Подорож по Україні
классный час (2 класс) на тему

Подорож по Україні
Літературний ранок для дітей молодшого віку

Святково прикрашений зал. На стіні – карта України, зображення герба, синьо-жовті прапорці.

Ведуча І: Дорогі діти, сьогодні ми з вами поведемо мову про найдорожче серцю кожної людини – про свою Батьківщину. Багато є віршів про нашу рідну країну. Ось послухайте один з них:

Облітав журавель

Сто морів, сто земель.

Облітав, обходив,

Крила, ноги натрудив.

Ми спитали журавля:

– Де найкраща земля?

Журавель відповідає:

– Краще рідної не має!

Ведуча ІІ: Отже, наша бесіда буде про Батьківщину та її символи. Ми живемо у вільній і незалежній державі, і 24 серпня наша країна святкує День Незалежності України.

Ведуча І: Сьогодні, люба дітвора.

У нас цікава буде гра.

Уявіть, що ми, малята,

Вирушаєм мандрувати,

Вирушаємо ми нині

В подорож по Україні.

А що ж таке Україна? Давайте відповімо словами вірша:

Україна – рідний край,

Поле, річка, зелен гай.

Любо стежкою іти.

Тут живемо я і ти.

Ведуча ІІ: Чи знаєте ви, діти, звідки пішла назва України? Ось послухайте таку легенду. (Легенда про Україну. – „Розкажіть онуку” № 15-16, 2000 р.) Сподобалась вам ця легенда?

Діти: Так.

Ведуча І: А зараз – в подорож по Україні! Подорожувати ми будемо пішки, як ходили наші діди – прадіди. А з собою ми візьмемо цікаві загадки, пісні. Послухаємо українську народну пісню(звучить пісня). 

З’являється Вовк.

Вовк: Куди це ви, малята, зібралися?

Ведуча ІІ: Пропусти нас, вовчику. Ми зовсім не за грибами йдемо. Ми вивчаємо свій рідний край, подорожуємо по Україні.

Вовк: Ну, добре, пропущу. А чи знаєте ви, кого ще зустрінете в лісі?

Ведуча ІІ: Знаємо, ми вчили про них вірші і загадки.

Вовк: А ну, я перевірю (загадує загадки):

Хто зимою холодною

Бродить злий, голодний? (вовк) 

Хоч у нього шуба є,

Та як холод настає.

Він не їсть і не гуляє,

А у лігво спать лягає. (ведмідь) 

Взимку – біленький,

Влітку – сіренький.

Довгі вуха має,

Швидко в ліс стрибає. (зайчик) 

В мене шуба з колючок,

В мене – сіра спинка,

Ніс, як чорний п’ятачок,

Очі – намистинки. (їжачок) 

В темнім лісі проживає,

Довгий хвіст

Пухнастий має.

Їй на місці не сидиться.

А звуть її… (лисиця) 

Вовк: Ну, молодці!

Ведуча І: Підемо ми вже, Вовчику! За пригодами ми не помітили, як підійшли до села, в якому живе наша бабуся. Ось видніється її хата, біля якої ростуть мальви і жоржини. А ось і сама бабуся. Давайте привітаємося з нею.

Діти: Добрий день, бабусю!

Бабуся: Добрий день, діточки мої милі! Куди це ви йдете?

Ведуча І: Ми вивчаємо свій рідний край. Подорожуємо по Україні.

Бабуся: То сядьте трішечки, відпочиньте.

Ведуча І: Спасибі. А що ви робите?

Бабуся: Ось дивлюся, які лікарські рослини ми влітку назбирали. Ось тут у мене і малинка, і сунички – від простуди, і м’ята від болю у животі, і звіробій від різних хвороб. А ось це в мене – калина.

Ведуча І: А чи знаєте ви, дітки, що калина – символ нашої України?

За хатою у садочку, у зеленому віночку,

Червоному намисті дівчинонька чепуриться,

І збігаються всі діти, щоб на неї подивиться.

За намисто кожен смик, та й укине на язик.

Без верби і калини немає України.

Бабуся: Розкажу я вам, діти, легенду про калину. То було давним-давно. На Україну нападали турки і татари, усе нищили на своїм шляху, а дівчат і хлопців забирали в полон. І ось одного разу хотіли забрати в полон першу красуню села. Але дівчина почала тікати. І була б утекла, та на лихо зачепилася за дерево своїм червоним намистом. Намисто розірвалося, посипались на землю червоні намистинки. Забрали вороги красуню, і там, в полоні, вона загинула. А червоні намистинки зійшли, з них вийшли прекрасні кущі з червоними ягідками. Назвали люди цю рослину калиною. З того часу й росте на землі цей чудовий кущ.

Ведуча І: Забарилися ми у бабусі. Підемо далі.

Бабуся: А куди ж ви підете?

Ведуча ІІ: Маленькі наші ноги, та знають свою путь, Вивчати Україну, свій рідний край ідуть. Ішли ми, ішли, лісок перейшли, до бабусі зайшли і далі пішли.

Ведуча І: І зайшли ми на гірку, а з тієї гори, як на долоні, видно всю Україну. Діти розглядають карту України.

Ведуча І: 

– В якому місті ми живемо?

– Яка річка протікає в Ужгороді?

– Як називається наша країна?

– Столиця нашої держави, головне місто?

– А чи знаєте ви, діти, що це (показує прапор України)?

Так, це прапор України. А якого він кольору?

Діти: Жовто-блакитний.

Ведуча ІІ: Так, державний прапор України – синьо-жовтий. А це (показує герб) – герб України, тризубець. Чому саме тризуб вважають Гербом України? Мабуть тому, що число три завжди вважалось казковим, чарівним. А ще у тризубі відображене триєдність життя: батько-мати-дітя, які символізують собою силу, мудрість, любов.

Ведуча І: У кожного народу є святкова, урочиста пісня, яка називається гімном. Є така пісня і у нашої держави – гімн України – „Ще не вмерла Україна” (сл. Чубинського, муз. Вербицького). 

Ведуча ІІ: Ось і підходить до кінця наша подорож. Давайте пригадаємо ще раз:

– Як називається місто, де ви живете?

– В якій країні?

– Які державні символи нашої країни?