Семінар-тренінг
методическая разработка по психологии на тему

Семінар – тренінг для учителів, які викладають у 5 класі

Вступне слово ведучого.   Сьогодні ми зібралися, щоб краще пізнати себе, своїх учнів, навчитися допомагати їм у складний адаптаційний період. У цьому нам допоможуть вправи нашого семінару, який проводитиметься у формі тренінгу. Мені хотілося б, щоб те, що ми обговоримо сьогодні на семінарі, було вам корисним  і застосовувалося у повсякденній роботі.

1. Знайомство.  Вправа « Три слова про себе».

Назвіть своє ім'я та три слова, які характеризують вас якнайкраще.

2. Очікування. Вправа «Пісочний годинник»

Ми зібралися, щоб допомогти вирішити проблеми, які виникають у період адаптації 5 – класників. Невпинно летить час, його відлік веде наш пісочний годинник, на якому будуть прикріплені ваші думки , побажання щодо проведення семінару.

Що ви чекаєте від нього? Що хочете почути? Запишіть, будь ласка, на піщинках і прикріпіть у верхній частині пісочного годинника.  

  Слово ведучого.  Для п'ятикласника найчастіше в школі все по-новому. Цікаво, але тривожно. Хочеться бути активним, розумним, але важко.

“Зараз ми спостерігаємо за учнями п'ятих класів в період адаптації”, “необхідно звернути увагу на адаптацію дітей при переході.”, “адаптація п'ятих класів,  – один з важливих аспектів.” – хто з вчителів, завучів, психологів і навіть батьків не вимовляє ці слова щорічно, відправляючи в школу і зустрічаючи там таких захоплених, розгублених, сяючих як мідні п'ятаки від гордості (“Ура! Я дорослий!”) і тремтячих від хвилювання (“Мама, а як я запам'ятаю стільки вчителів? А по кабінетах нас водитимуть?”) п'ятикласників. Прийняти дитину при переході з початкової школи в середню, зрозуміти, як їй складно, допомогти дитині і її батькам справитися з труднощами і переживаннями – ось основні завдання  в цей період.

       Що відчуває дитина (учень, п'ятикласник), опинившись в середній школі? ВІН – як космонавт, що перелетів з однією, знайомої і обжитої планети, на іншу – теж трохи знайому, про яку він колись чув, але вже ніяк не чекав, що так скоро тут опиниться! І як добре, якщо простроєна система – своєрідний скафандр, який не тільки оберігає, але і допомагає дитині, піклується про нього, упорядковує обертання метеоритів (батьків, педагогів, психологів) навколо планети “П'ятий клас”.

        У чому ж полягає система, з чого складається “скафандр” і як підпорядкувати системі обертання “метеоритів”?

В першу чергу – це спостереження і робота безпосередньо з дітьми.

Спостереження , в процесі якого можна побачити не тільки як працює дитина (рівень працездатності), але і який її характер, як її сприймає колектив, і що з себе представляє сам колектив. Адже урок для п'ятикласника, тим більше новий, з незнайомим педагогом – це теж екстремальна ситуація!

1. «Інтерв'ю педагогів».

- Чи ви пам'ятаєте себе в п'ятому класі?

- Що ви більше всього любили в цей час?

- Що терпіти не могли, коли були п'ятикласниками?

- Коли вчилися в п'ятому класі, в які ігри ви любили грати?

- Чим вважали за краще займатися у вільний час?

- Що вам говорили батьки, якщо з школи приносили «12»?

- А що говорили, якщо приносили «два» або «три»?

- Ким ви мріяли стати після того, як закінчите школу?

- Як ви вважаєте -  час, коли ви вчилися в п'ятому класі був для вас радісним?

Інформаційне повідомлення .

Вправа «Мозковий штурм». Продовжіть речення «Адаптація – це……»

Адаптація (від. лат. adapto - при стосовую) - це пристосування органів чуття та цілого організму до нових, змінених умов існування. Поняття «адаптація» - одне з клю чових у дослідженні живого організму, оскільки саме механізми адаптації, ви роблені в результаті тривалої еволюції, забезпечують можливість існування ор ганізму в мінливих умовах середовища.

Адаптація являє собою процес і результат активного пристосування індивіда до ви дозміненого середовища за допомогою різ них соціальних засобів (діяльності, вчинків, поведінкових дій). Тобто, діти-гімназисти ЗМІНЮЮТЬ СВОЇ ЗВИЧНІ ДІЇ, ВЧИН КИ під впливом нового оточення. Отже, успішність адаптації зале жить (визначається), як від харак теристик середовища (гімназія), так і від особливостей психічного світу самої дитини.

Адаптація в соціумі - це засвоєння особистістю соціального досвіду суспіль ства загалом і досвіду того конкретного середовища, до якого людина належить.

Психічна адаптація - це процес взаємодії особистості із середовищем, при якому особистість повинна врахо вувати особливості середовища й ак тивно впливати на нього, щоб забезпе чити задоволення своїх основних по треб і реалізацію значущих ланцюгів.

Шкільна адаптація - термін став використовуватись для опису різних проблем і труднощів, що виникають у школі. Із цим поняттям пов'язують від хилення в навчальній діяльності - уск ладнення в навчанні, конфлікти з одно класниками, неадекватну поведінку. Цілком природно, що подолання тієї чи іншої форми дезадаптованості повинне бути спрямоване на усунення причин, що її викликають.

Психічна адаптація - це процес взаємодії особистості із середовищем,при якому особистість повинна врахо вувати особливості середовища й ак тивно впливати на нього, щоб забез печити задоволення своїх основних потреб. Процес взаємодії особистості та середовища полягає в пошуку й вико ристанні адекватних засобів і способів задоволення основних потреб. До них належать: потреба в безпеці; фізіоло гічні потреби (в їжі, сні, відпочинку то що); потреба у прийнятті та любові; у визнанні та повазі; у самостверджен ні, самовираженні й розвитку.

Складові адаптації

З'ясуємо, які саме фактори впливають  позитивно, і негатив но на дитину під час звикання до нових умов навчально-виховного процесу.

1. Психофізіологічні фактори

(стан здоров'я, зміна режиму дня, харчування, сну, друга зміна, час виконання домашнього завдан ня).

1. Психологічні фактори (традиції, вимоги гімназії, тон, тембр, стиль викладання, спіл кування 14 педагогів, «синдром відмінника», «установка лідера», тривожність отримання «низького» бала).
2. Соціальні фактори (зміна класу, педа гогів; батьки дуже часто накидають дітям велику кількість соціальних ролей, компен суючи свої невдачі, неуспіхи, низький рівень досягнень).

Вправа «Витинанка».

Усі учасники отримують аркуш паперу і виконують інструкції ведучого:

Згорніть аркуш навпіл, відірвіть лівий куток, згорніть іще раз, відірвіть правий куток, згорніть ще раз, відірвіть лівий куток, згорніть ще раз, відірвіть правий куток.

Розгоніть свої аркуші і порівняйте їх. Чи є однакові витинанки? Чому, адже інструкції були для всіх однаковими?

Слово ведучого. 5 клас (10 років) — це кінець дитинства, період, що передує підлітковому. У цей час діти в основному врівноважені, спокійні, вони відкрито і довірливо ставляться до до рослих, визнають їхній авторитет, чекають від учителів, батьків, інших дорослих допо моги.

Основними завданнями розвитку в 5-му класі є:

1. оволодіння базовими шкільними знан нями та уміннями;
2. формування уміння вчитися в середній школі;
3. розвиток навчальної мотивації, форму вання інтересів;
4. розвиток навичок співробітництва з однолітками, уміння змагатися з іншими, правильно і різнобічно порівнювати свої ре зультати з успішністю інших;
5. формування вміння досягати успіхів і правильно сприймати невдачі, розвиток впевненості в собі;
6. формування уявлень про себе як про вмілу людину з великими можливостями розвитку.

У середній школі докорінно змінюються умови навчання: діти переходять від одно-

го основного вчителя до системи «класний керівник— вчителі-предметники», часто до кабінетної системи. Те, що цей період співпадає із кінцем дитинства, є достатньо стабільним періодом розвитку, сприятливим для адаптації школяра до нових учителів, нових умов.

Як показує практика, більшість дітей переживає цей період переходу як важливий крок у їхньому житті. Це спостерігається навіть у тих школах та гімназіях, де дітей від початку навчали вчителі-предметники. Іншою важливою складовою є власне предметне навчання. Попри те, що діти і раніше вив чали різні предмети, саме при пе реході в середню школу вони почи нають розуміти й усвідомлювати зв'язок цих предметів з певною областю знань.

Раніше вони просто вчилися  рахувати, а тепер  вчать  математику; раніше  просто читали оповідання про те, що було, а тепер вчаться історії.

Для багатьох дітей, які навчались в одного вчителя, перехід до багатьох викладачів з різними вимогами, характерами, стилями відносин також є зовнішнім показником їх ньої дорослості.

Вони охоче і з певною гордістю розповіда ють батькам, молодшим друзям про «добру» математичку»  чи «вредного» історика.

Крім того, певна частина дітей усвідом лює такий перехід як шанс знову почати шкільне життя, налагодити стосунки, що не склались із педагогом у молодших класах. Бажання «добре вчитись», «робити все, щоб дорослі були задоволені», «щоб не хвилюва лись і не переживали» — достатньо сильне в п' ятикласників.

Те, що в кінці початкових класів спос терігалось зниження інтересу до навчання, певне «розчарування» в школі, знімається очікуванням змін, діти сподіваються, що їм у старшій школі стане цікавіше.

Разом із тим, вчителі часто не роблять різниці між п'ятикласниками та іншими учнями середньої ланки, висуваючи до всіх однакові вимоги. Це може ускладнювати адаптацію дітей до середньої школи.

Висунуті вимоги часто не до снаги п'ятикласникам. Звідси й підвищена за лежність певної частини дітей від дорослих, прив'язаність до класного керівника, плач, капризи, інтерес до книжок та ігор для ма леньких діток. У деяких п'ятикласників виникає відчуття самотності, бо нікому із дорослих у школі вони не потрібні.

Досвід показує, що педагоги і батьки часто одночасно «дорослішають» п'ятикласників, вважаючи, що вони повинні бути самостійни ми, організованими. Але вони ж і підкреслю ють їхню «дитячість», що створює подвій ність відносин у системі вимог. Школярі це швидко засвоюють і вчаться таким чином маніпулювати дорослими.

У цей час у школярів дуже сильно вираже не емоційне ставлення до навчального пред мета. Дослідження показують, що практично всі п'ятикласники вважають себе здібними до того чи іншого навчального предмета, при чому критерієм такої оцінки є не реальна успішність у ньому, а суб'єктивне ставлення. Таке ставлення створює сприятливі умови для розвитку здібностей, а також умінь, інте ресів школяра. Важливо, щоб заняття, уроки викликали в десятирічного школяра пози тивні емоційні переживання (а якщо згадати, що діти в цей період в основному життєрадіс ні, то завдання виявляється простим).

На заняттях із п'ятикласниками важливо використовувати гумор. Він просто необхід ний для розвитку дитини цього віку, зокрема і розвитку пізнавального.У спілкуванні з п'ятикласниками, при наданні їм допомоги в навчанні важливо використати гумор. Гумор має дуже велике значення для пізнавального розвитку дитини цього віку. Діти дуже люблять жартувати, розповідати анекдоти, які дорослим часто здаються несмішними, дурними й грубими. Важливо, щоб дорослі розуміли значення гумору для розвитку дітей, були терпимі до дитячих жартів і вміли використати гумор у своїх цілях.

Як відомо, багато хто досить складні речі запам'ятовуються досить легко (іноді на все життя), якщо вони представлені в жартівливій формі: “Бісектриса – это такая крыса, которая бегает по углам и делит их пополам.”, “Медіана – это такая обезьяна, которая прыгает на сторону и делит ее поровну.  Можна навчити дітей створювати подібні фрази, використовуючи гумор для кращого запам'ятовування.

Вправа “ Перемикання”

А зараз я пропоную визначити ступінь вашого стомлення в процесі роботи.

Прошу всіх підйнятися. Якщо ви дуже стомилися - присядьте, опустіть плечі вниз. Ступінь середня - устаньте, руки вниз. Якщо ступінь стомлення невелика, устаньте руки нагору (полетіли). Виконуємо.

А як ви б показали більший ступінь стомлення? А невелику?

Сідайте, спасибі.

“ Динаміка працездатності”.

Отже, ми визначили, що фізична хвилинка знімає напругу, зменшує стомлення.

Однак у середній ланці, часто вчителі не знаходять для неї часу. Тим часом механізм працездатності має певну циклічність: 3-5 хвилин – включення у процес ; 15-20 хвилин – оптимальний час роботи; з 20 хвилини починається стомлення.

Які прийоми використовуєте на уроці, щоб знизити стомлення?

З позицій сучасної педагогічної науки варто звернути увагу на наступне:

1. по можливості намагатися на уроці звернутися до кожного учня не по одному разу, а не менш 3-5 разів, тобто здійснювати постійний зворотний зв'язок - коректувати незрозуміле або неправильно зрозуміле;
2. ставити оцінку учневі не за окрему відповідь, а за декілька (на різних етапах уроку) основне завдання кожного вчителя - не тільки навчити, а розвити мислення дитини засобами свого предмета;
3. намагатися, коли це можливо, інтегрувати завдання, зв'язуючи теми свого курсу як з родинними, так й іншими навчальними дисциплінами, збагачуючи знання, розширюючи кругозір учнів.

Успіх починається з визнання дітьми права вчителя вчити. Авторитет, особистість учителя, його різноманітні достоїнства й інтереси є запорукою успіху учнів.

ПОРАДИ ЩОДО ПЕРШИХ УРОКІВ, ПЕРШИХ САМОСТІЙНИХ

РОБІТ:

1. висувати вимоги до організації виконання домашнього завдання спокійним, лагідним тоном, з показуванням, з демонстрацією того , що хочете бачити;
2. перші уроки - легкі, доступні, послідовні;
3. якщо ваші очі будуть світитися на початку року, то в кінці навчального року будуть світитися радістю очі ваших п'ятикласників;
4. головним питанням для вчителя повинно бути питання «Чи реалізувалися діти на уроці»;
5. не забуваємо про фізкультхвилинки;
6. з 6-7 уроків починати вводити термінологію;
7. дайте можливість учням висловити думку до кінця;

-        перші самостійні роботи виконуйте разом з учнями, покажіть, що і як ви
будете вимагати під час їх проведення.

Вправа «Занедбаний сад» (метафорична ре лаксація)

Мета: розслабитись, усвідомити своє міс це у формуванні дитячої особистості.

Учасники сідають в зручні пози, звучить музика.

Тренер. Мобілізуйте свою творчу уяву. Дитячий колектив — це квітучий сад. Та, на жаль, у цьому садку трапляються занедбані куточки...

Сядьте зручно, заплющте очі і дихайте спокійно. Ви готові вирушити у довгу подорож до старо давнього таємничого, покинутого замку. Ви бачите високу кам'яну стіну, обвиту плю щем, у якій є невеликі дерев'яні дверцята. Відчиніть їх і зазирніть. Ви бачите чудову природу: шовкові трави, чудернацькі квіти, дивні дерева, які своїми м'якими голосами запрошують вас зайти, тихо нашіптуючи: «Заходь, заходь, заходь...», — і ви опиняє тесь у прекрасному, але занедбаному садку. Рослини так буяють, що не видно землі, і важко знайти стежку. Вам хочеться довести все тут до ладу, і ви починаєте полоти бур'ян, підрізати гілки, виносити суху траву, все, все зайве, обкопуєте, поливаєте, словом, на водите повний лад. За деякий час оглядаєте те, що зробили і порівнюєте з тією частиною саду, якої ще не торкалися. Ви задоволені результатом своєї праці, і таємничі голоси шепочуть: як гарно, як чисто, як дивовиж но добре. Ви чуєте слова подяки, і радо від значаєте, що все і завжди потребує догляду, турботи і уваги. І навіть сама по собі чудова природа, щоб тішити око, потребує турбот ливих рук, терпіння і любові. Ви вдоволено оглядаєте ще і ще цю дивовижну красу і по вертаєтесь до кімнати, упевнені: ви в цьому світі потрібні, ви — джерело розуму, спокою та гармонії.

Рефлексія. Вправа «Самозвіт».

Закінчіть речення:

1. Я одержав досвід…
2. Я був здивований тим….
3. На сьогоднішньому семінарі я зрозумів…

Отже наша робота підходить до завершення. З пісочного годинника витік увесь пісок. Якщо ваші очікування виправдалися, переклейте свої піщинки – очікування на нижню частину пісочного годинника. Подумайте, де зараз ваша піщинка: унизу, посередині, а, можливо ще десь у польоті. Хто бажає, може їх озвучити. Дякую за роботу.