Шоу ляльок
материал на тему

Шоу ляльок 
Сценарій дитячого ранку

Ведуча: 

Жила собі казка в бабусиній хижі,

А в казці віками жили дивовижі,

І добрі й недобрі, химерні й лукаві,

Усі страшнуваті, а інші цікаві.

Вони полонили й страшили вони ж,

Бо казка – не казка без тих дивовиж.

Було о зимовій вечірній порі

Нараз домовик загуде в димарі,

Або в тиховодді старий водяник

Розсічує ніччю кушир та сітник,

Або, коли місяць купається в річці,

На берег русалки виходять погріться.

Або лісовик у глухому бору

Тріщить сушняком та страшить дітвору.

Або… Та чимало усього бувало

Такого, що змалечку нас чарувало!

А нині… на думку прийшло казкарю:

– Візьму та лиш казку нову сотворю!

І буде усяких там сил чарівних,

Бо сказано: казка – не казка без них.

Можливо, комусь без потреби казки,

Та як же ростимуть без них малюки?!

Добрий день, шановні гості! Ми зібрались тут сьогодні для того, щоб...

(Iз-за ширми з’являється Зайчик).

Зайчик: (наспівуючи) Ля-ля-ля! Ля-ля-ля! Ой, нарешті я дійшов, як вас тут багато.

Ведуча: Діти, хто це до нас прийшов? Знаєте, а мені чомусь не подобається поведінка цього Зайчика.

Зайчик: А-а, я й забув. Вибачте мені, будь ласка! Добрий день! (низько кланяється всім). 

Ведуча: Зайчику, а куди це ти мандруєш? І як потрапив до нас?

Зайчик: О! Я уже багато казок обійшов, а сьогодні вирішив завітати до вас.

Ведуча: Добре ти зробив. Ми тобі дуже раді. А з яких же казок ти до нас прийшов?

Зайчик: Ага, які хитрющі! Не скажу! Відгадайте самі.

(Діти називають казки, в яких героєм виступає Зайчик). 

Зайчик: Правильно. А я хотів би вас запитати, що за свято у вас сьогодні?

Ведуча: Сьогодні ми покажемо дітям казку.

Зайчик: Цікаво буде у вас. Піду попереджу своїх друзів, що я затримуюсь у бібліотеці.

Ведуча: Ну що ж. Розпочнемо нашу казку!

Гуркіт за ширмою, вбігає Котик з мішком. 

Котик: Ой, лишенько! Ой, лишенько! Півника лиска вкрала!

Ведуча: Що трапилось, Котику, що трапилось, братику?

Котик: Та хіба ви казку про котика і Півника не читали? Так от я звідти. Жили ми собі з Півником, нікого не ображали, з усіма дружили. Я в ліс ходив за здобиччю, дровець нарубати, а півник борщ варив. Так собі і жили, а оце біда сталася вчора: забрела до нас Лиска, одурила мого Півника, не послухав він мене, та й забрала його з собою. А я тепер сам... (плаче). 

Ведуча: Не плач, Котику, ми тобі допоможемо.

Котик: Аби ж то так! З-за сцени чути голос Півника.

Півник: 

Котику-братику,

Несе мене Лиска

За зелені ліси,

За жовті піски.

За бистрії води,

За високі гори!

Котику-братику,

Виручай мене!

Котик: Чуєте, це він! Ой, а я забарився! Півнику, півнику! Я іду тебе виручати. Ой, хоч би встигнути...

Ведуча: Не хвилюйся, Котику, ми допоможемо тобі.

З’являється заспана Лисичка.

Лисичка: І що це тут за шум та гул, що мені спати не дають? Ось я відпочину та півня заріжу, буде чим поласувати. (сідає). 

Ведуча: Що це ти, Лиско, задумала Півника різати? Тобі не соромно?

Лиска: А кому яке діло, що я робитиму? Хто мені може завадити? Хіба я не сама собі хазяйка?

Котик: (ведучій) Ой, не встиг я, вона Півника зведе! (сховався). 

Ведуча: (до дітей) Давайте, діти, обдуримо Лиску, щоб вона Півника не з’їла! Пам’ятаєте казку „Хитрий півень”? Коли лисиця співала в ній, вона заплющувала очі. Може, це та сама лисиця? (до Лиски) А співати ти, Лиско, вмієш?

Лиска: Ой, для мене музика, танці, ой як добре! (заплющила очі і почала щось шепотіти). В цей час Котик рятує Півника.

Лиска: Ой, одурили! (тупає ногами, хвилюється). Які ви погані, піду від вас. (виходить) 

Ведуча: Ну тепер настала черга казки. Знов гуркіт, вбігає Зайчик.

Зайчик: Ой, ой, вона знову за мною біжить! Ой, рятуйте мене з біди, замітайте мої сліди!

Ведуча: Зайчику-побігайчику, чого ти боїшся, тебе тут ніхто не зобидить!

Зайчик: Ой, там така страшна, з рогами, Лисичку з хати вигнала і за мною ганяється...

Ведуча: Розкажи, хто за тобою бігає, ми тебе врятуємо.

Заходить Коза.

Коза: 

Я Коза-Дереза,

півбока луплена,

За три копи куплена,

Як дам тобі рогом – будеш за порогом.

Ріжками заколю,

ніжками затопчу, хвостиком верть –

Тут тобі смерть!

Зайчик: Ой, бачите, яка пихата, з казки прибігла. Колись дід обідрав їй бока, а рак, коли в Лисиччину хатку залізла, вщипнув її так , що й залишився знак, а вона все бігає та лякає.

Ведуча: Не бійся, Зайчику, якщо вона до нас прибігла, то хай з нами пограється, а тебе не чіпає.

Коза: (чепуриться) Ви мене ще не знаєте. І казки без мене не буде...

Ведуча: Як це не буде?

Коза: А от і не буде без мене казки, я ж Коза-Дереза, хіба забули!? Я Коза-Дереза, півбока луплена, за три копи куплена... (наставляє роги) 

Ведуча: Знаємо, знаємо з якої ти казки, але якщо сваритися прийшла...

Коза: (перебиваючи) А без мене свята не буває. Замість того, щоб мене нагодувати, напоїти та приголубити, ви мене ображаєте, проганяєте... (плаче). От дідусю поскаржуся, бо я знову до нього повернулася.

Я ж не їла і не пила!

Як бігла через місточок

Ухопила кленовий листочок,

Як бігла через гребельку

Ухопила води крапельку.

Тільки пила, тільки й їла!

Ведуча: Добре-добре, залишайся з нами. Сьогодні казку вже вам знайому ми покажемо „Колобок”, але уважно просимо додивитися її до кінця.

Казка „Колобок” 

Ведуча: Жили-були собі дідусь та бабуся. Жили то жили, та дожилися до того, що й хліба нема.

Дідусь: Бабусю, а снідати що ж будемо, чи хлібчик ще є?

Бабуся: Нема, дідусю, ох, нема. Що тільки сонечко на небо, а я вже в хижці, у засіку ходила борошенця назмітати на хлібчик духмяний. Ох-ох-ох!

Дідусь: Ну і що ж, назмітала?

Бабуся: Та ось у жменьці, зовсім мало.

Дідусь: Хоча б на коржик з маком вистачить. Анумо, бабусенько, до роботи! Ти міси тісто, а я дровець нарубаю та піч витоплю.

Ведуча: Замісила бабуся тісто, і для смаку вкинула яйце, сметанку, ще й маслечка грудочку. Стала коржика ліпити.

Бабуся: Ох і тісто яке м’яке, ніжне, ніби щічки у дитини. Ех, нема у нас з дідусем ні діток, ні онуків. Нема кому ні казочку розповісти, ні пісеньки заспівати, як мати моя співала:

У мого синочка очі, як волошки

У мого синочка щічки – маків цвіт...
Ой, що ж це? Поки співала, руки самі й виліпили замість коржика колобочка-синочка з оченятами.

Дідусь: Бабусю, що ж це? Колобочок! Та гарний який!

Ведуча: Посадили Колобочка в піч, щоб підрум’янився.

Бабуся: Що ж, дідусю, на сніданок треба, мабуть, картоплі накопати та й потому буде.

Дідусь: Так-так, з кропом та маслечком буде чим посмакувати. А таким гарненьким Колобком тільки милуватися будемо.

Ведуча: Витягла Бабуся Колобка, поклала на віконечко, щоб прохолонув, а сама з дідусем пішла на город по кріп та картоплю.

Літає муха і сідає на Колобка.

Колобок: Апчхи! Де це я? Хто ж це я? А де дідусь та бабуся? Ох, як гарно, як цікаво! А що там за вікном. А далі за воротами? Ось побіжу подивлюся, та поки прийдуть дідусь з бабусею, я й повернуся. Ого-го! Гоп-ля-ля!

Ведуча: От непосида! Куди ж це він? Ходімо за ним слідом, якби яка біда не трапилась.

Колобок: Як гарно навкруги: дерева шумлять, травинки шепочуть, пташки співають і мені так весело, що теж поспівати захотілося. Пісенька сама собою складається.

Був я жменька борошенця,

Трішки масла та сметани,

Бо хотіла так бабуся

Спекти коржик на сніданок.

Та не коржик і не пряник

З печі скочив на полок.

А солодкий та рум’яний

Розвеселий колобок.

Колобок співає пісеньку і котиться далі.

Колобок: Ой, який гарний метелик! Подивлюсь поближче. Постій, зупинись! А де ж стежечка? Заблукав! Що робити? Хто? Колобок?

Їжачок: Це ти сам Колобок. А я...Ось відгадай загадку: В мене шуба з голочок, а тому я ... Хто?

Колобок: Я не знаю, бо тільки сьогодні спечений. Діти, допоможіть. Хто це? Швидше підкажіть! Діти підказують:”їжачок”

Їжачок: Так, я Їжачок. А що ти тут робиш? Заблукав? Не страшно, я тут всі кущики-травинки знаю, я тебе проведу до дому, йди за мною.

Колобок: Спасибі, друже, хочеш, я заспіваю тобі свою пісеньку?

То не коржик і не пряник

З печі скочив на полок,

А солодкий і рум’яний,

Розвеселий Колобок.

Виходить Лисичка.

Лисичка: О-о-о, яка гарна в тебе, Колобочку, пісенька. (далі говорить тихіше і в бік). Така гарна, така смачна, як і ти. От і сніданочок до мене сам прикотився. (Знову говорить в голос, звертаючись до Їжачка) А ти, Їжаче, котись собі далі. Ми тут з Колобком разом поспіваємо, а потім я його проведу додому. Іди-іди.

Їжачок: (тихо) Знову щось надумала руда хитрунка. Але мене не обдуриш. Заховаюся тут під кущем. Та й подивлюся.

Лисичка: Колобочку, я вже старенька, погано чути стала. Підійди ближче і заспівай свою пісеньку, а я запам’ятаю і будемо співати разом.

Колобок: Добре! Слухайте, будь ласка. (співає) 

Лисичка: Я вже, майже, запам’ятала твою гарну пісеньку, але дещо не дочула. Стрибни мені на язичок і заспівай ще разок.

Колобок: Добре, я зараз.

Їжачок: (тихо) Почекай, Колобочку, дозволь мені зараз поспівати.

Лисичка: Ой-ой-ой, ай-ай-ай!

Їжачок: Гей, Лисичко, почекай!.. Побігла, тільки курява знялась. Анумо, Колобочку, співай голосніше свою пісеньку та підемо далі, бо вже дідусь з бабусею зачекалися.

Співають і йдуть.

Дідусь: Колобочок!

Бабуся: Наш синку! Як ми хвилювалися за тебе. Дякуємо тобі, Їжаче, що привів до дому Колобка. Ось тобі гостинець (дають їжакові яблуко). 

Їжачок: Дякую.

Ведуча: Ось і казочка підійшла до кінця. Як я і обіцяла, закінчилась вона зовсім незвичайно, бо наш колобок – це добрий, чемний та веселий малюк, із ним просто нічого лихого не могло трапитись.