Впровадження педагогічної спадщини В.О.Сухомлинського у роботу сучасного дошкільного закладу
учебно-методический материал по теме

Опис передового педагогічного досвіду Курилко О.А. – вихователя-методиста дошкільного навчального закладу №7 «Червона Шапочка»

Тема:  Впровадження педагогічної спадщини В.О.Сухомлинського у роботу сучасного дошкільного навчального закладу.

«Вірте в талант і творчі сили кожного вихованця!». Ці слова одного із видатних педагогічних діячів сучасності - Василя Олександровича Сухомлинського - можна було б поставити епіграфом до всього, що було ним написано. Досвід власної багаторічної вчительської практики, узагальнення величезної педагогічної спадщини минулого переконали його в тому, що "сила і можливості виховання невичерпні". Виховання точно відбиває життя, і воно повинно бути повним життя і від повноти життя що йде, тоді воно має силу.

Всеосяжна і багатоаспектна  науково- педагогічна спадщина В.А. Сухомлинського з роками не втрачає своєї актуальності , а відкривається все новими і новими гранями. Вона стосується найважливіших педагогічних проблем і допомагає їх вирішенню на рівні вимог сучасної педагогіки тому , Василь Олександрович у багатьох своїх книгах і статтях постійно підкреслював , що у вирішенні складних завдань навчання і виховання дітей величезна роль належить вчителю , вихователю . Він глибоко досліджував цю професію , її особливості . І в книзі «Сто порад учителеві » Василь Олександрович розкрив специфічні властивості та якості вчительської спеціальності . «Ми маємо справу з найскладнішим , безцінним , найдорожчим , що є в житті , - з людиною. Від нас , від нашого вміння , майстерності , мистецтва , мудрості залежить її життя, здоров'я , розум , характер , воля , цивільне і інтелектуальне обличчя , його місце і роль в житті , його щастя »

Неспокійний час , в якому ми живемо - це час великих роздумів , надій. Сьогодні необхідно мислити і працювати по новому, по новому будувати процес освіти і виховання. Кожна історична епоха висуває вимоги до виховання і навчання дітей, створює певний позитивний педагогічний досвід. Так і сьогодні актуальні слова В.А. Сухомлинського       « Учитель повинен знати і відчувати , що на його совісті - доля кожної дитини , від його духовної культури та ідейного багатства залежить розум , здоров'я , щастя людини . » Тому постійним орієнтиром у процесі підготовки вихователів має бути педагогічна спадщина В.А. Сухомлинського .

У змістовних , емоційно насичених творах Сухомлинського піднімаються і вирішуються найважливіші проблеми виховання і навчання. Наведено перевірені багаторічним практичним досвідом відповіді на важливі питання про те , як саме потрібно виховувати дітей і підлітків , щоб вони стали свідомими і активними громадянами , патріотами своєї країни.  Професійна самостійність і творча активність педагога виступають як лаконічне завершення процесу формування вихователя - майстра педагогічної справи .

Для людини, яка зробила свій вибір на користь педагогічної діяльності , найбільш важливими є наявність всебічного їх розвитку . В умовах оновлення системи дошкільної освіти місія вихователя особлива . Він повинен бути активним організатором , наполегливим , вміти володіти собою і впливати на інших таким чином , щоб кожна дитина усвідомлював себе як " Громадянин , як хранитель духу народу , його ідей , його багатств і цінностей , його неминущої  величі" , - стверджував В.А . Сухомлинський. Також він підкреслював , не повинно бути ніякого педагога , якого б праця вчителя обтяжувала : «... Вчителю треба мати величезний талант людинолюбства і безмежної любові до власної роботи і, насамперед , до дітей , щоб на довгі роки зберегти бадьорість духу , ясність розуму , свіжість вражень , сприйнятливість почуттів , а без цих якостей праця педагога перетворюється на муку »

Турбота про здоров’я дітей  - найважливіша робота вихователя.

                                                                                                         В.О.Сухомлинський

Педагогічними умовами зміцнення здоров'я дітей  у виховній системі

В.О. Сухомлинського є:

• опора на принципи «медичної педагогіки» ;
• створення багатофакторної середовища , атмосфери гуманності і духовності;
• раціональна організація праці та відпочинку;
• використання природних факторів;
• індивідуально - диференційований підхід до дітей ;
• забезпечення емоційного комфорту дітей під час перебування у дошкільному закладі, створення у дитини відчуття повної безпеки та моральної підтримки , стимулювання ситуацій прагнення до успіху на основі врахування реальних сил і можливостей дитини;
• взаємозв'язок всіх видів діяльності в процесі зміцнення здоров'я;
• взаємодія дитячого садочка і сім'ї у зміцненні здоров'я дітей.

Постановка проблеми сімейного виховання та його ролі у формуванні здорового способу життя  дитини у загальному вигляді та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. В умовах економічної та духовної кризи , що панує в сучасному українському суспільстві надзвичайно гостро стоїть проблема відродження традиційних основ української родини і сімейних виховних звичаїв , традицій як інтелектуального і морально -етичного, суспільно -патріотичного джерела формування особистості , основного механізму стабілізації сімейних відносин.

Сьогодні стає все більш очевидним , що без засвоєння молодим поколінням цінностей сімейних традицій , основ «сімейної педагогіки » не можна побудувати демократичне , гуманне суспільство. Необхідність звернення до виховного досвіду народу і його духовно -моральних засад, сімейних виховних традицій відзначають державні документи: Декларація про державний суверенітет України , Державна програма «Освіта » (« Україна XXI століття » ) та інші.

У цьому контексті особливо актуальними стають теоретичні розробки і практичний досвід видатного педагога Василя Олександровича Сухомлинського , який розглядав проблему єдності в роботі педагогів  і сім'ї та її вплив на духовно -моральний та фізичний розвиток особистості..

Світ прекрасного для дитини починається в родині. " Тонкість відчуття людини , емоційна сприйнятливість, вразливість , чуйність , співпереживання , проникнення в духовний світ іншої людини - все це осягається насамперед у родині " .

Для дитини найбільш дорогою, близькою , прекрасною істотою є мати. Мати - це не тільки тепло , затишок , увага. Це - світ сонця , любові , добра , ласки , увесь світ у руках матері. І від того , який він, цей світ , залежить, яким виросте людина .

При недоліку материнської уваги розвиток дитини завжди затримується - психічно , фізично , інтелектуально , емоційно. Деякі психіатри думають, що кілька місяців позбавлення материнського впливу досить для того , щоб у психіці дитини відбулися зміни , які вже не можна цілком усунути в майбутньому. Для Сухомлинського культ матері - це результат серйозних роздумів про необхідність зв'язку поколінь , про передачу духовної культури .( Риндак В.Г. Уроки Сухомлинського , М. , 2003 рік .)

" Учительська професія , - писав Сухомлинський , - це людинознавство , постійне , що не припиняється проникнення в складний духовний світ людини. Чудова риса - постійно відкривати у людині нове, дивуватися новому, бачити людину в процесі його становлення - один з тих коренів , які живлять покликання до педагогічної праці . Я твердо переконаний , що цей корінь закладається в людині ще в дитинстві.  Він закладається турботами старших - батька , матері , педагога , - які виховують дитину в дусі любові до людей , поваги до людини " . Саме так формувався педагогічний талант самого В.А. Сухомлинського , джерело якого - любов до дітей , глибока віра в можливість виховання кожної дитини так , щоб не потрібно було, потім виправляти допущені в ранньому дитинстві помилки. Терпимість до дитячих слабкостей , розуміння найтонших спонукальних мотивів і причин дитячих пустощів , чуйність , турбота про дитину - усю цю мудрість Сухомлинський виніс із власного дитинства.

У педагогічній спадщині павлиського вчителя немає жодного аспекту в системі навчання і виховання, якому не було б приділено потрібної уваги. Разом з тим у спадщині В. О. Сухомлинського рельєфно виступає проблема розумового виховання, яка була і завжди буде однією з головних ланок навчально-виховного процесу.

За В.Сухомлинським, розумове виховання — це "надбання знань і формування наукового світогляду, розвиток пізнавальних і творчих здібностей, вироблення культури розумової праці, виховання інтересу й потреби в розумовій діяльності, у постійному збагаченні науковими знаннями, у застосуванні їх на практиці". (Вибр. твори. В 5-ти т. К.: Рад. школа, 1979—1980.— Т.4.—С.214).

Розумове виховання відбувається в процесі надбання знань, але не зводиться лише до їх накопичення. Знання повинні стати переконаннями особистості, її духовним багатством, впливати на ідейні погляди, результати діяльності людини, на її громадянську активність та інтереси.

Найважливішим засобом розумового виховання є навчання, у процесі якого відбувається розумовий розвиток. "Як без азбуки людина не може читати, так без розумового розвитку, без гнучкої, живої думки неможливе розумове виховання" (т.4, с.215). На багато численних переконливих прикладах Василь Олександрович показав, що успіх розумового виховання залежить від багатьох факторів: від інтелектуального багатства всього шкільного життя; від духовного багатства вчителя, його кругозору, ерудиції, культури; від змісту навчальних програм і характеру методів навчання; від організації розумової праці на уроках і вдома. "Навчання — це лише одна із пелюсток квітки, яка називається вихованням у широкому розумінні слова. У вихованні немає головного і другорядного, як немає головної пелюстки у квітки. У вихованні все головне — і урок, і розвиток різноманітних інтересів у дітей після уроків, і відносини вихованців у колективі" (ї. З, с. 13—14). Знання з кожного предмета мають певний виховний заряд для формування і розвитку творчого розуму. Тому В.Сухомлинський не погоджується з думкою, що для дітей, у яких немає здібностей до математики чи хімії, допустимі неглибокі, поверхові знання з цих предметів.

В. Сухомлинський вважає, що розумове виховання неможливе без спеціального, спланованого, постійного розвитку розумових сил і здібностей дітей. Цією роботою Василь Олександрович керував понад 20 років, учителі починали її за два роки до вступу дітей-до школи, причому паралельно з процесом вивчення мислення дитини, дискретності її мозку, здатності "думати про свої думки".

З метою поліпшення дискретності мозку дитини у Павлиській школі проводять спеціальні уроки мислення. З 5 до 10 років дітям потрібно відкривати якнайбільше незрозумілого, цікавого. Чим більше незрозумілого, тим яскравіший інтерес. У дитини виникає багато "чому?". У такі моменти "дитина думає, спостерігаючи, і спостерігає, думаючи"(т1, с.106).

В. О. Сухомлинський любив повторювати: "Тут, у природі, вічне джерело дитячого розуму" (т.З, с.18). Він вважав дуже важливим, щоб перші істини діти отримували з оточуючого світу, щоб дитину через світ природи вводили в світ суспільних відносин. "Школа під голубим небом", або, як її ще називали, "Школа радості" — справжнє талановите відкриття Сухомлинського. У ній уроки проходять на природі. Ідея такої школи зустрічалась ще у Ж.-Ж. Руссо, але Василь Олександрович розвинув, поглибив і переосмислив її. 

У процесі вивчення роботи, наукових та літературних творів В.О.Сухомлинського з’явились ідеї інноваційного впровадження педагогічної і літературної спадщини В.О.Сухомлинського у роботу дошкільного навчального закладу. Керуючись словами великого Майстра педагогічної справи нашими вихователями була знайдена формула усієї педагогічної діяльності нашого дошкільного закладу.

Формула педагогічної діяльності за В.О.Сухомлинським.

СЕРЦЕ = ПОЧУТТЯ

РОЗУМ = ЗНАННЯ

РУКА  =  ПРАЦЯ

________________________________

Від іскри здивування та захоплення

до знань та практичної діяльності

Вся робота з дітьми у нашому дошкільному закладі підпорядкована цій формулі. Ми вчимо дітей бачити красу світу, захоплюватись його різноманіттям, шукаємо інноваційні форми надання знань та створюємо умови для практичної діяльності.

Технологія реалізації впровадження педагогічної спадщини В.О.Сухомлинського реалізується за декількома напрямками:

• здоров’язбереження дітей у дошкільному навчальному закладі

Мета: інноваційні перетворення напрямків педагогічної діяльності, заради досягнення нової якості оздоровчої роботи та формування у дошкільнят іміджу здорового способу життя. Забезпечення необхідних умов для комплексного вирішення проблеми збереження та зміцнення здоров'я дітей.

• постійна співпраця з сім’ями вихованців

Мета: виявлення інтересів, потреб, запитів батьків, рівня їх педагогічної грамотності, встановлення емоційного контакту між педагогами, батьками, дітьми. Ознайомлення батьків з роботою дошкільного закладу, особливостями виховання та розвитку дітей у ДНЗ. Формування у батьків знань про виховання , розвиток та навчання  дітей дошкільного віку. Проектування інноваційної моделі співпраці дитячого садка і сім'ї.

• використання нових форм організації навчально-виховного процесу

Мета:  врахування індивідуальних інтересів, збереження дитячої субкультури на основі реалізації норм Закону України "Про дошкільну освіту", змісту Базового компонента та чинних програм розвитку, навчання і виховання дошкільнят. Вибір методів та форм організації роботи з дітьми, інноваційніх  педагогічних  технологій, які оптимально відповідають поставленій меті розвитку особистості, сприяють становленню дитини як особистості.

• робота з літературною спадщиною В.О.Сухомлинського

Мета: реалізація ідеї виховання загальнолюдських цінностей у дітей дошкільного віку, виховання любові до рідної мови, національної самосвідомості, виховання екологічної свідомості та любові до природи рідного краю. Вчити дітей бачити красу людських стосунків, розвивати творчі здібності.

Формування життєздатного підростаючого покоління - одне з головних завдань розвитку країни. Якщо є здоров'я - людина радіє , спокійно живе , працює , вчиться , ходить в дитячий садок . Без здоров'я не можна жити , любити , не можна бути красивим і привабливим .

Перші кроки до здоров'я , прагнення до здорового способу життя , до пізнання самого себе, формування культури здоров'я робляться в дошкільному закладі . Дошкільний навчальний заклад,  як перша ланка безперервної  здоров'язбережувальної освіти , передбачає вибір альтернативних форм і методів організації навчально -виховного процесу щодо збереження та зміцнення здоров'я дітей. Розвиток дітей тісно пов'язаний зі здоров'ям , тільки здорова дитина може правильно , повноцінно розвиватися.

Розуміючи всю значимість роботи з формування , зміцнення , збереження здоров'я своїх вихованців , колектив дитячого садка цілеспрямовано почав працювати над створенням сприятливого здоров'язберігаючих простору , шукаючи нові сучасні методи і прийоми , адекватні віком дошкільнят , використовуючи в роботі передовий досвід . Для реалізації здоров’язбережувальної функції освіти в нашому дошкільному навчальному закладі розроблена система роботи, яка включає в себе:

• Діагностику і моніторинг фізичного стану дітей, що відвідують дошкільний навчальний заклад.
• Суворе дотримання санітарних норм.
• Дотримання рухового режиму:

• Фізкультурні заняття у залі та на свіжому повітрі.
• Спортивні свята і розваги
• Дотримання режиму проведення прогулянок на свіжому повітрі
• Рухливі ігри

• Використання здоров’язбережувальних технологій протягом усього часу перебування дитини у дошкільному закладі:

• Пальчикова гімнастика
• Гімнастика для очей
• Точковий масаж
• Дихальна гімнастика
• Гімнастика пробудження
• Динамічні паузи
• Ігрові вправи для профілактики плоскостопості та порушень постави.

• Раціональне харчування з виконанням натуральних норм.
• ДНЗ – учасник мережі шкіл сприяння здоров’ю.
• Команда вихованців ДНЗ – постійний учасник і призер щорічних районних  спортивних змагань «Перші кроки».

Турбота про здоров’я неможлива без постійного зв’язку із сім’єю.

                                                                 В.О.Сухомлинський

Завдяки загальним позитивним тенденціям суспільного розвитку сьогодні наш дошкільний навчальний  заклад зорієнтований на такі пріоритети: особистісна спрямованість (не лише на дитину, а й на педагога, батьків), відкритість змісту, форм, методів роботи тощо. Сьогодні акцент робиться на інтеграцію родинного та суспільного виховання, активне залучення родин до освітньо-виховного процесу.   

    В основу взаємодії сучасного дошкільного закладу і сім’ї  покладається співробітництво. Ініціаторами його встановлення  виступає дошкільний навчальний заклад, оскільки педагоги професійно підготовлені до освітньої роботи. Педагог усвідомлює, що співробітництво потрібне в інтересах дитини. В цьому необхідно переконати батьків.

      Взаємодія являє собою спосіб організації спільної діяльності з родинами, яка здійснюється на основі соціальної перцепції за допомогою спілкування.

Завдання взаємодії:

-          забезпечення дитині в сім’ї та дошкільному закладі оптимальних умов для повноцінного фізичного та психічного розвитку, сприяння задоволення її потреби в емоційно – особистісному спілкуванні;

-          розвиток її творчих інтересів та здібностей, підвищення рівня сформованості педагогічної культури вихователів та батьків.

     Щоб найкраще, найвідповідальніше підійти до виховання дитини, батьки разом з вихователями будують свої стосунки на принципах взаємної поваги, розуміння важливості один одного і усвідомлення того, що таке партнерство матиме довготривалий вплив, на користь усіх.

Враховуючі вищесказане у ДНЗ № 7 «Червона Шапочка» існує система роботи з батьками, яка включає в себе:

• Створення Сімейного клуба «Здоровий малюк»
• Організація тематичних виставок поробок до свят та тематичних тижнів.
• Організація освітньо-виховної роботи за тематичними тижнями
• Організація нетрадиційних форм роботи з батьками
• А також традиційні форми роботи: збори, бесіди, консультації групові, індивідуальні, стендові.

Зміст Базового компоненту дошкільної освіти наголошує, що основною метою дошкільної освіти є формування базису особистісної культури через відкриття їй світу в його цілісності та різноманітності.

Щоб не перетворити дитину в сховище знань, комору істин, правил і формул, треба вчити його думати. Сама природа дитячої свідомості та дитячої пам'яті вимагає, щоб перед малюком ні на хвилину не закривався яскравий навколишній світ з його

закономірностями. В.О.Сухомлинський

В.О.Сухомлинський, працюючи з дітьми-шестилітками у Школі Радості, запропонував їм «розглянути» 300 сторінок Книги природи. Тематика тих уроків була дуже різноманітною.

 Ми вирішили організувати навчально-виховний процес у дитсадку за тематичними тижнями, що забезпечило високу продуктивність діяльності дітей. Такі тижні насичені тематичними заняттями, бесідами, спостереженнями,

 Під час роботи протягом тижня діти розкуті, емоційні, сприймають і вирішують різноманітні пізнавальні та проблемні завдання, активно відповідають на запитання, можуть самостійно робити висновки та узагальнення, висловлюють свої судження, що  забезпечує гармонійну єдність процесів виховання і навчання, спрямовану на розвиток і саморозвиток дітей. Такий спосіб організації навчально-виховного процесу у ДНЗ дає можливість:
• орієнтуватися на пріоритетні потреби сьогодення у забезпеченні належної якості ро-звитку, вихованості і навченості дитини дошкільного віку; 
• забезпечувати право дитини на реалізацію свого природного потенціалу, її основних життєвих тенденцій до самореалізації, саморозвитку і самозбереження; 
• забезпечувати право педагога на свободу вибору під час визначення форми планів, напряму та змісту власної педагогічної діяльності; 
• спиратися на досягнення психологічної, педагогічної та інших наук, передового пе-дагогічного досвіду; 
• органічно поєднувати формування базису особистісної культури дошкільника з наці-ональною культурою українського народу, культурними надбаннями попередніх поко-лінь і світової культури; 
• здійснюватись на засадах доцільності, помірності, відповідності обраній стратегії та державній програмі; враховувати міжпредметні, інтегративні зв'язки, досягаючи взаємо-проникнення і логічного підпорядкування всіх складових плану під час вибору тематики різних форм роботи з дітьми, визначення ускладнень змісту і методики їх проведення.

Так, наприклад було проведено тиждень хліба, протягом якого діти розглянули його шлях від зернинки до полиці хлібного магазину. Вивчили вірші та прислів’я про хліб, навчились розрізняти хліб за сортами та самостійно замішувати тісто. Також діти дізнались про обрядовий хліб – коровай, паску, «жайворонків».

Тиждень польових і садових квітів, протягом яких діти не тільки дізнались багато нового -  їх назви,  місце та умови  росту, а й познайомились з легендами і казками про квіти, вчились самостійно складати букети, поєднуючи квіти за видом та кольором, плели віночки.

 Тиждень театру поєднав у собі знайомство з театральним приміщенням, з театральними професіями, кожною групою був обраний  твір, написаний сценарій. Діти з вихователем та батьками виготовляли костюми і декорації, а наприкінці тижня відбулася велика вистава.

Тиждень безпеки познайомив дітей з правилами безпечної поведінки вдома, у транспорті, на дорозі, під час виникнення небезпечних ситуацій. В сюжетних іграх та ігрових вправах діти навчились правильним діям під час надзвичайних ситуацій.

Деякі теми були надто змістовні, щоб розглянути їх всебічно протягом тижня. Тут став у пригоді метод проектів. У перекладі з грецької проект - це шлях дослідження . Проект - це метод педагогічно організованого освоєння дитиною навколишнього середовища в процесі поетапної і заздалегідь спланованою практичної діяльності по досягненню намічених цілей. Використання методу проекту в дошкільній освіті як одного з методів інтегрованого навчання дошкільнят , дозволяє значно підвищити самостійну активність дітей , розвинути творче мислення , вміння дітей самостійно , різними способами знаходити інформацію про цікавить предмет або явище і використовувати ці знання для створення нових об'єктів дійсності. Цей метод дає дитині можливість експериментувати, синтезувати отримані знання, розвивати творчі здібності та комунікативні навички. Дослідження допомагає самостійно здобувати знання і тим самим підвищують пізнавальний інтерес.  Крім цього метод проектів робить освітню систему ДОУ відкритою для активної участі батьків.

Теми проектів, що були реалізовані у ДНЗ №7: «Подорож у світ праці», «Свято прильоту птахів», «Свято квітів»,  «Природа –джерело здоров’я», «Подорож земною кулею»

Під час реалізації освітнього проекту «Що звідки береться» ми зіткнулися з проблемою відсутності у дошкільному закладі інформації про деякі предмети, історію їх виникнення та область використання. Так у дошкільному закладі з’явились міні-музеї.

Музеї – це культурно-освітні та науково-дослідні заклади, призначені для вивчення, збереження та використання пам’яток природи, матеріальної і духовної культури, прилучення громадян до надбань національної і світової історико-культурної спадщини.

Музейна педагогіка - нова галузь педагогічної науки, що має міждисциплінарний характер, перебуваючи "на перехресті" музеєзнавства, соціальної педагогіки та педагогіки дозвілля.

Музейна педагогіка - це галузь педагогічної науки, яка побудована на основі науково-практичної діяльності й орієнтована на передачу культурно-освітнього досвіду в умовах музейного середовища.

Що таке міні–музей?

Міні-музеї в дитячому садку — це особливий розвивальний простір, створений з метою долучення дитини до світу мистецтва, розширення її культурного й національного світогляду, формування життєвої компетентності.

Завдання міні–музею – продемонструвати об’єкт з різних сторін, відобразити його взаємозв’язки з іншими об’єктами.

Завдання міні-музею

• Формувати у дошкільників поняття “музей”, знайомити з роллю музеїв у нашому житті;
• Збагачувати та постійно оновлювати предметно-розвивальне середовище в ДНЗ;
• Використовувати при ознайомленні з певною темою широкого спектру різних форм роботи;
• Розвивати пізнавальні інтереси дітей;
• Формувати проектно-дослідницькі вміння дошкільників;
• Залучати вихованців та їх батьків до самостійної пошукової діяльності;
• Формувати активну життєву позицію.

Міні-музеї у дитячому садку були створені з урахуванням віку дітей, розміщені у групових  кімнатах та у музичній залі. Засновниками музеїв(вихователями) було розроблено паспорт кожного музею, де вказана дата і мета заснування міні-музею, його назва та тема, є опис усіх експонатів та розроблено план занять у міні-музеї та дидактичні ігри з експонатами музею, означена найближча перспектива розвитку міні-музею. Кожен експонат можна і навіть потрібно чіпати  руками, досліджувати, оглядати. Так у ДНЗ №7 «Червона Шапочка» створено такі міні-музеї:

• «Лялечка-красуня» - перша молодша група. Зібрані ляльки-пупсики, ляльки у одязі для різних сезонів, ляльки-мотанки, ляльки, виготовлені батьками власноруч. У перспективі там будуть ляльки у національних костюмах, ляльки у професійній уніформі, ляльки народів світу.
• «М’яка іграшка своїми руками» - друга молодша група. Представлені м’які іграшки, виготовлені дітьми та батьками власноруч – зшиті з тканини, хутра, в’язані. Родзинка музею – персонажі мультфільмів «Смішарики» та «Жив-був пес», зв’язані крючком. У перспективі освоєння вихователем та дітьми нового способу виготовлення м’яких  іграшок – валяння.
• Музей вітру та повітря – музей І середньої групи. Представлені види транспорту , які рухаються у повітрі та за допомогою повітря, модель вітряка, іграшки для ігор з вітром(мильні бульбашки, повітряний змій), зразки рослин, насіння яких розноситься вітром, вентилятор, віяло, а також обладнання для розвитку мовного дихання.  
• «Ґудзик» - міні-музей у ІІ середній групі. Тут зібрані ґудзики різні за розміром, формою, кольором, матеріалом, з якого виготовлені, за способом пришивання та кількістю дірочок. В експозиції музею –картини із ґудзиків, прикраси, іграшки та музичні інструменти із ґудзиків. Є інформація з історії виникнення цього предмету та правилах пришивання ґудзиків. Створена ціла низка дидактичних ігор з використанням ґудзиків  для розвитку дрібної моторики та сенсорики.
• «Тік-так» - міні-музей у І старшій групі. В експозицію музею зібрані годинники різних видів: наручні, настільні, настінні, кишенькові, пісочні,механічні та електронні, є інформація про годинники на вежах, підлогові годинники, квіткові та сонячні годинники. У музеї представлені моделі годинників, виготовлених дітьми власноруч для засвоєння поняття часу, а також серія дидактичних ігор для формування вміння орієнтуватись у часі.
• Міні-музей ниток – ІІ старша група. В широкій експозиції представлені нитки із різної сировини – вовни, бавовни, шовку, льону, синтетики, матеріал, з якого вони були виготовлені, фільми, фотографії та мультимедійні презентації про процес виготовлення ниток та ткацтва. Є в експозиції обладнання для виготовлення виробів з ниток – голки, наперстки, спиці та крючки для в’язання. Крім цього – іграшки та декоративні прикраси із ниток, зразки вишивки, загадки, прислів’я та приказки про нитки та голки. Є у музеї навіть хірургічні нитки.

Міні-музеї в групах дозволили вихователям зробити слово «музей» звичним і привабливим для дітей. Експонати використовуються для проведення різних занять, для розвитку мови, уяви, інтелекту, емоційної сфери дитини. Будь-який предмет міні-музею може підказати тему для цікавої розмови. Дошкільнята різних груп знайомилися з міні-музеями своїх «колег». При цьому в середніх і старших групах екскурсії проводили самі діти, а в молодших про все розповідали вихователі, хоча і малюки намагалися в міру своїх можливостей звернути увагу відвідувачів на ті чи інші предмети.

Міні-музеї стали невід'ємною частиною розвиваючої предметного середовища нашого дошкільного навчального закладу.

Робота з літературною спадщиною В.О.Сухомлинського.

Мета цього напрямку роботи -  реалізація ідеї виховання загальнолюдських цінностей у дітей дошкільного віку, виховання любові до рідної мови, національної самосвідомості, виховання екологічної свідомості та любові до природи рідного краю. Вчити дітей бачити красу людських стосунків, розвивати творчі здібності та зв’язне мовлення.

Особливу увагу в духовному зростанні та розвитку мовлення В.О.Сухомлинський надав творам-мініатюрам: казкам, оповіданням, новелам, легендам. Його художні твори написані для дітей різного віку, в тому числі і дошкільного.
В своїй роботі з дітьми по ми використовуємо художнє надбання В.О.Сухомлинського - його казки та оповідання.  Їх ми використовуємо як на занятті, так і в повсякденному житті, під час бесід, спостережень, самостійної художньої діяльності. Літературні твори В.О.Сухомлинського нібито опосередковано, непомітно зовні, але активно і ефективно виховують у дітей дошкільного віку найкращі людські почуття щиросердності і любові до всього прекрасного, формують перші навички людяності у взаєминах між особистостями. «Діти розуміють ідею лише тоді, коли вона втілена у яскравих образах. Казка – благородне і нічим не замінене джерело виховання любові до Вітчизни, рідної мови. Казка виховує любов до рідної землі вже тому, що вона -  творіння народу»

Наслідуючи константи В.Сухомлинського щодо культу книги ми створили власну бібліотеку, яка містить книжки, виготовлені власноруч дітьми та батьками. Тематика різноманітна: правила поведінки, правила безпеки, казки, вірші, загадки, а також книжки з ілюстраціями дітей до творів В.О.Сухомлинського.

У 2013 році діти та вихователі  дошкільного навчальонго закладу №7 «Червона Шапочка» взяли участь у районному конкурсі дитячої книжки за творами В.О.Сухомлинського, присвяченому  95-річчю автора.

Серед великого різноманіття творів В.О.Сухомлинського ми вибрали ті, за якими можна створити театралізовані міні-вистави, в яких є два і більше героя. Після прочитання тексту та обговорення його  з дітьми запропонували їм самостійно створити костюм героям, разом виготовили декорації.

« На любові до дітей тримається світ ». Зараз вже важко згадати , хто вимовив цю фразу , але тільки точніше не скажеш про сенс людського життя. У всі епохи кращі педагоги саме цю думку вважали головною в справі виховання .

Василь Олександрович  Сухомлинський з їх числа. « Що найголовніше було в моєму житті ? Без роздумів відповідаю : любов до дітей » - так писав він у головній книзі свого життя « Серце віддаю дітям ». І назва її зовсім не красивий літературний оборот , а чиста правда.

Все, що ми називаємо вихованням , є велике творчість повторення себе в людині.

Десятки, сотні ниток, що духовно зв'язують педагога і дитину, - це ті стежини, які ведуть до людського серця, це найважливіша умова дружби, товариства вчителя та учнів. Педагогів і дітей повинна об'єднувати духовна спільність, при якій забувається, що педагог - керівник і наставник. Виховання без дружби з дитиною, без духовної спільності з ним можна порівняти з блуканням у темряві.

Таким чином, педагогічна і літературна спадщини В.А. Сухомлинського в умовах модернізації сучасної дошкільної освіти є актуальними і заслуговують подальшого вивчення та впровадження в практику роботи педагогів нашого дошкільного навчального закладу. Наша робота дає змогу підкреслити актуальність ідей В.О. Сухомлинського в умовах модернізації дошкільної освіти; надати допомогу педагогам-дошкільникам у переосмисленні сутності ідей В.О.Сухомлинського відповідно до вимог Базового компонента.