Вистава лялькового театру"Пригоди Поросятка"
материал на тему

                                     Лялькова вистава        

                             « Пригоди         Поросятка»

Дійові особи: поросятко, поросятко (мама), зайчик, вчитель баран, сорока, ворона.

                 Ширма. На ширмі -  ліс. Ялина, дерева, пеньок. Поросятко іде до школи

                    і сумно наспівує.  Зупиняється і штовхає ногами сумку з книжками.

Поросятко. Ось тобі! Ось тобі! На! Що дістала? І ще дістанеш! (Б’є сумку).

Зайчик. Що ти таке робиш? Нащо ти копаєш сумку з книжками?

Поросятко. Бо мушу в школу йти і з тих книжок вчитися. (Знову копає сумку). Ось тобі, гидка! Ось тобі, ось!

Зайчик. (Сміється)Хі-хі-хі.

Поросятко . Чого ти смієшся?

Зайчик. Сумка ж не винна. Навіщо ти її копаєш?

Поросятко. Сам знаю, що не винна. Але мені від цього не легше. І мушу я йти до цієї школи. А там потрібно вчитися читати, писати. Ох, як же нудно сидіти в тій школі і вчити ті букви або вчитися рахувати, страшна нудьга. Ліпше полежати в калюжі і погрітися на сонці.

Зайчик. Та що ти, Поросятко, таке говориш. Я б пішов до школи, але кажуть, що я ще маленький, що мені ще потрібно рости.

Поросятко. Як жаль, я б з тобою помінявся, якби ти було подібне на мене. Але цей учитель зразу впізнає, що то не я.

Зайчик. Як шкода. Ну то іди, Поросятко, до школи, бо запізнишся, а пізніше я зустріну тебе і ти мені розкажеш, чого ти навчився у школі.

Поросятко. Добре, добре. Іду. (Іде і співає)

         Безтурботно пісні я співаю

         І гуляю сам по собі,

         Тільки в школу мені б не ходити –

         І спокійно на серці було би мені.

                                                          На зустріч Поросятку – надпис «ШКОЛА»

Поросятко. (Читає і не може прочитати). Що за буква, що за слово, я ні як не можу прочитати. Але то нічого, ось пеньочок цей я пам’ятаю, бо біля нього школа. О як добре, що нікого немає… (весело). А може,вчитель зовсім не прийде? От було б добре.

                           З окулярами на носі і книгою під пахвою виходить Баран.

Баран. Кого я бачу? Це часом не Поросятко?

Поросятко. (Злісно) Часом Поросятко.

Баран. Тоді почнемо заняття. Я твій учитель.

Поросятко. (Тихо) Явився таки… Ой не пощастило.

Баран. Ти щось сказав?

Поросятко. Сказав… Я нічого не сказав… А що, я один буду вчитись?

Баран. Виходить, що так. У всій окрузі ти один лишився неук. Ти не дуже поспішаєш до школи.

Поросятко. Розумієте, все було ніколи, я… у мене були дуже важливі справи. (Вилітають Сорока і Ворона і говорять).

Сорока. Послухайте, пане вчителю, які там у нього справи були. Він обманює. Він хворів.

Ворона.

                    Та  на цього Поросятка напали хвороби.

                    Звідки взялися хвороби?

                    Їх створили злі мікроби.

                    Це маленькі злодіяки,

                    Хулігани, розбишаки,

                    Що живуть усюди,

                    Де багато бруду:

                    І в болоті, і в грязюці,

                    У смітті і у пилюці,

                    Під брудними нігтями…

                    Той, хто руки не помиє,

                    Їх ковтне та захворіє.

Сорока.

Кра, кра.

І тому всім слід пам’ятати.

                      Говорить, обернувшись до глядача.

Що потрібно умиватись,

Митися і купатися –

Повтікають злі мікроби,

Разом з ними , всі хвороби.

Ворона. Поросятко тому захворіло,                      І болів живіт у нього,

               Що ніколи рук не мило,                           Маму звав на допомогу,

               Їло яблука гнилі,                                       Стогнав, гратись не хотів,

               Що валялись на землі.                              Плакав навіть серед ночі!

Сорока.

               Мама-свинка воду гріла,

               Варила ліки з деревію,

               Міряла температуру,

               Порося поклала в ліжко,

               Казку читала з книжки!

Ворона. І сказала мама-Свинка.

Свиня (виходить)

                                  Пам’ятай гарненько, синку:

                                  Щоб ніколи не хворіти,

                                  Треба руки з милом мити.

                                  Вимий вушка, носик шию          Мий всі овочі та фрукти,

                                  Не в калюжі, не в помиях,          Тільки свіжі їж продукти.

                                  А чистенької водички                 І тоді, моє Свинятко,

                                  Набери собі з кринички.             Буде все у нас в порядку.

                        (Мама-Свинка виходить за лаштунки)

Поросятко. Та ж погляньте на мене, я чистеньке, я помився в криниці в чистенькій водичці.

Баран. А коли б ти вміло читати, то ти б в книжці прочитало, як потрібно гігієну підтримувати.

Поросятко. Та я постараюся.

Ворона. Та ми надіємося.

Сорока. А як не будеш вчитися, то ми всім розкажемо, який ти неук. І ніхто не схоче гратися з тобою.

Поросятко. Я буду вчитися

                     Ворона і Сорока полетіли і крикнули

Ворона і Сорока. Кра, Кра. Побачимо!

Баран. Берімося до навчання. Я радий, що ти вже не хворий. А тепер повторюй за мною. «А».

Поросятко. Хра.

Баран. Що? Кажеш «А».

Поросятко. Хра.

Б. Ти не поспішай зразу три букви називати. Ми ще дійдемо до букв «Ха» і «еР». А починаємо з першої літери алфавіту «А».

Поросятко. (здивовано) А, а, а…

Баран. Гаразд. Друга буква алфавіту «Б».

Поросятко. Мені вже набридло. А там їх ще багато, цих літер?

Баран.  Багато. Усі потрібно знати.

Поросятко.  (заїкується)А-а-а навіщо?

Баран.  Ось коли ти будеш знати всі літери, то будеш освіченим Поросятком і зможеш читати книги.

Поросятко.  Але я не хочу вчитися, це не цікаво (кидає сумкою).

Баран.  Навіщо ти кинув сумку?

Поросятко.  Тому, що я не хочу її носити, і не хочу вчитися. Я іду!

Баран.  А ну сядь. Я не дозволю, щоб ти єдиний в окрузі був неписьменний!

Поросятко.  А хіба обов’язково вчитися, щоб стати розумним?

Баран.  Так , обов’язково.

Поросятко.  То я краще лишуся невченим.

Баран.  Соромно, якщо ти будеш неосвідченим, невченим ніхто тебе поважати не стане (кричить).  Зараз же сідай вчитись! Чуєш, що я тобі кажу?!

Поросятко.  Чую. Чую.

Баран.  Продовжуємо вчитись. Так… Які ми літери вивчили?

Поросятко.  Ба-а!

Баран.  Не «ба-а», а «А» і «Б». А далі буде «Ве».

Поросятко.  Звідкіля?

Баран.  Що звідкіля?

Поросятко.  Та звідкіля він іде?

Баран.  Хто?.

Поросятко.  Ну, цей «Ве»?

Баран.  Це наступна буква алфавіту, яка йде слідом за літерою «А» і «Бе».

Поросятко.  А-а-а.

Баран.  Правильно! Далі!

Поросятко.  Що далі?

Баран.  Продовжуй.

Поросятко.  Що продовжувати?

Баран.  Продовжуй по черзі називати літери.

Поросятко.  А-а-а.

Баран.  Далі.

Поросятко.  «Бе, бе».

Баран.  Гаразд. А ще?

Поросятко.  «Ве».

Баран.  Дуже добре! Четверта, п’ята і шоста літера алфавіту «Ге, Ге, де».

Поросятко.  (Читає) «ге, ге, де, е, є, же»…

Баран.  Молодець. А тепер попробуємо читати.

Поросятко. (по складах читає) Ма-ма піш-ла до лі-су по яго-ди.

Баран.  Ох, який ти молодець, як ти швидко вчишся читати.

Поросятко (гордо) Бо я хочу бути розумним, щоб ніхто не міг сказати, що я неук.

Баран.  (у захваті) Розумне ти в мене поросятко. Іди додому і те, що ти навчився читати, то ти дома спробуй писати.

Поросятко. (весело)Добре вчителю.

                    Бере сумку і співає

Недавно дуже дивно                          Неначе пада вбік.

Здавалося мені,                                  А потім, як на диво,

І як писати рівно                                Писав, писав – і звик.

Ці літери складні?                              Старався я не марно –

                                                             Кривуль ніде нема  

І навіть з паличками                          І ручка пише гарно,

Я впоратись не міг.                            Виписує сама.

Криві та з карлючками,                     І літеру, і кому

Ну просто, як на сміх,                       Я можу написать.        

А далі знов рядочок.                         Як добре захотіти,

Мов бублик, кругле «О».                 То можна получать

Мені аж серед ночі                            Оцінку навіть «5».

Ввижалося воно.

Пишу – виходить криво,

  Виходить Зайчик

Зайчик.  Ти вже зі школи прийшло, Поросятку?

Поросятко.  Так. Іди сюди, Зайчику, і подивися, як я вмію писати і читати. Тепер я, Зайчику, сумку не буду копати. Буду книжки я любити, буду добре вчитись. Бо з них дізнатися  можна чимало і про все навчитися.

Зайчик.  Правильно Поросятко. Я теж наступного року піду в школу і буду гарно вчитися, щоб мене всі поважали. І щоб ніхто не казав, що я неук.

                Сорока з Вороною підслуховують і щось собі говорять, тоді появляються

Сорока. Кра-кра. Ох, які ви молодці!

Ворона.  А тепер ми всім вам скажемо, що в нашому лісі всі грамотні та дружні.

               Всі звірі виходять і співають

Ми вам пісню заспіваємо,

Щоб ви були чемними завжди.

Щиро всім ми вам бажаємо,

Щоб гарно вчились ви!

Щоб не сварились і не бились,

Були лагідні завжди –

Лиш дружили, на «дванадцять» вчились,

Буде шана вам тоді.

Мийте руки часто з милом,

Не кажіть жахливих слів,

То у грудні під подушку

Буде вам з небес сюрприз.

Вчитель.

         Шановні гості! Наше свято добігає свого завершення. Ми щиро вдячні тим, хто завітав на наші перші жнива. Сподіваюсь, що зібрані зернятка знань проростуть рясним урожаєм у майбутньому, а тепло сьогоднішнього свята залишиться в серцях наших дітей –назавжди!