дотримання прав і свобод людини і громадянина.

ПРАВО НА  СВОБОДУ СОВІСТІ—одне з демократичних прав   людини    сповідувати  будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, право безперешкодно відправляти одноосібно чи колективно релігійні культи й ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.   

ПРАВОСЛАВ”Я- одне з трьох головних християнських віросповіданнь, поряд з католицизмом та протестанцизмом.

ПРЕЗИДЕНТ – глава держави із республіканською формою правління.

ПРЕЗИДЕНТСЬКА РЕСПУБЛІКА – республіка, де президент – глава держави і виконавчої влади, обирається народом, формує уряд, який не несе відповідальності перед парламентом.

ПРИВАТИЗАЦІЯ- процес перетворення будь-якої форми власності(державної, колективної, особистої тощо) в приватну, передача частини державної власності в будь-яку іншу недержавну власність, перетворення державних підприємств та організацій в акціонерні, колективні, приватні тощо.

ПРИКАРПАТТЯ – західноукраїнські землі у передгір’ях Карпат.

ПРИЧИНА- те, без чого не було б наслідку.

ПРІОРИТЕТ- першість у відкритті, винаході, висловлюванні ідей; переважне право, значення чогось.

ПРОВОКАТОР - “таємний агент” силових структур, підбурювач, що діє з метою зради.

ПРОДРОЗКЛАДКА -     система державних заготівель сільськогосподарських продуктів, встановлена    радянською владою в 1918—1921 рр., за якою насильницьким шляхом вилучалися у селян „залишки” хліба і встановлювалися „тверді ціни” на них.   

ПРОЖИТКОВИЙ МІНІМУМ – мінімум засобів, необхідних для існування.

ПРОЛЕТАРІАТ – клас найманих робітників; у Стародавньому Римі – люди, які не володіли ніяким майном, отримували дрібні гроші і хліб від держави.

ПРОМИСЛОВИЙ ПЕРЕВОРОТ – перехід від мануфактурного до машинного виробництва.

ПРОТЕКТОРАТ- покровительство сильного по відношенню до слабкого, якому приходять на допомогу і ставлять його в залежність.

ПРОТЕКЦІОНИЗМ-сприяння створення найсприятливіших умов.

П”ЯТЕ УПРАВЛІННЯ- так називалося спеціальне управління, створене в 1967р. в брежневську добу при КДБ для боротьби з “ідеологічними диверсіями”. А насправді- з інакомисленням.

„П’ЯТИРІЧКА ВЕЛИКОГО ТЕРОРУ” – період сталінського терору 1937-1941рр..  

П’ЯТИРІЧКИ – спроби Комуністичної партії здійснити величезні економічні перетворення за дуже короткі строки через формування планів, завдання та системи заходів, що були спрямовані на виконання цих планів. Планування здійснювалося на 5 років й було розраховано на ентузіазм народу, його патріотизм. Перші п’ятирічки (к. 20-30-і роки) остаточно зламали механізм саморегуляції економіки. Наростаюча централізація економічного життя, закладена в П., призвела до формування адмістративно-командної системи в СРСР.




Р

РАДА БЕЗПЕКИ – постійний вищий і керівний орган ООН, який складається з 5 постійних членів – СРСР (нині Росія), США, Велика Британія, Франція, Китай та шести непостійних членів, яких обирають на два роки. Основне завдання Р.Б. – підтримання миру на Землі.

РАДА ЄВРОПИ (РЄ) – європейська організація, що покликана захищати права людини, парламентську демократію і принцип верховенства права.

РАДИКАЛІЗМ – застосування рішучих, докорінних змін, заходів при роз’язанні якихось питань.

РАДНАРКОМ (РАДА НАРОДНИХ КОМІСАРІВ) – перший радянський уряд на чолі з В.Леніним. Після Жовтневого перевороту виникло питання, як назвати новий уряд: «Рада Міністрів» чи «Тимчасовий уряд». Троцький запропонував «Р.Н.К.», Ленін погодився («пахне революцією»).РНК проіснував з 1917 до 1946 рр.

РАДНАРКОМ УКРАЇНИ – маріонетковий радянський уряд України, що взяв таку назву в 1919 р., запозичивши її у Росії. Першим головою РНК України став болгарин Християн Раковський, присланий В.Леніним з Росії.

РАДЯНІЗАЦІЯ – політика і практика радянської влади на західноукраїнських землях, спрямована на соціалістичні перетворення „по-радянськи” (індустріалізація, колективізація, перетворення в духовному житті, розправа з тими, хто нехоче „таких” перетворень). Р. проводилася з вересня 1939р. до к. 40-х років (з прервою на радянсько-німецьку війну).

РАДЯНСЬКА ВЛАДА – влада, в основі якої знаходиться діяльність Рад депутатів (робітничих, селянських, солдатських, пізніше-народних), які виникли внаслідок безпосереднього волевиявлення частини трудящих і стали логічним продовженням революційних традицій 1905-1907 рр. Керівним органом всіх рад на території Росії після Жовтневого перевороту 1917 року стала РНК, першим керівником (головою) якого було обрано на II Всеросійському з’їзді Рад Володимира Ульянова (Леніна)

РАСА – велика маса людей, яка має спільні фізичні ознаки (колір шкіри, волосся, очей, форму носа та губ, ріст і т.п.).

РАТИФІКАЦІЯ – затвердження органами верховної державної влади міжнародного договору, заключеного уповноваженими держав, що вели переговори.

РАХУНКОВА ПАЛАТА—контрольний орган Верховної Ради України за 

           виконанням бюджету держави, введений за Конституцією України 1996 р.

РАЦІОНАЛІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА – вдосконалення виробництва, краща, доцільніша його організація.

РЕАБІЛІТАЦІЯ – відновлення доброго імені, відновлення в правах, визнання особи (групи осіб), що були необґрунтовано репресовані, невинними. В СРСР перегляд рішень колишніх колегій ОДПУ, „трійок” НКВД та „особливої наради” при НКВД – КДБ – МВС СРСР стосовно репресованих громадян почався після смерті Й.Сталіна.

РЕАКЦІЯ – гоніння, переслідування.

РЕВОЛЮЦІЯ – негайна, насильницька зміна існуючого суспільно-політичного ладу – на противагу еволюції, поступовій зміні.

РЕГІОН – частина країни, область, район, що відрізняється від інших певними природними, економічними та іншими особливостями, ментальністю населення, що тут проживає.

РЕЄСТРОВІ КОЗАКИ – з 1572 р. – козаки, які знаходилися на державній службі в Речі Посполитої (заносились у спеціальний список – “реєстр”).

„РЕЙКОВА ВІЙНА” – кодова назва одного з найважливіших напрямків діяльності радянського партизанського руху, який полягав в руйнуванні залізниць, мостів, нищення залізничних німецьких ешелонів в окупованих районах, які перевозили на фронт живу силу й техніку. „Р.В.” особливо посилилася під час Курської битви. 

РЕКВІЗИЦІЯ – примусове оплатне вилучення державою майна, що належить фізичним чи юридичним особам.

РЕЛІГІЯ – віра в існування надприродних сил – богів, духів і т.п., які управляють життям на землі.

РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ – доходність, прибутковість, вигідність виробництва.

РЕПАРАЦІЯ – відшкодування збитків, понесених у війні.

РЕПАТРІАЦІЯ – повернення на батьківщину після війни військовополонених, біженців, переселенців, направлених на примусові роботи.

РЕПРЕСІЇ – невід’ємна частина, головна риса тоталітарного сталінського режиму, форма розправи цього режиму з т.зв. „класовими ворогами” на шляху соціалістичного будівництва. На Україні Р. в 20-30 рр. набули різних форм (розкуркулення, депортації, голодомори, викриття „шкідників” організацій, фізичне знищення).

РЕСПУБЛІКА—форма державного правління, за якої: народ є носієм суверенітету, єдиним джерелом влади в державі; він делегує на строго визначений строк державницькі повноваження органам державної влади та місцевого самоврядування; глава держави й усі органи влади є виборними й змінюваними, а виконавча влада є похідною від представницького органу; державну владу ніхто не може узурпувати.

 РЕФЕРЕНДУМ — форма безпосередньої   демократії, пряме волевиявлення громадян через всенародне голосування.

РЕФОРМА – перетворення, зміна, нововведення, яке не знищує основ існуючої соціальної структури.

РИНОК – обмін товарів, який визначається пропозицією і попитом на товари у масштабі світового господарства (світовий зовнішній ринок), країни (національний внутрішній ринок) та її окремого району (місцевий ринок).

РОЗВИНУТИЙ СОЦІАЛІЗМ – так ідеологи комуністичної партії брежнєвської доби, посилаючись на „самого В.І.Леніна”, назвали перехідний етап від соціалізму до комунізму, який „волюнтарист” Хрущов, мовляв, хотів „перескочити”, оголосивши, що країна вступила в етап розгорнутого будівництва комунізму. Р.С. розглядався, як суспільство, в якому планувалося успішно виділити питання задоволення власних потреб людини, де буде піднята на високий рівень економіка, наука, освіта та складеться новий тип цивілізації.

РОЗКУРКУЛЕННЯ – політика ліквідації куркульства як класу, спрямована на те, щоб позбавити заможного селянина його власності (землі, сільськогосподарського інвентаря, зерна, худоби), ізолювати його від маси бідних селян. Р. проводилося насильницьким, репресивним методом аж до фізичного знищення.

„РОЗСТРІЛЯНЕ ВІДРОДЖЕННЯ” – це процес нищення здобутків українського національного відродження 20-х рр., що розгорнувся в 30-ті рр. і супроводжувався масовими репресіями; політика українізації замінювалася політикою русифікації.

РУЇНА – криза української державності в 60-70 рр. XVIIст., фактично громадська війна, розорення України.

РУМУНІЗАЦІЯ – політика румунських властей, що проводилася на українських землях Бессарабії й Буковини 22 роки (1918-1940 рр.), спрямована на знищення української мови, школи, культури, невизнання українців окремою нацією, нищення українського місцевого самоуправління, яким вони користувалися до 1918 р. як російська провінція Бессарабії та австрійська провінція Буковини. Своєю нетерпимістю до українців Румунія перевершила навіть Польщу.

РУСИНИ – давня самоназва українців, використовувалася, щонайменше, від часів Київської Русі до початку XXст.

РУСИНСТВО – політична течія в Карпатській Україні в 20-30 рр.. яка вважала жителів цього краю окреми слов’янським народом. 

РУСИФІКАЦІЯ — сукупність умов, дій та заходів в національних неросійських   республіках бувшого СРСР або в окремих регіонах Російської Федерації щодо звуження вживання рідної мови, користування здобутками культури свого народу, вивчення своєї історії та піднесення на передній план знання російської мови, культури, історії Росії, тобто приниження всього національно-неросійського порівняно з російським.

РУХ ОПОРУ – антифашистський національно-визвольний рух в окупованих країнах під час Другої світової війни.




С

„САМВИДАВ” – форма діяльності дисидентів по розповсюдженню підготовлених ними книг, статей, закликів, звернень, які викривали політику властей. Підготовлені матеріали переписувалися, передруковувалися, передавалися з рук в руки.

САМОВИЗНАЧЕННЯ   НАЦІЇ — універсальний принцип розв'язання національного питання через право вільного вибору народом форми державно-національного утворення чи національно-територіальної автономії аж до виділення й утворення самостійної, незалежної держави.

САМОДЕРЖАВСТВО – форма правління з абсолютною владою однієї особи.

САМОУСВІДОМЛЕННЯ – усвідомлення себе, своїх особливостей, свого місця в житті, суспільстві.

САТЕЛІТ – формально незалежна держава, фактично підпорядкована іншій, більш сильній державі.

САТРАП – жорстокий начальник, самодур-адміністратор, який не рахується із законами.

СВІТОГЛЯД – уявлення про довколишній світ і людину.

СВЯЩЕННИК – служитель культу, який має право здійснювати богослужіння і таїнства, за винятком священства. Друга назва – ієрей (старший священик – протоієрей).

СЕКУЛЯРИЗАЦІЯ – відбирання у церкви її володінь.

СЕПАРАТИЗМ — прагнення політичних сил до відокремлення країни чи певної її території від іншої країни. В поліетнічних державах—це рух національних меншин за відокремлення й створення власної держави чи встановлення автономного самоврядування.

«СЕРДЮКИ»—члени сердюцької дивізії, однієї з найкращих військових частин 

            генерала П. Скоропадського, сформованої з представників заможного 

            селянства.

СЕРЕДНІЙ КЛАС – значна частина населення у розвинутих країнах (інтелігенція, підприємці, менеджери, чиновники).

СИМВОЛІКА – розпізнавальні знаки роду, поселення, території країни.

СЛОБОЖАНЩИНА - Слобідська Україна, територія сучасних Харківської, частини Донецької, Луганської і Сумської областей і російського прикордоння.

СЛОВЯНОФІЛИ – “слов’янолюби”, вважали, що у Росії є свій особливий шлях, місія у слов’янському світі.

СМЕРДИ – особисто вільні члени громади (Русь).

СОБОРНА ДЕРЖАВА – це держава, яка зібрала в своєму складі всі етнічні землі, населені тим чи іншим народом. Особливе значення “соборність” мала для України, народ якої столітями був розірваний політикою різних держав. Акт Соборності (“злуки”) західноукраїнських земель з наддніпрянськими де-юре був здійснений в січні 1919р., де-факто акт соборності українських земель хоча і в не своїй державі, бо УРСР не була такою, відбувся в 1939-1940 рр., а остаточно в 1945р. В історичному розумінні цього слова “соборною” держава Україна може називатися тільки зараз.

СОЦІАЛІЗАЦІЯ ЗЕМЛІ —перетворення приватновласницьких земель  в загальнонародну власність.

СОЦІАЛІЗМ – термін, який вживали комуністи для означення ідеалу і дійсності з таким соціальним устроєм, за якого благо визначається перетворенням приватної власності в суспільну.

„СОЦІАЛІСТИЧНИЙ РЕАЛІЗМ” – літературно – художнє коментування сталінських „теоретичних положень”, прославлення радянської дійсності.

СОЦІАЛЬНА ДЕРЖАВА — принцип функціонування держави, у             відповідності до якого вона бере на себе  захист  соціально слабких і піклується про втілення в життя соціальної справедливості.

СОЦІАЛЬНА НАПРУГА – ситуація в суспільстві, що готова вибухнути масовими заворушеннями.

СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА — сукупність різноманітних соціальних  спільнот, 

           що склалася історично (класів, етносів, соціальних прошарків, груп людей тощо), а також стосунків  між ними, обумовлених відповідним рівнем  розвитку  продуктивних сил і виробничих  відносин.

СОЦІАЛЬНЕ РОЗШАРУВАННЯ – поділ, збільшення різниці між багатими і бідними.

СОЮЗ ВИЗВОЛЕННЯ УКРАЇНИ (СВУ) – організація, створена 4 серпня 1914р. емігрантами із Наддніпрянщини – Д.Донцовим, В.Дорошенком, М.Залізняком, Ю.Бачинським та ін., що виступали за поразку Росії у Першій світовій війні і обстоювали ідею утворення самостійної держави під протекторатом Австро-Угорщини і Німеччини. Очолив СВУ Д.Донцов.

СОЮЗНИЙ ДОГОВІР 1922р. – це договір про утворення СРСР, підписаний членами делегації РСФСР, УСРР, БСРР, ЗСФРР (всього 86 підписів) 30 грудня 1922 року. С.Д. визначав компетенцію Союзу, до відома якого в особі його верховних органів належали майже всі функції внутрішньої і зовнішньої політики, що були забрані у республік. Верховним органом влади СРСР оголошував з’їзд Рад. Вищим органом ставав РНК СРСР. Права республік С.Д. зводив нанівець, хоча де – юре залишав за ними формально право виходу. Суверенітет союзних республік, зафіксований в С.Д., залишався аж до розпаду СРСР політично-правовою легендою.

СПІВДРУЖНІСТЬ НЕЗАЛЕЖНИХ ДЕРЖАВ (СНД) - об’єднання держав, що виникло в результаті розпаду СРСР (8 грудня 1991р.), метою якого було збереження і розвиток на новій основі економічних, культурних, політичних зв’язків між колишніми союзниками республіки. Україна

„СПРАВА СВУ” – сфабрикована справа: ВКП(б) „виявила” в 1929р. т. зв. Спілку визволення України, таємну націоналістичну організацію, яка звинувачувалася в зв’язках з емігрантськими силами, зарубіжними державами, підбурюванні селян проти колективізації, підготовці вбивства Й.Сталіна, спробі відокремлення України від Росії.

„СТАБІЛІЗАЦІЯ” – за часів брежнєвської доби це, по суті, консервація існуючого режиму, яка проявилася через підміну справжнього народовладдя формальним представництвом трудівників у радах всіх рівнів; зростання масштабу бюрократичного апарату; зведення нанівець самостійних громадських організацій на фоні зростання ролі комуністичної партії, як „керівної і спрямовуючої” сили в суспільстві, в руках якої зосередилася вся повнота влади.

СТАЛІНІЗМ - деформована антигуманна теорія, політика і практика, що торкнулася своєю злочинною суттю усіх сфер життя радянського суспільства, в центрі якого стояла окрема людина, групи людей, цілі народи.

СТАТУС – правове становище, документально закріплене.

СТРАТЕГІЯ – мистецтво ведення масштабних військових дій. С. – в політиці – визначення завдань для досягнення мети.

СТРАХОВА КАМПАНІЯ – фінансова установа, що створює за рахунок своїх клієнтів спеціальний фонд, який використовується для покриття збитків цих клієнтів від нещасних випадків, стихійного лиха і т.п.

СТРУКТУРНА ПЕРЕБУДОВА ЕКОНОМІКИ – перебудова співвідношення різних галузей та їх частин у суспільному виробництві.

СУБ’ЄКТИВІЗМ – відношення до будь-чого, що визначається особистими симпатіями, поглядами суб’єкта; відсутністю об’єктивності.

СУВЕРЕНІТЕТ — незалежне від будь-яких обставин і осіб верховенство народу, нації, держави у внутрішній і зовнішній  політиці, що забезпечує незалежність  та самостійність розвитку суспільства.

СУВЕРЕННА   ДЕРЖАВА   - верховенство,  самостійність державної влади в

              рамках однієї країни, її незалежність від будь-якої влади всередині держави та на міжнародній арені, це  повнота суверенітету, поширеного на всю її територію.

СУСПІЛЬНИЙ ПОДІЛ ПРАЦІ – розділення на сільськогосподарську та несільськогосподарську працю і дальша професійна спеціалізація.

СУСПІЛЬНІ ВІДНОСИНИ – відносини між групами людей, які виникають у процесі їх діяльності.

СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИЙ РУХ – рух, учасники якого пропонують різноманітні ідеї вдосконалення життя суспільства.

СУСПІЛЬСТВО – сукупність форм спільної діяльності людей, які склалися історично.

„СХІДНА МАЛОПОЛЬЩА” – назва Галичини, яку поляки вживали в період існування Речі Посполитої, на зразок того, як Росія називала Україну – Малоросія.

„СХІДНИЙ ВАЛ” – неприступний оборонний рубіж, який з метою переходу до затяжної позиційної війни і вимотування сил Червоної Армії почали будувати німці при відступі на Україні по р.Дніпро і р.Молочна (вересень-жовтень 1943р.). „С.В.” мав стати останнім вирішальним плацдармом німців на Україні.




Т

ТАБОРИ „СПЕЦІАЛЬНОГО РЕЖИМУ” – табори, створені в 1948р., для засуджених за „антирадянську діяльність” та „контрреволюційні акти”, в яких застосовувалися особливо витончені методи „впливу” на засуджених.

ТАБУ – заборона.

„ТАЛОННИЙ РЕЖИМ” – режим, що склався в період проведення політики „воєнного комунізму” і передбачав отримання продуктів харчування та деяких промтоварів лише за талонами.

ТЕМНИКИ – „тема тижня”; так називалися цензурні вказівки президентської адміністрації Леоніда Кучми, де журналістам вказувалося, які події висвітлювати (і як саме), а які ігнорувати.

ТЕНДЕНЦІЯ – напрям розвитку якогось явища.

ТЕОКРАТІЯ – поєднання однією особою духовної і світської влади.

ТЕОРІЯ – система основних ідей в тій чи інші галузі знань.

ТЕОРІЯ БОРОТЬБИ ДВОХ КУЛЬТУР – протиставленн міської культури, як культури вищого гатунку, сільській культурі, як культури нижчого рівня.

ТЕРОР – фізичне насильство, аж до фізичного знищення політичних супротивників. Особливо гостро Т. проявляється в боротьбі за владу.

ТИМЧАСОВА ВЛАДА – влада, у якій особи на керівні посади призначаються (чи навіть обираються) на певний, як правило, нетривалий термін до їх заміни іншими особами на постійній основі.

ТИРАНІЯ – свавільне жорстоке правління.

„ТІНЬОВА ЕКОНОМІКА” – система виробництва, яка діє всупереч існуючому законодавству, частіше всього нелегально.

ТОВАРИСТВО УКРАЇНСЬКИХ ПОСТУПОВЦІВ (ТУП) – міжпартійний блок українських партій. Наддніпрянської України, що виник ще в 1907р., а після Лютневої революції 1917р., вийшов із підпілля, зініціювавши створення Української Центральної Ради. 

ТОВАРНЕ ВИРОБНИЦТВО – форма виробництва, при якій продукти виробляються для продажу.

ТОЛЕРАНТНІСТЬ – терпиме ставлення до інших, чужих думок, вірувань, політичних уподобань та позицій. Це один з  основних демократичних принципів, пов’язаний із плюралізмом і правами людини.

ТОТАЛІТАРНА ДЕРЖАВА—держава, в якій в силу історичних  умов склалася  така система політичного та соціального  устрою життя суспільства, за якої неконтрольована народом влада бюрократичної еліти отримала можливість  руйнації або прямої заборони інститутів представницької  демократії чи просто можливість військово-поліцейського терору.

ТРАДИЦІЇ – звичаї, порядки, що встановилися, успадковані, успадковані, передані від минулого, сприйняті даною владою і народом, використовуються для спадкоємності.

ТРАНСНАЦІОНАЛЬНИЙ – міжнародний; здійснення економічної діяльності поза межами своєї країни у великих масштабах.

ТРИБУНАЛ – спеціальний суд для розгляду справ з воєнних злочинів.

ТРИПІЛЬСЬКА КУЛЬТУРА – це культура, яку створили у IV-перш. пол. III тис.до.н.е. на території від Дністра до Дніпра (назва від с.Трипілля на Київщині).

„ТРІЙКИ” – позасудові органи, т. зв. особливі наради з трьох чоловік (представник партійних, радянських та нкведистських органів), що почали діяти з листопада 1934р., виносили вироки у справах „ворогів народу” та членів їх сімей; відправили в табори та на смерть багато тисяч радянських(в т.ч. українських) людей. „Т.” припинили своє існування після смерті Сталіна, в Хрущовську добу.

ТРОЇСТИЙ (ЧЕТВЕРНИЙ) СОЮЗ – союз, що склався в 1882р. між Німеччиною, Австро-Угорщиною та Італією (до 1915р.), в 1915 році Італія вийшла, а увійшли в союз Болгарія і Туреччина. Головним противником вважав Англію, Францію та Росію.

ТРУДОДЕНЬ – міра виробітку та оплати праці в колгоспах, один відпрацьований день та видана (виплачена) за нього частка заробленого колгоспником.


У

УЗУРПАТОР – особа, яка незаконно захопила та тримає у своїх руках владу.

УЗУРПАЦІЯ – протизаконне захоплення влади; привласнення чиїхось прав на що-небудь.

УКРАЇНІЗАЦІЯ – український різновид політики коренізації, політика, що здійснювалася радянським керівництвом в 20-х рр. в національно – культурній сфері (мова, культура, релігія тощо). Українізація виступала, як засіб боротьби за збереження і розвиток української культури, як засіб боротьби за національну державність, за незалежність.

УКРАЇНОФІЛЬСТВО – найбільш впливова ідеологічна течія в Закарпатській Україні в 20-30 рр.. яка демонструвала віданність українській культурі, традиціям і звичаям українського народу і відображала настрої  більшої частини українців цього краю. У. - термін, який вживається для того, щоб підкреслити вияв любові до України, її народу, його історії та культури, до всього українського.

 УКРАЇНОФОБІЯ—термін, що уособлює негативний  вияв до України, її 

           народу,   історії та культури,  зневаги до всього українського.

УКРАЇНСТВО—термін, донедавна вживаний тільки в зарубіжній історичній та філософській думці для означення етнічно-національної спільності людей, що мають своє коріння в етнічних межах України, а також їх нащадків в діаспорі.  

УКРАЇНСЬКА ВІЙСЬКОВА ОРГАНІЗАЦІЯ (УВО) – військова організація, створена в 1920р. в Празі, що прагнула продовжити збройну боротьбу проти польської окупації. Очолив її пізніше полковник Є. Коновалець. УВО проводила операції, спрямовані на дестабілізацію польського режиму. В 1929р. УВО стала ініціатором заснування у Відні ОУН.

УКРАЇНСЬКА ГОЛОВНА ВИЗВОЛЬНА РАДА (УГВР) – позапартійна структура   з функціями громадянського і військового управління . УГВР створена в липні 1944 р. І ставила за мету очолити збройну боротьбу проти окупантів, а після  унезалежнення України передати всю повноту влади Українським Установчим Зборам Виконавчим органом УГВР був Генеральний секретаріат, очолюваний  Романом  Шухевичем.

УКРАЇНСЬКА НАРОДНА РЕСПУБЛІКА – автономія в складі Російської Республіки, яка повинна була стати “федерацією рівних народів”, проголошена Центральною Радою в Третьому Універсалі (7 листопада 1917р.).

УКРАЇНСЬКА НАЦІОНАЛЬНА РАДА – організація, що виникла на західноукраїнських землях (у Львові) 18 жовтня 1918 року і оголосила своєю метою об’єднання західноукраїнських земель в одне ціле – ЗУНР (Західно-українська народна Республіка). Очолив Украду Євген Петрушевич.

„УКРАЇНСЬКА ХВИЛЯ” – таку назву отримав живий ланцюг між Києвом і Львовом (21 січня 1990р.), утворений з ініативи НРУ на честь 71-ї річниці від дня проголошення 22 січня 1919р. „Акту Злуки” УНР та ЗУНР.

УКРАЇНСЬКЕ НАЦІОНАЛЬНЕ ДЕМОКРАТИЧНЕ ОБЄДНАННЯ (УНДО) – найчисленніша і найвпливовіша від усіх разом взятих політичних партій і організацій на Галичині, що була прямою спадкоємницею довоєнної Народно-демократичної партії. УНДО складалася з української інтелігенції та духовенства. Це була, по суті, ліберальна партія, що виступала за соборну незалежну Україну, через нормалізацію українсько-польських взаємин.

УКРАЇНСЬКЕ ПИТАННЯ – це питання про роль і місце українського фактора у внутрішньому житті держав, до складу яких входили українські землі. В широкому розумінні слова „У.П.” – це питання про умови, спроби та механізм возз’єднання українських земель в одну соборну незалежну власну українську державу, її розвиток, становлення та зміцнення.

УКРАЇНСЬКИЙ БУРЖУАЗНИЙ НАЦІОНАЛІЗМ – термін, який застосовувася в радянській пропаганді. Його навішували представникам українського національного руху, патріотам України, всім тим, хто відстоював українську національну ідею, національні права українців і України.

УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД—термін, вживаний в кількох основних значеннях:  населення Української держави;  поняття, що визначає суб'єкт української нації, який охоплює всі її класи, соціальні прошарки та групи;  соціально-етнічна сукупність громадян, які проживають на терені України.  

УКРАЇНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ КОНГРЕС – конгрес, який відбувся 6-8 квітня 1917 року у Києві, визначив структуру Центральної Ради (Велика рада. Мала рада); надав ЦР повноваження представляти народ України (практично перетворив її на своєрідний український парламент; одностайно висловився  за національно-територіальну автономію України.

«УКРАЇНСЬКИЙ П’ЄМОНТ» - Східна Галичина, як твердиня національного руху, база українського національного відродження; школи, культурні заходи, часописи, преса, громади, просвіти, кафедра історії України у Львівському університеті, національне товариство ім. Шевченка.

УКРАЇНСЬКИЙ ЦЕНТРАЛЬНИЙ КОМІТЕТ (УЦК) – координаційний орган, створений у Кракові навесні 1940р., як своєрідний український заклад соціального забезпечення, догляду за хворими і літніми людьми, безпритульними дітьми, розвитку освіти, охорони здоров’я на території Генерального Губернаторства (частини окупованої німцями Польщі), де проживало українське населення. Очолив УЦК відомий український географ В.Кубійович.

УЛЬТИМАТУМ—категорична, остання вимога з певних питань однієї держави 

         до іншої, зафіксована в дипломатичному або будь-якому писаному документові чи в усній формі, супроводжувана погрозами.  

УНІВЕРСАЛ – головний документ, відозва.

УНІТАРИЗМ – принцип і форма державного устрою суспільства, які припускають наявність єдиної конституції на всій території держави, єдиної системи вищих органів державної влади, єдиної системи права, а також адмістративно-територіальний розподіл без політичної самостійності адміністративних одиниць.

УНІТАРНА ДЕРЖАВА – форма державного устрою, яка базується на зверхності суверенітету (верховної влади), єдиної держави над адміністративно-територіальними одиницями, на які вона поділена.

УНІЯ – спілка, союз; об’єднання церков або держав, персональна унія.

УРБАНІЗАЦІЯ — процес зростання ролі міста в розвитку суспільства, поповнення населення міст за рахунок сільського. Числове уявлення про розгортання цих процесів дають переписи населення.

УРЯД – орган виконавчої влади держави, що реалізує всю повноту цієї влади. Діяльність У. відносно автономна й у визначених межах підконтрольна як законодавчому органу, так і Верховному Суду.

УСТАНОВЧІ ЗБОРИ—тимчасовий (на відміну від парламенту) представницький орган, який має окреме, чітко визначене завдання (прийняття Конституції тощо), після виконання цього завдання припиняє свою діяльність.

УТОПІЯ – вигадка, нездійсненна мрія. 

Ф

ФАШИЗМ – крайня, антидемократична, радикально – екстремістська політична течія, в основі якої – синтез концепції нації як одвічної реальності та догматизованого принципу соціальної справедливості; різновид тоталітаризму. Ф. характеризується ненавистю до інших національностей.

ФЕДЕРАЦІЯ — форма державного устрою, союзна держава, яка складається з кількох державних утворень (штатів, земель, в Росії —республік), що мають  спільну територію, спільний уряд, спільні Збройні Сили, грошову та податкову систему, спільну Конституцію (при збереженні конституцій членів федерації), спільне законодавство, суд, що об’єдналися для розв'язання спільних для всіх членів федерації завдань. Кожен з членів  федерації володіє державним суверенітетом.

ФЕНОМЕН – виняткове, надзвичайне, рідкісне явище.

ФЕОДАЛІЗМ – суспільний лад, який характеризується власністю панівних  верств на землю та чіткістю ієрархічністю (системою залежності).

ФЕОДАЛЬНА (ПОЛІТИЧНА) РОЗДРОБЛЕНІСТЬ – розпад великих середньовічних держав на окремі незалежні держави.

ФЕРМЕРСТВО – сільськогосподарське підприємництво, засноване переважно на приватній власності на землю та його веденні сімейними засобами.

ФЕТИШИЗМ – віра в надприродні властивості предметів.

ФІЛЬВАРОК – поміщицьке господарство.

ФІНАНСОВИЙ КАПІТАЛ – капітал (багатство), який утворився внаслідок зрощування банків з підприємствами.

ФРАКЦІЯ – група депутатів-членів однієї політичної партії в парламенті; відокремлена частина політичної партії, що має свої погляди, відмінні від поглядів керівництва партії.

ФУНКЦІЯ - обов’язки, коло діяльності.

ФЮРЕР – так називали у фашистській Німеччині главаря нацистів Гітлера.



Х

„ХВИЛЬОВІЗМ” – ярлик, якого радянська влада в 20-х рр. навішувала представникам творчої інтелігенції, у чиїх поглядах і творчості простежувався національний акцент. (Від імені М.Хвильвого, письменника, керівника ВАПЛІТЕ).

„ХОЛОДНА ВІЙНА” – стан міжнародних відносин, який характеризується тривалим конфліктом, і, водночас, неможливістю вирішити його шляхом прямого воєнного конфлікту; так називалися відносини між США та СРСР після Другої Світової війни аж до Горбачовської „перебудови”.

ХОЛОПИ – особисто залежні від феодала селяни (близькі до рабів).

ХРИСТИЯНСТВО – світова релігія, виникла у I ст. у Палестині. Віра в Бога-отця, Бога-духа і Бога-сина (Христа) в одній особі, пришестя Спасителя.

ХРОНОЛОГІЯ ІСТОРІЇ (ПЕРІОДИЗАЦІЯ) – це встановлення хронологічно послідовних етапів у суспільному розвитку людства. В основу цих етапів покладені вирішальні фактори, загальні для всіх країн світу.

Ц

ЦЕНЗ – майнові, вікові, статеві чи релігійні обмеження, що обмежують виборців у їх правах. Встановлюються законодавчо.

ЦЕНЗУРА – нагляд за друкованими виданнями з метою недопущення публікації небажаної, з точки зору даної держави, інформації.

ЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ – зосередження керівництва, управління в єдиному центрі; зосередження більшої частини державних функцій у віданні центральних установ.

ЦЕРКВА – тип релігійної організації, характерними атрибутами якого є спільне віровчення, культова і позакультова діяльність, система управління; християнська культова споруда з вівтарем і приміщенням для проведення богослужіння.

ЦИВІЛІЗАЦІЯ – будь-яка форма існування живих істот, наділених розумом; історичні типи культур, локалізованих у часі та просторі; рівень суспільного розвитку і матеріальної культури, досягнутий даним суспільством.


Ч

ЧЕЛЯДЬ – прислуга.

ЧЕРВОНИЙ ТЕРОР – деспотичні методи управління,  репресії і терор  проти всіх невдоволених , вжиті російськими більшовиками , які в 1920 р. втретє встановили радянську владу в Україні.  




Ш

„ШЕСТИДЕСЯТНИКИ” – нове покоління інтелігенції часів хрущовської „відлиги”, виховане в умовах ідеологічної лібералізації, яке, сповідуючи свободу самовираження, викривало перекоси і лицемірство офіційної культури, вимагало гарантій вільного розвитку українського народу, його культури й мови, започаткувало національне відродження, виступало за оновлення радянського суспільства. „Ш.” широко представлен діячами культури, науки, літератури, кінематографа тощо.

ШОВІНІЗМ – ідеологія, політика і практика переслідування, цькування, гноблення інших народів, проповідь виключності  великої нації, її переважання щодо націй менших, прагнення підпорядкувати й інтегрувати малі народи.



Ю

ЮРИДИЧНА ОСОБА – підприємство, установа, організація з відокремленим майном, відповідальними правами та обов’язками.




Я

ЯДРО ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ СУСПІЛЬСТВА – так Конституція СРСР 1977р. узаконила в статті 6-й безмежну владу комуністичної партії в радянському суспільстві. Ст.. 6 була вилучена з Конституції за часів Горбачовської перебудови.

ЯЗИЧНИЦТВО (ПОГАНСТВО) – релігії, для яких характерними є віра в багатьох богів, поклоніння явищам природи, предметам і т.п.