ПАМ’ЯТКИ ДЛЯ РОБОТИ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ

Пам'ятки  для роботи на уроці історії.

Схема аналізу історичних фактів, подій, явищ та процесів

            Історичний факт  – першоцеглинка історичних знань. Він непотворний, як неповторні простір і час, де він протікає, оскільки вони перебувають у постійному русі.

            Історична подія  – сукупність логічно завершених та обмежених у просторі й часі історичних фактів.

            Історичне явище  – комплекс аналогічних історичних фактів або їх ознак, які зберігалися чи зберігаються протягом певного часу та в певному просторі (території).

            Історичний процес – ланцюг взаємопов'язаних у часі й просторі причинно-наслідковими зв'язками історичних подій і явищ:

1. коли відбувалися чи проходили ці факти, події, явища чи процеси;
2. де вони проходили;
3. за яких історичних обставин вони проходили; які події пройшли напередодні;
4. який розвиток вони отримали надалі;
5. яка соціальна верства чи верстви були основними учасниками події;
6. яку роль відіграли тут історичні особи та чиї інтереси вони відображали;
7. який слід залишили ці факти, події чи процеси в історії регіону, країни чи світу;
8. випадковим чи закономірним був саме такий перебіг подій та які вони мали наслідки;
9. які альтернативи розвитку існували за тих історичних умов; а як би повелися Ви за таких умов?

Схема аналізу подій з хронологічної точки зору

(локалізація подій у часі)

1. коли пройшли ці події, як довго вони тривали, в якій послідовності проходили;
2. на який період історії людства вони припадають;
3. як ця  подія співвідноситься з іншими подіями чи процесами;
4. як ця подія кореспондується з однотипними подіями чи процесами вітчизняної та регіональної історії;
5. складання хронологічних чи синхроністичних простих чи складних таблиць.

Визначення місця історичних подій у просторі

 (використання карти як історичного джерела)

1. правильно займіть позицію біля карти (так, щоб не заступати природне освітлення карти);
2. запам'ятайте, що коли ви стоїте навпроти карти, наверху буде північ (південь – унизу), а зліва – захід (відповідно, справа – схід);
3. навчіться читати легенду карти – її умовні позначення. При всій різноманітності карт однотипні факти, події та явища – кордони та столиці, райони повстань, напрями головних ударів і місця битв тощо – зображуються на них схожими позначками;
4. зверніть увагу на написи, діаграми, таблиці, портрети, рисунки, які є на карті, і ви зрозумієте, що є резон у твердженні „Карта – це державна шпаргалка”;
5. працюючи з контурною картою, користуйтеся кольоровими олівцями, робіть умовні позначення;
6. на дрібномасштабних картах окремі позначки робіть цифрами, які включайте в умовні позначення, це впливатиме на естетику виконаної Вами роботи.

Схема аналізу історичного документу

            Документ первинний (запис очевидця або учасника події) чи вторинний (коментар чипереказ про подію з уст дослідника).

             Відділіть у документі факти від коментарів та аналізуйте їх окремо.

1. Хто автор цього документу? Чиї інтереси він захищає?
2. Про що розповідається в документі? Яка сторона події чи явища замовчується?
3. Коли написаний цей документ? Як могли вплинути на нього автори, історичні події чи загальна ситуація в цей період?
4. Де відбувалася подія, про яку йдеться в документі?
5. Якими мотивами керувався автор документу?
6. Як цей документ кореспондується з іншими свідченнями про ці факти, подію, явище чи процес?

Схема характеристики історичної особи

(складання історичного портрету)

1. Історичні умови,  виклики та вплив оточуючого суспільного середовища на формування особистості історичної постаті. Особистісні якості історичного діяча та умови їх становлення та формування.
2. Цілі діяльності та можливості їх досягнення.
3. Якими засобами та шляхами досягається поставлена мета.
4. Основні результати діяльності історичної особи для регіону, країни чи світу.
5. У чому значення діяльності цієї особистості.
6. Яке Ваше ставлення до цієї особи як людини та як історичного діяча?

  Види роботи з текстом підручника як джерелом інформації

1. читання мовчки або вголос;
2. виписування дат;
3. складання хронологічних таблиць;
4. робота з термінами, географічними назвами, висновками;
5. виписування імен історичних персоналій;
6. відбір історичних фактів для доведення окремих суджень;
7. формулювання  висновків  на основі прочитаних фрагментів тексту; конспектування;
8. складання плану чи тез.

Складання плану

1. Уважно   прочитайте  назву теми плану, текст параграфу.
2. Спробуйте засвоїти зміст матеріалу в цілому.
3. Відберіть тільки той текст, який висвітлює тему, за якою потрібно скласти план.
4. 3апишіть головні,  на Ваш погляд, думки тексту – це і будуть орієнтовні пункти Вашого плану.
5. Добре продумайте, сформулюйте й запишіть ці головні думки. Це буде простий план теми.
6. Якщо план складний, виділіть провідні (дві-три) ідеї та спробуйте перегрупувати матеріал таким чином, щоб він відповідав цим ідеям.
7. 3найдіть дані, які розкривають кожну з виділених вами головних ідей, і запишіть їх у вигляді підпунктів плану.
8. Перевірте, чи розкриває план тему, чи є у ньому своя логіка й завершеність, яка дозволить Вам краще засвоїти матеріал.

Пам'ятайте! Структурно план поділяється на вступ, основну частину та висновки.

Конспектування

Конспектування – це стислий виклад основного змісту прочитаного (почутого).

1. Кілька разів прочитайте текст, постарайтеся засвоїти його зміст в цілому.
2. Розділіть текст на окремі блоки (відносно самостійні частини).
3. Зробіть аналіз кожної із частин, виділивши в ній головне.
4. Сформулюйте тези і випишіть вислови, які їх аргументують.
5. Запишіть основні положення та ідеї тексту або почутої інформації.

Узагальнення

 Узагальнення – визначення загальних, суттєвих ознак історичного явища чи процесу, формулювання провідних понять чи ідей того, що опрацьовано чи вивчено; узагальнення ґрунтується на аналізі та синтезі та йде від простого до складного (від конкретного до абстрактного).

6. Виділіть головне поняття в отриманому завданні.

6. Перевірте, як Ви зрозуміли його зміст.

6. Відберіть основні, типові факти з опрацьованого матеріалу.

6. Проаналізувавши їх,  виділіть спільні риси.

6. Сформулюйте провідну ідею, вектор розвитку явища чи процесу.

Порівняння

         Порівняння – це розумова операція, спрямована на встановлення рис схожості та відмінності між певними історичними подіями, явищами чи процесами. Етапами порівняння можуть бути:

1. засвоєння об'єктів порівняння та їх запис;
2. виділення критеріїв – споріднених суттєвих ознак об'єктів, які порівнюються; це – найскладніша частина порівняння. Критерії порівняння – це своєрідний план спільних ознак тих чи інших подій, явищ чи процесів.
3. чітке формулювання й короткий запис змісту порівняння;
4. порівняння об'єктів за кожним з критеріїв;
5. стисле узагальнення та його запис.

            Найбільш вдалою  формою порівняння є таблиця.

Звіт про роботу

вчителя – методиста вищої категорії Чаплинської спеціалізованої школи I-IIIступенів

Чумаченко Л.Д.

Моє життєве кредо:

«Саме сьогодні радій!

Саме сьогодні чекай найкращого!

Саме сьогодні будь вдячний!

Саме сьогодні старанно працюй!

Саме сьогодні будь добрим до інших!»

Моє педагогічне кредо:

«Довго сам  учись, коли хочеш навчити інших». (Г.Сковорода)

«В кожній дитині є сонце,  тільки потрібно його засвітити».

(Сократ)

1) Розроблена та затверджена районною методичною радою авторська програма з правознавства для 8 класу та навчальна  програма гуртка «Херсонщина. Історія рідного краю».

2) Участь в районному методичному об’єднанні вчителів суспільно –  гуманітарного циклу - була керівником РМО до 2017р.

Відкриті уроки та виховні заходи:

Урок в 5 класі «Чим уславилися князі Київської Русі»та в 7 класі «Священна Римська імперія» та виховний захід в 5 класі «Герої не вмирають».

Виступи на шкільному методоб’єднанні:

1) Необхідність та пошук форм самостійної роботи учнів на уроках як один із основних видів навчальної діяльності.

2) Майстер-клас на тему   «Ідеальний урок. Який він»

3) Підвищення рівня компетентностей та успішності учнів шляхом застосування компютерних технологій».

Вивчаю досвід

«Формування ключових навчальних компетентностей на уроках історії з використанням ІКТ» вчителя історії Енергодарської загальноосвітньої школи І-Ш ступенів № 2 Невтири Ольги Михайлівни

http://holodnyak-anna.at.ua/index/cikavi_ta_korisni_dribnichki/0-18  -творча скарбничка

http://holodnyak-anna.at.ua/   - відеотести з історії

http://holodnyak-anna.at.ua/   - сайт вчителя

http://vasko1988.blogspot.com/search/label/%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%B5%D0%BD%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%97 – блог, де є відео з правознавства

http://holodnyak-anna.at.ua/ - цікаві запитання

Початок уроку:

Дзвоник всім нам дав наказ:

До роботи швидше в клас!

Біля парти станем чемно –

Плине час хай недаремно.

Будемо уважні і старанні всі.

Сядемо рівненько на місця свої.

http://moiprezentacii.pp.ua/     -     Презентації з історії

Готовий шаблон фоторамки в Інтернете  в вінтажному стилі  на цьому сайті:  http://ramochky.narod.ru/

Нормативно-правові документи

Орієнтовний перелік нормативно-правових та інших документів

1. Конституція України.
2. Закон України «Про освіту».
3. Закон України «Про загальну середню освіту».
4. Діючі навчальні програми: Правознавство 9-10 кл.; Історія  України. Всесвітня історія 5- 9 кл.;Історія України 10-11 кл.; Всесвітня історія 10-11 кл..
5. Навчальна програма з основ правознавства для 9 класу загальноосвітніх навчальних закладів. ПРОЕКТ 2012 р. (ще не вступила в дію).
6. Наказ МОН від 21.08.2013 р. №1222 «Про затвердження орієнтовних вимог оцінювання навчальних досягнень учнів із базових дисциплін у системі загальної середньої освіти».
7. Лист МОН від 29.10.2007 р. №1/9-651 «Про обсяг і характер домашніх завдань учнів загальноосвітніх навчальних закладів».
8. Лист МОН від 07.07.2008 р. №1/9-433 «Про упровадження допрофільної підготовки учнів загальноосвітніх навчальних закладів».
9. Наказ МОН від 03.06.2008 р. №496 «Про затвердження Інструкції з ведення класного журналу учнів 5-11(12)-х класів загальноосвітніх навчальних закладів».
10. Наказ МОН від 05.05.2008 р. №371 «Про затвердження критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів у системі  загальної середньої освіти».
11. Лист МОН від 14.02.2014 р. №1/9-115 «Про порядок закінчення навчального року та проведення державної підсумкової атестації у загальноосвітніх навчальних закладах в 2013/2014 навчальному році». (тут є рекомендації щодо проведення ДПА)
12. Лист МОН від 24.05.2013 р. №1/9-368 «Про організацію навчально-виховного процесу у 5-х класах загальноосвітніх навчальних закладів і вивчення  базових дисциплін в основній школі».
13. Лист МОН від 29.08.2014 р. №1/9-433 «Про рекомендації щодо забезпечення навчального-виховного процесу у 6 класі загальноосвітніх навчальних закладів у 2014/2015 навчальному році».
14. Методичні рекомендації щодо викладання предметів суспільно-гуманітарного спрямування у 2014-2015 н. р..
15. Указ Президента України від 25.06.2013 р. №344/2013 «Про Національну стратегію розвитку освіти в Україні на період до 2021 року».
16. Лист МОН від 01.07.2014 р. №1/9-343 «Про організацію навчально-виховного процесу у загальноосвітніх навчальних закладах і вивчення базових дисциплін в основній школі».
17. Наказ МОН від 17.05.2013 р. №551 «Про внесення змін до наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 03.04.2012 р. №409». (записи назв курсів у журнали 5-6 кл.)
18. Постанова Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 р. №1392 «Про затвердження Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти». (в додатках є державний стандартзагальної середньої освіти)
19. Наказ МОН від 03.04.2012 р. №409 «Про затвердження Типових навчальних планів загальноосвітніх навчальних закладів ІІ ступеня».

Зразки документів, запозичені з мережі Інтернет

20. Посадова інструкція вчителя історії і правознавства. (зразок)
21. Планування самоосвіти вчителя. (зразок)

Варто також тут зберігати

⮚  Копії сертифікатів, якщо Ви маєте, комп’ютерних курсів: Майкрософт, Інтел. Вони продемонструють проходження Вами навчання з нових інформаційно-комунікаційних технологій.

⮚  Рекомендації щодо організації національно-патріотичного виховання дітей та учнівської молоді в умовах загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів. (можна запозичити у виховників, зараз актуально для вчителів історії)

⮚  Вимоги до сучасного уроку історії. (статті з періодики, з Інтернету)

⮚  Пам'ятки для роботи на уроці історії.

⮚  Схеми аналізів уроків, розробки інноваційних уроків, виховних заходів.

https://uk.wikisource.org/wiki/Конституція_України

«Довго сам  учись, коли хочеш навчити інших» (Г.Сковорода)

.Педагогічне кредо:  «Нове життя нового прагне слова» (М.Рильський)

 Педагогічне кредо:«У кожній дитині сонце, тільки потрібно його засвітити»

 Педагогічне кредо: «Хто вторить розум і добру людину – найкращий майстер; учителю, спочатку люби, а потім твори»

 Педагогічне кредо: «Справжній вчитель той, хто  любить те, що вчить, і тих , кого вчить» Педагогічне кредо: «Вміння знаходити обдарованих та здібних дітей – талант, вміння їх вирощувати – мистецтво»

Педагогічне кредо: «Мети досягає той, хто прагне»  

ЗАВДАННЯ ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ:

• Формування національної свідомості, любові до рідної землі, родини, бажання працювати задля розквіту держави, готовності її захищати.

• Виховання духовної культури особистості та створення умов для вільного формування нею власної світоглядної позиції.

• Формування духовного світу дитини засобами інтеграції всіх ланок розвивального процесу на основі виробленого досвіду як народної, так і наукової педагогіки.

• Формування основ світогляду, цілісного бачення навколишнього світу і самих себе, свого місця та ролі в природі і суспільстві.

• Удосконалення знань, умінь і навичок вихованців через спеціально підібрані і адаптовані засоби різних видів діяльності.

• Створення умов для реалізації фізичних, естетичних, моральних і    духовних можливостей кожної дитини.

• Орієнтувати пізнавальну та практичну діяльність на ознайомлення з кращими надбаннями національної культури.

• Поєднувати практичну роботу з науково-пізнавальною та пошуковою діяльністю.

• Збагачувати вихованців основами знань з історії рідної культури.

• Виховувати почуття національної гідності та гордості за культурні надбання українських народних традицій.

• Задовольняти власні потреби учнів в пізнавальній та практичній діяльності.

• Шанобливе ставлення до історичних пам’яток, активна діяльність школярів по поліпшенню умов життя в рідній місцевості, участь у відроджені забутих та створені нових національно-культурних традицій регіону.

ПЕРСПЕКТИВНИЙ ПЛАН РОЗВИТКУ      

                      КАБІНЕТУ ІСТОРІЇ

Програма розвитку кабінету історії передбачає:

-формування ключових компетенцій засобами кабінету (обладнання, наочні та дидактичні посібники) і виховання в учнів патріотизму, поваги до історії та традицій нашої Батьківщини, до прав і свобод людини, демократичних принципів суспільного життя.

Програма розвитку кабінету сприяє:

- Освоєнню  знань про найважливіші події та процеси вітчизняної та всесвітньої історії в їх взаємозв'язку і хронологічної наступності;

- Оволодінню елементарними методами історичного пізнання, вміння-ми роботи з різними джерелами інформації;

- Формуванню ціннісних орієнтацій у ході ознайомлення з  культур-ними, релігійними, етнонаціональними традиціями, що склалися;

- Застосуванню знань і уявлень про історично сформованих системах соціальних норм і цінностей для життя в полікультурному, поліетнічно-му і багатоконфесійному суспільстві, про участь в багатокультурній  взаємодії, про толерантне ставлення до представників інших народів і країн.

Програма розвитку кабінету покликана:

-Розвинути прагнення до подальшої освіти та самоосвіти;

- Забезпечити навчання  історичним  даним, що розкривають шлях України та країн  світу  в різні епохи і періоди;

- Стимулювати інтерес до вивчення  історії селища Чаплинки;

- Сприяти залученню учнів до підготовки та організації заходів патріотичного характеру;

- Прищепити інтерес до роботи з історичними документами, систе-матизації матеріалу, створенню   творчих проектів.

          Як навчати обдарованих ?

       Методи навчання обдарованих дітей мають відповідати:

   - своїм основним завданням – наданню допомоги обдарованим учням в отриманні знань;

   - рівню інтелектуального та соціального розвитку дитину, різним вимогам і можливостям, аби виявляти основний та послідовні варіанти розвитку здібностей дитини;

     - переходу від перцептивного рівня пізнання до вищих понятійних рівнів.

Творчі методи під час викладання спрямовані на:

      - визнання раніше невизнаних або невикористанихможливостей;

      - повагу до бажання дітей самостійно працювати;

      - уміння стримуватися від втручання у процес творчої діяльності;

       - надання дитині свободи вибору;

       - індивідуалізацію навчальної програми залежно від особливостей учня;

       - створення умов для конкретного втілення творчої ідеї;

       - заохочення роботи над проектами, пропозиціями самих учнів;

       - уникання будь-якого тиску на дітей;

       - надання можливості загального внеску в роботу групи;

       - повагу до потенційних можливостей учнів, які мають низький рівень навчальних досягнень;

       - демонстрацією ентузіазму;

       -  надання авторитетної допомоги дітям, які висловлюють іншу думку;

      - організацію безпосереднього спілкування звичайних дітей із обдарованими;

      - отримання максимальної користі від захоплення дітей;

      - терпимість (хоча б тимчасову ) до безладдя ;

      - уміння переконувати та пропагувати;

      - здібність до самоаналізу.

Вчитель повинен:

1.     Бути доброзичливим і чуйним.

2.     Знати психологічні особливості обдарованих дітей, розуміти їхні потреби та інтереси.

3.     Мати досвід роботи в закладах для дітей молодшого та дошкільного віку ( зокрема й з власними дітьми).

4.     Мати високий рівень інтелектуального розвитку.

5.     Мати широке коло інтересів і вмінь.

6.     Бути готовим до виконання найрізноманітніших обов’язків, пов’язаних із навчанням обдарованих дітей.

7.     Володіти почуттям гумору ( але без нахилу до висміювання)

8.     Бути самокритичним, готовим до перегляду своїх поглядів і постійного самовдосконалення.

9.     Мати творчий особистий світогляд.

10.           Мати добре здоров’я і високу життєздатність.

11.           Мати спеціальну та післявузівську підготовку до роботи з обдарованими дітьми й бути готовим до подальшого оволодіння спеціальними знаннями.

Декілька порад учителю щодо розвитку творчих здібностей та обдарованості дитини:

1.                  Підтримуйте думки учнів, наголошуйте на їх оригінальності, важливості, значимості.

2.                  Підсилюйте інтерес дітей до нового.

3.                  Навчайте дітей систематичної самооцінки кожної думки.

4.                  Не вимагайте запам’ятовувати схем, таблиць, односторонього рішення, де є багатоваріантні  способи.

5.                  Створюйте проблемні ситуації, що потребують альтернатив, прогнозування, уяви, міркування.

Зміст програм для обдарованих дітей повинен:

- виходити за межі загальноприйнятих програм;

- враховувати специфіку інтересів учнів;

- відповідати стилю їхнього засвоєння знань;

- не обмежувати прагнення учнів вникнути, заглибитися в суть теми.

При розробці програми навчання для здібних і обдарованих дітей необхідно враховувати такі чинники:

1.            Потреби та інтереси дітей.

2.            Плани батьків стосовно своїх дітей та їхня участь у навчанні дитини.

3.            Основні принципи та цілі навчання.

4.            Особисті якості, позицію та професійний рівень учителя.

5.            Оформлення та обладнання приміщень для занять.

6.            Фінансові асигнування.

7.            Підтримка з боку офіційних осіб та організацій.

При розробці програм для здібних дітей доцільно дотримуватися наступних принципів:

1.         Визначити сильні та слабкі сторони кожного учня і створити індивідуальну програму розвитку обдарованої дитини.

2.         Індивідуальна програма має складатися з різноманітного навчального матеріалу, що відповідає інтересам обдарованої дитини.

3.         Індивідуальна програма має передбачати оптимальний та поступовий перехід учня від одного щабля загального розвитку до наступного.

4.         Провідною метою індивідуальної програми має бути розвиток творчих здібностей дитини.

5.         Невід’ємною частиною індивідуальної програми повинна бути чітка система оцінювання.

6.         Обдарована дитина, яка вчиться в одному класі із звичайними учнями, повинна мати можливість спілкуватися з однолітками свого рівня розвитку.

7.         Школа має підтримувати безпосередній зв’язок з батьками обдарованої дитини.

8.         Слід залучати до навчання обдарованих дітей талановитих фахівців, які мають спеціальну підготовку.

Робота з обдарованими дітьми:

- Організація та керівництво науково-дослідницькою діяльністю учнів;

- Проведення шкільних та районних олімпіад.

- Підготовка до науково-практичних конференцій,

-Підготовка до шкільних районних та обласних олімпіад.

- Навчання  редакційної діяльності в процесі створення рефератів на історичні та загальносуспільні теми.

- Ознайомлення учнів з новинками періодичних видань та  літератури з історії,

- Вивчення позицій «сучасник», «нащадок», «іноземець» по відношенню до досліджуваних історичних подій,

- Вивчення біографій історичних діячів,

- Підготовка збірників творчих робіт учнів,

- Підготовка презентацій виступів учнів в рамках тижня історії.

  Позакласна робота в кабінеті:

 проведення політінформацій, оформлення тематичних виставок, присвячених ювілейним датам і видатним діячам історії, ознайомлення учнів з оновленням бібліотечного фонду кабінету, огляд історичної літератури, підготовка до підсумкової атестації 9-х, 11-х класів, оформлення виставки посібників з підготовки до ДА та ЗНО. 

  До функцій учнівського Ради кабінету історії віднести:

- Виявлення інтересів учнів, організація та участь у заходах, що проводяться в кабінеті,

- Формування активу з числа учнів НВК.,

- Обговорення змісту та форм проведення заходів в кабінеті історії,

- Участь в організації та проведенні різних конференцій, олімпіад, предметних тижнів, конкурсів тощо.

- Організація діяльності учнів по систематизації навчального матеріалу в кабінеті історії,

- Аналіз проведення позакласних заходів, ведення екрана активності класів.

  Учнівська Рада здійснює зв'язок учнів з педагогами НВК, координує роботу учнів, бере активну участь в реалізації всіх завдань кабінету.

Девіз учнівського Ради: «Натхнення! Ініціатива! Творчість! Результат! Успіх! ».

  Зразковий індивідуальний план роботи вчителя, що атестується, по підвищенню педагогічної майстерності.

Напрями діяльності:

1. Організаційно-педагогічні заходи.

• Ознайомлення з правилами атестації 2014-2015 навчального року.
• Складання індивідуального плану роботи вчителя, що атестується.
• Створення портфоліо вчителя, що атестується.
• Структуризація змісту учбового матеріалу по українській мові, літературі, математиці, пізнання світу, трудовому навчанню, образотворчому мистецтву в 4 класі.

2. Самоосвітня діяльність.

• Самостійне вивчення наукової методичної і педагогічної літератури.
• Підвищення рівня професійної компетентності педагога через курси підвищення кваліфікації, семінари.
• Участь в роботі шкільного методичного об’єднання вчителів початкових класів.
• Участь в роботі творчої групи учителів початкових класів.
• Участь в роботі школи передового досвіду з проблеми .
• Участь в роботі міського методичного об’єднання вчителів початкових класів
• Участь в міських педагогічних конкурсах.
• Публічні виступи на семінарах.
• Розробка, презентацій і обговорення тематичного планування, методичних рекомендацій, посібників.
• Складання і обговорення поурочних методичних розробок з використанням сучасних технологій.
• Публікації розробок по методичній і виховній роботі на інтернет-сайтах.
• Узагальнення підсумків діяльності над методичною темою.
• Творчі звіти вчителя про учбову і виховну роботу.
• Захист портфоліо вчителя, що атестується. 

3. Система контрольно-корекційної діяльності.

• Розробка, проведення і аналіз контрольних зрізів по виявленню сформованості ЗУН учнів.
• Аналіз контрольних робіт за чверть, півріччя.
• Моніторинг якості знань учнів.
• Моніторинг результативності діяльності педагога. (заповнення карти професійного зростання педагога)
• Аналіз власної діяльності по виконанню індивідуального планування. 

4. Позакласна робота по предмету

• Участь в предметних тижнях.
• Участь в шкільних предметних олімпіадах.
• Участь в обласних інтелектуальних конкурсах «Кенгуру» та ін.

Мета самоосвіти: продовження професійної освіти, розширення культурного кругозору, що забезпечує, поглиблення раніше отримані знання в конкретній області.

Компоненти самоосвітньої діяльності:

• самостійне вивчення науково-методичної і педагогічної літератури;
• публічні виступи у вигляді доповідей, лекцій;
• педагогічні консультації;
• співбесіди на наукові, методичні і педагогічні теми;
• творчі звіти вчителів про учбову і виховну роботу;
• взаємне відвідування вчителями уроків;
• аналіз відвіданих уроків і самоаналіз власних уроків і виховних заходів;
• підготовка до зовнішньої експертизи методичного матеріалу;
• робота в творчих групах, експериментальна робота;
• участь в міських і обласних семінарах, робота на засіданнях міського МО;
• розробка, презентацій і обговорення робочих програм, методичних рекомендацій,посібників;
• складання і обговорення поурочних методичних розробок;
• участь в роботі експертної групи за якістю підручників і вчителів молодших класів обласного рівня;
• аналіз вчителями контрольних робіт, підсумків вивчення теми, півріччя;
• вивчення психологічних особливостей, учбової діяльності і поведінки учня;
• аналіз власної діяльності по виконанню індивідуального планування.

Зазнали значну зміну напряму змісту роботи методичної служби:

• Інформаційно – діагностичне (формування банку педагогічної інформації; інформування педагогічних працівників про нові напрями в розвитку освіти; залучення педагогічних працівників школи до інноваційної діяльності);
• Організаційно – методичне (методичний супровід і надання практичної допомоги педагогам);
• Консультативно – методичне (підтримка педагогів, що розробляють і прагнуть до реалізації авторських програм, курсів, посібників). 

  ДО УВАГИ УЧИТЕЛІВ, ЯКІ АТЕСТУЮТЬСЯ!

    У Міносвіти наполягають зменшити паперовий тиск на вчителів  з боку атестаційних комісій під час атестації - повідомляє сайт ОсвітаUA 

    Міністерство освіти звернулося до атестаційних комісій з вимогою зменшити обсяг паперообігу та звітів під час атестації вчителів, оскільки це лише створює видимість роботи Таке звернення міститься у листі профільного міністерства та пов’язане зі зверненнями педагогічних працівників з приводу вимог про надання великої кількості узагальнюючих матеріалів при проходженні атестації.

    У Міносвіти нагадали, що норми положення про атестацію педагогічних працівників не передбачають написання педагогічними працівниками, які атестуються, звітів про роботу у міжатестаційний період, оформлення папок з документами про результати своєї роботи, планами уроків, методичними розробками, сценаріями виховних заходів та надання відеозаписів уроків й інших відомостей про роботу. 

    Водночас у міністерстві зауважили, що педагогічні працівники, які претендують на присвоєння педагогічних звань "викладач-методист", "учитель-методист", "вихователь-методист", "практичний психолог-методист", "педагог-організатор-методист", "керівник гуртка-методист" повинні мати власні методичні розробки, що пройшли апробацію та схвалені науково-методичними установами.

   "Покладення на педагогічних працівників обов’язків з підготовки зайвих звітів та штучне збільшення паперообігу лише створюють видимість роботи атестаційних комісій і, як правило, приховують неналежну організацію роботи з вивчення професійної діяльності осіб, які атестуються та відсутність дієвого контролю за організацією навчально-виховного процесу", - йдеться у листі міністерства, що підписаний заступником міністра Борисом Жебровським.

    Також у міністерстві наголосили, що вимоги голів та членів атестаційних комісій про надання педагогічними працівниками, які атестуються, будь-яких звітів про роботу, є порушенням норм Типового положення про атестацію педагогічних працівників.

    "Підготовка та оформлення великої кількості матеріалів призводить до перенавантаження педагогічних працівників, відволікає їх від виконання своїх безпосередніх обов’язків та негативно позначається на якості роботи", - повідомляється в листі.

     Варто зазначити, що міністерський лист не містить чіткого роз’яснення, яким чином атестаційні комісії мають ознайомлюватися з навчальною документацією щодо виконання педагогічним працівником своїх посадових обов'язків, чого вимагає положення про атестацію, у непаперовій формі.

ПЛАН САМООСВІТИ

Чумаченко Любові Дмитрівни, вчителя історії та правознавства Чаплинської спеціалізованої школи I-III ступенів

на 2015-2016 навчальний рік

Вимоги до сучасного уроку історії:

1. Використання новітніх досягнень науки, передової педагогічної практики, побудова уроків на основі закономірностей навчально-виховного процесу.

2. Реалізація на уроці в оптимальному співвідношенні всіх дидактичних принципів і правил.

3. Забезпечення належних умов для продуктивної пізнавальної діяльності учнів з урахуванням їх інтересів, нахилів і потреб.

4. Установлення усвідомлюваних учнями міжпредметних зв'язків.

5. Зв'язок з раніше набутими знаннями й уміннями, опора на досягнутий рівень розвитку учнів.

6. Мотивація й активізація розвитку всіх сфер особистості.

7. Логічність та емоційність усіх етапів навчально-виховної діяльності.

8. Ефективне використання педагогічних засобів.

9. Зв'язок з життям, педагогічною діяльністю, особистим досвідом учнів.

10. Формування практично необхідних знань, умінь, навичок, раціональних прийомів мислення й діяльності.

11. Формування вміння вчитися, потреби постійно поповнювати обсяг знань.

12. Ретельна діагностика, прогнозування, проектування і планування кожного уроку.

Сучасні вимоги:

І група – характеризує умови успішного проведення будь–якого уроку:

- Наявність продуманого плану проведення уроку.

- Організаційна чіткість уроку.

- Оптимальний темп уроку.

- Поєднання вимогливості до учнів з педагогічним тактом вчителя.

- Дотримання гігієнічних вимог.

- Підготовка і раціональне використання засобів навчання, в тому числі ТЗН.

ІІ група стосується внутрішньої сторони уроку:

- Чітке визначення мети і завдань уроку.

- Вибір найбільших раціональних методів і прийомів навчання.

- Врахування рівня розвитку психологічних особливостей учнів.

- Поєднання різноманітних форм колективної роботи на уроці з самостійною діяльністю учнів.

- Дотримування і творче використання на уроці дидактичних принципів у їх єдності і взаємозв’язку.

- Систематичний контроль і корекція знань, умінь і навичок учнів.

Висновки: Урок – це основна форма навчання у сучасній школі, що пройшла випробування на протязі кількох століть, яка має сприятливі можливості для сполучення фронтальної, групової та індивідуальної роботи;

 дозволяє вчителю систематично й послідовно викладати матеріал, керувати розвитком пізнавальних здібностей і формувати науковий світогляд учнів;

стимулює інші види діяльності школярів, у тому числі позакласну та домашню; на уроці учні опановують не тільки систему знань, умінь і навичок, а й сам метод пізнавальної діяльності;

урок дозволяє ефективно вирішувати виховні задачі через зміст і методи педагогічної діяльності.

ОПИС МОГО ДОСВІДУ   РОБОТИ

                                                                   «Освіта – найбільше із всіх земних благ,

але тільки тоді, коли вона найвищої якості.

 Інакше вона абсолютно марна».

Р. Кіплінг

Стрімке утвердження інформаційної цивілізації ставить перед життям нові завдання: суспільство потребує особистості, здатної мислити нестандартно, гнучко підходити до вирішення проблеми, швидко збирати необхідну інформацію, висувати гіпотезу, робити висновки. У просторі, що динамічно розвивається, різко збільшується особистісна та соціальна значущість креативного мислення. Актуальність даного питання спонукало мене на вибір науково-методичної проблеми «Формування сучасної креативної особистості як основний крок до здобуття якісної освіти на уроках історії».

Мета досвіду.

Через впровадження в навчально-виховний процес сучасних інноваційних технологій сформувати і пробудити національну, історичну свідомість дитини, виховати людину, яка вміє самостійно мислити, людину, яка зможе зробити свій внесок у розвиток суспільства і держави та буде озброєна необхідними для цього знаннями, вміннями.

Ідея досвіду.  

Вважаю, що формування сучасної креативної особистості – важлива умова для створення сучасного навчального простору для школярів. Тому навчально-виховний процес будую на досягненнях сучасної методики викладання предмету, науки, культури і соціальної практики, використовую випереджаюче навчання, намагаюся формувати нову творчу особистість. 

Актуальність мого досвіду зумовлена:

підготовкою людини до успішної життєдіяльності в інформаційному та постінформаційному суспільстві;

забезпеченням умов для розвитку творчої особистості дитини;

мотивацією учнів до пізнавальної діяльності, потребою в самопізнанні, самореалізації та самовдосконаленні;

Розвиток креативного мислення надає можливість учням творчо підходити до виконання поставлених завдань, а технологія креативного мислення  передбачає постійну творчу співпрацю учителя та учня.

Дотримуюся наступних принципів:

∙          принцип розвитку, який передбачає врахування вікових та індивідуальних особливостей учнів;

∙          принцип самодіяльності, за якого учні відчувають себе співучасниками навчального процесу;

∙          принцип самоорганізації, який передбачає самостійну зосередженість учня на вирішенні навчального завдання.

      Науково теоретичну базу досвіду становлять положення, що ґрунтуються на психологічній теорії творчої особистості та її розвитку (Р.Грановська, Я.Пономарьов), роботи вітчизняних та зарубіжних вчених з проблем технологізації освітнього процесу (Г.Сазоненко, В.Бондар, А.Горальський, А.Маслоу). Особливої уваги, на мою думку, заслуговує праця «Основи педагогічної творчості» (автор С. О.Сисоєва), в якій обґрунтовано модель творчої особистості учня, розглянуто специфіку креативної особистості

У педагогічній практиці існує безліч рецептів справжнього навчання та виховання. Але всі вони так чи інакше стосуються одного постулату, який є невід’ємною складовою досвіду: «Дитина – це сонце, навколо якого мають обертатися всі засоби навчання. Вчитель повинен створювати лише атмосферу, в якій дитина має можливість висловлюватись».

Ш. А. Амонашвілі

Тому у своїй педагогічній діяльності насамперед керуюся таким творчим кредо: «Вміння знаходити обдарованих та здібних дітей – талант, вміння їх вирощувати – мистецтво.»

Пріоритетним для мене є :

• впровадження інноваційних ідей, технологій, методик, які орієнтують учнів на самостійну діяльність, самооцінку отриманих результатів;
•  застосування в системі роботи питань, завдань, що спонукають учнів до будь-якої творчої, розумової, практико-орієнтованої діяльності;
• впровадження варіативних, зокрема й домашніх завдань з метою реалізації  принципу вибору та самовизначення особистості як основної складової якості самореалізації.

Яким би не був урок за типом, організовую його так, щоб забезпечити максимальну активність учнів з постійно діючим зворотнім зв’язком. Тому на уроках історії використовую такі методи:

-         дослідницький (старша школа);

-         частково-пошуковий (основна школа);

-         пояснювально-ілюстративний (на етапі підготовки досліджень).

У процесі педагогічної діяльності прийшла до висновку, що у кожній навчальній темі з історії можна створити умови для креативної діяльності використовуючи інноваційні технології:

⮚  ігрові технології (рольові ігри);

⮚  технології розвитку критичного мислення (мозковий штурм, аналіз дилеми, мікрофон);

⮚  технології навчання як дослідження (написання рефератів, створення презентацій);

⮚  інтегральні технології (бінарні уроки);

⮚  технології формування творчої особистості (урок-подорож, урок-брейн-ринг);

⮚  інформаційні технології (використання комп`ютера, засобів мультимедіа).

 Більш динамічним і цікавим урок може зробити гра. Використовую такі різновиди ігор:

•  «Мотиватор» (або мотиваційні постери) – це картинки що складаються із зображення та напису;
•  «Клоуз тест» - це речення (твердження) з відсутнім закінченням думки (можливо, з пропущеними словами або датами), що учневі слід доповнити. За допомогою клоуз-тестів можна швидко визначити рівень знань, їхню конкретність та глибину, розуміння учнями теми, основних історичних положень.
•  «Розшифруй анаграму». Перемішую букви історичних понять і записую їх аркуші, учні повинні не тільки скласти і назвати це слово, а й пояснити його значення. Наприклад, ХАІОЛГОЯЕР (археологія -  наука, що висвітлює історію людського суспільства на основі вивчення пам’яток кам'яного, мідного (бронзового), залізного віків і пізніших часів)

З метою активізації пізнавальної активності дітей використовую вправу «Сіквейн». Слово «сіквейн» походить від французького слова «п’ять» і означає «речення, що складається з п’яти рядків».

1- й рядок – це одне слово, що озвучує тему сіквейна ;

2-й рядок – містить 2 слова, що описує властивості або ознаки об’єкту;

3-й рядок – описують дії;

4-й рядок – коротке речення, в якому висловлюється особисте ставлення;

5-й рядок – це одне слово – резюме, що характеризує об’єкт.

Наприклад:

1.      Святослав;

2.      Хоробрий,чесний;

3.      «Іду на Ви»;

4.      Князь Святослав – «запорожець на престолі»;

5.      Воїн.

Дана вправа дозволяє дитині задуматися над тими питаннями,які вони вивчали протягом уроку і логічно це висловити в лаконічній формі.

Більш складніший для дітей являється методичний прийом «Ромашка Блума», створена відомим американським психологом і педагогом Бенджаміном Блумом. Даний прийом досить популярний у світі сучасної освіти.

Суть вправи має наукове підґрунтя тому, що 6 пелюстків даної ромашки містять 6 різних типів питань:

1. Прості питання — питання, відповідаючи на які, слід назвати якісь факти, згадати і відтворити певну інформацію: «Що?», «Коли?», «Де?», «Як?».

2. Уточнюючі питання. Метою цих питань є надання учню можливостей для зворотного зв’язку щодо того, що він тільки що сказав.

3. Інтерпретаційні (пояснюючі) питання. Зазвичай починаються зі слова «Чому?» і спрямовані на встановлення причинно-наслідкових зв’язків.

4. Творчі питання. «Що буде, якщо ...?».

5. Оцінювальні питання. Ці питання спрямовані на з’ясування критеріїв оцінки тих чи інших подій та фактів.

6. Практичні питання. Даний тип питання спрямований на встановлення взаємозв’язку між теорією і практикою.

Наприклад: тема «Запровадження християнства».

1.      Запровадження християнства;

2.      988 р.

3.      Причини прийняття:

⮚  Бажання Володимира зробити Русь єдиною державою і з’єднати народи, що живуть у ньому.

⮚  Зближення з іншими країнами, зокрема з Європою.

⮚  Особисті мотиви князя Володимира.

4.      Учні дають відповідь на запитання: «Що було б, якщо не прийняли християнство?».

5.      Оцінюють значення запровадження християнства.

6.      Християнство, запроваджене в 988 р. В.Великим, є провідною релігією України.

Історичне джерело – це джерело знань для учнів.  Увити сьогодні урок історії без їх використання не можливо. Тому я намагаюся зробити так, щоб кожен мій урок перетворився на дослідження. Є різні способи роботи з історичними джерелами.

Для того, щоб робота з історичними джерелами була більш результативною, я пропоную учням опрацювати пам’ятку або інструкцію «Як працювати з історичними джерелами».

Наприклад, вивчаючи тему «Князювання Ігоря, Ольги, Святослава» пропоную опрацювати літопис «Повість минулих літ», при цьому поділяю клас на 3 групи. Працюючи з документом «Повість минулих літ», пропоную групам скласти історичний портрет княгині Ольги:

І група – Ольга як правитель держави;

ІІ група – княгиня Ольга – дипломат;

ІІІ група – риси характеру Ольги.

Для роботи учням надається чітко визначений час, після чого підводяться підсумки роботи. При цьому використовую метод «Мікрофон».

Цікавою та змістовною, на мій погляд, є дидактична гра «Снігова куля».

Правила гри. Перший учасник гри називає ім’я, поняття, термін, які мають відношення до теми уроку. Наприклад, «унія». Це слово повторює наступний учасник гри і називає інше слово чи термін. Зрештою, утворюється довгий тематичний ланцюжок. Якщо учасник робить помилку або довгу паузу, він вибуває з гри. Переможцем стає учень, який побудував найдовший ланцюг. Для більш організованого проведення гри краще не залучати весь клас, а обрати кілька учнів, які викликаються до дошки. Один учень контролює правильність ланцюжків, що називаються.

Гра дозволяє в захоплюючій формі запам’ятати складні для засвоєння терміни, назви, імена тощо.

 «Кластери»  - виділення смислових одиниць тексту та їх графічне оформлення у формі пучка так зв. наочний «Мозковий штурм». Кластер включає ключові слова, ідеї, подані у логічній послідовності текстових суб’єктів, котрі створюють цілісну і наочну картину. Я часто використовую цей метод на початку уроку, коли підвожу висновки раніше вивченого матеріалу.

Для розвитку логічного мислення в учнів використовую «Мозаїку слів або тегів» - це вправа, побудована на вже відомому матеріалі  і націлена на необхідність прочитати слова, щоб скласти мозаїку. Теги є простими словами,  а важливість тега відображається зміною розміру шрифта або кольору.  Замість всього тексту, хмарка тегів фокусується на використанні окремих слів.

Питання до мозаїки слів або тегів:

1. Розгляньте уважно малюнок. Якою історичною подією пов’язані між собою слова?

            2.  Складіть речення, використовуючи в ньому слова з хмари як опорні. 

Таким чином використовуючи цей метод ми розвиваємо у дітей креативну особистість.

Прийом «Фішбоун». Суть прийому «Фішбоун» (риб’яча кісточка) полягає в постановці проблеми, яка вивчається  на уроці, у визначенні її аспектів  і знаходженні аргументів, фактів на підтвердження тієї або іншої точки зору на цю проблему.

Одним із шляхів розвитку творчої особистості на уроках історії є проектна діяльність, яка передбачає розв’язання однієї або цілої низки проблем. Відбувається практичне застосування надбаних знань, від теорії до практики, гармонійне поєднання академічних знань з прагматичними.

Перевагу надаю дослідницьким проектам, результатом яких є написання науково-дослідних робіт, наприклад   «Жіночі оздоби як важлива частина національного костюма». 

 Як може бути представлений кінцевий результат роботи? Я 
пропоную учням наступні види: мультимедійна презентація, твір-есе, 
слайд-шоу, серія ілюстрацій, кросворди, буклети тощо.

Результативність досвіду. Досвід власної педагогічної діяльності щодо реалізації науково-методичної проблеми дав змогу дійти висновку про те, що активними формами удосконалення теоретичних знань і практичних навичок є комплексна підготовка, моделювання занять та створення ситуації успіху. Така форма педагогічної взаємодії сприяє формуванню креативної, інтелектуально розвиненої, творчої, високодуховної особистості, компетентного громадянина незалежної держави.

Щоразу переконуюсь, що формування креативної особистості на уроках історії є явищем багатогранним і складним. А правильний вибір шляхів сприяє формуванню світоглядних орієнтацій особистості, виробленню власної стратегії життєдіяльності, самоідентифікації та самореалізації у сфері суспільного життя.

 На підставі власних спостережень хочу зауважити, що на уроці має домінувати активна модель навчання. Це хоч і вимагає від учителя дуже високого рівня інтенсифікації праці та професіоналізму, проте дає можливість реально співпрацювати з кожною дитиною, використовуючи індивідуальний і диференційований підхід. Крізь призму історичної освіти ми повинні виховувати креативних людей, громадян України, які житимуть і працюватимуть на користь суспільства, родини, себе.

Висловлювання про вчителів, 
їх педагогічний такт, ерудицію, учительський хист, здібності, слова вчителя, вплив на подальшу долю дитини, професію, ...

...Учитель! Слово ж яке!.. Учитель! Легко сказати! В нашій країні, де вчиться кожна дитина, вчитель — це перша людина. Майбутнє наших дітей, нашого народу — в руках учителя, в його золотім серці. Треба б, побачивши його на вулиці,  за  п'ятдесят  метрів  шапку  скидати  з  поваги  до  нього. 

Олександр Фадєєв

Великий той учитель, який проймається справою, якої навчає. 

Катон Старший

Сократа вихваляли за те, що, маючи можливість займати громадську посаду і бути корисним своїй батьківщині, він вважав за краще служити вихованню юнацтва, заявляючи, що більш корисний державі той, хто зробить багатьох здатними  управляти  державою, ніж той, хто управляв нею  сам. 

Я.А. Коменський

...Наші вчителі певні, що вони поставлені на високо почесному місці, що їм надано чудову посаду, вище за яку нічого не може бути під сонцем,.. 

Я.А. Коменський

Учителями повинні бути люди.чесні, діяльні і працьовиті; не тільки для годиться, а й насправді вони повинні бути живими взірцями чеснот, що їх вони мають прищепити іншим.  (Ніщо удаване не може бути тривалим). 

Я.А. Коменський

Люби вчителя, як батька, і ніде не лишайся з більшим задоволенням, ніж під його опікою. 

Я.А. Коменський

Якщо в селі вчитель — людина, сповнена любові, мудрості, з невинною душею; якщо він людина, обдарована усім тим, що необхідно для його професії.— тоді він своїм способом дій стає справжнім батьком села. 

Й.-Г. Песталоцці

...Учитель стає на місце кращого батька, кращої матері. Він підхоплює з їхніх рук нитку виховання в тому місці, де вони вже не в змозі продовжувати. Така людина здатна піднести духовний рівень цілого села, розвинути в молоді сили і здібності, підвести молодь до нового способу думання і дій. 

Й.-Г. Песталоцці

Не викликає сумніву одне: якщо ми чогось потребуємо, то це добрих учителів. Де бракує їх, там уся інша шкільна суєта в країні — п'яте колесо у возі, окозамилювання, щоб людина не бачила, чого їй бракує. Отже, хто хоче, щоб школи по-справжньому сприяли належному вихованню народу, той повинен насамперед допомогти в найнеобхіднішому, а саме: щоб скрізь у країні були люди, які здатні і прагнуть виховувати молодь і керувати нею з розумінням і любов'ю, так, щоб вона могла осягти мудрість життя, набратися сили і засвоїти порядок, властивий її стану і положенню. 

Й.-Г. Песталоцці

Пам'ятайте, що перед тим, як взятися за виховання людини, треба самому зробитися людиною; треба, щоб у вас самих склався той взірець, який повинна наслідувати дитина. 

Ж.-Ж. Руссо

Як може добре виховати дитину той, хто сам не був добре вихований! 

Ж.-Ж. Руссо

Вихователь! — Яка висока потрібна тут душа!.. Воістину, щоб створити людину, треба самому бути або батьком, або більше, ніж людиною. 

Ж.-Ж. Руссо

Учитель для школи — це те ж саме, що сонце для всесвіту. Він джерело тієї сили, яка надає руху всій машині. Остання заіржавіє у мертвому заціпенінні, якщо він не зуміє вдихнути в неї життя і рух... 

А. Дістєрвег

Де шкільна справа в занепаді, винний у цьому вчитель; де вона добре поставлена, там вона цим зобов'язана вчителеві. 

А. Дістєрвег

Усюди цінність школи дорівнює цінності її вчителя. Побувавши в першій, пізнаєш останнього значно ближче й грунтовніше, ніж внаслідок найдосконалішого опису. «Покажи мені своїх учнів, і я побачу тебе» 

А.  Дістєрвег

Що сталося б з народом, із суспільством, з державою без його тихої, скромної, працьовитої діяльності? Він один ще не в змозі все зробити, але він закладає основи всьому, і без нього відразу ж поширилося б серед нас біда. 

Л. Дістєрвег

Хто бажає, щоб народ був щасливий і виховувався успішно, той повинен визнати як першу і неминучу умову досягнення цієї мети — виховання і освіту вчителів, а також таке їх становище, що відповідало б їхньому важливому обов'язку. 

А. Дістєрвег

Учительська самосвідомість полягає у високій думці вчителя про гідність і  значення  своєї  професії. Хто не усвідомлює значення своєї професії, не цінує її високо, той небагато зробить як учитель, тобто не викопає свого призначення вчителя і людини, а отже, не виправдає свого існування. 

А.  Дістєрвег

...Учитель повинен свідомо йти в ногу з сучасністю, пройматися і надихатися силами, що пробудилися в ній. Жалюгідна кожна людина, що відстала від свого часу; поява ж учителя молоді, який сам живе в минулому, викликає лише співчуття всіх людей, які живуть у ногу із своїм часом і мислять суголосно зі своїми сучасниками. 

А. Дістєрвег

Він повинен виховувати безліч дітей — чужих дітей і вічно дітей. На зміну тим, хто просувається вперед, ідуть наступні за ними, тим, хто закінчує,—ті, хто вступає. Учителеві доводиться щороку, мало не щодня, починати спочатку,— і так усе життя. 

А. Дістєрвег

Школа — виноградник, де вчитель покликаний діяти виховавчо і плідно. Ці і подібні думки, які завжди близькі вчителеві і постійно витають перед його розумовим зором, підтримують у ньому веселість і бадьорість, зберігають йому мужність і спокій, якщо випали йому на долю невдячність і невизнання. Без таких думок, безсумнівно, не може бути постійно щасливого шкільного вчителя. 

А. Дістєрвег

Ідея, якій служить учитель, полягає в насадженні моральності в роді людському. Їй віддається він усією душею, вона володіє ним неподільно. Вона не засіла йому в голову як надуманий принцип, але перейшла в його плоть і кров. Не він нею володіє, а вона ним. 

А. Дістєрвег

Він — учитель за покликанням; його не можна уявити собі ніким іншим як учителем. Викладання стало його життям, його поживою; воно нероздільно зв'язане з ним. І не дивно, що вчительська справа стає у нього вільним мистецтвом, і він на всіх своїх учнів накладає печать свого духу! Як він знаходить своє щастя в навчанні, так можна вважати щасливими тих, хто в нього вчиться. 

А. Дістєрвег

Справжній учитель — найкращий, найвірніший друг батьків... Почувати себе вчителем означає почувати себе другом батьківського дому. 

А. Дісгервег

Вихователь, що стоїть на рівні з сучасним ходом виховання, почуває себе живим, діяльним членом великого організму, який бореться з неуцтвом та пороками людства, посередником між усім, що було благородного й високого в минулій історії людей, і поколінням новим, охоронцем святих заповітів людей, які боролися за істину і за благо. Він почуває себе живою ланкою між минулим і прийдешнім, могутнім ратоборцем істини .й добра, і усвідомлює, що його справа, скромна зовні,— одна з найвизначніших справ в історії, що на цій справі грунтуються царства і нею живуть цілі покоління. 

К. Д. Ушинський

В організмі громадського виховання кожному призначено його справу: але найважливіший член у цьому організмі, без сумніву, є викладач і найближчий вихователі,, якщо обидві ці посади не з'єднані разом... 

К. Д. Ушинський

У вихованні все повинно базуватися на особі вихователя, тому що виховна сила виливається тільки з живого джерела людської особистості. Ніякі статути і програми, ніякий штучний організм закладу, хоч би як хитро пін був придуманий, по може  замінити особистості  в справі виховання. 

К. Д. Ушинський

...Без особистого безпосереднього впливу вихователя на вихованця справжнє виховання, що проникає в характер, неможливе. Тільки особистість може діяти на розвиток і визначення особистості, тільки характером можна формувати характер. Причини такого морального магнетизування приховані глибоко в природі людини. 

К. Д. Ушинський

Хоч які, здавалося б, великі вимоги, що їх ми ставимо перед вихователем, але ці вимоги цілком відповідають обширності і важливості самої справи. 

К. Д.  Ушинський

...Якщо медикам ми ввіряємо наше здоров'я, то вихователям ввіряємо моральність і розум дітей наших, ввіряємо їхню душу, а разом з тим і майбутнє нашої  вітчизни. 

К. Д. Ушинський

Що сказали б ви про архітектора, який, закладаючи нову будівлю, не зумів би відповісти вам на запитання, що він хоче будувати... Те саме повинні ви сказати і про вихователя, який не зуміє чітко й точно визначити вам мету своєї виховної діяльності. 

                                                                                                                    К. Д. Ушинський

...Ввіряючи вихованню чисті й вразливі душі дітей, ввіряючи для того, щоб воно провело в них перші, а тому й найглибші риси, ми маємо цілковите право спитати вихователя, якої мети він добиватиметься в своїй діяльності, і вимагати на це питання ясної й категоричної відповіді. 

К. Д.  Ушинський

Чітке визначення мети виховання ми вважаємо аж ніяк не марним і в практичному відношенні. Хоч як далеко заховав би вихователь або наставник свої найглибші моральні переконання, але якщо тільки вони в нього є, то вони виявляються, можливо, невидимо не тільки для начальства, а й для нього самого, в тому впливі, який матимуть на душі дітей, і діятимуть тим сильніше, чим більш приховані. 

К. Д. Ушинський

Вихователь не чиновник; а якщо він чиновник, то він не вихователь, і коли можна виконувати ідеї інших, то проводити чужі переконання неможливо, 

К. Д. Ушинський

Уже сам собою поганий той захисник ідеї, який береться проводити її тільки тому, що її висловлено в статуті, і який так само візьметься проводити іншу, коли статут зміниться. З такими захисниками й провідниками ідея далеко не піде. Чи не показує це виразно, що коли в світі фінансовому або адміністративному можна діяти наказами й розпорядженнями, не довідуючись про те, чи подобаються ідеї їх тим, хто буде їх виконувати, то в світі громадського виховання немає іншого засобу проводити ідею, крім одверто висловлюваного і одверто сприйманого переконання? 

К. Д. Ушинський

Виховання — велика справа: ним вирішується доля людини... Нове, щоб бути дійсним, має історично розвинутися із старого, — і в цьому законі полягає важливість виховання, і ним же зумовлюється важливість тих людей, які беруть на себе священний  обов'язок бути вихователями дітей. 

В. Г. Бєлінський

...Який важливий,  великий і священний час вихователя: в його руках доля усього життя людини. 

В. Г. Бєлінський

...Вихователю належить перевиховати самого себе і перевчитися: йому слід зробитися добрим і розсудливим викладачем. 

М. Г. Чернишевський

Юність взагалі схильна до захопленої ідеалізації. Тому діти люблять збирати в одно всі поняття про досконалість, які їм вдалося здобути за своє недовге життя, і переносять їх на яку-небудь певну особу, в якій вбачають здійснення своїх ідеалів. Найчастіше ідеалом їх стає вчитель, і саме в ньому прагнуть вони вбачати поєднання всіх чеснот. 

М.О. Добролюбов

Якщо всі інші говорять неправду і обманюють, а вчитель цього не робить; якщо навіть батько дитини не завжди буває тверезим, а з вчителем цього не трапляється; якщо в самій сім'ї панують чвари, а вчитель завжди лагідний і привітний, то дитина вже думає про свого вчителя як про щось найвище, і ледве може уявити, щоб він мав такі самі потреби, як інші, щоб він пив і їв так само, як інші люди. 

М.О. Добролюбов

...Вчителі, є для учня найвищим зразком людської досконалості, який викликає благоговійний подив. «Ось цього місця торкнувся наш учитель пальцями»,— говорила мені одна маленька дівчинка, шанобливо показуючи в своїй книзі місце, обведене нею навколо олівцем. 

М.О.  Добролюбов

Чим більше вчитель пам'ятатиме, що учні дивляться на нього, як на істоту вищу,— тим сильніший буде його вплив на дітей,— тим більше радості даватиме кожна його похвала, тим глибше уп'ється в серце учня кожний докір його, а значить, і вся справа виховання буде незрівнянно благотворнішою. 

                                                                                                               М.О.  Добролюбов

Хтось сказав: «найбільш нещасні відносини між учителем і учнями — ті, коли в них зароджується сумнів щодо знань учителя». Ми до цього додамо, що ще більш нещасне становище вчителя тоді, коли цей сумнів дітей стосується його моральних достоїнств. Тільки-но моральне довір'я втрачено або хоч трохи захиталось, зараз же і слово вчителя втрачає свою силу,— його похвала і осуд не мають значення, і те, що раніше охоче і з радістю робилося — тільки з любові і поваги до нього, досягається вже не інакше, як шкільною тиранією, покаранням і примусом. 

М.О.  Добролюбов

...Горе вчителю, який необережною своєю поведінкою, проявом своїх пристрастей перед учнями, розвіяв той ореол, в якому він поставав перед їхніми очима. Вони вже дивляться на нього, як на звичайну людину, накази його вважають примхою, покарання — засобом помсти; про нього говорять в сім'ї, похитуючи головою на знак сумніву щодо його моральних достоїнств. 

М.О.  Добролюбов

Щоб бути поетом у справі народної освіти, треба стояти на одному грунті з народом, треба гаряче любити його, і притому любити просто і без претензій; треба силою безпосереднього почуття розуміти і його невисловлене горе, і неусвідомлені надії, і нез'ясовані прагнення... 

Д. І. Писарєв

І педагог, і поет, і вчитель, і професор — пропагандисти, яких вплив, звичайно, зумовлюється їхніми особистими властивостями і чеснотами; але між пропагандою поета і педагога не можна не помітити істотної різниці. Поет не бачить перед собою публіки і не розраховує на неї... У пропаганді педагога, навпаки, все розраховано, розмірено і хилиться на користь виховуваної особи. Його пропаганда мас. бути послідовною і строго відповідною умовам часу, особистості і ступеню її розвитку. 

Д. І. Писарєв

Калічачи учнів, старий устрій калічив і вчителя, позбавляючи його самостійності, творчості й авторитету, адже тільки байдужий учитель може бути ретельним виконавцем згубних вимог самовладної бюрократії, виконавцем без розмірковувань і без будь-якої критики. 

В. П. Вахтров

До педагогічної справи треба закликати, як до справи морської, медичної тощо, не тих, хто прагне тільки забезпечити своє життя, а тих, хто відчуває до цієї справи і до науки свідоме покликання і передчував, розуміючи загальну народну потребу, що знайде в цій справі своє задоволення. 

І.  Менделєєв

Свідомий і закоханий у свою справу вчитель, звичайно, може, особливо в ранньому дитячому віці, впливати плідно на учня за допомогою будь-якого предмета викладання (так, покійний професор П. Л. Чебишев казав мені, що вчителька музики своїми уроками більш від усіх інших учителів зробила з нього те — ким він був у своїй плідній життєвій діяльності)... 

І.  Менделєєв

Лікар вирвам дитину з пащі у смерті, завдання вихователів — дати їй жити, завоювати для неї право бути дитиною. 

Януш Корчак

Геніальний французький ентомолог Фабр пишався, що він здійснив свої епохальні спостереження над комахами, не умертвивши жодної. Фабр спостерігав їхні польоти, звичаї, радощі і турботи. Уважно приглядався до комах, як вони бавилися в сонячному промінні, билися і гинули в боротьбі, добували їжу, будували схованки, робили запаси. Він не обурювався, а  мудрим  поглядом  простежував могутні закони природи  в їх ледь помітних проявах. Фабр був учителем початкової школи. Він спостерігав неозброєним оком. Вихователю, будь Фабром дитячого світу! 

Януш Корчак

Я особливо настійно підкреслюю необхідність виховання вчителя, як людини, перейнятої ідеологією трудящих мас, що знає життя і побут цих мас, володіє організаторськими здібностями і сповнена запалу агітатора і пропагандиста трудової культури. 

П. П.  Блонський

Любіть не школу, а дітей, які приходять до школи; любіть не книжки про дійсність, а саму дійсність; не життя звужуйте до учіння, а учіння розширюйте до життя! А найголовніше: любіть життя і якомога більше живіть живим життям. У нашій ідеальній школі вчитель не нудьгуватиме й не нудитиметься, бо в ній він сам житиме. 

П. П. Блонський

Школа повинна дати місце життю вчителя, інакше вона не матиме вчителів — живих людей. Школа повинна дати вчителеві змогу стати людиною для дітей і жити в класі інтенсивним людським життям. У школі має бути якомога більше простору для особистої творчості вчителя... 

П. П. Блонський

Перетворимо ж уроки в спільне життя вчителя з дітьми, нехай урок буде або спільною роботою над попою задачею або задушевною спільною бесідою, нехай учитель не приховує під дітей свого серця, в якому діти побачать не тільки вчительську дратівливість і сухість, хай наша школа думки, людяності і поезії для дитини буде школою, сповненою людського життя і живої культурної творчості  і для вчителя. 

П. П. Блонський

Виховує все: люди, речі, явища, але насамперед і найбільше — люди. З них на першому місці — батьки і педагоги. 

А. С. Макаренко

У справжнього вчителя — найважче і найрадісніше життя, трепетно хвилююча і болісно складна творчість, незбагненно тонкі і вічновдосконалювані інструменти, якими він діє на людську душу. 

В. О.  Сухомлинський

Учитель творить Людину. Ці мудрі й ваговиті слова можна сказати тільки про матір і батька. 

В. О.  Сухомлинський

Працю вчителя ні з чим не можна ні порівняти, ні зіставити. Ткач уже через годину бачить плоди своїх турбот. Сталевар через кілька годин радіє з вогненного потоку металу — це вершина його мрії; орач, сіяч, хлібороб через кілька місяців милується колосками і жменею зерна, вирощеного на полі... А вчителеві треба працювати роки і роки, щоб побачити предмет свого творіння; буває минають десятиріччя, і ледве-ледве починає позначатися те, що ти замислив; нікого так часто не відвідує почуття незадоволення, як учителя; ні в якому ділі помилки і невдачі не приведуть до таких тяжких наслідків, як в учительському. Учитель зобов'язаний перед суспільством, перед твоїми батьками працювати тільки добре; кожна крихта твоєї людської краси — це його безсонні ночі, сивина, неповоротні хвилини його особистого щастя — так, учителеві часто буває ніколи подумати про себе, бо він змушений думати про інших, і це для нього не самопожертва, не покірливе підкорення долі, а справжнє щастя особистого життя. 

В. О.  Сухомлинський

Вихователь — це особа, яка за дорученням народу має повсякденний доступ до найдорожчого народного багатства — розуму, думок, почуттів дітей, підлітків і юнацтва. Перед ним, з одного боку, моральні цінності, створені, вистраждані протягом століть, з другого — багатство народу, його майбутнє, його надія — молодо покоління. Вихователь творить найбільше багатство суспільства — людину. В цьому творенні найголовнішим є вміння знайти в моральних цінностях нашої Вітчизни і всього людства те, що треба вкласти в юні душі. Визначивши, що треба вкласти в юні душі, вихователь замислюється над тим, як настроїти своїх вихованців на сприйняття моральних цінностей. 

В. О.  Сухомлинський

...У наших руках — найбільша з цінностей світу — Людина. Ми творимо Людину, як скульптор творить спою статую з безформного шматка мармуру: десь в глибині цієї мертвої брили лежать прекрасні риси, які належить добути, очистити від усього зайвого. 

В. О.  Сухомлинський

Нема в світі більш гуманних професій, ніж фах лікаря і педагога. До останньої хвилини бореться лікар за життя людини, ніколи він не дасть відчути хворому, що його стан здоров'я поганий чи навіть безнадійний. Це азбучна істина лікарської етики. Ми, вчителі, повинні розвивати, поглиблювати в своїх колективах нашу педагогічну етику, стверджувати гуманне начало у вихованні як найважливішу рису педагогічної культури кожного вчителя.                              

                                                                     В. О.  Сухомлинський

Велика виховна сила школи народжується там, де у людини, перед  якою тільки  відкривається  життя, є улюблений учитель. 

В. О.  Сухомлинський

Учителя не випадково називають високим іменем народний. Його мудрість творить ту складну річ, яку прийнято називати наступністю поколінь. 

В. О  Сухомлинський

Збагнімо ці слова, Учителю! Ми горимо і згоряємо в ім'я того, щоб єднати людей узами добрих побажань. Щоб людині хотілося жити від того, що поряд з нею живуть люди. 

В. О. Сухомлинський

Перший учитель... У кожної людини він,— як початок шляху, як перший відбиток у дитячій душі. Нехай час обдарує тебе іншими, більш цікавими і значнішими вчителями, але він назавжди лишиться тим маленьким далеким вогником, що посвітив тобі на початку шляху. 

С. П.  Титов 

Для одних учитель — світлий образ турботливої, ласкавої матері, яка пробачає дитячі витівки, сподіваючись, що виросте дитина — зміниться і вбрання; для других він був путівником по дивовижному світу — читай його і довідаєшся про далекі землі й людей; треті його пам'ятають як скромного трудівника, що проводить час над дитячими зошитами, щоб навчити нас читати, писати і думати. 

С. П. Титов 

Учителя не випадково називають високим іменем народний. Його мудрість творить

ту складну річ, яку прийнято називати наступністю поколінь. 

В. О  Сухомлинський

Для одних учитель — світлий образ турботливої, ласкавої матері, яка пробачає дитячі витівки, сподіваючись, що виросте дитина — зміниться і вбрання; для других він був путівником по дивовижному світу — читай його і довідаєшся про далекі землі й людей; треті його пам'ятають як скромного трудівника, що проводить час над дитячими зошитами, щоб навчити нас читати, писати і думати. 

С. П. Титов 

ОПИС ДОСВІДУ

«Використання  ІКТ – один  зі  шляхів 

формування  правових  компетенцій  учнів»

       Світ, в якому ми сьогодні живемо, стає все більш залежним від інформаційних технологій. Вони широко, інтенсивно і ефективно використовуються людиною у всіх сфера діяльності.   Знайомство  з новітніми технологіями  розпочинається сьогодні  з раннього дитинства.  Це означає, що використання інформаційних технологій у школі, – процес об’єктивний і цілком закономірний. А вчителю потрібно завжди  йти в ногу   з часом,  бути творчим,  креативним,  інформованим,  професійним і звичайно ж цікавим для учнів.  Адже кожне покоління має справу з новими досягненнями, проблемами та турботами.

      Викладач історії та правознавства у  сучасній  школі – один з важливих суб’єктів навчального процесу, від якого залежить, наскільки грамотно і вірно буде організовано правове навчання і виховання  сучасної  молоді . Саме  вчитель має відігравати важливу роль, допомагаючи молоді стати проінформованими, активними, відповідальними громадянами, творцями демократичного суспільства та  правової держави.  А система шкільної освіти також має бути  сучасною, застосовувати нові методи та технології навчання.

       У зв’язку з цим актуально і методично обґрунтовано використовувати ІКТ на уроках права, тому що використання ІКТ формує такі вміння: передавати зміст тексту в стислому або розгорнутому вигляді відповідно з метою навчального завдання;  проводити інформаційно – смисловий аналіз тексту;  складати план, тези конспекту.

     У мене склалися такі форми застосування ІКТ на уроках історії та права:

- Робота в Word: тексти документів, тести, контрольні роботи, дидактичний роздатковий матеріал;

- Робота в Excel : таблиці,   діаграми, схеми;

- Робота в Power Point:

•   мультимедійні презентації вчителя – найбільш важливу інформацію на слайді можна анімувати. Презентація дозволяє ілюструвати розповідь, зробити урок більш організованим,  наочним,  цікавим,  мобільним;

•  мультимедійні презентації учнів – організація самостійної роботи,  що дозволяє розширювати і поглиблювати знання учнів, проводити величезну дослідницьку роботу, проявляти творчий підхід до досліджуваної теми.

     Власний  досвід роботи показав, що при створенні учнями комп’ютерних презентацій, формуються найважливіші в сучасних умовах навички:

-    критичне осмислення інформації;

-    виділення головного в інформаційному повідомленні;

-    систематизування та узагальнення матеріалу;

-    використання Internet-ресурсів: додатковий матеріал (тексти, діаграми, схеми, відео – матеріали).

      Даний вид навчальної діяльності  дозволяє розвивати в учня логічне мислення.

     У процесі демонстрації презентації учні набувають досвіду публічних виступів, який, безумовно, стане в нагоді в їх подальшому житті; включається елемент змагання, що дозволяє підвищити самооцінку учня.

     Крім підвищення мотивації, наочності і створення емоційного настрою, використання комп’ютерів на уроках дозволяє підвищити ефективність діяльності вчителя та учнів.

       Я використовую освітні ресурси Інтернету для пошуку новітніх статистичних даних, законодавчих статей, наукових публікацій, телевізійних передач,відеороликів.

       Використання  ІКТ  на уроках права  дає  можливість  організувати роботу з різноманітними  нормативно-правовими  актами.  Також,   можна організувати роботу з офіційним порталом Верховної Ради України (rada.gov.ua),  всеукраїнським правовим порталом   (ligazakon.ua),    сайтами освітніх матеріалів (наприклад, parta.com.ua  – Освітній портал № 1 в Україні,    pedpresa.com.ua  та  ін.).

      Застосування вказаних форм роботи дозволяє не тільки створити умови для економії часу,  здійснювати роботу щодо стимулювання та розвитку пізнавального інтересу учнів, формування у них навичок роботи з інформацією. В ході такої роботи одночасно здійснюється  і формування в учнів елементів правової культури та правомірної поведінки.         Важливим чинником формування інтересу учнів до предмету  «Правознавство» дослідники вважають урізноманітнення форм організації навчання. Останнім часом з’явилась певна кількість досліджень з проблем методики викладання правознавства (О.Наровлянський, О.Пометун, І.Усенко  та ін.), де аналізуються підходи до форм організації навчання цього предмета.

    Акцент  робиться  на  тому, що важливу роль у досягненні позитивного результату в цьому процесі відіграє правильний їх вибір, що буде сприяти організації пізнавальної діяльності учнів на творчому рівні.

      З  цим  важко  не погодитись.  Дійсно, викладаючи курс правознавства, вчителю необхідно застосовувати різні форми та методи навчання. Окрім традиційних уроків, в  своїй діяльності  я  також використовую шкільну лекцію, бесіди,  в  тому  числі  евристичні,  мозковий штурм, постановку  проблемних  питань; ділові ігри; обов’язково організую роботу з текстами нормативно-правових актів.

       Для вироблення навичок аналізу вважаю за доцільне обов’язкове розв’язання з  учнями юридичних задач, обговорення відомих їм з власного життєвого досвіду, з творів літератури та засобів масової інформації ситуацій правового характеру.

       На  мою думку,  важливу роль у процесі  формування правової  культури  та  правомірної  поведінки  школярів,  відіграє й позакласна та позашкільна робота  (факультатив, гурток з правознавства, екскурсія, правова  вікторина,  брейн-ринг).

       Щодо  власного  досвіду,  то  на  своїх  уроках  я  намагаюсь  завжди  поєднувати  різні форми та методи навчання  з використанням ІКТ,  віддаючи  перевагу  евристичним  бесідам,  постановці  проблемних  питань,  роботі  з  нормативно-правовими  актами,  складанню  схем,  таблиць,  розв’язанню  юридичних  задач.

       Використання   ІКТ на уроках історії та  правознавства дозволяє:

- засвоїти базові знання з предмета;

- систематизувати засвоєні знання;

-  стимулювати мотивацію навчання;

-  підвищити інформативність уроку;

-  підвищити наочність навчання;

- реалізувати доступність і ефективність  засвоєння інформації за рахунок паралельного сприйняття її   різними  аналізаторами: візуальним і слуховим;

- ініціювати   процеси розвитку  певних  типів  мислення  (наприклад,

наочно-образного, теоретичного);

- інтенсифікувати процеси розвитку пам’яті, уваги, спостережливості;

- забезпечити зручне освітнє середовище і можливості самостійного вибору у пошуку та використанні джерел інформації;

- сформувати навички самостійної роботи з навчальним матеріалом;

-  розвивати  уміння  здійснювати науково-дослідницьку діяльність;

- сформувати якості лідера, здібного до керівної і організаційної діяльності;

- здійснити повтор (перегляд, коротке відтворення) матеріалу попереднього уроку;

-   здійснити повтор найбільш складних моментів уроку;

- створити  комфортні умови роботи на уроці усім  учасникам  навчального  процесу.

      Щодо  власного  досвіду,  то  з  метою  формування  в  учнів  елементів  правової  культури  та  правомірної  поведінки,  я використовую ІКТ:

-  під  час  вивчення  нового матеріалу

-  при  проведенні  комбінованих уроків  

-  для  закріплення  знань (практикум, вирішення юридичних задач)

-  з  метою  контролю  знань  і  умінь  учнів  (контрольні,  самостійні роботи)        

-  з  метою  перевірки  рівня  засвоєння  матеріалу  попереднього  уроку

    Робота  з комп'ютером  підвищує  інтерес  до  навчання,  робить  уроки  більш  цікавими,  привабливими,  сучасними. Саме  на таких  уроках  розвивається  пізнавальна  діяльність  учнів,  активність, логічне мислення, увага,  пам'ять, мова, уява,  творчість.



xmlns:o="urn:schemas-microsoft-com:office:office"

xmlns:w="urn:schemas-microsoft-com:office:word"

xmlns:m="http://schemas.microsoft.com/office/2004/12/omml"

xmlns="http://www.w3.org/TR/REC-html40">

href="konstytutsiya_ukrainy.files/colorschememapping.xml">